Насильство на ґрунті гомофобії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інсценування поняття «гомофобне насильство»
Побиття ЛГБТ-активіста в Москві групою підлітків

Насильство на ґрунті гомофобії та трансфобії[1], гомофобне насильство[2], насильство за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності [3] — акти фізичного або психічного насильства, спрямовані на представників ЛГБТ (гомосексуальних, бісексуальних, трансгендерних та інтерсексуальних людей) і викликані гомофобними і трансфобними мотивами. Насильству можуть піддаватися і особи, які не є ЛГБТ, але зараховуються до них, а також і інші особи, які не відповідають гетеронормативним стандартам[1]. Крім прямих актів фізичного насильства, в першу чергу, тілесних ушкоджень і сексуального насильства, до насильства на ґрунті гомофобії можна віднести і інші дії — психологічне залякування, загрози і шантаж, які мають під собою гомофобну основу, а також гомофобні образи, мобінг, буллінг та інші прояви психологічного насильства на ґрунті ненависті до представників ЛГБТ.

Фізичне і психічне насильство на ґрунті гомофобії та трансфобії є проявом злочинів на ґрунті ненависті, коли жертва вибирається (свідомо чи несвідомо) виключно через її приналежність до певної соціальної групи, в даному випадку ЛГБТ.

Характеристика[ред. | ред. код]

Образа і мобінг є прикладами вербального насильства на ґрунті гомофобії

Психолог і історик Jens Dobler[en] розмежовує насильство на ґрунті гомофобії та прояви дискримінації з боку приватних осіб, інституцій, суспільства або держави по відношенню до ЛГБТ, відносячи до подібних актів гомофобного насильства лише дії фізичного або психічного впливу, що класифікуються як карні кримінальні злочини [4]. Дослідження з США, Німеччини, Нідерландів, Франції показують, що жертвою подібного насильства хоча б раз в житті ставав як мінімум кожен третій гомосексуал [5] [6].

Згідно зі статистикою ФБР, представники ЛГБТ в кілька разів частіше піддаються насильству, ніж гетеросексуальні люди [7]. Згідно з тими ж даними, в 17 % всіх випадків злочинів на ґрунті ненависті (третє місце після злочинів на ґрунті расової та релігійної неприязні) мотивом насильства стає сексуальна орієнтація жертви [7]. Однак ці дані описують лише зареєстровані в протоколах випадки. Більшість актів гомофобного насильства (наприклад, в США — до 80 %, в Нідерландах — до 90 %) не реєструються в поліції, так як жертви не звертаються за допомогою до органів [8] . Багато в чому це пов'язано з тим, що жертви не хочуть оприлюднювати свою гомосексуальність [8]. Крім того, багато злочинів на ґрунті гомофобії реєструються як побутові злочини [7].

Особи, які вчиняють насильство проти ЛГБТ, згідно з дослідженнями Доблера, — це, в першу чергу, підлітки і молоді люди чоловічої статі [4]. Подібні злочини скоюються як поодинці, так і невеликими групами.

Вербальному або фізичному нападу можуть піддаватися і випадкові люди на вулиці, запідозрені в гомосексуальності. Нерідко об'єктами нападу стають і заклади, в яких присутня ЛГБТ-публіка, наприклад, гей-бари, кафе або ЛГБТ-центри [4]. У той же час, згідно з Доблером, лише 5 % таких злочинів скоюються неонацистами, скінхедами і іншими праворадикальними групами [4]

Мотиви таких злочинів часто замовчуються в ЗМІ, або ці злочини подаються як злочини, вчинені в «гомосексуальному середовищі» [5]. До недавнього часу ЛГБТ-організації також не приділяли цій темі достатньої уваги через те, що жертви гомофобного насильства неохоче працювали з ЛГБТ-центрами [8]. Лише епідемія СНІДу і поява проектів з профілактики ВІЛ стали сприяти появі різних превентивних кампаній і освітніх проектів, спрямованих, в тому числі, і на попередження гомофобного насильства [8] .

Приклади фізичного та психічного насильства[ред. | ред. код]

«Смерть педерастів!» — гомофобне графіті в Белграді

Фізичне насильство по відношенню до ЛГБТ і осіб, які зараховують до них, може мати різні форми і, особливо у випадках потурання уряду або наявності антигомосексуальної державної політики, може призводити до тяжких тілесних ушкоджень.

Феномен, при якому лесбіянки піддаються сексуальному насильству з метою «пізнання чоловіка» й «виправлення» таким чином, отримав назву «коригуючого зґвалтування». Особливу проблему коригуюче зґвалтування набуло в країнах Африки, і в першу чергу в ПАР. Нерідко після жорстокого зґвалтування жертві наносяться тілесні ушкодження, несумісні з життям.

Гомофобними мотивами виправдовуються також і жорстокі вбивства. При цьому жертва може навіть і не бути представником ЛГБТ, але бути зарахованою до таких. Наприклад, в травні 2013 року на ґрунті ненависті до геїв в Волгограді був жорстоко вбитий 23-річний Владислав Торновой[9]. У 2012 році в Іраку сталася низка вбивств молодих людей, які дотримуються культури емо. Відомі приклади вбивств ЛГБТ членами родини для «зняття ганьби з сім'ї». Такі злочини можуть розглядатися в якості так званих вбивств честі.

Фізичне насильство нерідко супроводжується також і психічним насильством. Найбільш чутливою групою до вербального насильства є молоді гомосексуали, що проходять фазу камінг-ауту. Нерідко пов'язані з цим образи і приниження відчуваються ними більш болісно, ніж фізичне насильство[10].

ООН відносить до насильства на ґрунті гомофобії також і примусове лікування в цілях «зміни» сексуальної орієнтації, анальний огляд чоловіків-геїв для «доказу» їх гомосексуальності, примусову стерилізацію трансгендерних осіб[1].

Законодавство[ред. | ред. код]

   Злочини на ґрунті гомофобії або трансфобії є злочинами ненависті
   Злочини на ґрунті гомофобії є злочинами ненависті

ЛГБТ-організації виступають за включення мотиву злочинів через ненависть до ЛГБТ в якості обтяжуючих обставин. Згідно з доповіддю, опублікованою HRC в 2009 році, 68 % американців виступають за законодавче зарахування злочинів на ґрунті ненависті до ЛГБТ в групу злочинів ненависті [7].

Пострадянський простір[ред. | ред. код]

Російськомовний аналог — термін «ремонт», яким позначається «фізична розправа над гомосексуалами з боку групи хуліганів гомофобів, зазвичай в місцях знайомств і на вечірках»[11]. Відповідно, нападники називаються «ремонтниками»[12][13].

Про цілеспрямовані напади на геїв і лесбіянок в країнах колишнього СРСР свідчать різні автори. Так, російський історик і сексолог Лев Клейн пише:[13]

"Такі банди є і у нас, на жаргоні їх називають "ремонтниками ", і вони навіть користувалися подекуди підтримкою міліції. Так, в Москві міліція створила оперативний загін юних дружинників для боротьби з «гомосексуалістами», який довелося судити. Головним обвинувачуваним був 16-річний Діма Сорокін. Від виконання завдань хлопці перейшли до самостійних нападів з пограбуваннями та зґвалтуваннями. На чолі банди виявився один з тих, кого банда переслідувала. Цей студент-економіст, який став «гоміком» після того, як його зґвалтували в туалеті музею В. І. Леніна, деякий час сам практикував блакитний секс, а після нападу банди, приєднався до неї. Йому сподобалося, і незабаром він став ватажком. Закінчилося все арештом і судом (Айзенштадт, 1997). Але є банди, які діють і за власною ініціативою ".

У виданні українського правозахисного центру «Наш світ» докладно описується, як проходили переслідування і нападки:[12]

"Специфічним явищем був "ремонт «. В часи перебудови частина молоді сприйняла публікації про геїв і їхні проблеми вельми негативно, знайшовши в їх особі ворога, з яким слід було боротися. Зазвичай молодий симпатичний хлопець з групи „ремонтників“ використовувався в якості приманки, з'являючись в місцях зустрічей геїв. Жертву „підсадна качка“ приводив або в затишне місце неподалік, або на квартиру. В обох випадках там жертву чекала вся група. Після принижень, побиттів і грабунку гея відпускали, хоча в деяких випадках це могло закінчитися і гірше. Інші групи „ремонтників“ не утрудняли себе і таким сценарієм і приставали просто до всіх підозрілих („не так“ одягнений, сережка у вусі). Деякі представники кримінального світу спеціалізувалися на грабункуі геїв. Все починалося знову-таки зі знайомства. Коли ж гей приводив нового знайомого додому, той після статевого контакту (або без нього) грабував господаря. Розрахунок був на те, що жертва не піде в міліцію через страх перед кримінальним покаранням за гомосексуалізм і тим, що ця сторона його життя набуде розголосу».

Автори видання стверджують, що «відомий тільки один випадок, коли міліція реально допомогла захистити гея, і безліч випадків, коли вона не захотіла втручатися або сама поступала з гомосексуалами абсолютно незаконним чином». Проте, там же підкреслюється, що «епоха масового „ремонту“ — переслідувань, побиттів і шантажу гомосексуалів — залишилася в минулому».

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Насильство на ґрунті гомофобії та трансфобії: Справочный материал. United Nations Free & Equal. Процитовано 2015-01-02. 
  2. Дискримінація ЛГБТ. Управління Верховного комісара ООН з прав людини. Процитовано 2016-06-06. 
  3. Керівні принципи по заохоченню і захисту здійснення всіх прав людини щодо лесбійок, геїв, бісексуалів, трансгендерних і інтерсексуальних людей. Рада Європейського Союзу. 2013-06-24. Процитовано 2016-06-08. 
  4. а б в г Dobler, 2004
  5. а б Gewalt gegen Schwule, +1991
  6. Gewalt gegen Schwule und Lesben, 1996
  7. а б в г HRC Report, 2009
  8. а б в г Gewalt gegen Schwule, 1991
  9. Officials Say Homophobia Motivated Murder in Russia (en). The New York Times. 2013-05-12. Процитовано 2015-01-02. 
  10. Gewalt gegen Homosexuelle: Von wegen Toleranz (de). Süddeutsche Zeitung. 2010-05-17. Процитовано 2014-06-09. 
  11. Дерягин Геннадій Борисович (доктор медичних наук, професор, завідувач кафедрою судової медицини й права СГМУ). Гомосексуалізм. Бісексуальність.
  12. а б А. Грибанов, Т. Данілевич та ін. Голубая книга. Положение геев и лесбиянок в Украине. // Региональный информационный и правозащитный Центр для геев и лесбиянок «Наш мир», 2000. Архів оригіналу за 22 травень 2010. Процитовано 5 серпень 2018. 
  13. а б Л. Клейн. Другая любовь // СПб, 2000

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]