Любор Нідерле

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Любор Нідерле
чеськ. Lubor Niederle
Любор Нідерле у 1895 р.
Любор Нідерле у 1895 р.
Народився 20 вересня 1865(1865-09-20)[1]
Klatovy[d], Klatovy District, Пльзенський край, Чехія[2]
Помер 14 червня 1944(1944-06-14)[2] (78 років)
Прага, Протекторат Богемії і Моравії[2]
Поховання Ольшанський цвинтар
Громадянство Австро-Угорщина Австро-УгорщинаFlag of the Czech Republic.svg Чехословацька Соціалістична Республіка
Національність чех
Alma mater Празький університет
Галузь наукових інтересів археологія, етнографія, славістика
Вчене звання професор
Науковий ступінь докторський ступінь[d][1]
Відомі учні Ярослав Пастернак, Іван Борковський
Батько Індржих Нідерле


CMNS: Любор Нідерле на Вікісховищі

Лю́бор Ніде́рле (чеськ. Lubor Niederle; *20 вересня 1865 р., Клатові — 14 червня 1944 р., Прага) — видатний чеський археолог, етнолог[3], етнограф та історик-славіст, дослідник слов'янської старовини, член Чеської Академії Наук і Наукового Товариства у Львові, професор Карлового університету, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка[3]. Засновник Археологічного інституту в Празі, член-кореспондент Санкт-Петербурзької академії наук, член-кореспондент Російської академії наук у 1917–1925 роках, член-кореспондент Академія наук СРСР.

Життєпис[ред.ред. код]

Син чеського філолога Індржіха Нідерле.

Займався первісної і античної, а потім слов'янської археологією. В 1902—1934 роках опублікував головну працю: «Слов'янські старожитності», масштабний звід відомої про слов'ян інформації. У ній на основі історичних, археологічних, етнографічних та лінгвістичних джерел доводиться автохтонне (місцеве) походження слов'ян і висвітлюється їхня історія та висока на той час культура за первіснообщинного ладу і раннього середньовіччя. Нідерле рішуче виступав проти спроб деяких учених принизити культуру слов'ян. Його учнями з українців були Ярослав Пастернак, Іван Борковський, Роман Якимович та інші[3].

Вважав неправильним щось судити про етногенез слов'ян, оскільки про найдавніших слов'ян достеменно відомо мало, що науковому визначенню піддаються лише середньовічні матеріали. У 1931 р. вийшла його праця «Керівництво зі слов'янської археології», в якій він підбив підсумки своїх археологічних досліджень.

Помер у Клатові, похований на Ольшанському цвинтарі.

Праці[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118786148 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в Нидерле Любор // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. а б в стор. 1765, том 5, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Львів: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1996 р. ISBN 5-7707-6832-0

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]