Катерина I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Катерина I
Катерина I
Російська імператриця
28 січня (8 лютого) 1725 — 6 (17) травня 1727
Коронація: 7 (18) травня 1724
Попередник: Петро I
Наступник: Петро II
Московська цариця
19 лютого 1712 — 20 жовтня 1721
Попередник: Євдокія Лопухіна
Наступник: титул скасований
 
Народження: 15 квітня 1684(1684-04-15)
Дерпт, Лівонія
Смерть: 17 травня 1727(1727-05-17) (43 роки)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Похована: Петропавлівський собор
Віросповідання: Православ'я
Династія: Романови
Батько: Самуїл Скавронський
Мати: Доротея Ган
Чоловік: Петро I
Діти: Анна, Єлизавета, Наталія, Петро (помер у дитинстві)
Автограф: Catherine I of Russia signature.svg
Нагороди:
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святої Катерини 1 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Річ Посполита)

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Катери́на I (рос. Екатерина I; 5 (15) квітня 1682 — 6 (17) травня 1727) — остання московська цариця (17121721), перша російська імператриця (17251727). Друга дружина московського царя Петра I1712). Народилася в Дерпті, Лівонія. Донька лівонського селянина. Потрапила до московського полону під час Північної війни. Була наложницею московських полководців Бориса Шереметьєва і Олександра Меншикова; з 1703 року передана на потіху Петру І. Стала другою дружиною останнього (1712), перейшла з лютеранства у православ'я. 1724 року коронована царицею. Матір московських царівн Анни та Єлизавети. Після смерті чоловіка, за підтримки Олександра Меншикова та частини московського дворянства стала російською імператрицею. Керувала державою номінально; фактична влада належала Меншикову. Перед смертю заповідала трон онукові Петру II. Померла у Санкт-Петербурзі, Росія. На честь цариці засновано московський Орден святої Катерини (1713), названо московське місто Єкатеринбург (1732). Похована у Петропавлівському соборі. Інші імена — Марта Самуїлівна Скавронська, Марта-Гелена Крузе, Катерина Олексіївна (рос. Екатерина Алексеевна, після прийняття православ'я).

Біографія[ред.ред. код]

Катерина I

Дочка селянина Самуїла Скавронського у Великому князівстві Литовському (Мінського воєводства), який переселився у Маргенбург (нині Алуксне у Латвії)[1]. До прийняття православ'я носила ім'я Марта Гелена. Під час перебування у Маргенбурзі була служницею у пастора Глюка. На початку Північної війни 1700–1721 потрапила до російського воєначальника Бориса Шереметьєва, а згодом — до Олександра Меншикова, у яких перебувала на становищі напівслужниці-напівналожниці. З осені 1703 — фактична дружина царя Петра I. Офіційний церковний шлюб оформлено 12 лютого 1712. Від шлюбу народилися дві дочки — Анна та Єлизавета. 1724-го Катерина I була урочисто коронована Петром I.

Після смерті Петра I група прихильників петровських реформ на чолі з О. Меншиковим та П. Толстим, за підтримкою гвардійських полків проголосили Катерину I російською імператрицею. Сама Катерина I державними справами і політичною діяльністю не займалася, фактичне управління імперією було в руках О. Меншикова та Верховної Таємної Ради, створеної 8.2.1726 з числа аристократичної верхівки.

За правління Катерини I російський уряд продовжував створення централізованої держави, зокрема на землях сучасної України. Саме це стало причиною невдоволення і конфліктів з місцевою українською верхівкою — козацькою старшиною, яка не бажала втрачати владу і старі вільності. У зв'язку з військовою загрозою з боку Османської імперії (до складу якої в ті часи входило Кримське ханство) і потребою у козацьких загонах імперський уряд пішов на певні поступки, зокрема розпустив на певний час Малоросійську колегію) та відновив посаду гетьмана. (гетьманом став Д. Апостол). Незадовго до смерті Катерина I підписала заповіт про передачу престолу онуку Петра I — Петру II Олексійовичу.

Сім'я[ред.ред. код]

Монограма імператриці Катерини І.

Портрети[ред.ред. код]

Цікавинки[ред.ред. код]

За словами тобольського селянина Якова Солнишкова, сказаними 1723 року, які часто цитують історики, вела розпусний спосіб життя:

Рід царський пішов несамовитий… государ… Петро такий же розпусник, зжився з блудницею, простою шведкою, блудним гріхом, її за зебе взяв, і ми за такого государя Богу не молимося…[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Великі» білоруси, «Відомі люди, наші співвітчизники» офіційний сайт ВСБ
  2. Хоруженко О. И. О происхождении императрицы Екатерины I // Европейские монархии в прошлом и настоящем. — М.: Алетейя, 2001. — С. 146.
  3. Іван Гавриш. Цар, що «зігнив живцем» / Історія.— Львів, № 2 (15), лютий 2015.— С. 18.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Катерина I