Перейти до вмісту

Географія Мальти

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Географія Мальти
Географічне положення Мальти
Географічне положення Мальти
Географічне положення
КонтинентЄвропа
РегіонПівденна Європа
Координати35°50′ пн. ш. 14°35′ зх. д. / 35.833° пн. ш. 14.583° зх. д. / 35.833; -14.583G O
Територія
Площа316 км² (186-е)
 • суходіл99,9 %
 • води0,1 %
Морське узбережжя197 км
Рельєф
Типгористий, платоподібний,
Найвища точкаТа'Дмеєрек (253 м)
Найнижча точкаСередземне море (0 м)
Клімат
Типсередземноморський
Внутрішні води
Найдовша річкаВед-иль-Гасель (5 км)
Найбільше озероІль-Гадіра (7 км²)
Інше
Природні ресурсивапняк, пісок, глина, підземні води, морські біологічні ресурси
Стихійні лихасильні вітри, шторми (взимку), тривалі посухи, пилові бурі із Сахари, раптові зливи (восени), локальні повені, абразія, морське підтоплення, слабкі землетруси
Екологічні проблемизабруднення довкілля, засолення і надмірне використання підземних вод, надмірна урбанізація, скорочення площ природних екосистем, зменшення біорізноманіття, зміни клімату
Мапа Мальти

Мальта — архіпелаг в центрі Середземного моря за 93 км від Сицилії та за 290 км від Тунісу. Цілком входить до складу Мальтійської республіки. Мальта — це не лише пам'ятки історії та культури, а й унікальний для свого розміру природний світ. Її природа вирізняється високою біорізноманітністю, значною кількістю ендемічних видів і різноманіттям ландшафтів, що сформувалися під впливом середземноморського клімату, геології та тисячоліть взаємодії людини з довкіллям.

Географічне положення

[ред. | ред. код]

Площа Мальтійського архіпелагу — 316 км², острови бідні водними джерелами. Сухопутних кордонів Мальта з іншими державами не має. На північ через Мальтійську протоку знаходиться острів Сицилія. Архіпелаг включає три населених острови (Мальта, Гоцо і Коміно), решта острівці і скелі людьми — не заселені. Незаселені острови є територією, що охороняється. Для островів характерна досить висока ступінь ендемізму.

Острови

[ред. | ред. код]
ОстровиАнгл.Малт.
МальтаMalta IslandMalta
ГоцоGozoGħawdex
КоміноCominoKemmuna
КоміноттоCominottoKemmunett
ДелімараDelimara IslandSikka ta' Delimara
ФільфлаFilflaFilfla
Острови Святого ПавлаSt Paul's islandIl-Gżejjer ta' San Pawl
МаноельManoel IslandIl-Gżira Manwel
Грибна скеляFungus RockIl-Ġebla tal-Ġeneral

Геологія

[ред. | ред. код]
Докладніше: Геологія Мальти

Геологічно країна знаходиться на пелагійській платформі — частині континентального шельфу, що простягається на південь від Сицилії. Глибоке підводне плато й Мальтійський уступ — великий підводний геологічний рубіж — відокремлює мальтійські води від глибинних районів Середземного моря. Острови мають осадове походження: вони сформувалися з карбонатних відкладів, утворених у олігоцені—міоцені (близько 30—20 млн років тому). Основний масив гірських порід — кальцитовий вапняк — характеризує архіпелаг як типовий середземноморський карстовий регіон.

Сейсмічність

[ред. | ред. код]

Рельєф

[ред. | ред. код]

Рельєф островів має рівнинний характер. Загалом територія представлена низькими плато та ніжними пагорбами, без гірських хребтів. До основних форм рельєфу можна також віднести вапнякові платформи й тераси (на поверхні простягаються плоскі або спадаючі до моря ділянки), кліфи та узбережжя (значні скелясті обриви формуються переважно на західному узбережжі, де вапнякові пласти піддаються ерозії вітром і хвилями), глибокі долини (у сезон дощів короткочасні потоки стікають у ці вапнякові улоговини, створюючи специфічні рельєфні форми). Найвища точка — Та'Дмеєрек на острові Мальта піднімається лише до 253 м над рівнем моря. Через карстовий характер порід на островах часто трапляються печери, западини й вапнякові тріщини, а також невеликі берегові бухти й лагуни.

Клімат

[ред. | ред. код]

Мальта має типовий середземноморський клімат: жарке сухе літо і м'яка волога зима. Влітку середні температури сягають 25–29 °C, а повітря майже не має опадів. Взимку середня температура коливається близько 12 °C, з прохолодними, але рідко морозними ночами. Острівний клімат генерує близько 3000 годин сонячного світла на рік, що більш ніж у багатьох інших частинах Європи. Найбільше дощів випадає в період з жовтня по березень, а з червня по серпень опади майже відсутні. Така сезонна нерівномірність створює дефіцит прісної води — одну з ключових природних проблем країни. Клімат також характеризується північно-західними й північно-східними вітрами, які можуть бути сильними та впливати на морські хвилі й погоду.

Внутрішні води

[ред. | ред. код]

На Мальті немає великих річок або природних озер, постійні водойми відсутні через маленьку площу та посушливий клімат. Є тільки дрібні тимчасові струмки під час сильних дощів і рідкісні природні джерела, але жодних значних водотоків. Система підземних вод є важливим джерелом, але зазвичай воно малопотужне. Через брак прісної води країна значною мірою покладається на опріснення морської води й ефективне управління обмеженими водними ресурсами.

Ґрунти

[ред. | ред. код]

Ґрунти на Мальті дуже молоді й формувалися прямо на вапняковому материнському матеріалі. Вони мають невелику потужність, малу родючість і підлягають значній ерозії.

Рослинний світ

[ред. | ред. код]

За оцінками ботаніків, на Мальті росте понад 1000 видів судинних рослин, з яких близько 700 — місцеві, а приблизно 25 — строго ендемічні або субендемічні. Серед ендеміків можна відзначити Palaeocyanus crassifolius — національну рослину Мальти, Cremnophyton lanfrancoi, Darniella melitensis та інші види, що вирізняють флору архіпелагу.

Переважна частина території зайнята маквісом і гаригою — середземноморськими чагарниковими заростями та ксерофітною рослинністю. Тут можна побачити такі характерні види і групи рослин, як чебрець, розмарин, рейган (шипшина), спургії та інші типові середземноморські рослини. Місцями трапляються сухі степи та трав'янисті ділянки, окремі оливкові гаї, інтродуковані насадження (лимон, інжир, сосна тощо). Багато видів рослин є спеціально адаптованими до солоних вітрів і бідних ґрунтів; серед них — дикі орхідеї, іриси, маки, а також низка ендемічних видів. Є також сільськогосподарські плантації (в основному терасовані), на яких вирощують виноград, овочі та інші культури.

Тваринний світ

[ред. | ред. код]

Фауна Мальти не надто багата в чисельному сенсі, але досить розмаїта. У межах архіпелагу зареєстровано тисячі видів безхребетних: комах, павукоподібних і молюсків, чимало з яких ендемічні або мають локальні підвидові форми. Основними групами хребетних є птахи (перелітні види численні; деякі морські птахи використовують острови як місця відпочинку), плазуни (стінна ящірка мальтійська (Podarcis filfolensis), гекони, змії) та ссавці (деякі дрібні, як підвиди землерийок та кажани (частина видів інтродукована людиною). На скелястих схилах гніздиться синій дрізд — національний птах Мальти.

Середземне море навколо Мальти багате на підводні середовища, де живуть різноманітні види риб, молюсків, восьминогів й рифові мешканці — їх можна спостерігати під час занурень у кристально чистій воді. Зарості зеленої водорості Posidonia oceanica створюють один із найцінніших морських оселищ, що забезпечує притулок для молоді риб та інших морських тварин.

Охорона природи

[ред. | ред. код]

Через обмежену площу й інтенсивну людську діяльність природні екосистеми Мальти перебувають під серйозним тиском. Урбанізація, сільське господарство, туристичний трафік і зміни клімату впливають на рідкісні оселища. У відповідь на це створено природоохоронні зони та заповідники, зокрема Għadira Nature Reserve (важливий осередок для водоплавних птахів), Simar Nature Reserve (штучно відновлені водно-болотні угіддя для підтримки дикої природи), Il-Ballut ta'Marsaxlokk (солончакова територія під захистом Natura 2000). Ці та інші природоохоронні території підтримують стан екосистем, сприяють відновленню природних популяцій та надають місце для наукових досліджень та екологічної освіти.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Атлас вчителя : Географічний атлас для вчителя / В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін. / відп. ред. В. В. Молочко. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 328 с. — ISBN 978-966-475-506-8
  • Атлас світу / Гол. ред. І. С. Руденко; зав. ред. В. В. Радченко; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 966-631-546-7
  • Географія Європи: Підручник / За ред. І. П. Савчука. — К. : Освіта, 2021. — 512 с. — ISBN 978-617-656-123-0
  • Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с.
  • Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: Енциклопедичний довідник. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — ISBN 978-966-8804-23-6
  • Довгань Г. Д., Сиротенко А. И., Стадник А. Г. Страноведение: Справочник. — Харьков : Веста: Изд-во «Ранок», 2007. — 480 с. — ISBN 978-966-08-1737-1 (рос.)
  • Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 5-те вид., перероб. і доп. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8
  • Заставецький Ю. С. Регіональна фізична географія світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2000. — 480 с.
  • Костів Л. Я. Регіональна фізична географія. Євразія   : Навч. посібник. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2022. — 336 с. — ISBN 978-617-10-0374-3
  • Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — IS
  • Литвин В. М., Лымарев В. И. Природа мира. Острова. — М. : Мысль, 2003 — 287 с. — ISBN 5-244-00977-X (рос.)
  • Позняк С. П. Ґрунтознавство і географія ґрунтів : Підручник. У 2-х част. Ч. 2. — Львів : Вид-во ЛНУ, 2010. — 286 с.
  • Фізична географія материків та океанів : Підручник у 2-х т. / За ред. П. Г. Шищенка. — К. : ВЦ «Академія», 2010. — Т. 2. Європа. — 280 с. — ISBN 978-966-580-325-7
  • Энциклопедия стран мира : Справочник / Гл. ред. Н. А. Симония. — М. : Экономика, 2004. — 1238 с. — ISBN 5-282-02318-0 (рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Географія Мальти

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Географія_Мальти&oldid=47946179