Коршів (Луцький район)
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| село Коршів | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Волинська область |
| Район | Луцький район |
| Рада | Коршівська сільська рада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1545 |
| Населення | 683 |
| Площа | 2,64 км² |
| Густота населення | 258,71 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 45651 |
| Телефонний код | +380 332 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°39′44″ пн. ш. 25°07′40″ сх. д. / 50.66222° пн. ш. 25.12778° сх. д.Координати: 50°39′44″ пн. ш. 25°07′40″ сх. д. / 50.66222° пн. ш. 25.12778° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
218 м |
| Водойми | р. Чорногузка, Ставки |
| Відстань до обласного центру |
18 км |
| Відстань до районного центру |
18 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 45651, Волинська обл., Луцький р-н, с. Коршів, вул. Молодіжна, 1 |
| Карта | |
  Коршів | |
 Коршів | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Ко́ршів — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області.
Розташоване за 18 км від обласного і районного ценру — Луцька. Назва «Коршів» походить від назви пташки коршун, які раніше населяли тереторію населеного пункту. Населення становить 683 осіб.
Географія[ред. | ред. код]
На північ від села знаходиться гідрологічний заказник місцевого значення Чорногузка, створений з метою охорони екосистеми однойменної річки.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 674 особи, з яких 307 чоловіків та 367 жінок.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 679 осіб.[2]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,56 % |
| російська | 0,29 % |
| білоруська | 0,15 % |
Сучасність[ред. | ред. код]
Наприкінці січня 2019 року парафія села Коршів вийшла з УПЦ Московського патріархату і приєдналася до Волинської єпархії ПЦУ[4].
Пам'ятки археології[ред. | ред. код]
На території села відомі такі пам'ятки археології:
- Давньоруське городище на лівому березі р. Чорногузка на відстані 1,5 км на південний захід від села Городок, в урочищі Замчисько, площа — близько 5 га. Складається з дитинця і окольного града, укріплене валом і ровом. Досліджувалось у 1830-х рр. З. Леським, у 1960 р. П. Раппопортом, а в 1992 р. — С. Панишком. Виявлено численні матеріали, що свідчать про міський статус Коршева у XI ст.
- Багатошарове поселення лежницької групи ранньозалізного часу, вельбарської культури і давньоруського періоду ХІІ-ХІІІ ст. площею близько 3 га, 0,5 км на північний захід від села, в урочищі Старе село.
- Багатошарове поселення тшинецько-комарівської, вельбарської культур і періоду XII—XV ст. площею до 3 га, 1 км на північний захід від села.
- Багатошарове поселення тшинецько-комарівської, вельбарської культур і давньоруського періоду XII—IV ст. площею до 3 га, 1,5 км на північний захід від села,
- Селище давньоруського періоду XII—XIII ст. площею до 2 га на північній околиці села, в урочищі Цвинтар.
- Стоянка доби пізнього палеоліту, поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ-ХІІІ ст. площею близько 1 га на північній околиці села.
- Двошарове поселення волино-люблінсько культури і давньоруського періоду ХІІ-ХІІІ ст, 0,7 км на північ від села на території пасіки.
- Селище давньоруського періоду XI—XIII ст. площею до 2 га в північно-східній частині села, в урочищі Панський сад.
- Поселення X—XI ст. площею близько 1 га у північно-східній частині села, в урочищі Коло Млина,
- Селище X—XII ст. площею близько 3 га, 2 км на північний схід від села, в урочищі Бурино.
- Двошарове поселення волино-люблінської культури і періоду XII-ХІІІ ст. площею 1,5 га. За 2,5 км на північний схід від села в цьому ж урочищі.
- Двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і періоду XII—XIV ст. площею до 2 га. За 0,5 км на південний захід від села
- Багатошарове поселення пізнього палеоліту, лежницької групи, ранньоскіфського часу і періоду X—XIII ст. За 0,8 км на північний захід від села, біля лісу.
- Багатошарове поселення мезолітичного часу, культур лінійно-стрічкової кераміки періоду неоліту і тшинецько-комарівської доби бронзи в східній частині села, відкрите розвідкою Г. Охріменка у 1978 р.
- Поселення лінійно-стрічкової кераміки за 2 км на схід від села.
- Давньоруське поселення, відкрите розвідкою М. Кучинка і Г. Охріменка у 1978 р. За 2,5 на схід від села
- Поселення ранніх слов'ян біля села
- Могильник культури кулястих амфор за 0,7 км на захід від села.
- В статті Михайла Кучинка «Міста і городища Луцької землі княжої доби у світлі археології» детально зазначено про городище на лівому березі річки Чорногузки. «Другим за розміром містом на території Луцької землі був Коршів. Площа його сягала 4,5 га. Відомий археолог П Раппопорт, який обстежив його в 1960 р., зауважив, що навряд чи можуть виникнути сумніви в тому, що назва села Коршів відображає давнє найменування міста10. Що ж до відсутності літописних згадок про нього, то це пояснюється просто: судячи із знахідок, у ХІІ ст. він уже не існував, а в ХІ ст. руські літописці приділяли мало уваги Волині. Залишком міста є городище під назвою Замчисько, яке знаходиться на лівому березі р. Чорногузка. Дослідження городища в 1936 р. проводив З. Леський, в 1960 — П. Раппопорт, в 1992 р. — С. Панишко. З'ясовано, що Коршів як і інші міста, складається з дитинця і окольного града. Дитинець, розміром 50×65 м, розташований на пагорбі і захищений з боку берега ровом. З північної сторони до нього прилягає окольне місто, розміром 100×200 м, оточене валом, крім ділянки, зверненої до дитинця. З напільної, північної сторони знаходився в'їзд, що видно за розривом у валу. Розрізи валу показали, що в ХІ ст. він мав висоту 4,6 м, а на вершині земляного насипу були дерев'яні стіни, можливо, частокіл11. На городищі виявлено кілька напівземлянкових жител з глиняними печами та господарські ями-льохи, знайдено чимало цікавих артефактів. Це — фрагменти гончарних горщиків ХІ ст., рогові орнаментовані псалії, що були складовими елементами кістяної збруї, залізні ножики, шиферні прясла. Одначе особливої уваги заслуговують денця горщиків, на яких були клейма у формі кириличних літер А, Б, Д, Ж, які свідчать про грамотність коршівців, а це є додатковою ознакою міського статусу Коршева12. На жаль, це цікаве городище міського типу вивчене поки що слабо. І все ж, отримані результати дозволяють зробити ряд висновків. По-перше розквіт Коршева припадає на ХІ ст. Тоді були побудовані оборонні укріплення по всьому його периметру. По-друге, двочленність пам'ятки, її значні розміри, сліди ремісничого виробництва, грамотність населення остаточно переконують, що маємо справу з містом. По-третє, Коршів був не лише містом, а й центром сільської округи в басейні Чорногузки, що підтверджується наявністю кількох десятків селищ, які групувались навколо міста. І насамкінець, отримані результати дозволяють з'ясувати два важливих питання історії Коршева: обставини його становлення і занепаду. На рубежі Х-ХІ ст. тут існувало поселення, що стало ядром майбутнього міста, навколо якого сформувалась сільськогосподарська округа. Це сприяло його короткочасному піднесенню. Основною ж причиною занепаду було те, що він був центром малосильної округи, всього 500 кв. км, а для нормального функціонування феодального міста, потрібна була округа в 1-1,5 тис. кв. км. Таким центром став розташований неподалік Луцьк, який і перебрав на себе першість. За цих умов Коршів не мав перспектив і перестав існувати як місто»[5].
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- Стельмащук Юрій — (1920—1945) — організатор відділів УПА в Волинській і Берестейській областях, командир загону «Озеро» (06.1943-10.1943), ВО «Турів» (11.1943-10.1944), З'єднаних груп «Завихост» (11.1944-01.1945), одночасно заступник крайового провідника ОУН на Волині.
- Крещук Святослав Васильович — заслужений журналіст України.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
- ↑ На Волині за тиждень 8 парафій увійшли в Православну Церкву України. Конкурент (укр.). Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
- ↑ Кучинко, Михайло. Михайло Кучинко Міста і городища Луцької землі княжої доби у світлі археології С. 414 - 421 (PDF).
Література[ред. | ред. код]
- Кучинко М. М., Златогорський О. Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. — Луцьк: Волинські старожитності, 2010. — С. 209—212.
- Панишко С. Д. Давньоруський Коршів // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і ковельчани в історії України та Волині. Збірник наукових праць. — Луцьк, 2003. — Ч.2. — С.138-140.
- Раппопорт П. А. Военное зодчество западнорусских земель X—XIV вв. — Ленинград: Наука, 1967. — С.60.
- Leski Z. Wczesnohistoryczne grodzisko w Korszowie, pow. Łuckim, woj. Wolyńskim // Przegląd Archeologiczny. — 1939. — T.VI. — Z.I. — S.107-110.
Посилання[ред. | ред. код]
- Олександр Горобець Про Святослава Крещука — великого журналіста і людину [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Коршів [Архівовано 12 вересня 2017 у Wayback Machine.]
| ||||||||
