Лицар воза, або Ланселот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
The Parting of Sir Lancelot and Queen Guinevere, by Julia Margaret Cameron.jpg

«Лицар воза, або Ланселот» — один із романів Кретьєна де Труа.

Сюжет[ред. | ред. код]

Ланселот закоханий у королеву Гвеневру, яка є дружиною короля Артура. Це почуття, що виражається в куртуазному служінні Дамі, визначає все поводження Ланселота: заради Гвеневри він робить неймовірні подвиги й, потрапляючи в найнебезпечніші ситуації, виявляється переможцем, тому що любов надає йому сили. Одна із шаленостей героя виявляється, коли він бореться із чарівником, що викрав королеву, спиною до супротивника, щоб не втрачати з виду кохану, що дивиться на двобій із вікна вежі. Заради Гвеневри Ланселот готовий навіть на приниження: зустрінутий ним карлик, обіцяючи повідомити ім'я викрадача королеви, пропонує Ланселоту проїхати в його возі, що сприймається лицарями як приклад їхньої гідності. Ланселот погоджується, щоправда, замислюється перед цим кілька секунд, викликаючи згодом невдоволення Гвеневри. Свою «провину» перед королевою він і повинен надолужити. Деякі дослідники вбачають у Ланселоті алегорію Рятівника, що возз'єднує душу (Гвеневру) і тіло (короля Артура), розлучених через підступ споконвічного Зла (чарівника Мелеаганта).

Герой романів, пов'язаних із пошуками Ґрааля, а також із розпадом артурівської держави й смертю самого короля Артура. Окрім твору де Труа, відомими творами про лицаря є французький анонімний романний цикл «Ланселот-Грааль» і, зокрема, «Книга про Ланселота Озерного», а також роман «Смерть Артура», автором якого є англієць Томас Мелорі (1488).