Парламентські вибори в Хорватії 2016

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
2015 Хорватія Наступні
Парламентські вибори в Хорватії 2016
Всі 151 місце[en] у парламенті
11 вересня 2016
Перша партія Друга партія
Andrej Plenković 2015 (cropped).jpg 16 obljetnica vojnoredarstvene operacije Oluja 04082011 Zoran Milanovic 38.jpg
Лідер Андрей Пленкович Зоран Міланович
Партія ХДС СДП
Лідер партії з 21 червня 2016 2 червня 2007
Попередні вибори 33,4 % , 59 місць (Патріотична коаліція) 32,3 %, 56 місць (Хорватія росте)
Місць до виборів 59 56
Виграно місць 61 54
Зміна місць 2 2
Третя партія Четверта партія
PetrovBožo.png Boris Miletić.JPG
Лідер Божо Петров Борис Мілетич
Партія МОСТ ДАІ
Попередні вибори 13,1 %, 19 місць 1,8 %, 3 місця
Місць до виборів 19 3
Виграно місць 13 3
Зміна місць 6 Тільки по VII і VIII виборчих округах
(може вибороти макс. 28 місць)
Парламентські вибори в Хорватії 2016

Результати виборів у кожному з десятьох виборчих округів Хорватії:
округи з більшістю голосів за СДП — червоним,
за ХДС — синім

Попередній прем'єр-міністр
Тихомир Орешкович
Безпартійний
Наступний прем'єр-міністр
Андрей Пленкович
ХДС

Парламентські вибори в Хорватії 2016 відбулися в неділю 11 вересня 2016.[1] Обиралися всі 151 депутат парламенту. Ці парламентські вибори були позачерговими і стали 9-ми від часу перших багатопартійних виборів у Хорватії. Явка виборців становила 52,59 %.

Виборам передував схвалений 16 червня 2016 вотум недовіри прем'єр-міністру Тихомирові Орешковичу та його кабінету, за який проголосували 125 депутатів. Уряд Орешковича пропрацював на той момент лише 5 місяців. Подальша спроба Патріотичної коаліції сформувати нову парламентську більшість та затвердити міністра фінансів Здравка Марича новим прем'єр-міністром провалилася, і парламент 20 червня 2016 проголосував за саморозпуск. Рішення про розпуск набуло чинності 15 липня 2016, що дало можливість президенту Грабар-Кітарович офіційно призначити вибори на 11 вересня 2016.[2]

Передвиборну боротьбу очолювали дві найбільші партії розпущеного парламенту восьмого скликання: Хорватська демократична співдружність під керівництвом Андрея Пленковича та Соціал-демократична партія під проводом Зорана Мілановича. Остання брала участь у виборах у складі Народної коаліції, куди входять соціал-демократи, ХНП-ЛД, ХСП і ХПП. До виборчих перегонів долучився і ряд інших партій та коаліцій, в тому числі Міст незалежних списків, який після виборів 2015 року володіє «золотою акцією» у парламенті, а також багато інших дрібніших партій і незалежних списків із дотеперішнього скликання.

Передісторія[ред.ред. код]

Після виборів 2015 сформувати уряд було доручено незалежному бізнесменові Тихомиру Орешковичу, якого підтримала консервативна Патріотична коаліція на чолі з ХДС і МОСТ. У травні 2016 року в Хорватії вибухнув скандал навколо першого віце-прем'єра і тодішнього керівника ХДС Томіслава Карамарка через діяльність піар-компанії його дружини. Голова МОСТу віце-прем'єр Божо Петров закликав Карамарка подати у відставку, а опозиційна Соціал-демократична партія Хорватії висунула йому вотум недовіри. 15 червня 2016 Карамарко «через конфлікт інтересів» пішов у відставку.[3] 16 червня 2016 ХДС висловила вотум недовіри урядові, звинувативши Орешковича у зловживаннях під час призначення членів Агентства безпеки і розвідки. За це проголосували 125 депутатів зі 151,[4] 15 були проти і двоє утрималися. Відкидаючи звинувачення, Орешкович сказав, що прийшов в уряд з найкращими намірами допомогти своїй країні і робив усе, що в його силах, намагаючись забезпечити краще майбутнє Хорватії.[5] Відставка уряду поглибила б у країні кризу, підсилену чварами між ХДС і молодшим партнером по урядовій коаліції МОСТом. У цих умовах ХДС прагнула сформувати новий уряд на чолі з дотеперішнім міністром фінансів Здравком Маричем, однак було ясно, що він не отримає підтримки 76 необхідних голосів депутатів.[4] 20 червня члени хорватського парламенту проголосували за його розпуск, що і сталося 15 липня 2016. Це спонукало Президента Хорватії Колінду Грабар-Кітарович призначити дострокові вибори, датою яких було обрано 11 вересня 2016.

Прем'єрство[ред.ред. код]

Тодішній прем'єр-міністр, безпартійний технократ Тихомир Орешкович оголосив, що не буде балотуватися ні за яким партійним списком кандидатів і не прагнутиме переобрання. Це означає, що коли за наслідками виборів успішно сформується новий, 14-й уряд, то його, найімовірніше, очолить новий прем'єр-міністр.

Таким чином, у разі обрання на посаду прем'єр-міністра голови ХДС Андрея Пленковича або очільника Мосту незалежних списків Божо Петрова чи будь-якого іншого нинішнього керівника партії за єдиним винятком, це буде 12-та людина на посту голови уряду за всю історію незалежної Хорватії з моменту перших багатопартійних виборів у хорватський парламент у 1990 році. З цього твердження може бути тільки три винятки: 1) якщо знову вступить на посаду прем'єр-міністра Зоран Міланович, який раніше вже займав цей пост з 2011 до 2016 року, тим самим стаючи другим після Іво Санадера (переобраного в 2008 році) керівником уряду, обраним на другий строк (і першим в історії, обраним на два непослідовні строки); 2) якщо буде повторно обрано прем'єр-міністром Тихомира Орешковича (хоча він цього і не домагається), таким чином роблячи його другим прем'єр-міністром (після Санадера), який керуватиме урядом другий термін поспіль; 3) у малоймовірному випадку обрання одного з восьми живих колишніх прем'єр-міністрів, за винятком Мілановича (Месича, Манолича, Грегурича, Шаринича, Валентича, Матеші, Санадера, Косор), які б у такому разі вступили на посаду вдруге або втретє (у випадку Санадера).

Виборча система[ред.ред. код]

151 депутата парламенту Хорватії обирають трьома способами: 140 обираються в десятьох округах (по 14 місць) за допомогою пропорційного представництва, використовуючи виборчий поріг у 5 %, при цьому кількість місць розподіляється за методом д'Ондта; 3 депутати обираються в спеціальному виборчому окрузі для хорватських громадян і осіб хорватського походження, які проживають за кордоном;[6] 8 обираються у виборчому окрузі для національних меншин: 3 від сербів, 1 від італійців, 1 від угорців, 1 від чехів/словаків, 1 від албанців/боснійців/македонців/чорногорців/словенців та 1 від австрійців/болгар/німців/євреїв/поляків/циган/румунів/русинів/росіян/турків/українців/волохів.

Прогнози[ред.ред. код]

Дані екзит-полів, проведених найбільшими телеканалами країни, засвідчили, що Соціал-демократична партія здобуде 58 місць зі 151, а Хорватська демократична співдружність виборе 57 мандатів.[7]

Результати[ред.ред. код]

Вибори майже не змінили розстановку політичних сил у парламенті.[7] За результатами виборів, найбільше голосів здобула консервативна Хорватська демократична співдружність, яка одержала 61 місце у парламенті. На другому місці з невеличким відривом йде головний суперник консерваторів — Соціал-демократична партія, яка виборола 54 мандати. Третє місце, як і на попередніх виборах лише 10 місяців тому, посів Міст незалежних списків, який матиме в новому парламенті 12 своїх депутатів.[8][9] «Міст» і надалі володітиме «золотою акцією», адже без його участі жодній із великих політичних партій не вдасться створити більшість. Решту мандатів поділили між собою дрібні політичні сили та представники нацменшин.[10]

Партії та коаліції Голоси % Зміна Місць +/–
Внутрішні виборчі округи (1-й–10-й)
Коаліція ХДС ХДС, ХСЛП, ХХДП 682.687 36,27 % +2,91 % 59 +3
Народна коаліція СДП, ХНП, ХПП, ХСП 636.602 33,82 % +0,62 % 54 -2
Міст незалежних списків 186.626 9,91 % -3,60 % 13 -6
Коаліція «Єдиний вибір» Жива стіна, Змінимо Хорватію, Молодіжна дія, Азбука демократії, ХДСП 117.208 6,23 % +1,99 % 8 +7
Коаліція «За прем'єр-міністра» BM 365, Реформісти, Нова хвиля, Хорватська селянська партія Степана Радича, Блок «Пенсіонери Разом» 76.054 4,04 % +0,72 % 2 ±0
Коаліція «Ще сильніша Істрія» ДАІ, ПГК, Список за Рієку 43.180 2,29 % +0,46 % 3 ±0
Коаліція «Розвернися, Хорватіє» «Розумно», «За місто» 38.812 2,06 % нова 0 нова
Коаліція ХДАСБ ХДАСБ, ХКП 23.573 1,25 % -0,11 % 1 -1
Інші партії та незалежні списки 77.575 4,12 % 0 -1
Недійсні 36.871 1,92 % - -
Загалом по внутрішніх округах 1.919.188 100 % - 140 ±0
Зареєстровані виборці / явка 3.531.279 54,35 % -6,47 % - -
XI округ — хорватські громадяни, які проживають за кордоном
Хорватська демократична співдружність 13.117 62,72 % -22,97 % 2 -1
Незалежний список на чолі з Жельком Гласновичем 5.211 24,91 % нова 1 нова
Коаліція «За прем'єр-міністра» BM 365, Реформісти, Нова хвиля, Хорватська селянська партія Степана Радича, Блок «Пенсіонери Разом» 936 4,47 % +0,17 % 0 ±0
Міст незалежних списків 656 3,13 % -0,76 % 0 ±0
Інші списки XI округу 993 4,75 % 0 ±0
Недійсні 295 1,39 % - -
Загалом по XI округу 21.208 100 % - 3 ±0
Зареєстровані виборці / явка 21.223 99,93 % +0,02 % - -
XII округ — Виборчий округ національних меншин
Самостійна демократична сербська партія Виборча система відрізняється 3 ±0
Демократичний союз угорців Хорватії 1 +1
Союз ромів Хорватії «Калі Сара» 1 ±0
Союз албанців Хорватії 1 +1
Незалежні організації (італійська меншина) 1 ±0
Незалежні організації (чеська і словацька меншини) 1 ±0
Загалом по XII округу 37.902 100 % - 8 ±0
Зареєстровані виборці / явка 211.267 17,94 % -1,14 % - -
Всього місць у парламенті 151 ±0
Джерело: Державна виборча комісія.[11]

Примітки[ред.ред. код]