Дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності — дискримінація, тобто порушення рівності прав та рівності можливостей людей за ознакою сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності, яке не має розумного обґрунтування [1]. Опубліковані 2007 року Джок'якартські принципи застосування міжнародно-правових норм про права людини щодо сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності зараховують до дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності будь-яку дискримінацію, що включає «розрізнення, виняток, обмеження або перевагу, засноване на сексуальній орієнтації або гендерній ідентичності, що має метою чи наслідком знищення або применшення права на рівність перед законом або рівний захист з боку закону, або визнання, використання чи здійснення на рівних засадах всіх прав людини та основних свобод»[2].

Із 1 червня 2024 року набувають чинності норми Закону України «Про медіа», які забороняють в медіа та на платформах спільного доступу до відео поширювати висловлювання, що підбурюють до дискримінації чи утисків стосовно окремих чи груп осіб за ознаками сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності, і визначають поширення таких висловлювань аудіовізуальними, нелінійними аудіовізуальними, друкованими й онлайн-медіа як значні порушення[3].

Приклади дискримінації

[ред. | ред. код]

Прикладами дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності, на думку Комітету ООН з прав людини та Європейського суду з прав людини, можуть бути [1]:

  • Встановлення різного віку сексуальної згоди для одностатевих та різностатевих відносин.
  • Заборона публічних заходів на підтримку ЛГБТ.
  • Обмеження батьківських прав або відмову в усиновленні унаслідок тієї чи іншої сексуальної орієнтації.

«Позитивна дискримінація» за ознакою сексуальної орієнтації і гендерної ідентичності зустрічається рідко та являє, швидше, винятки. Прикладом такої дискримінації може бути надання гомосексуалам певних квот при вступі до навчальних закладів (разом із представниками етнічних меншин та деяких інших груп) [1].

Наприкінці листопада 2023 року, як повідомили видання Радіо Свобода та радіостанція Німецька хвиля, Верховний суд Росії оголосив «екстремістською організацією» рух, якого юридично не існує, – «міжнародний громадський рух ЛГБТ» і заборонив його діяльність на території РФ. Також було повідомлено, що засідання суду було закрите, на нього, окрім представників Мін’юсту, нікого не пустили. Суддя розглянув позов за чотири години, а відповідне рішення суду набрало чинності негайно[4][5].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Дискримінація ЛГБТ, 2012.
  2. Джокьякартские принципы [Архівовано 8 березня 2014 у Wayback Machine.] Принцип 2. Стр. 10
  3. Зміни, які чекають суб’єктів у сфері медіа у другий рік дії Закону «Про медіа». Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. 1 квітня 2024. Процитовано 24 травня 2024.
  4. У Росії рух ЛГБТ, якого юридично не існує, визнали «екстремістським» – ЗМІ. 30.11.2023, 16:35
  5. У РФ заборонили "рух ЛГБТ". Що загрожує квір-людям? // Автор: Олексій Стрельніков. 04.12.2023

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]