Історія бритів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Історія бритів
Жанр хроніка
Автор Ненній
Мова латина

Історія бритів (лат. Historia Brittonum) - робота, що досліджує історію британського (бритського) народу, що була написана приблизно у 828 році і збереглася в численних версіях, після 11 століття. Історію бритів зазвичай приписують Неннію, оскільки деякі версії мають передмову, написану від його імені. Деякі дослідники відкидають передмову Неннія, як більш пізню підробку, аргументуючи це тим, що робота насправді була анонімною компіляцією [a] [b].

Огляд[ред. | ред. код]

Історія бритів описує заселення Британії троянськими емігрантами та стверджує, що Британія отримала назву на честь Брута, нащадка Енея. Ця робота була "найважливішим джерелом, використаним Гарфілдом Монмутським при створенні "Історії Королів Британії" [1] і завдяки величезній популярності останньої, ця версія історії Великої Британії, включаючи традиції троянського походження, бути включеними в наступні хроніки історії краю, наприклад до середньоанглійської роботи Брут Англійський, також відомої як Хроніки Англії.

Робота була першим джерелом, що зобразило короля Артура, якого описують як dux bellorum (воєначальник) або миль (воїн, солдат), а не як короля. У ній названі дванадцять битв, які Артур вів, але на відміну від Анналів Камбрії, жодна не прив'язується до конкрентної дати.

Посилання в "Історії бритів" на Артура, що несе образ Святої Марії на плечах під час битви, пізніші коментатори інтерпретували як помилку. Скоріш за все малось на увазі "Артур, що несе образ Марії на своєму щиті", оскільки помилка спричинена подібністю валлійських слів [2].

Класицист XIX століття Теодор Моммзен поділив твір на сім частин: Передмова (Prefatio Nennii Britonum); I. Шість віків світу (de sex aetatibus mundi) (§1-6); II. Історія бритів (historia Brittonum) (§7-49); III. Життя Патріка (vita Patricii) (§50-55); IV. Артуріана (§ 56); V. Генеалогії (regum genealogiae cum computo) (§c.57—66); VI. Міста Британії (culturaltes Britanniae) (§66); VII. Дива Британії (de mirabilibus Britanniae) (§67—76).

"Історія бритів" скоріше за все датована приблизно 829 роком. Робота була написана не раніше "четвертого року [правління] короля Мерменуса" (якого ідентифікували як Мерфіна Фріха ап Гвіада, короля Гвінеду). Історики консервативно відносять 828 рік до найдавнішої дати роботи, що узгоджується із твердженням у розділі 4, що "від Страстей Христових минуло 796 років. Але від Його Втілення минуло 831 рік" [3] [4] [5] [c].

У тексті використано два методи розповіді, які зазвичай вважаються ненадійними за сучасними академічними стандартами: синтезування та синхронізація історії. Синтетична історія поєднує легендарні елементи з фактами, що робить правдивість тексту складною для оцінки. Різноманітні причинно-наслідкові зв’язки та спроби синхронізувати матеріали з різних джерел та традицій також підривають надійність літопису [6].

Авторство, рецензії та видання[ред. | ред. код]

Питання про походження тексту "Історії бритів" викликає бурхливі дискусії протягом декількох століть. Деякі вчені дотримуються позиції, що було б найкращим підходом розглядати її як анонімний текст, оскільки теорії, що приписують авторство Неннію, оскаржувались деякими подальшими істориками [7].

Теорія компіляції[ред. | ред. код]

Різні вступні примітки до роботи посилаються на слова Неннія (чи анонімного упорядника) з Prefatio про те, що "я зібрав разом (coacervavi) усе, що міг знайти" з різних джерел, не лише конкретних праць у письмовій формі, але і "наших давніх традицій" (тобто усних джерел) [8] також. Це цитата з "апологічної" версії передмови [9]. У перекладі Джайлза це було трактовано як "я зібрав", прикриваючи той факт, що це справді цитата з твору, а не від стороннього коментатора (див. Останній переклад Морріса, поданий у вікіцитати: Historia Brittonum). Леслі Алкок не був першим, хто звернув увагу на цю фразу, хоча, можливо, він спричинив появу хвилі інтересу до неї [10]. Однак слід враховувати, що автор все одно чітко ставив собі за мету створити синхронізовану хроніку. 

Артуріана[ред. | ред. код]

Історія бритів привертає увагу завдяки своєму впливу на легенди та міфи, що стосуються короля Артура. Це найдавніше джерело, яке розповідає про Артура, як про історичну особу, і є джерелом кількох історій, які повторювались і підсилювались більш пізніми авторами.

Вортігерн та Амброзій[ред. | ред. код]

Робота містить історію короля Вортігерна, який дозволив саксам оселитися на острові Британія в обмін на руку дочки Хенгіста. Одна з легенд, що розповідає про Вортігерна, стосується його спроби побудувати твердиню поблизу Сноудона, що називається Дінас Емріс. Його будівельні матеріали зникали щоразу, коли він намагався її побудувати. Його радники дали пораду скропити кров'ю хлопчика, який народився без батька, щоб зняти це прокляття. Вортігерн знаходить такого юнака у особі Амброзія, який докоряє радникам і каже, що причиною збурення є два дракони, закопані під землею.

Історію башти повторює і прикрашає Джеффрі Монмутський у своїй "Історії королів Британії", хоча і приписує її Мерліну, кажучи, що "Амброзій" - альтернативне ім'я мудреця. Джеффрі також включає Аврелія Амброзія, ще одну фігуру, згадану в Історії, як окремого короля, а також інших персонажів, таких як Вортимер та єпископ Герман Осерський.

Битви Артура[ред. | ред. код]

У параграфі 56 розповідається про дванадцять битв, які Король Артур провів і виграв, але тут його називають dux bellorum (військовим вождем), а не королем.

Більшість із цих місць битви невідомі і їх на сьогодні неможливо ідентифікувати. Деякі битви трапляються в інших джерелах валлійської літератури, хоча в них не всі вони явно пов'язані з Артуром. Деякі вчені припускають, що автор взяв список із загубленої на даний час старо-валлійської поеми, в якій перераховано дванадцять великих перемог Артура, виходячи з того, що деякі імена, як видається, римуються та припущення, що дивний опис Артура, що несе образ Діва Марія на своїх плечах може містити плутанину валлійських слів iscuit (щит) та iscuid (плечі) [11]. Інші відкидають це припущення, як нестерпне, аргументуючи це тим, що автор включав битви, які раніше не були пов'язані з Артуром, або, можливо, їх повністю вигадано [12].

Подібна історія також з’являється в Анналах Камбрії. В них Артур описується як той, що несе "хрест нашого Господа Ісуса Христа на плечах протягом трьох днів і трьох ночей ...", хоча в "Анналах", йдеться про битву Бадон, а не Гіннон [13]. Т.М. Чарльз-Едвардс стверджує, що ці роботи посилаються на одне й те саме джерело [14]. Однак інші вчені, такі як Томас Джонс і Нью Джей Хігем, стверджують, що "Аннали Камбрії" базуються безпосередньо на "Історія бритів", припускаючи, що назва битви була змінена з маловідомого Гіннона на знаменитий Бадон, і що образ, що ніс Артур замінено на більш поширений [14].

Битва на горі Бадон пов'язана з Артуром у кількох пізніших текстах, але не в жодному з попередніх за Історію бритів [15]. Це була явно історична битва, описана Гілдасом Мудрим, який не згадує імені вождя британців, однак згадує на Аврелія Амброзія як на велику напасть саксонців [16]). Серед інших битв лише Битва при Трибуті, як правило, пов’язана з Артуром в іншому ранньому валлійському джерелі [17].

Різні автори стверджували, що цей розділ є фундаментом історичну основу короля Артура, і намагалися ототожнити дванадцять битв з історичними чварами або місцевостями. З іншого боку, Кейтлін Грін стверджує, що єдині ідентифіковані битви, явно пов'язані з Артуром у давньо-валлійських джерелах, є міфологічними, підриваючи будь-які твердження про те, що битви взагалі колись відбувались [18].

Мірабілія[ред. | ред. код]

У "Історія бритів" сьогодні також входить розділ, що називається "De mirabilibus Britanniae" (або, просто "Mirabilia"). Він містить список з 13 топографічних чудес, або чудес Британії [d], за якими слідують кілька чудес Англсі (Менандські острови або Мона) та Ірландії [19].

Вважається, що розділ «Мірабілія» не є частиною оригінальної роботи [20] але він був складений незабаром після її створення [21] і додається до багатьох, хоча і не до всіх відомих рукописів.

Герман Осерський[ред. | ред. код]

Є також розділи, що стосуються життя святого Германа Осерського, які стверджують, що це уривки з (нині загубленої) біографії цього святого, унікальну колекцію традицій святого Патріка, а також розділ, що описує події на півночі Англії в 6-му і 7-му столітті н.е.

Пов'язані роботи[ред. | ред. код]

Існує ряд праць, які часто асоціюються з "Історією бритів", частково тому, що деякі з них спочатку з’являються з текстом, що знаходиться в рукописі Гарлея, і тому, що щоразу, коли вивчається Історія бритів, ці джерела зрештою згадуються.

Виноски[ред. | ред. код]

a) "Дамвілль стверджував, що пролог Неннія є пізнішою підробкою, тому твір слід розглядати як анонімний" (Koch 2006, p. 927).
b) "Раніше приписувана одному Неннію,"Історія", завдяки роботі Девіда Дамвілля, тепер є компіляцією ..." (Mackillop 2004, Historia Brittonum).
c) У "Пролозі" згадується "858-й рік втілення нашого Господа та 24-й рік Мервіна, короля британців", але, можливо, передмова була створена після написання основного твору або, можливо, додана до пізнішої редакції.
d) Оригінальний власний латинський текст враховує лише четвертий "Quartum miraculum", а після цього просто продовжує додавати "ще одне диво (Aliud miraculum)". Зауважимо, що у виданні Моммсена текст так званої інтерпретації Неннія (латинський переклад Зімера ірландської Історії бритів) подається у паралельній колонці.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (Koch, 2006, с. 925)
  2. (Fletcher, 1906) points out this confusion between "shield" (валл. ysgwyd, Middle Welsh: scuit) and shoulder (валл. ysgwydd), citing J. William's edition of the Annales Cambriae, (1860), p.xxiv; and Skene, Four Ancient Books(1868), I, 55.
  3. (Koch, 2006), p. 926.
  4. Dumville, "Some aspects of the chronology." 439-45.
  5. Higham, King Arthur: Myth Making and History (London: Routledge & Kegan Paul, 2002), p. 118.
  6. Lambdin, Laura C.; Lambdin, Robert T. (2008). Arthurian Writers: A Biographical Encyclopedia. ABC-CLIO. ISBN 978-0-313-34682-8. 
  7. N.J. Higham, 'Early Latin Sources', in Helen Fulton ed, Blackwell Companion to Arthurian Literature, (Oxford 2009) p. 31
  8. (Lacy, 1986), p. 404, G. Ashe's entry for Nennius "..and matter that was probably oral rather than written that they seldom inspired much trust."
  9. (Mommsen, 1898) as variant preface in C2D2GL; (Giles, 1847) "Ego autem coacervavi omne quod inveni tam de annalibus Romanorum..", English tr. in II, p. 384, "But I have got together all that I could find as well from the annals of the Romans."
  10. "like a cairn of stones, uneven and ill-fitting… as an example of the historian's art it is atrocious. But it has the virtue of its defects. We can see the individual stones of the cairn, and in some cases we can trace the parent rock from which they came, and establish its age and soundness" (Alcock, 1971).
  11. Green, 2007, с. 19.
  12. Green, 2007, с. 19-21.
  13. Green, 2007, с. 26.
  14. а б Green, 2007, с. 28.
  15. Green, 2007, с. 41.
  16. Green, 2007, с. 31.
  17. Green, 2007, с. 20.
  18. Green, 2007, с. 67.
  19. For English translation of the full Mirabilia including the Anglesey and Irish wonders, see (Cambrian Quarterly, 1830)
  20. "De mirabilibus Britanniæ. Although this apparently forms no part of the original work of Nennius" (Stevenson, 1838).
  21. e.g., Geoffrey Ashe, under entry "Nennius", in: Lacy, Norris J., ed., The Arthurian Encyclopedia", Peter Bedrick Books, 1986

Література[ред. | ред. код]

Першоджерела[ред. | ред. код]

Тільки Мірабілія[ред. | ред. код]

  • (тр.)R (1830). The Wonders of the Island of Britain. Cambrian Quarterly Magazine and Celtic Repertory 2: 60 ff. 
  • (тр.)Barber, Richard (1999). On the Marvels of Britain. Myths and Legends of the British Isles (New York: Barnes and Noble Books): 85–88. ISBN 0-7607-1959-4. 0-7607-1959-4

Тексти та переклади[ред. | ред. код]

Вторинні джерела[ред. | ред. код]

Загальні та словники[ред. | ред. код]

Каталоги рукописів[ред. | ред. код]

Критичні дослідження[ред. | ред. код]

  • Alcock, Leslie (1971). Arthur's Britain: History and Archaeology AD 367-634. London: Penguin. 
  • Bromwich, Rachel (2006). Trioedd Ynys Prydein: The Triads of the Island of Britain. University Of Wales Press. ISBN 0-7083-1386-8. 
  • Dumville, David N. (1974). Some aspects of the chronology of the Historia Brittonum. Bulletin of the Board of Celtic Studies 25 (4): 439–45. 
  • Fletcher, Robert Huntington (1906). The Arthurian material in the chronicles (google). Studies and Notes in Philology and Literature 10: 32–4. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 6 червня 2021.  Alt URL,
  • Green, Thomas (2007). Concepts of Arthur. Stroud, Gloucestershire: Tempus. ISBN 978-0-7524-4461-1. 
  • Higham, N.J. (2002). 'King Arthur: Myth Making and History. London: Routledge & Kegan Paul. 
  • Liebermann, F. (1925). Nennius the author of the Historia Brittonum (preview). Essays in Medieval History presented to T. F. Tout (Manchester): 25–44. ISBN 9780836904277. Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 6 червня 2021. 
  • Mackillop, James (2004). Historia Brittonum. A Dictionary of Celtic Mythology (вид. online). Oxford University Press. ISBN 9780198609674. Архів оригіналу|archiveurl= вимагає |url= (довідка) за 16 червня 2021. Процитовано 6 червня 2021. )

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]