Люко Дашвар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Люко Дашвар
Ірина Чернова
Dashvar.jpg
При народженні Ирина Ивановна Чернова
Народження 3 жовтня 1957(1957-10-03) (60 років)
  Херсон
Громадянство Україна Україна
Мова творів українська[прим. 1]
Рід діяльності прозаїк, сценарист
Роки активності: з 2006 (у літературі)[прим. 2]
Нагороди та премії
Коронація слова
Книга року Бі-Бі-Сі

Лю́ко Дашва́р (справжнє ім'я Ірина Іванівна Чернова; *3 жовтня 1957(19571003)[1], Херсон) — українська письменниця. До 2006 року займалася журналістикою, після 2006 - почала займатися написанням сценаріїв для телебачення.[2][3]

Лауреат літературної премії Коронація слова: у 2007 році роман «Село не люди» здобув ІІ премію та премію «Дебюту року» від книжкового порталу «Друг Читача», у 2008 за «Молоко з кров'ю» стала дипломантом конкурсу, а 2009-го її роман «Рай. Центр» отримав диплом «Вибір видавців».

Життєпис[ред.ред. код]

Ранні роки та освіта[ред.ред. код]

Народилася в Херсоні 3 жовтня 1957.[4][1] Отримала дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (бакалавр за спеціальністю "інженер-механік") та Академія державного управління при Президентові України (магістр за спеціальністю "державне управління").

Після отримання першої вищої освіти (технічної), працювала за інженерною спеціальністю, вийшла заміж, народила дітей. Потім звільнилася та пішла працювати обліковцем листів у газету. Так у 1986 році розпочалася її журналістська кар'єра. Через півроку роботи в газеті стала заступником головного редактора.

З 1991 року — головний редактор херсонської молодіжної газети під назвою ?. Після розпаду СРСР займала посаду голови комітету у справах преси й інформації Херсонської облдержадміністрації. Звільнившись, заснувала власні дві газети у Херсоні, редакцію яких розграбували. Після цього переїздить разом з родиною до Києва.

З 2001 року головний редактор газети «Селянська зоря». Саме період роботи у "Селянській зорі" письменниця визначає як незабутній життєвий досвід, саме у цьому виданні письменниця вигадала там рубрику «Пам'ятаю все життя», у якій люди, надсилаючи до редакції листи, розповідали в них про єдиний незабутній факт свого життя. Деякий час працювала журналістом і редактором жіночих журналів.

Згодом, закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річарда Креволіна.[5] Відомо що письменниця також навчалася у школі практичної журналістики та на курсах з нейролінгвістичного програмування.[6]

З 2006 року займається виключно літературною та сценаристською діяльністю, українською (романи)[7] та російською (кіносценарії).

Початок письменницької діяльності[ред.ред. код]

Кіносценарії[ред.ред. код]

Пише сценарії для телесеріалів та телефільмів російською. Однією з перших її кіносценарних робіт у 2007 році стало написання сценарію для телефільма «ЛунаОдесса» знятого "Українською Медійною Групою" для телеканалу 1+1.

Дашвар написала сценарії до наступних фільмів (під своїм справжнім ім'ям Ірина Чернова):

  • За три дня до любви (серіал, 2018)
  • Хороший парень (серіал, 2017)
  • Подкидыши (серіал, 2016 – донині)
  • Хозяйка (серіал, 2016)
  • Сашка (серіал, 2013-2014)
  • Нахалка (серіал, 2013)
  • Возвращение Ляли (серіал, 2014)
  • Красотка Ляля (серіал, 2014)
  • Дворняжка Ляля (серіал, 2014)
  • Голубая кровь. Гибель империи (док. телефільм, 2013) також виступила режисером
  • Женский доктор (серіал, 2012-2013)
  • Любовник для Люси (телефільм, 2012)
  • Петр Вельяминов. Тени исчезают... (док. телефільм, 2010)
  • Адъютант его превосходительства. Личное дело (док. телефільм, 2010)
  • Соседи (серіал, 2010)
  • Акула (серіал, 2009)
  • Русский "Титаник". Дожить до рассвета (док. телефільм, 2009)
  • Луна-Одесса (телефільм, 2007)
  • Падение всесильного министра. Щелоков (док. телефільм, 2005)
  • Одиночное катание. Смерть фигуристки (док. телефільм, 2003)

Література[ред.ред. код]

Перший роман Дашвар «Село не люди» вийшов у 2007 році й став лауреатом премії конкурсу «Коронація слова 2007». Наступний роман «Молоко з кров'ю» став дипломантом «Коронації слова 2008» та переможцем конкурсу «Книга року Бі-Бі-Сі — 2008». Третій роман авторки «РАЙ.Центр» став дипломантом конкурсу «Коронація слова 2009» у категорії «Вибір видавців».

Восени 2010 року вийшов четвертий роман письменниці «Мати все».[8][9] 2012 року конкурс «Коронація слова» надав письменниці відзнаку «Золотий письменник України», що надається письменникам чиї твори продалися більш як 100 тис. накладом.

У період з 2011 по 2012 роки авторка презентує трилогію «Биті є» — серія, що складається з трьох романів, кожен з яких описує подальше життя одного з трьох хлопців — героїв роману «РАЙ.Центр» — Макара, Макса та Гоцика. П'ятий та перший роман трилогії «Биті є. Макар» вийшов у 2011 році накладом 15 тис. прим. Друга частина трилогії «Биті є. Макс» побачила світ на початку 2012 року накладом у розмірі 25 тис. прим. Останній роман серії «Биті є. Гоцик» було видано влітку 2012 року, накладом 30 тис. прим.[10]

У 2013 році вийшов восьмий роман письменниці «На запах м'яса».[11] У жовтні 2015 року видавництво КСД анонсовало вихід нового, вже дев'ятого, роману письменниці під назвою "Покрова".[12] 2 лютого 2016 року відбулася офіційна презентація книги ПоКров та зустріч із авторкою у Києві.[13]

Усі книги авторки друкувались у харківському видавництві «Клуб сімейного дозвілля». Загальний наклад книжок письменниці складає вже понад 300 тисяч примірників. У зв'язку з цим багато українських ЗМІ, називає авторку «найтиражованішою письменницею країни». Прототипи літературних героїв та сюжетів Люко Дашвар, здебільшого, почуті або побачені письменницею явища реального життя[14].

Про псевдонім письменниці[ред.ред. код]

Першу книжку «Село не люди» 2007 письменниця подала на конкурс «Коронація слова», а оскільки конкурс анонімний, надісланий рукопис треба було підписати псевдо й так виникла "Люко Дашвар".[15] Псевдонім Люко Дашвар письменниця вигадала, зібравши склади і літери імен дорогих для неї людей.[16]

Твори[ред.ред. код]

Серед романів авторки:

  1. «Биті є. Макар» (2011)
  2. «Биті є. Макс» (2012)
  3. «Биті є. Гоцик» (2012)

Зауваги[ред.ред. код]

  1. пише романи українською p 2006 року; також пише кіносценарії російською з 2006 року; до 2006 року займалася журналістикою й у цей період публіцистику писала російською
  2. у журналістиці з 1986

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б Люко Дашвар - біографія на офіційній сторінці авторки у видавництві КСД
  2. Люко Дашвар: До життя у мене більше запитань, ніж відповідей // Glavred, 12 жовтня 2011
  3. «Писала і пишу про те, що для мене є важливим» // Офіційний сайт Вікторії Гранецької, 04.05.2012
  4. Люко Дашвар біграфія на сайті Херсонської обласної бібліотеки для дітей ім. Дніпрової Чайки
  5. Люко Дашвар: “Я боялася поповнити лави жінок-письменниць, бо маю до них дуже насторожене ставлення” - Друг читача, 22.02.2009
  6. Вважаю себе українкою, але не збираюся відмовлятися від російської // УП Життя, 16 серпня 2010
  7. Люко ДАШВАР: Коли пишу українською, я ніби відкриваю для себе Україну // День, 15 червня 2012
  8. Письменниця, твори якої видаються в Україні найбільшими тирадами, розповіла Корреспондент.net про нову книгу // Корреспондент, 28 липня 2010
  9. Хабаров Андрій. Люко Дашвар: мати всіх // Дзеркало тижня. — 2010. — № 49.
  10. Люко Дашвар видала останню книгу з трилогії «Биті Є» // Gazeta.ua, 14 червня 2012
  11. Репортаж з 20-го Форуму книговидавців у Львові // ICTV Факти, 16 вересня 2013
  12. У «Клубі Сімейного Дозвілля» виходить новий роман Люко Дашвар «ПоКров»!. bookclub.ua/ukr/. 16 жовтня 2015. 
  13. Люко Дашвар презентувала свій «ПоКров». Культурна аґенція i-Pro. 2 лютого 2016. 
  14. Для успіху потрібні ідея й характер. Люко Дашвар про прототипів героїв своїх романів - Gazeta.ua, 14 липня 2011
  15. «А чому ви вважаєте, що сучасній українській літературі чогось бракує?» // День, 4 червня 2010
  16. Псевдо утворене з імен найдорожчих мені людей - Україна молода, 15.01.2010

Посилання[ред.ред. код]