Забороль (Луцький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Забороль
Панорама Забороль.jpeg
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Луцький район
Рада/громада Заборольська сільська рада
Код КОАТУУ 0722881801
Основні дані
Засноване 1429
Населення 1346
Площа 3,83 км²
Густота населення 351,44 осіб/км²
Поштовий індекс 45623
Телефонний код +380 332
Географічні дані
Географічні координати 50°44′38″ пн. ш. 25°13′42″ сх. д. / 50.74389° пн. ш. 25.22833° сх. д. / 50.74389; 25.22833Координати: 50°44′38″ пн. ш. 25°13′42″ сх. д. / 50.74389° пн. ш. 25.22833° сх. д. / 50.74389; 25.22833
Середня висота
над рівнем моря
199 м
Місцева влада
Адреса ради 45623, Волинська обл., Луцький р-н, с.Забороль, вул.Володимирська,34А , тел. 79-41-17
Карта
Забороль. Карта розташування: Україна
Забороль
Забороль
Забороль. Карта розташування: Волинська область
Забороль
Забороль
Мапа

Забороль у Вікісховищі?

За́бороль — село в Україні, в Луцькому районі Волинської області. Населення становить 1346 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

В 1647 році власник села Забороля — шляхтич Валентин Грушецький[1].

З 1878 по 1883 роки в Заборольській народній школі навчався, в майбутньому, відомий на Волині проповідник Слова Євангельської Правди Бохонюк Стефан Якович.

Колись у Заборолі стояла церква на честь Божої Матері, споруджена 1728 року, але згодом її розібрали, а матеріали продали. Лишилось тільки навколишнє кладовище, яке радянська влада примудрилася зрівняти з землею, а потім на тому місці звести свинарники.

Пам'ятки археології[ред. | ред. код]

На території села відомі наступні пам'ятки археології:

  • Біля села -------— курган доби бронзи.
  • В північній частині села, на південь від торгового центру і шосейної дороги сполученням Луцьк-Володимир-Волинський — селище давньоруського періоду ХІ-ХІІІ ст. площею близько 1 га. Воно розміщене на схилі першої надзаплавної тераси лівого берега Омелянівки (лівосторонній доплив Стиру) висотою 4-5 м над рівнем заплави.
  • На західній околиці села, на мисі першої надзаплавної тераси правого берега Омелянівки висотою 10-12 м над рівнем заплави — селище давньоруського періоду XI–XIII ст. площею до 2 га. В наш час[коли?] пам'ятка руйнується кар'єром місцевого цегельного заводу.
  • За 0,5 км на північний захід від села, де розташовані корпуси цегельного заводу, на мисі першої надзаплавної тераси лівого берега Омелянівки висотою 6-8 м над рівнем заплави — двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду XI–XIV ст. площею до 2 га. Пам'ятка частково зруйнована будівельними роботами.
  • На східній околиці села, за 0,1 км на південь від шосейної дороги сполученням Луцьк-Володимир-Волинський, поблизу греблі ставу, на мисоподібному виступі лівого берега Омелянівки висотою 3-4 м над рівнем заплави — двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і періоду XII–XIII ст. площею до 2 га. Керамічні матеріали доби бронзи репрезентують дрібні уламки стінок ліпних посудин, а раннього середньовіччя — фрагменти гончарних горщиків. Знахідки зібрані з території орного поля.
  • За 0,5 км на схід від села, за 200 м на південь від дороги Луцьк-Володимир-Волинський, на схилі лівого берега Омелянівки — поселення давньоруського часу.

Сучасність[ред. | ред. код]

Під Іловайськом загинув та довгий час вважався зниклим безвісти Сергій Помінкевич, 27 грудня 2014 року тіло перевезени із Запоріжжя до Луцька[2].

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Кучинко М. М., Златогорський О.Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. — Луцьк: Волинські старожитності, 2010. — С. 207–208.

Посилання[ред. | ред. код]