Солотвин (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Солотвин
POL Sołotwina COA.svg
Герб
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Богородчанський район
Рада Солотвинська селищна рада
Код КОАТУУ: 2620455500
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Перша згадка 12 століття
Статус з 1940 року
Площа 19 км²
Населення 3891 (01.01.2017)[1]
Густота 206 осіб/км²
Поштовий індекс 77753
Телефонний код +380 3471
Географічні координати 48°42′18″ пн. ш. 24°25′16″ сх. д. / 48.70500° пн. ш. 24.42111° сх. д. / 48.70500; 24.42111Координати: 48°42′18″ пн. ш. 24°25′16″ сх. д. / 48.70500° пн. ш. 24.42111° сх. д. / 48.70500; 24.42111
Висота над рівнем моря 421 м[2]
Водойма річка Бистриця Солотвинська
Відстань
Найближча залізнична станція: Надвірна
До станції: 19 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 40 км
Селищна влада
Адреса смт Солотвин, вул. Чорновола, 7
Карта
Солотвин. Карта розташування: Україна
Солотвин
Солотвин
Солотвин. Карта розташування: Івано-Франківська область
Солотвин
Солотвин

Commons-logo.svg Солотвин у Вікісховищі

Солотвин (до другої роловини XVI століття — Краснопіль) — селище міського типу в Україні, у Богородчанському районі Івано-Франківської області, на Гуцульщині, центр селищної ради. Розташоване в передгір'ях Ґорґанів, над річкою Бистрицею Солотвинською за 20 км від районного центру та за 19 км від залізничної станції Надвірна. Населення — 3 916 осіб (2011).

Церква (смт Солотвин)

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Історія Солотвина

Солотвин належить до найдавніших поселень Прикарпаття. Вперше згадується у Галицькому літописі XII століття. Землі між Карпатами і Золотою Бистрицею (з середини XVII — Бистриця Солотвинська) тоді належали боярському родові Доброславичів, які й збудували в урочищі Золочівське замок з оборонними вежами і місто Краснопіль. Немає сумніву, що топонімічна назва поселення пов'язана з довколишньою мальовничою природою — залісненні гори, а біля їх підніжжя — поле-долина аж до річки. У сиву давнину Краснопіль зазнав кілька загарбницьких набігів монголо-татар, зокрема, у 1241 році.

У другій половині XIV століття Краснопіль, замок та околиці захопили польські феодали — магнати Яблоновські.

Краснопіль зазнав певного поступу в XVII столітті коли він належав графському[джерело?] роду Яблоновських. У містечку розвивалися різні промисли: ткацтво, шевство, столярство, кушнірство, ковальство. Але найбільш прибутковим на той час був видобуток солі на околицях. Розвиток соляного промислу став підставою для того, що магнати Яблоновські у 1658 році перейменували Краснопіль на Солотвин. Герб на печатці містечка за своєю символікою належав до тогочасних «соляних» міських гербів Прикарпаття: дві діжки солі (можливо, меду), над якими три (грудки) солі.

Краснопіль зазнав кілька загарбницьких набігів кримських татар, зокрема, 1676 року.

Bнаслідок першого поділу Польщі в 1772 році місто потрапило під владу монархії Габсбургів (Австрії). З 1779 року Солотвин став власністю австрійської державної скарбниці.

Після розпаду австро-угорської монархії Солотвин став частиною ЗУНР.

Після нетривалого існування ЗУНР Солотвин знову на два десятиліття опиняється під польською займанщиною.

На початку ХХ ст. жителі селища Солотвино об'єдналися у єдине на той час українське культурно-просвітницьке товариство «Просвіта», військово-спортивне товариство «Луг», в якому молоді хлопці вивчали військові вправи. При церкві Різдва Пресвятої Богородиці діяла захоронка, де дітей дошкільного віку виховували в українському дусі п'ять монахинь-служебниць.

22 вересня 1939 року Солотвин анексували частини «Красной Армії». 1940 року Солотвин став селищем міського типу.

На початку липня 1941 року Солотвин окупували гітлерівські війська.

25 липня 1944 року наступаючі частини Червоної Армії вибили німців із Солотвина.

«Утверджуючись», радянська влада відразу ж повела боротьбу з ОУН і збройними відділами УПА, які чинили відчайдушний спротив новій «владі». Чи не щодня «червонопогонники» влаштовували облаву, просічуючи ліси, вдавалися до каральних акцій не лише проти підпілля, але й проти мирного населення, які підтримувало повстанський рух. Сотні підпільників ОУН та вояків УПА було закатовано у тюремних камерах райвідділу НКДБ, МДБ, КДБ (у післявоєнний час селище Солотвин 15 років було райцентром).

Доба незалежності[ред. | ред. код]

У часи національного відродження, в 1992 році, з ініціативи комбатанта УПА, солотвинця Михайла Дерев'янка прах 26 загиблих борців за волю України вдячні нащадки перенесли в братську могилу на цвинтарі, а дещо пізніше впорядкували це священне місце.

9 серпня 2015 року митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф в Солотвині звершив чин освячення Храму на честь Великомученика Пантелеймона[3]

До складу Солотвинської селищної ради входять смт Солотвин і присілок Заріччя. Загальна площа території ради становить 1895 га, площа населеного пункту — 734,4 га. Нараховується 1200 дворів і проживає 3878 осіб. Наявна Солотвинська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів

[4].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

Перебували[ред. | ред. код]

Солотвинські старости[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. weather.in.ua
  3. Владика Іоасаф звершив чин освячення храму
  4. Stanisław Hwałek — «Górnictwo soli kamiennych i potasowych», Katowice 1971
  5. Ірина Настасяк. Організація управління Галичиною і Буковиною у складі Австрії (1772–1848).— К.: Атіка, 2006.— 160 с.— С. 129. ISBN 966-3261-191-9
  6. Tarłowie (02) (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]