Катерина I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катерина I
Катерина I
Російська імператриця
28 січня (8 лютого) 1725 — 6 (17) травня 1727
Коронація: 7 (18) травня 1724
Попередник: Петро I
Наступник: Петро II
Московська цариця
19 лютого 1712 — 20 жовтня 1721
Попередник: Євдокія Лопухіна
Наступник: титул скасований
 
Народження: 15 квітня 1684(1684-04-15)
Дерпт, Лівонія
Смерть: 17 травня 1727(1727-05-17) (43 роки)
Санкт-Петербург, Російська імперія
° туберкульоз
Похована: Петропавлівський собор
Релігія: Православ'я
Династія: Романови
Батько: Самуїл Скавронський
Мати: Доротея Ган
Чоловік: Петро I
Діти: Анна, Єлизавета, Наталія, Петро (помер у дитинстві)
Автограф: Catherine I of Russia signature.svg
Нагороди:
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святої Катерини 1 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Білого Орла (Річ Посполита)

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Катери́на I (рос. Екатерина I; 5 (15) квітня 1682 — 6 (17) травня 1727) — остання московська цариця (17121721), перша російська імператриця (17251727). Друга дружина московського царя Петра I1712). Народилася в Дерпті, (Тарту) Лівонія. Донька лівонського селянина Самуїла Скавронського - Марта-Гелена Скавронська, потім вдова шведського драгуна-трубача Іоганна Крузе - Марта-Гелена Крузе. Потрапила до московського полону під час Північної війни. Була наложницею московських полководців Бориса Шереметьєва і Олександра Меншикова; з 1703 року передана на потіху Петру І і стала другою дружиною останнього (1712). Перейшла з лютеранства у православ'я, при цьому отримала ім'я Катерина Олексіївна (рос. Екатерина Алексеевна). 1724 року коронована царицею. Матір московських царівн Анни та Єлизавети. Після смерті чоловіка, за підтримки Олександра Меншикова та частини московського дворянства стала російською імператрицею. Керувала державою номінально; фактична влада належала Меншикову. Перед смертю заповіла трон онукові Петру II. Померла у Санкт-Петербурзі, Росія. На честь цариці засновано московський Орден святої Катерини (1713), названо московське місто Єкатеринбург (1732). Похована у Петропавлівському соборі.

Біографія[ред. | ред. код]

Катерина I

Дочка селянина Самуїла Скавронського у Великому князівстві Литовському (Мінського воєводства), який переселився у Маргенбург (нині Алуксне у Латвії)[1]. До прийняття православ'я носила ім'я Марта Гелена. Під час перебування у Маргенбурзі була служницею у пастора Глюка. На початку Північної війни 1700–1721 потрапила до російського воєначальника Бориса Шереметьєва, а згодом — до Олександра Меншикова, у яких перебувала на становищі напівслужниці-напівналожниці. З осені 1703 — фактична дружина царя Петра I. Офіційний церковний шлюб оформлено 12 лютого 1712. Від шлюбу народилися дві дочки — Анна та Єлизавета. 1724-го Катерина I була урочисто коронована Петром I.

Після смерті Петра I група прихильників петровських реформ на чолі з О. Меншиковим та П. Толстим, за підтримкою гвардійських полків проголосили Катерину I російською імператрицею. Сама Катерина I державними справами і політичною діяльністю не займалася, фактичне управління імперією було в руках О. Меншикова та Верховної Таємної Ради, створеної 8.2.1726 з числа аристократичної верхівки.

За правління Катерини I російський уряд продовжував створення централізованої держави, зокрема на землях сучасної України. Саме це стало причиною невдоволення і конфліктів з місцевою українською верхівкою — козацькою старшиною, яка не бажала втрачати владу і старі вільності. У зв'язку з військовою загрозою з боку Османської імперії (до складу якої в ті часи входило Кримське ханство) і потребою у козацьких загонах імперський уряд пішов на певні поступки, зокрема розпустив на певний час Малоросійську колегію) та відновив посаду гетьмана. (гетьманом став Д. Апостол). Незадовго до смерті Катерина I підписала заповіт про передачу престолу онуку Петра I — Петру II Олексійовичу.

Сім'я[ред. | ред. код]

Монограма імператриці Катерини І.

Портрети[ред. | ред. код]

Цікавинки[ред. | ред. код]

За словами тобольського селянина Якова Солнишкова, сказаними 1723 року, які часто цитують історики, вела розпусний спосіб життя:

Рід царський пішов несамовитий… государ… Петро такий же розпусник, зжився з блудницею, простою шведкою, блудним гріхом, її за зебе взяв, і ми за такого государя Богу не молимося…[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Великі» білоруси, «Відомі люди, наші співвітчизники» офіційний сайт ВСБ
  2. Хоруженко О. И. О происхождении императрицы Екатерины I // Европейские монархии в прошлом и настоящем. — М.: Алетейя, 2001. — С. 146.
  3. Іван Гавриш. Цар, що «зігнив живцем» / Історія.— Львів, № 2 (15), лютий 2015.— С. 18.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Катерина I