Парламентські вибори в Хорватії 2016
‹ 2015  2020 ›
| ||||
| Парламентські вибори в Хорватії 2016 Всі 151 місце[en] у парламенті | ||||
| 11 вересня 2016 | ||||
| Перша партія | Друга партія | |||
|---|---|---|---|---|
.jpg)
|
|
|||
| Лідер | Андрей Пленкович | Зоран Міланович | ||
| Партія | ХДС | СДП | ||
| Лідер партії з | 21 червня 2016 | 2 червня 2007 | ||
| Попередні вибори | 33,4 % , 59 місць (Патріотична коаліція) | 32,3 %, 56 місць (Хорватія росте) | ||
| Місць до виборів | 59 | 56 | ||
| Виграно місць | 61 | 54 | ||
| Зміна місць | ▲2 | ▼2 | ||
| Третя партія | Четверта партія | |||
|
|
|||
| Лідер | Божо Петров | Борис Мілетич | ||
| Партія | МОСТ | ДАІ | ||
| Попередні вибори | 13,1 %, 19 місць | 1,8 %, 3 місця | ||
| Місць до виборів | 19 | 3 | ||
| Виграно місць | 13 | 3 | ||
| Зміна місць | ▼6 | Тільки по VII і VIII виборчих округах (може вибороти макс. 28 місць) | ||
 Результати виборів у кожному з десятьох виборчих округів Хорватії: | ||||
Парламентські вибори в Хорватії 2016 відбулися в неділю 11 вересня 2016.[1] Обиралися всі 151 депутат парламенту. Ці парламентські вибори були позачерговими і стали 9-ми від часу перших багатопартійних виборів у Хорватії. Явка виборців становила 52,59 %.
Виборам передував схвалений 16 червня 2016 вотум недовіри прем'єр-міністру Тихомирові Орешковичу та його кабінету, за який проголосували 125 депутатів. Уряд Орешковича пропрацював на той момент лише 5 місяців. Подальша спроба Патріотичної коаліції сформувати нову парламентську більшість та затвердити міністра фінансів Здравка Марича новим прем'єр-міністром провалилася, і парламент 20 червня 2016 проголосував за саморозпуск. Рішення про розпуск набуло чинності 15 липня 2016, що дало можливість президенту Грабар-Кітарович офіційно призначити вибори на 11 вересня 2016.[2]
Передвиборну боротьбу очолювали дві найбільші партії розпущеного парламенту восьмого скликання: Хорватська демократична співдружність під керівництвом Андрея Пленковича та Соціал-демократична партія під проводом Зорана Мілановича. Остання брала участь у виборах у складі Народної коаліції, куди входять соціал-демократи, ХНП-ЛД, ХСП і ХПП. До виборчих перегонів долучився і ряд інших партій та коаліцій, в тому числі Міст незалежних списків, який після виборів 2015 року володіє «золотою акцією» у парламенті, а також багато інших дрібніших партій і незалежних списків із дотеперішнього скликання.
Передісторія[ред. | ред. код]
Після виборів 2015 сформувати уряд було доручено незалежному бізнесменові Тихомиру Орешковичу, якого підтримала консервативна Патріотична коаліція на чолі з ХДС і МОСТ. У травні 2016 року в Хорватії вибухнув скандал навколо першого віце-прем'єра і тодішнього керівника ХДС Томіслава Карамарка через діяльність піар-компанії його дружини. Голова МОСТу віце-прем'єр Божо Петров закликав Карамарка подати у відставку, а опозиційна Соціал-демократична партія Хорватії висунула йому вотум недовіри. 15 червня 2016 Карамарко «через конфлікт інтересів» пішов у відставку.[3] 16 червня 2016 ХДС висловила вотум недовіри урядові, звинувативши Орешковича у зловживаннях під час призначення членів Агентства безпеки і розвідки. За це проголосували 125 депутатів зі 151,[4] 15 були проти і двоє утрималися. Відкидаючи звинувачення, Орешкович сказав, що прийшов в уряд з найкращими намірами допомогти своїй країні і робив усе, що в його силах, намагаючись забезпечити краще майбутнє Хорватії.[5] Відставка уряду поглибила б у країні кризу, підсилену чварами між ХДС і молодшим партнером по урядовій коаліції МОСТом. У цих умовах ХДС прагнула сформувати новий уряд на чолі з дотеперішнім міністром фінансів Здравком Маричем, однак було ясно, що він не отримає підтримки 76 необхідних голосів депутатів.[4] 20 червня члени хорватського парламенту проголосували за його розпуск, що і сталося 15 липня 2016. Це спонукало Президента Хорватії Колінду Грабар-Кітарович призначити дострокові вибори, датою яких було обрано 11 вересня 2016.
Прем'єрство[ред. | ред. код]
Тодішній прем'єр-міністр, безпартійний технократ Тихомир Орешкович оголосив, що не буде балотуватися ні за яким партійним списком кандидатів і не прагнутиме переобрання. Це означає, що коли за наслідками виборів успішно сформується новий, 14-й уряд, то його, найімовірніше, очолить новий прем'єр-міністр.
Таким чином, у разі обрання на посаду прем'єр-міністра голови ХДС Андрея Пленковича або очільника Мосту незалежних списків Божо Петрова чи будь-якого іншого нинішнього керівника партії за єдиним винятком, це буде 12-та людина на посту голови уряду за всю історію незалежної Хорватії з моменту перших багатопартійних виборів у хорватський парламент у 1990 році. З цього твердження може бути тільки три винятки: 1) якщо знову вступить на посаду прем'єр-міністра Зоран Міланович, який раніше вже займав цей пост з 2011 до 2016 року, тим самим стаючи другим після Іво Санадера (переобраного в 2008 році) керівником уряду, обраним на другий строк (і першим в історії, обраним на два непослідовні строки); 2) якщо буде повторно обрано прем'єр-міністром Тихомира Орешковича (хоча він цього і не домагається), таким чином роблячи його другим прем'єр-міністром (після Санадера), який керуватиме урядом другий термін поспіль; 3) у малоймовірному випадку обрання одного з восьми живих колишніх прем'єр-міністрів, за винятком Мілановича (Месича, Манолича, Грегурича, Шаринича, Валентича, Матеші, Санадера, Косор), які б у такому разі вступили на посаду вдруге або втретє (у випадку Санадера).
Виборча система[ред. | ред. код]
151 депутата парламенту Хорватії обирають трьома способами: 140 обираються в десятьох округах (по 14 місць) за допомогою пропорційного представництва, використовуючи виборчий поріг у 5 %, при цьому кількість місць розподіляється за методом д'Ондта; 3 депутати обираються в спеціальному виборчому окрузі для хорватських громадян і осіб хорватського походження, які проживають за кордоном;[6] 8 обираються у виборчому окрузі для національних меншин: 3 від сербів, 1 від італійців, 1 від угорців, 1 від чехів/словаків, 1 від албанців/боснійців/македонців/чорногорців/словенців та 1 від австрійців/болгар/німців/євреїв/поляків/циган/румунів/русинів/росіян/турків/українців/волохів.
Прогнози[ред. | ред. код]
Дані екзит-полів, проведених найбільшими телеканалами країни, засвідчили, що Соціал-демократична партія здобуде 58 місць зі 151, а Хорватська демократична співдружність виборе 57 мандатів.[7]
Результати[ред. | ред. код]
Вибори майже не змінили розстановку політичних сил у парламенті.[7] За результатами виборів, найбільше голосів здобула консервативна Хорватська демократична співдружність, яка одержала 61 місце у парламенті. На другому місці з невеличким відривом йде головний суперник консерваторів — Соціал-демократична партія, яка виборола 54 мандати. Третє місце, як і на попередніх виборах лише 10 місяців тому, посів Міст незалежних списків, який матиме в новому парламенті 12 своїх депутатів.[8][9] «Міст» і надалі володітиме «золотою акцією», адже без його участі жодній із великих політичних партій не вдасться створити більшість. Решту мандатів поділили між собою дрібні політичні сили та представники нацменшин.[10]
| Партії та коаліції | Голоси | % | Зміна | Місць | +/– | |||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Внутрішні виборчі округи (1-й–10-й) | ||||||||
| Коаліція ХДС | ХДС, ХСЛП, ХХДП | 682.687 | 36,27 % | +2,91 % | 59 | +3 | ||
| Народна коаліція | СДП, ХНП, ХПП, ХСП | 636.602 | 33,82 % | +0,62 % | 54 | -2 | ||
| Міст незалежних списків | 186.626 | 9,91 % | -3,60 % | 13 | -6 | |||
| Коаліція «Єдиний вибір» | Жива стіна, Змінимо Хорватію, Молодіжна дія, Азбука демократії, ХДСП | 117.208 | 6,23 % | +1,99 % | 8 | +7 | ||
| Коаліція «За прем'єр-міністра» | БМ 365, Реформісти, Нова хвиля, Хорватська селянська партія Степана Радича, Блок «Пенсіонери Разом» | 76.054 | 4,04 % | +0,72 % | 2 | ±0 | ||
| Коаліція «Ще сильніша Істрія» | ДАІ, ПГК, Список за Рієку | 43.180 | 2,29 % | +0,46 % | 3 | ±0 | ||
| Коаліція «Розвернися, Хорватіє» | «Розумно», «За місто» | 38.812 | 2,06 % | нова | 0 | нова | ||
| Коаліція ХДАСБ | ХДАСБ, ХКП | 23.573 | 1,25 % | -0,11 % | 1 | -1 | ||
| Інші партії та незалежні списки | 77.575 | 4,12 % | 0 | -1 | ||||
| Недійсні | 36.871 | 1,92 % | - | - | ||||
| Загалом по внутрішніх округах | 1.919.188 | 100 % | - | 140 | ±0 | |||
| Зареєстровані виборці / явка | 3.531.279 | 54,35 % | -6,47 % | - | - | |||
| XI округ — хорватські громадяни, які проживають за кордоном | ||||||||
| Хорватська демократична співдружність | 13.117 | 62,72 % | -22,97 % | 2 | -1 | |||
| Незалежний список на чолі з Жельком Гласновичем | 5.211 | 24,91 % | нова | 1 | нова | |||
| Коаліція «За прем'єр-міністра» | БМ 365, Реформісти, Нова хвиля, Хорватська селянська партія Степана Радича, Блок «Пенсіонери Разом» | 936 | 4,47 % | +0,17 % | 0 | ±0 | ||
| Міст незалежних списків | 656 | 3,13 % | -0,76 % | 0 | ±0 | |||
| Інші списки XI округу | 993 | 4,75 % | 0 | ±0 | ||||
| Недійсні | 295 | 1,39 % | - | - | ||||
| Загалом по XI округу | 21.208 | 100 % | - | 3 | ±0 | |||
| Зареєстровані виборці / явка | 21.223 | 99,93 % | +0,02 % | - | - | |||
| XII округ — Виборчий округ національних меншин | ||||||||
| Самостійна демократична сербська партія | Виборча система відрізняється | 3 | ±0 | |||||
| Демократичний союз угорців Хорватії | 1 | +1 | ||||||
| Союз ромів Хорватії «Калі Сара» | 1 | ±0 | ||||||
| Союз албанців Хорватії | 1 | +1 | ||||||
| Незалежні організації (італійська меншина) | 1 | ±0 | ||||||
| Незалежні організації (чеська і словацька меншини) | 1 | ±0 | ||||||
| Загалом по XII округу | 37.902 | 100 % | - | 8 | ±0 | |||
| Зареєстровані виборці / явка | 211.267 | 17,94 % | -1,14 % | - | - | |||
| Всього місць у парламенті | 151 | ±0 | ||||||
| Джерело: Державна виборча комісія.[11] | ||||||||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У Хорватії визначилися з датою дострокових парламентських виборів. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 16 серпня 2016.
- ↑ politico.eu. Архів оригіналу за 17 липня 2016. Процитовано 17 серпня 2016.
- ↑ У Хорватії визначилися з датою дострокових парламентських виборів
- ↑ а б Croatian prime minister toppled in confidence vote [Архівовано 19 червня 2016 у Wayback Machine.] BBC News, 16 червня 2016
- ↑ Парламент Хорватії виніс вотум недовіри уряду. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 17 серпня 2016.
- ↑ Electoral system [Архівовано 13 січня 2016 у Wayback Machine.] Міжпарламентський союз
- ↑ а б Дострокові вибори парламенту Хорватії: майже нічого не змінилося. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
- ↑ У Хорватії на дострокових виборах перемогли консерватори. Архів оригіналу за 13 вересня 2016. Процитовано 14 вересня 2016.
- ↑ Хорватія: консерватори отримали перемогу на позачергових виборах. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 14 вересня 2016.
- ↑ Вибори парламенту Хорватії: найбільші партії набрали майже порівну голосів. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 14 вересня 2016.
- ↑ Izbori 2016 - Rezultati (хорватською) . State Election Committee of the Republic of Croatia. 16 вересня 2016. Архів оригіналу за 16 вересня 2016. Процитовано 16 вересня 2016.
| ||||||||||||||||||||||||||
