Мстишин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мстишин
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район Луцький
Громада Боратинська сільська громада
Основні дані
Засноване 1570
Населення 273
Площа 0,62 км²
Густота населення 440,32 осіб/км²
Поштовий індекс 45662
Телефонний код +380 332
Географічні дані
Географічні координати 50°37′36″ пн. ш. 25°21′05″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
190 м
Місцева влада
Карта
Мстишин. Карта розташування: Україна
Мстишин
Мстишин
Мстишин. Карта розташування: Волинська область
Мстишин
Мстишин
Мапа
Мапа

Мсти́шин (в часи Речі Посполитої Мостишин[1]) — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Населення становить 273 осіб.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 259 осіб, з яких 107 чоловіків та 152 жінки.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 273 особи.[3]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 97,80 %
молдовська 1,83 %
російська 0,37 %

Пам'ятки археології[ред. | ред. код]

На території села відомі такі пам'ятки археології:

  • На південно-східній околиці села, на високому лівому березі Стиру  — багатошарове поселення тшинецько-комарівської, черняхівської культур давньоруського періоду XI—XIII ст. площею до 1,5 га відкрите В.Коноплею і Г.Охріменком у 1979 р.
  • На східній околиці села, на лівому березі р. Стир  — двошарове поселення тшинецько-комарівської, черняхівської культур і давньоруського періоду XI—XIII ст. площею до 2 га.
  • На північній околиці села, на високому лівому березі Стиру  — частково збережене давньоруське городище XI—XIV ст. площею до 1 га, відкрите розвідкою С. Терського в 1990 р.
  • Поруч з городищем, на місці впадіння в Стир безіменного струмка  — селище давньоруського періоду ХІІ-ХІІІ ст.
  • На південно-східній околиці села  — поселення тшинецько-комарівської культури.
  • На східній околиці села, на лівому березі р. Стир  — двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського часу ХІІ-ХІІІ ст.
  • На східній околиці села, на двох невеликих мисах першої надзаплавної тераси лівого берега р. Стир  — поселення тшинецько-комарівської культури.
  • На північно-східній околиці села, на лівому березі р. Стир  — багатошарове поселення тшинецько-комарівської культури, черняхівської культури і давньоруського часу ХІІ-ХІІІ ст.

Сучасність[ред. | ред. код]

У 2019 році вчительку початкових класів загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня села Мстишин Наталію Довгополюк визнали одним з найкращих педагогів України за версією Global Teacher Prize Ukraine[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 7 січня 2022. Процитовано 7 січня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
  5. ТОП найкращих вчителів України: у списку – педагоги з Волині. Конкурент. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 3 червня 2021.

Література[ред. | ред. код]

  • Кучинко М. М., Златогорський О.Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. — Луцьк: Волинські старожитності, 2010. — С.229.

Посилання[ред. | ред. код]