Воютин
| село Воютин | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Волинська область |
| Район | Луцький |
| Рада | Воютинська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1570 |
| Населення | 752 |
| Площа | 32,68 км² |
| Густота населення | 23,01 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 45645 |
| Телефонний код | +380 332 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°39′06″ пн. ш. 25°00′22″ сх. д. / 50.65167° пн. ш. 25.00611° сх. д.Координати: 50°39′06″ пн. ш. 25°00′22″ сх. д. / 50.65167° пн. ш. 25.00611° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
227 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Центральна, 1, с. Воютин, Луцький р-н, Волинська обл., 45645 |
| Карта | |
  Воютин | |
 Воютин | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Вою́тин — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області, адміністративний центр однойменної сільської ради.
Розташований на березі р. Чорногузки, за 38 км на південний захід від районного центру і за 13 км від залізничної станції Несвіч. Населення становить 752 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
Воютин виник у першій половині XVI століття.
Проте, на території села вченими знайдені численні археологічні пам'ятки :
- За 1 км на північний схід від села, на північ від тракторної бригади, на видовженому мисі першої надзаплавної тераси правого берега струмка Верболіз висотою 3–4 м над рівнем заплави — багатошарове поселення доби пізнього палеоліту, тшинецько-комарівської культури доби бронзи, лежницької групи ранньоскіфського часу, вельбарської культури та давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею близько 2 га.
- В північно-східній околиці села, на мисі правого берега потоку Верболіз, на висоті близько 16 м над рівнем заплави — стоянка доби пізнього палеоліту.
- За 0,5 км на північ від села, на схилі лівого берега струмка Верболіз висотою 3–4 м над рівнем заплави — селище давньоруського часу ХІІ–ХІІІ ст. площею до 1 га.
- На північно-західній околиці села, на лівому березі названого струмка, на висоті 5–6 м над рівнем заплави — селище ХІІ–ХІІІ ст. Площею близько 1 га.
- За 0,5 км на південний захід від села, на правому березі безіменного потічка — допливу Верболозу, заплава якого зараз затоплена ставом — селище давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею до 2 га.
- За 1 км на південний захід від села, на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега потічка Верболіз висотою 5–6 м над рівнем заплави — двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ-ХІІІ ст. площею близько 1, 5 га[1].
У першій половині ХṾІ ст. у Воютині знаходилася резиденція однієї з гілок шляхецької родини Гулевичів — Гулевич-Воютинських — нащадків Федора (в чернецтві — Феодосія) Зброхович-Гулевич-Воютинського.
1595—1596 роки — окремі мешканці Воютина влилися у повстанський козацький загін Северина Наливайка.
7 березня 1596 рік — Під час перебування війська Северина Наливайка в районі Луцьк-Несвіч-Торчин у козацькі загони втік зі школи 12-річний учень Федько Гулевич — син маршалка луцького повітового дворянського кола Деміана Гулевича Воютинського. Він став козацьким джурою, тобто молодшим козаком Серерина Наливайка.
Під час Першої світової війни з 1915 р. село перебувало в австрійській окупації. На 11 день Брусиловського прориву 1 (14) червня 1916 р. 8-й корпус російської армії зайняв Садів і Воютин. Генерал М.Духонін у телеграмі до генерала М.Пустовойтенка зазначає: «Жители деревень по пути следования радостно встречают войска иконами, хлебом-солью, улицы устланы травой, цветами, в одной из деревень вышел крестный ход с пением „спаси господи“»[2].
У період польської окупації Західної України (1921—1939 рр.), за даними польської поліції, в 1928 році в селі діяв осередок КПЗУ. Його активними членами були М. Г. Сачук, В. І. Іщук, М. К. Танчук[3].
Під час Другої Світової війни жителі Воютина активно боролися проти німецько-фашистських та більшовицьких загарбників як у складі Червоної, пізніше — Радянської армії, так і партизанських загонів УПА. З 199 учасників війни 140 нагороджено орденами і медалями[3].
На межі 1960-1970-х рр. населення Воютина становило 589 осіб. У Воютині знаходилася центральна садиба колгоспу «Дружба», який мав 3314 га землі, у тому числі 2661 га орної. Колгосп спеціалізувався на рільництві і м'ясо-молочному тваринництві. В селі було побудовано восьмирічну школу, бібліотеку, клуб[3].
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 687 осіб, з яких 313 чоловіків та 374 жінки.[4]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 740 осіб.[5]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,40 % |
| російська | 1,20 % |
| білоруська | 0,27 % |
| польська | 0,13 % |
Відомі люди[ред. | ред. код]
У селі народився святий римо-католицької церкви, архієпископ Варшавський і засновник Згромадження Сестер Францисканок Родини Марії — Зигмунт-Щенсний Фелінський.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кучинко М. М., Златогорський О. Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. — Луцьк: Волинські старожитності, 2010. — С. 192–194.
- ↑ Наступление Юго-Западного фронта в мае-июне 1916 года (Сборник документов). — Москва, 1940. — С.304, № 271. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 15 липня 2016.
- ↑ а б в Воютин, Луцький район, Волинська область. Історія міст і сіл Української РСР (ru-RU) . 13 квітня 2015. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 28 січня 2017.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Кравчук Наталія. Воютин має свого святого // Газ. «Вісник+К», 24 грудня 2015 р., с. 11.
- Кучинко М. М., Златогорський О.Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. — Луцьк: Волинські старожитності, 2010. — С. 191—192.
- Вою́тин // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.452
Посилання[ред. | ред. код]
- Wojutyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 773. (пол.)
- Погода в селі Воютин [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.]
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |