Касьянов Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Михайло Михайлович Касьянов
Михайло Михайлович Касьянов

PARNAS logo lesser.svg Голова політичної партії ПАРНАС
Нині на посаді
На посаді з 16 вересня 2010
Попередник Нємцов Борис Юхимович

Час на посаді:
17 травня 2000 — 24 лютого 2004
Президент Володимир Володимирович Путін
Попередник Володимир Володимирович Путін
Наступник Фрадков Михайло Юхимович

Народився 8 грудня 1957(1957-12-08) (59 років)
Солнцево, Московська область, РРФСР, СРСР
Помер Помилка Lua у mw.wikibase.entity.lua у рядку 88: data.schemaVersion must be a number, got nil instead.
Громадянство Росія Росія
Національність росіянин
Політична партія PARNAS logo lesser.svg ПАРНАС
Дружина Касьянова Ірина Борисівна (1956)
Діти дочки Наталя і Олександра
Релігія православ'я

link=Помилка Lua у mw.wikibase.entity.lua у рядку 88: data.schemaVersion must be a number, got nil instead.?uselang=uk [{{localurl:Помилка Lua у mw.wikibase.entity.lua у рядку 88: data.schemaVersion must be a number, got nil instead.}}?uselang=uk Роботи] у Вікіджерелах

link=Помилка Lua у mw.wikibase.entity.lua у рядку 88: data.schemaVersion must be a number, got nil instead.?uselang=uk [{{localurl:Помилка Lua у mw.wikibase.entity.lua у рядку 88: data.schemaVersion must be a number, got nil instead.}}?uselang=uk Висловлювання] у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Михаил Михайлович Касьянов (2 декабря 1957, Солнцево, Московская область, РСФСР, СССР) — российский финансист и политик.Председатель политической партии ПАРНАз з 16 вересня 2010 року.[1][2]


Председатель правительства Российской Федерации17 мая 200024 февраля 2004 года).[3][4].

Життєпис[ред.ред. код]

1974-1976 — навчання в Московському автомобільно-дорожньому інституті (МАДІ).

1976-1978 — служба в армії.

1978-1981 — працював старшим техніком, потім інженером у Всесоюзному проектному і науково-дослідному інституті промислового транспорту Держбуду СРСР.

1981-1990 — працював інженером, економістом, головним фахівцем, начальником підвідділу відділу зовнішньоекономічних зв'язків Держплану РРФСР.

1981 — закінчив московський автомобільно-дорожній інститут (МАДІ), отримана спеціальність — «інженер-будівельник».

1987 — закінчив Вищі економічні курси при Держплані СРСР.

У Мінекономіки і Мінфіні[ред.ред. код]

1990-1991 начальник підвідділу Управління зовнішньоекономічних зв'язків Державного комітету економіки РРФСР.

1991 — заступник начальника відділу, потім начальник відділу Управління зовнішньоекономічної діяльності Мінекономіки РФ.

1992-1993 — начальник підвідділу звідного відділу зовнішньоекономічних зв'язків Міністерства економіки РФ.

1993-1995 — обіймає посаду керівника Департаменту іноземних кредитів і зовнішнього боргу, потім начальника Департаменту іноземних кредитів і зовнішнього боргу, член колегії Міністерства фінансів РФ.

1995-1999 — перший заступник міністра фінансів РФ.

Міністр фінансів[ред.ред. код]

Вперше обійняв посаду міністра фінансів в уряді Сергія Степашина, в травні 1999, і зберіг цей пост при формуванні уряду Володимира Путина в серпні того ж року.

Червень 1999 — став членом Ради безпеки РФ.

Січень 2000 — перший заступник Голови Уряду РФ, міністр фінансів РФ (у зв'язку з тим, що Голова Уряду РФ Володимир Путін одночасно виконував обов'язки Президента РФ, фактично очолював уряд).

Починаючи з 2000 (дня інавгурації Путіна, вибраного Президентом) — виконуючий обов'язки голови уряду РФ, міністр фінансів РФ.

Прем'єр-міністр Росії[ред.ред. код]

17 травня 2000 — призначений Головою Уряду Російської Федерації. Знаходився на цій посаді довше за інших пострадянських прем'єрів, поступаючись лише Віктору Черномирдіну.

У 2003 Касьянов зробив заяву про те, що вважає арешт розділу МФО «Менатеп», одного із співвласників компанії «ЮКОС» Платона Лебедєва «надмірною мірою».

Лютий 2004 — незадовго до президентських виборів відправлений у відставку з поста Голови Уряду Російської Федерації разом з урядом за рішенням президента.

Політична діяльність після відставки[ред.ред. код]

Протягом року після відставки не робив абсолютно ніяких заяв і не брав участь в суспільному житті, зайнявся аналітичною і консультаційною діяльністю.

У лютому 2005, рівно через рік після відставки, Касьянов почав виступати із заявами про «уповільнення економічного зростання» Росії і про те, що, на його думку, «країна йде в неправильному напрямі» — до «реставрації радянського ладу з елементами держкапіталізму». При цьому він звинуватив російську владу в демонтажі «демократичних основ конституційного ладу» (відміна виборів губернаторів регіонів і розділів муніципальних утворень, підвищення до 7% «прохідного» бар'єру для партій на виборах в Думу) і заявив, що в Росії немає ні розділення властей, ні незалежної судової системи, ні свободи ЗМІ, ні захисту приватної власності. Ці заяви змусили спостерігачів говорити про те, що Касьянов прилучився до ліберальної опозиції Путіну і може виступити як лідер об'єднаної демократичної опозиції на наступних думських (2007) і президентських (2008) виборах. Можливо, саме цим була викликана хвиля компрометуючих матеріалів у відношенні Касьянова, піднята в певних органах ЗМІ.

У липні 2005 депутат Державної думи (фракція «Єдина Росія») Олександр Хінштейн — скандальний журналіст, відомий тим, що з його допомогою протягом багатьох років вдавалися до гласності компрометуючі матеріали на крупних чиновників і політиків, виступив з черговими звинуваченнями — цього разу, на адресу Михайла Касьянова. За його словами, Касьянов, при перебуванні прем'єром, приватизовував в 2003 році за заниженою ціною колишню державну дачу члена Політбюро ЦК КПРС Михайла Суслова.

Опубліковані матеріали були використані Генпрокуратурою як привід для порушення кримінальної справи по ст. 165 частина 3 («спричинення майнового збитку в особливо крупному розмірі шляхом обману або зловживання довірою»).

Публікація матеріалів і повідомлення Генпрокуратури про порушення кримінальної справи збіглися за часом з перебуванням Касьянова за кордоном. Можливо, передбачалося, що він скористається цим і не повернеться до Росії, проте екс-прем'єр повернувся до Москви і зробив різку заяву (цитується по газеті «Комерсант» від 26 липня 2005):

«Я повернувся до Москви, незважаючи на погрози, що звучать в мою адресу. У мене немає ніяких сумнівів в тому, що планомірно розгорнена наклепницька кампанія по моїй дискредитації, заснована на брехні і перекручуванні фактів, знаходиться в рамках загальної стратегії влади по повній зачистці політичного поля. Результати реалізації такої стратегії в наявності — зростаючі суспільне відчуження і невпевненість громадян в своєму майбутньому, уповільнення економічного зростання на тлі рекордних експортних цін і неухильне падіння міжнародного авторитету Росії. Створення умов для реального, небутафорського політичного процесу, що припускає публічне обговорення різних точок зору з приводу ситуації в країні і свободу вибору між ними, — це те завдання, над яким я продовжу працювати».

Підготовка до виборів президента в 2008 році[ред.ред. код]

У вересні 2005 Михайло Касьянов знову заявив про свій намір брати участь в президентських виборах і виступив з критикою діяльності російської влади.

У жовтні 2005 року, Касьянов в інтерв'ю британській ліберальній газеті The Guardian, зокрема, сказав, що «використовує величезні доходи від високих цін на нафту для модернізації трубопроводів. Такі проекти допоможуть понизити ринкові ціни на нафту і газ». Михайло Касьянов також вважає, що «справедлива ціна» нафти становить 20-25 доларів за барель[5].

У листопаді 2005 Касьянов заявив про намір очолити Демократичну партію Росії і спиратися на неї в ході своєї передвиборної кампанії. Для того, щоб перешкодити цьому, російська влада спішно організувала проведення «паралельного» з'їзду ДПР, на якому керівництво партією було передане якомусь Андрію Богданову.

8 квітня 2006 Касьянов очолив новий міжрегіональний рух «народно-демократичний союз». 1 липня 2006 рух перетворився в загальноросійський рух «Російський Народно-демократичний союз».

11-12 липня 2006 року брав участь в загальнонаціональному опозиційному форумі «Інша Росія», після чого увійшов до політичної наради «Іншої Росії», що ставить своєю за мету створення демократичної держави.

На II з'їзді РНДС, що пройшов 1-2 червня 2007 року, один з лідерів «Іншої Росії» — Едуард Лімонов заявив, що хотів би бачити Михайла Касьянова єдиним кандидатом від «Іншої Росії».

3 липня 2007 Касьянов заявив про вихід з коаліції «Інша Росія»[6][7].

22 вересня 2007 р. Касьянов вибраний Головою політичної партії «Народ за демократію і справедливість».

Політичні погляди[ред.ред. код]

Критично ставиться до радянських лідерів. «У нас не було ефективних менеджерів, як нам намагаються піднести. У нас були ефективні вбивці та мучителі народу». Вважає неприпустимим пам'ятники Дзержинському, вважає, що тіло Леніна повинно бути винесено з мавзолею і поховано [8].

Не схвалює зовнішню політику Росії по відношенню до України. Зокрема, 10 квітня 2014 в інтерв'ю програмі «Особлива думка» на радіо «Ехо Москви» заявив, що Росія здійснила анексію Криму, що «де-факто Путін вкрав у жителів Криму можливість колись в майбутньому вирішувати свою долю через справжній референдум за погодженням з українською владою»[9].

У вересні 2014 підписав заяву з вимогою «припинити агресивну авантюру: вивести з території України російські війська і припинити пропагандистську, матеріальну і військову підтримку сепаратистам на Південному Сході України» [10]

У березні 2015, виступаючи в Європейському парламенті, заявив, що вважає правильним введення Заходом санкцій проти урядовців Росії [11].

У внутрішній політиці критикує корупцію, вважає, що нелегальна міграція є її наслідком.

Знання мов[ред.ред. код]

Володіє англійською мовою.

Родина[ред.ред. код]

Одружений, має двох дочок.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Партия народной свободы. parnasparty.ru. Процитовано 2017-07-17.  Председатель партии ПАРНАС М. М. Касьянов
  2. Российский народно-демократический союз(рос.) // Википедия. — 2017-02-01.
  3. Указ Президента РФ от 17.05.2000 N 861"О Председателе Правительства Российской Федерации". uristu.com. Процитовано 2017-07-17. 
  4. УКАЗ Президента РФ от 24.02.2004 N 264 - Сейчас.ру. www.lawmix.ru. Процитовано 2017-07-17. 
  5. Кандидат в президенти пропонує дешеву нафту і більше демократії
  6. Михайло Касьянов заявив про вихід з «Іншої Росії». Lenta.ru. 3 липня 2007 грама.
  7. «Інша Росія» розвалюється: Касьянов узяв курс на самостійну боротьбу. Newsru.com. 3 липня 2007 грама.
  8. [http: / /tass.ru/politika/2094309 РПР-Парнас змінила назву на Парнас, «ТАСС», 05.07.2015]
  9. Евеліна Геворкян (2014-04-10). [http: //echo.msk.ru/programs/personalno/ 1296606-echo / Програма «Особлива думка» від 10.04.2014. Ведуча - Евеліна Геворкян, гість - Михайло Касьянов]. Ехо Москви. 
  10. blog / echomsk / 1400978-echo / Заява «Круглого столу 12 грудня» до Маршу Миру 21 вересня
  11. «Не панькатися» з Росією: «Ми, демократи, підтримуємо». Правда.ру

Дивись також[ред.ред. код]


Попередник:
Путін Володимир Володимирович
Coat of Arms of the Russian Federation.svg
Голова уряду Російської Федерації

17 травня 2000 - 24 лютого 2004
Наступник:
Христенко Віктор Борисович (в.о.)


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.