Катерина I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Катерина I Олексіївна
Катерина I Олексіївна

Час на посаді:
28 січня (8 лютого) 1725 — 6 (17) травня 1727
Попередник Петро I
Наступник Петро II

Цариця Російська
Час на посаді:
19 лютого 1712 — 20 жовтня 1721
Попередник Євдокія Лопухіна
Наступник титул скасований

Народився 5 (15) квітня 1684(1684-04-15)
Дерпт, Лівонія
Помер 6 (17) травня 1727(1727-05-17) (43 роки)
Санкт-Петербург, Російська імперія

Батько Самуїл Скавронський
Мати Доротея Ган[1]
Чоловік Петро I
Діти дочки: Анна, Єлизавета, Наталія (помер у дитинстві)
син: Петро (помер у дитинстві)
решта померли в дитинстві
Нагороди
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святої Катерини I ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого орла

Катерина I (в народженні — Скавронська Марта Самуїлівна) (*5 (15) квітня 1682 — 6 (17) травня 1727) — російська імператриця білоруського[2] походження (28.1.1725-17.5.1727); друга дружина Петра I.

Життєпис[ред.ред. код]

Катерина I

Дочка селянина Самуїла Скавронського у Великому князівстві Литовському (Мінського воєводства), який переселився у Маргенбург (нині Алуксне у Латвії). До прийняття православ'я носила ім'я Марта Елена. Під час перебування у Маргенбурзі була служницею у пастора Глюка. На початку Північної війни 1700–1721 потрапила до російського воєначальника Бориса Шереметьєва, а згодом — до Олександра Меншикова, у яких перебувала на становищі напівслужниці-напівналожниці. З осені 1703 — фактична дружина царя Петра I. Офіційний церковний шлюб оформлено 12 лютого 1712. Від шлюбу народилися дві дочки — Анна та Єлизавета. 1724-го Катерина I була урочисто коронована Петром I.

Після смерті Петра I група прихильників петровських реформ на чолі з О. Меншиковим та П. Толстим, за підтримкою гвардійських полків проголосили Катерину I російською імператрицею. Сама Катерина I державними справами і політичною діяльністю не займалася, фактичне управління імперією було в руках О. Меншикова та Верховної Таємної Ради, створеної 8.2.1726 з числа аристократичної верхівки.

За правління Катерини I російський уряд продовжував створення централізованої держави, зокрема на землях сучасної України. Саме це стало причиною невдоволення і конфліктів з місцевою українською верхівкою — козацькою старшиною, яка не бажала втрачати владу і старі вільності. У зв'язку з військовою загрозою з боку Османської імперії (до складу якої в ті часи входило Кримське ханство) і потребою у козацьких загонах імперський уряд пішов на певні поступки, зокрема розпустив на певний час Малоросійську колегію) та відновив посаду гетьмана. (гетьманом став Д. Апостол). Незадовго до смерті Катерина I підписала заповіт про передачу престолу онуку Петра I — Петру II Олексійовичу.

Цікавинки[ред.ред. код]

За словами тобольського селянина Якова Солнишкова, сказаними 1723 року, які часто цитують історики, вела розпусний спосіб життя:

Рід царський пішов несамовитий… государ… Петро такий же розпусник, зжився з блудницею, простою шведкою, блудним гріхом, її за зебе взяв, і ми за такого государя Богу не молимося…[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Хоруженко О. И. О происхождении императрицы Екатерины I // Европейские монархии в прошлом и настоящем. — М.: Алетейя, 2001. — С. 146.
  2. «Великі» білоруси, «Відомі люди, наші співвітчизники» офіційний сайт ВСБ
  3. Іван Гавриш. Цар, що «зігнив живцем» / Історія.— Львів, № 2 (15), лютий 2015.— С. 18.
Попередник: Імператори Росії
Наступник:
Петро I
Петро II