Усичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Усичі
Вид з дороги на церкву Св. Стефана
Вид з дороги на церкву Св. Стефана
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Луцький
Рада/громада Буянівська сільська рада
Код КОАТУУ 0722880902
Основні дані
Засноване 1545
Населення 537
Площа 14,224 км²
Густота населення 37,75 осіб/км²
Поштовий індекс 45622
Телефонний код +380 332
Географічні дані
Географічні координати 50°45′15″ пн. ш. 25°04′36″ сх. д. / 50.75417° пн. ш. 25.07667° сх. д. / 50.75417; 25.07667Координати: 50°45′15″ пн. ш. 25°04′36″ сх. д. / 50.75417° пн. ш. 25.07667° сх. д. / 50.75417; 25.07667
Середня висота
над рівнем моря
211 м
Водойми Серна
Місцева влада
Адреса ради 45621, Волинська обл., Луцький р-н, с. Буяни, вул. Лесі Українки, 6, тел. 79-75-13
Карта
Усичі. Карта розташування: Україна
Усичі
Усичі
Усичі. Карта розташування: Волинська область
Усичі
Усичі
Мапа

Усичі у Вікісховищі?

У́сичі — село в Україні, в Луцькому районі Волинської області. Населення становить 537 осіб.

Стара назва: Усічі. Нова ж назва Усичі була прийнята за радянських часів.

Пам'ятки археології[ред. | ред. код]

На території села відомі такі пам'ятки археології:

  • За 0,5 км на північний схід від села і за 0,2 км на південь від хутора Валентинів, на невеликому підвищенні розміром 70×200 м серед заплави лівого берега Серни  — поселення стжижівської культури. У 1937—1938 рр. розкопки на ньому провів Я. Фітцке і виявив землянки, опис яких, як і більшої частини здобутого матеріалу відсутній. Роботи на поселенні продовжив у 1965 р. М. А. Пелещишин. Він розкопав 290 м² площі і дослідив дві напівземлянки з вогнищами та 8 господарських ям. На території цього поселення виявлено два поховання стжижівської культури. Перше з них відкрите в 1936 р. Я. Фітцке. Біля скорченого кістяка знайдено миску і два горщики із шнуровим орнаментом. Друге поховання відкрив у 1965 р. М. А. Пелещишин. Воно знаходилось за 15 м на південний схід від попереднього. На шиї скорченого покійника виявлено підвіску з ікла дикого кабана.
  • На південний захід від села, на лівому березі Серни  — поселення культури лінійно-стрічкової кераміки, відкрите розвідкою М. А. Пелещишина у 1965 р.
  • За 3,5 км на південь від села  — городище круглої форми ХІ-ХІІІ ст., обведене валом і ровом, поруч із городищем  — селище.
  • За 2 км на південний захід від села, в лісовому урочищі Гунисько  — давньоруський могильник, що нараховував в кінці XIX ст. 80 насипів. Одинадцять з них розкопала у 1898 р. К. М. Мельник, а у 1974—1977 рр. 12 курганів дослідив М. М. Кучинко. Багато насипів зруйнували скарбошукачі. Біля випростаних кістяків знайдено залізні сокири, ножі, цвяхи, шпори, срібні і бронзові персні, скроневі кільця та гончарний посуд XI—XIII ст.
  • За 1 км на північний захід від села і за 0,5 км від хутора Валентинів, який об'єднаний із селом Усичі, на ділянці лівого берега Серни висотою 2-3 м над рівнем заплави  — двошарове поселення тщинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ-ХІІІ ст. площею до 1 га.
  • За 0,7 км на північний захід від села і за 0,3 км на південний захід від колишнього хутора Валентинів, на видовженому мисі першої надзаплавної тераси лівого берега Серни висотою до 2 м над рівнем заплави  — поселення тщинецько-комарівської культури площею до 1 га.
  • В західній частині села, поблизу сільської церкви, на лагідному схилі першої надзаплавної тераси правого берега Серни висотою 3-4 м над рівнем заплави  — селище давньоруського періоду ХІ-ХІІІ ст. площею до 1,5 га.
  • За 0,3 км на північний захід від села, на північ від церкви, на лагідному схилі першої надзаплавної тераси лівого берега Серни висотою до 2 м над рівнем заплави  — селище давньоруського періоду ХІ-ХІІІ ст. площею близько 1 га.
  • На північно-східній околиці села, поруч з греблею ставу, на мисі першої надзаплавної тераси правого берега Серни висотою 8-10 м над рівнем заплави  — двошарове поселення тщинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІ-ХІІІ ст. площею до 2 га.
  • За 0,3 км на північний схід від села і в цьому ж напрямку від церкви, в місці впадіння в Серни її лівостороннього допливу  — безіменного струмка, на лівому березі річки висотою 2-3 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду XI—XIII ст. площею до 1 га.
  • За 1 км на північний схід від села і на схід від хутора Валентинів, на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега Серни висотою 6-7 м над рівнем заплави  — двошарове поселення тщинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІ-ХІІІ ст. площею до 2 га.
  • За 1,5 км на північний схід від села та за 0, 5 км на схід від хутора Валентинів, на південному схилі мису першої надзаплавної тераси лівого берега Серни висотою 6-8 м над рівнем заплави  — багатошарове поселення культур лінійно-стрічкової кераміки, тщинецько-комарівської, вельбарської і лежницької групи ранньозалізного часу.
  • На північно-західній околиці села, за 0,1 км на південь від церкви, ліворуч шосейної дороги сполученням Луцьк-Володимир-Волинський, на схилі лівого берега безіменного струмка (правосторонній доплив Серни) висотою 4-6 м над рівнем заплави  — поселення періоду XII—XIV ст. площею до 1 га.
  • На північно-західній околиці села, на південь від шосейної дороги сполученням Луцьк-Володимир-Волинський, за 0,2 км на південний захід від церкви, на схилі лівого берега безіменного струмка висотою 6-8 м над рівнем заплави  — поселення періоду XII—XIII ст. площею до 1 га.
  • В північно-західній частині села, за 0,5 на південний захід від церкви, на мисоподібному виступі лівого берега безіменного струмка висотою до 8 м над рівнем заплави  — двошарове поселення тщинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ-ХІІІ ст. площею близько 1 га.

Природа[ред. | ред. код]

На північ від села розташований загальнозоологічний заказник «Шепель».

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

Памятник маряну.jpg

Люди що пов'язані з селом Усичі[ред. | ред. код]

Карта[ред. | ред. код]

Карта села Усичі[недоступне посилання з травень 2019]

Література[ред. | ред. код]


Посилання[ред. | ред. код]