Касьянов Михайло Михайлович
| Михайло Касьянов | |
|---|---|
| рос. Михаил Касьянов | |
 | |
 Голова політичної партії
ПАРНАС | |
| 5 липня 2015 — 25 травня 2023 | |
| Попередник | посада заснована |
 Співголова політичної партії «РПР-ПАРНАС» | |
| 16 червня 2012 — 5 липня 2015 | |
| Попередник | Борис Нємцов |
| Наступник | посада перейменована |
 Голова уряду Російської Федерації | |
| 17 травня 2000 — 24 лютого 2004 | |
| Президент | Володимир Путін |
| Попередник | Володимир Путін |
| Наступник | Михайло Фрадков |
 Міністр фінансів Російської Федерації | |
| 25 травня 1999 — 17 травня 2000 | |
| Президент | Борис Єльцин Володимир Путін |
| Попередник | Сергій Степашин |
| Наступник | Олексій Кудрін |
| Народився | 8 грудня 1957 (66 років) Солнцево, Московська область, РРФСР |
| Відомий як | політик, економіст |
| Громадянство |  Росія |
| Національність | росіянин |
| Alma mater | Московський автомобільно-дорожний державний технічний університетd (1981) |
| Політична партія | ПАРНАС |
| У шлюбі з | Ірина Касьянова |
| Діти | Олександра |
| Релігія | православ'я |
| Нагороди |  |
| kasyanov.ru | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Михáйло Михáйлович Касья́нов (рос. Михаил Михайлович Касьянов; нар. 8 грудня 1957 року, Солнцево, Московська область, РРФСР, СРСР) — російський політик. Голова політичної партії ПАРНАС з 5 липня 2015 до 25 травня 2023 року.
Голова уряду Російської Федерації (з 17 травня 2000 за 24 лютого 2004 року).[1][2].
1974—1976 — навчання в Московському автомобільно-дорожньому інституті (МАДІ).
1976—1978 — служба в армії.
1978—1981 — працював старшим техніком, потім інженером у Всесоюзному проектному і науково-дослідному інституті промислового транспорту Держбуду СРСР.
1981—1990 — працював інженером, економістом, головним фахівцем, начальником підвідділу відділу зовнішньоекономічних зв'язків Держплану РРФСР.
1981 — закінчив московський автомобільно-дорожній інститут, отримана спеціальність — «інженер-будівельник».
1987 — закінчив Вищі економічні курси при Держплані СРСР.
1990—1991 начальник підвідділу Управління зовнішньоекономічних зв'язків Державного комітету економіки РРФСР.
1991 — заступник начальника відділу, потім начальник відділу Управління зовнішньоекономічної діяльності Мінекономіки РФ.
1992—1993 — начальник підвідділу звідного відділу зовнішньоекономічних зв'язків Міністерства економіки РФ.
1993—1995 — обіймає посаду керівника Департаменту іноземних кредитів і зовнішнього боргу, потім начальника Департаменту іноземних кредитів і зовнішнього боргу, член колегії Міністерства фінансів РФ.
1995—1999 — перший заступник міністра фінансів РФ.
Вперше обійняв посаду міністра фінансів в уряді Сергія Степашина, в травні 1999, і зберіг цей пост при формуванні уряду Володимира Путина в серпні того ж року.
Червень 1999 — став членом Ради безпеки РФ.
Січень 2000 — перший заступник Голови Уряду РФ, міністр фінансів РФ (у зв'язку з тим, що Голова Уряду РФ Володимир Путін одночасно виконував обов'язки Президента РФ, фактично очолював уряд).
Починаючи з 2000 (дня інавгурації Путіна, вибраного Президентом) — виконувач обов'язків голови уряду РФ, міністр фінансів РФ.
17 травня 2000 — призначений Головою Уряду Російської Федерації. Знаходився на цій посаді довше за інших пострадянських прем'єрів, поступаючись лише Віктору Черномирдіну.
У 2003 Касьянов зробив заяву про те, що вважає арешт розділу МФО «Менатеп», одного із співвласників компанії «ЮКОС» Платона Лебедєва «надмірною мірою».
Лютий 2004 — незадовго до президентських виборів відправлений у відставку з поста Голови Уряду Російської Федерації разом з урядом за рішенням президента.
Протягом року після відставки не робив абсолютно ніяких заяв і не брав участь в суспільному житті, зайнявся аналітичною і консультаційною діяльністю.
У лютому 2005, рівно через рік після відставки, Касьянов почав виступати із заявами про «уповільнення економічного зростання» Росії і про те, що, на його думку, «країна йде в неправильному напрямі» — до «реставрації радянського ладу з елементами держкапіталізму». При цьому він звинуватив російську владу в демонтажі «демократичних основ конституційного ладу» (відміна виборів губернаторів регіонів і розділів муніципальних утворень, підвищення до 7 % «прохідного» бар'єру для партій на виборах в Думу) і заявив, що в Росії немає ні розділення влад, ні незалежної судової системи, ні свободи ЗМІ, ні захисту приватної власності. Ці заяви змусили спостерігачів говорити про те, що Касьянов прилучився до ліберальної опозиції Путіну і може виступити як лідер об'єднаної демократичної опозиції на наступних думських (2007) і президентських (2008) виборах. Можливо, саме цим була викликана хвиля компрометуючих матеріалів у відношенні Касьянова, піднята в певних органах ЗМІ.
У липні 2005 депутат Державної думи (фракція «Єдина Росія») Олександр Хінштейн — скандальний журналіст, відомий тим, що з його допомогою протягом багатьох років вдавалися до гласності компрометуючі матеріали на крупних чиновників і політиків, виступив з черговими звинуваченнями — цього разу, на адресу Михайла Касьянова. За його словами, Касьянов, при перебуванні прем'єром, приватизовував в 2003 році за заниженою ціною колишню державну дачу члена Політбюро ЦК КПРС Михайла Суслова.
Опубліковані матеріали були використані Генпрокуратурою як привід для порушення кримінальної справи по ст. 165 частина 3 («спричинення майнового збитку в особливо крупному розмірі шляхом обману або зловживання довірою»).
Публікація матеріалів і повідомлення Генпрокуратури про порушення кримінальної справи збіглися за часом з перебуванням Касьянова за кордоном. Можливо, передбачалося, що він скористається цим і не повернеться до Росії, проте екс-прем'єр повернувся до Москви і зробив різку заяву (цитується по газеті «Комерсант» від 26 липня 2005): «Я повернувся до Москви, незважаючи на погрози, що звучать в мою адресу. У мене немає ніяких сумнівів в тому, що планомірно розгорнена наклепницька кампанія по моїй дискредитації, заснована на брехні і перекручуванні фактів, знаходиться в рамках загальної стратегії влади по повній зачистці політичного поля. Результати реалізації такої стратегії в наявності — зростаючі суспільне відчуження і невпевненість громадян в своєму майбутньому, уповільнення економічного зростання на тлі рекордних експортних цін і неухильне падіння міжнародного авторитету Росії. Створення умов для реального, небутафорського політичного процесу, що припускає публічне обговорення різних точок зору з приводу ситуації в країні і свободу вибору між ними, — це те завдання, над яким я продовжу працювати».
У вересні 2005 Михайло Касьянов знову заявив про свій намір брати участь в президентських виборах і виступив з критикою діяльності російської влади.
У жовтні 2005 року, Касьянов в інтерв'ю британській ліберальній газеті The Guardian, зокрема, сказав, що «використовує величезні доходи від високих цін на нафту для модернізації трубопроводів. Такі проекти допоможуть понизити ринкові ціни на нафту і газ». Михайло Касьянов також вважає, що «справедлива ціна» нафти становить 20-25 доларів за барель[3].
У листопаді 2005 Касьянов заявив про намір очолити Демократичну партію Росії і спиратися на неї в ході своєї передвиборної кампанії. Для того, щоб перешкодити цьому, російська влада спішно організувала проведення «паралельного» з'їзду ДПР, на якому керівництво партією було передане якомусь Андрію Богданову.
8 квітня 2006 Касьянов очолив новий міжрегіональний рух «народно-демократичний союз». 1 липня 2006 рух перетворився в загальноросійський рух «Російський Народно-демократичний союз».
11-12 липня 2006 року брав участь в загальнонаціональному опозиційному форумі «Інша Росія», після чого увійшов до політичної наради «Іншої Росії», що ставить своєю за мету створення демократичної держави.
На II з'їзді РНДС, що пройшов 1-2 червня 2007 року, один з лідерів «Іншої Росії» — Едуард Лимонов заявив, що хотів би бачити Михайла Касьянова єдиним кандидатом від «Іншої Росії».
3 липня 2007 Касьянов заявив про вихід з коаліції «Інша Росія»[4][5].
22 вересня 2007 р. Касьянов вибраний Головою політичної партії «Народ за демократію і справедливість».
Критично ставиться до радянських лідерів. «У нас не було ефективних менеджерів, як нам намагаються піднести. У нас були ефективні вбивці та мучителі народу». Вважає неприпустимим пам'ятники Дзержинському, вважає, що тіло Леніна повинно бути винесено з мавзолею і поховано[6].
Не схвалює зовнішню політику Росії по відношенню до України. Зокрема, 10 квітня 2014 в інтерв'ю програмі «Особлива думка» на радіо «Ехо Москви» заявив, що Росія здійснила анексію Криму, що «де-факто Путін вкрав у жителів Криму можливість колись в майбутньому вирішувати свою долю через справжній референдум за погодженням з українською владою»[7].
У вересні 2014 підписав заяву з вимогою «припинити агресивну авантюру: вивести з території України російські війська і припинити пропагандистську, матеріальну і військову підтримку сепаратистам на Південному Сході України»[8]
У березні 2015, виступаючи в Європейському парламенті, заявив, що вважає правильним введення Заходом санкцій проти урядовців Росії[9].
У внутрішній політиці критикує корупцію, вважає, що нелегальна міграція є її наслідком.
Володіє англійською мовою.
Одружений, має двох дочок.
- ↑ Указ Президента РФ от 17.05.2000 N 861"О Председателе Правительства Российской Федерации". uristu.com. Архів оригіналу за 11.08.2017. Процитовано 17 липня 2017.
- ↑ УКАЗ Президента РФ от 24.02.2004 N 264 - Сейчас.ру. www.lawmix.ru. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 17 липня 2017.
- ↑ Кандидат в президенти пропонує дешеву нафту і більше демократії. Архів оригіналу за 30 вересня 2007. Процитовано 1 грудня 2007.
- ↑ Михайло Касьянов заявив про вихід з «Іншої Росії». [Архівовано 7 листопада 2012 у Wayback Machine.] Lenta.ru. 3 липня 2007 грама.
- ↑ «Інша Росія» розвалюється: Касьянов узяв курс на самостійну боротьбу. [Архівовано 18 травня 2013 у Wayback Machine.] Newsru.com. 3 липня 2007 грама.
- ↑ [http: / /tass.ru/politika/2094309 РПР-Парнас змінила назву на Парнас, «ТАСС», 05.07.2015]
- ↑ Евеліна Геворкян (10 квітня 2014). Програма «Особлива думка» від 10.04.2014. Ведуча - Евеліна Геворкян, гість - Михайло Касьянов. Ехо Москви. Архів [http: //echo.msk.ru/programs/personalno/ 1296606-echo / оригіналу] за 1 березня 2022. Процитовано 27 березня 2022.
- ↑ blog / echomsk / 1400978-echo / Заява «Круглого столу 12 грудня» до Маршу Миру 21 вересня. Архів оригіналу за 17 липня 2012. Процитовано 16 жовтня 2021.
- ↑ «Не панькатися» з Росією: «Ми, демократи, підтримуємо» [Архівовано 14 лютого 2016 у Wayback Machine.]. Правда.ру
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль | FAST: 1621259 · Freebase: /m/01lq52 · GND: 130848549 · GTAA: 117453 · ISNI: 0000000114761300 · LCCN: n2005063782 · LIH: LNB:CKww;=CM · MAK: 9810640686405606 · NKC: jo2002152391 · NLP: a0000002907013 · SUDOC: 119009951 · VIAF: 84143776 |
