Любор Нідерле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Любор Нідерле
чеськ. Lubor Niederle
Любор Нідерле у 1895 р.
Любор Нідерле у 1895 р.
Народився 20 вересня 1865(1865-09-20)[1][2]
Klatovy[d], Klatovy District, Пльзенський край, Чехія[3]
Помер 14 червня 1944(1944-06-14)[3][2] (78 років)
Прага, Протекторат Богемії і Моравії[3]
Поховання Ольшанський цвинтар
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаFlag of the Czech Republic.svg Чехословацька Соціалістична Республіка
Національність чех
Діяльність антрополог, археолог, дослідник доісторичної епохи, педагог
Alma mater Празький університет
Галузь археологія, етнографія, славістика
Заклад Карлів університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь докторський ступінь[d][1]
Відомі учні Ярослав Пастернак, Іван Борковський
Член Сербська академія наук і мистецтв, Петербурзька академія наук, Академія наук СРСР, Польське наукове товариство у Львові[d] і Російська академія наук
Батько Індржих Нідерле

CMNS: Любор Нідерле на Вікісховищі

Лю́бор Ніде́рле (чеськ. Lubor Niederle; *20 вересня 1865 р., Клатові — 14 червня 1944 р., Прага) — видатний чеський археолог, етнолог[4], етнограф та історик-славіст, дослідник слов'янської старовини, член Чеської Академії Наук і Наукового Товариства у Львові, професор Карлового університету, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка[4]. Засновник Археологічного інституту в Празі, член-кореспондент Санкт-Петербурзької академії наук, член-кореспондент Російської академії наук у 1917–1925 роках, член-кореспондент Академія наук СРСР.

Життєпис[ред.ред. код]

Син чеського філолога Індржіха Нідерле.

Займався первісної і античної, а потім слов'янської археологією. В 1902—1934 роках опублікував головну працю: «Слов'янські старожитності», масштабний звід відомої про слов'ян інформації. У ній на основі історичних, археологічних, етнографічних та лінгвістичних джерел доводиться автохтонне (місцеве) походження слов'ян і висвітлюється їхня історія та висока на той час культура за первіснообщинного ладу і раннього середньовіччя. Нідерле рішуче виступав проти спроб деяких учених принизити культуру слов'ян. Його учнями з українців були Ярослав Пастернак, Іван Борковський, Роман Якимович та інші[4].

Вважав неправильним щось судити про етногенез слов'ян, оскільки про найдавніших слов'ян достеменно відомо мало, що науковому визначенню піддаються лише середньовічні матеріали. У 1931 р. вийшла його праця «Керівництво зі слов'янської археології», в якій він підбив підсумки своїх археологічних досліджень.

Помер у Клатові, похований на Ольшанському цвинтарі.

Праці[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118786148 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б Comité des travaux historiques et scientifiques — 1834.
  3. а б в Нидерле Любор // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. а б в стор. 1765, том 5, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Львів: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1996 р. ISBN 5-7707-6832-0

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]