Воютин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Воютин
Воютин - В'їзд.jpg
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Луцький
Рада/громада Воютинська сільська рада
Код КОАТУУ 0722881501
Основні дані
Засноване 1570
Населення 752
Площа 32,68 км²
Густота населення 23,01 осіб/км²
Поштовий індекс 45645
Телефонний код +380 332
Географічні дані
Географічні координати 50°39′06″ пн. ш. 25°00′22″ сх. д. / 50.65167° пн. ш. 25.00611° сх. д. / 50.65167; 25.00611Координати: 50°39′06″ пн. ш. 25°00′22″ сх. д. / 50.65167° пн. ш. 25.00611° сх. д. / 50.65167; 25.00611
Середня висота
над рівнем моря
227 м
Місцева влада
Адреса ради 45645, Волинська обл., Луцький р-н, с.Воютин, вул.Центральна,1 , тел. 79-75-38
Карта
Воютин. Карта розташування: Україна
Воютин
Воютин
Воютин. Карта розташування: Волинська область
Воютин
Воютин
Мапа

Воютин у Вікісховищі?

Вою́тинсело в Україні, в Луцькому районі Волинської області, центр сільської Ради. Розташований на березі р. Чорногузки, за 38 км на південний захід від районного центру і за 13 км від залізничної станції Несвіч. Населення становить 752 осіб. Сільраді підпорядковані села Гать, Селисько, Тертки, [[Чорний Ліс (Луцький район)|Чорний Ліс.

Історія[ред. | ред. код]

Воютин виник у першій половині XVI століття.

Проте, на території села вченими знайдені численні археологічні пам'ятки :

  • За 1 км на північний схід від села, на північ від тракторної бригади, на видовженому мисі першої надзаплавної тераси правого берега струмка Верболіз висотою 3–4 м над рівнем заплави – багатошарове поселення доби пізнього палеоліту, тшинецько-комарівської культури доби бронзи, лежницької групи ранньоскіфського часу, вельбарської культури та давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею близько 2 га.
  • В північно-східній околиці села, на мисі правого берега потоку Верболіз, на висоті близько 16 м над рівнем заплави – стоянка доби пізнього палеоліту.
  • За 0,5 км на північ від села, на схилі лівого берега струмка Верболіз висотою 3–4 м над рівнем заплави – селище давньоруського часу ХІІ–ХІІІ ст. площею до 1 га.
  • На північно-західній околиці села, на лівому березі названого струмка, на висоті 5–6 м над рівнем заплави – селище ХІІ–ХІІІ ст. Площею близько 1 га.
  • За 0,5 км на південний захід від села, на правому березі безіменного потічка – допливу Верболозу, заплава якого зараз затоплена ставом – селище давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею до 2 га.
  • За 1 км на південний захід від села, на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега потічка Верболіз висотою 5–6 м над рівнем заплави – двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ-ХІІІ ст. площею близько 1, 5 га [1].

У першій половині ХṾІ ст. у Воютині знаходилася резиденція однієї з гілок шляхецької родини Гулевичів - Гулевич-Воютинських - нащадків Федора (в чернецтві - Феодосія) Зброхович-Гулевич-Воютинського.

1595–1596 роки — окремі мешканці Воютина влилися у повстанський козацький загін Северина Наливайка.

7 березня 1596 рік — Під час перебування війська Северина Наливайка в районі Луцьк-Несвіч-Торчин у козацькі загони втік зі школи 12-річний учень Федько Гулевич — син маршалка луцького повітового дворянського кола Деміана Гулевича Воютинського. Він став козацьким джурою, тобто молодшим козаком Серерина Наливайка.

Під час Першої світової війни з 1915 р. село перебувало в австрійській окупації. На 11 день Брусиловського прориву 1 (14) червня 1916 р. 8-й корпус російської армії зайняв Садів і Воютин. Генерал М.Духонін у телеграмі до генерала М.Пустовойтенка зазначає: "Жители деревень по пути следования радостно встречают войска иконами, хлебом-солью, улицы устланы травой, цветами, в одной из деревень вышел крестный ход с пением "спаси господи""[2].

У період польської окупації Західної України (1921-1939 рр.), за даними польської поліції, в 1928 році в селі діяв осередок КПЗУ. Його активними членами були М. Г. Сачук, В. І. Іщук, М. К. Танчук [3].

Під час Другої Світової війни жителі Воютина активно боролися проти німецько-фашистських та більшовицьких загарбників як у складі Червоної, пізніше - Радянської армії, так і партизанських загонів УПА. З 199 учасників війни 140 нагороджено орденами і медалями [3].

На межі 1960-1970-х рр. населення Воютина становило 589 осіб. У Воютині знаходилася центральна садиба колгоспу «Дружба», який мав 3314 га землі, в тому числі 2661 га орної. Колгосп спеціалізувався на рільництві і м’ясо-молочному тваринництві. В селі було побудовано восьмирічну школу, бібліотеку, клуб [3].

Персоналії[ред. | ред. код]

У селі народився святий римо-католицької церкви, архієпископ Варшавський і засновник Згромадження Сестер Францисканок Родини Марії – Зигмунт-Щенсний Фелінський.

Зигмунт Фелінський

Бібліографія[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кучинко М.М., Златогорський О.Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. - Луцьк: Волинські старожитності, 2010. - С. 191-192.

Публікації в ЗМІ[ред. | ред. код]

  • Кравчук Наталія. Воютин має свого святого. Газ. "Вісник+К", 24 грудня 2015 р., с. 11.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кучинко М. М., Златогорський О. Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. — Луцьк: Волинські старожитності, 2010. — С. 192–194. 
  2. Наступление Юго-Западного фронта в мае-июне 1916 года (Сборник документов). - Москва, 1940. - С.304, №271
  3. а б в Воютин, Луцький район, Волинська область. Історія міст і сіл Української РСР (ru-RU). 2015-04-13. Процитовано 2017-01-28. 

Посилання[ред. | ред. код]