Сирники (Луцький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сирники
Village club in Syrnyky 04.jpg
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Луцький район
Рада/громада Княгининівська сільська громада
Код КОАТУУ 0722883707
Основні дані
Засноване 1450
Населення 546
Площа 0,83 км²
Густота населення 657,83 осіб/км²
Поштовий індекс 45633
Телефонний код +380 332
Географічні дані
Географічні координати 50°48′58″ пн. ш. 25°14′34″ сх. д. / 50.81611° пн. ш. 25.24278° сх. д. / 50.81611; 25.24278Координати: 50°48′58″ пн. ш. 25°14′34″ сх. д. / 50.81611° пн. ш. 25.24278° сх. д. / 50.81611; 25.24278
Середня висота
над рівнем моря
188 м
Водойми Сарна
Місцева влада
Адреса ради 45630, Волинська обл., Луцький р-н, с.Княгининок, вул.17 вересня,77 , тел. 79-16-70
Карта
Сирники. Карта розташування: Україна
Сирники
Сирники
Сирники. Карта розташування: Волинська область
Сирники
Сирники
Мапа

CMNS: Сирники на Вікісховищі

Си́рники — село в Україні, в Луцькому районі Волинської області. Населення становить 546 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

На території села відомі наступні пам'ятки археології:

  • За 0,8 км на північний захід від села, на лагідному схилі першої надзаплавної тераси лівого берега Сарни висотою 8–10 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею близько 2 га. Воно знаходиться за 0,5 км на захід від шосейної дороги сполученням Луцьк–Ковель та за 200 м на південь від ґрунтової дороги.
  • За 1,3 км на північний захід від села, на схилі першої надзаплавної тераси лівого берега Сарни висотою 10–12 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею до 2 га.
  • За 1,7 км на північний захід від села, на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега Сарни висотою 12–14 м над рівнем заплави — двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею до 1,5 га. Воно простежене біля соснового лісу та ґрунтової дороги, котра веде до місцевого торфопідприємства.
  • На західній околиці села, на мисі першої надзаплавної тераси правого берега Сарни висотою 10–12 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею близько 0,5 га.
  • За 1,2 км на захід від села, на мисі першої надзаплавної тераси правого берега Сарни висотою 12–14 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею близько 1 га.
  • В північно-західній частині села, в урочищі Горбок, на мисі першої надзаплавної тераси правого берега Сарни, висотою до 15 м над рівнем заплави — поселення лежницької групи ранньозалізного часу площею близько 1 га. Відкрите розвідкою Г. Охріменка і О. Середюка у 1988 р.

Під час Першої світової війни з 1915 р. село перебувало в австрійській окупації. На п'ятий день Брусиловського прориву 26 травня (8 червня) 1916 р. 40-й корпус російської армії вже зайняв Сирники[1].

Під час Другої світової війни, наприкінці лютого 1944 року, точилися бої за визволення Сирників від німецько-фашистських загарбників. На підступах до села закріпилися бійці кулеметної роти 271-го стрілецького Нижньоволзького полку. Гітлерівці, наблизившись на відстань 30—40 метрів, закидали позиції роти гранатами. Пораненого кулеметника замінив сержант А. І. Комок. До кінця дня він відбив 4 атаки ворога. 29 лютого нацисти знову пішли в контратаку. Дві години сержант Комок стримував їх натиск, при цьому знищив 120 солдатів і офіцерів противника. Після того, як закінчились патрони сержант відбивався гранатами, був важко поранений. Коли підрозділи полку рішучою контратакою скинули гітлерівців з висоти, бійці побачили на ній єдиного кулеметника. Це був сержант Аркадій Комок, який згодом помер від отриманих ран. За виявлену стійкість і героїзм сержанту А. І. Комоку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.[2]. Сьогодні, на честь Героя названо одну із вулиць села Сирники.

До 9 серпня 2016 року село належало до Княгининівської сільської ради.

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 563 особи, з яких 269 чоловіків та 294 жінки.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 531 особа.[4]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 99,45 %
російська 0,55 %

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кучинко М. М., Златогорський О.Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. — Луцьк: Волинські старожитності, 2010. — С.251-252.

Посилання[ред. | ред. код]