Посікіра Микола Михайлович
| Микола Михайлович Посікіра | |
| Народився | 22 березня 1946 |
|---|---|
| Помер | 12 грудня 2019 (73 роки) Львів |
| Національність | українець |
| Громадянство |  СРСР →  Україна
|
| Жанр | монументальна скульптура |
| Навчання | Львівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва |
| Напрямок | постаті, історія та культура України |
| Вплив | Дмитра Крвавича |
| Працював у містах | Львів, Івано-Франківськ, Кіцмань, Золочів |
| Премії |
Лауреат обласної премії імені О. Гаврилюка |
Микола Михайлович Посікіра (22 березня 1946 — 12 грудня 2019, Львів) — український скульптор, автор понад 100 пам'ятників та низки меморіальних таблиць.
Біографія[ред. | ред. код]
Учень Дмитра Крвавича. Лауреат обласної премії імені О. Гаврилюка.[1]
У 1970—1980 роках Дмитро Крвавич, Микола Посікіра та Анатолій Галян спромоглися у місті Львові, за підтримки місцевої влади, встановити художньо-меморіальні таблиці Руській трійці, Борису Грінченку, студентові Адаму Коцкові, Богдану Хмельницькому, Івану Франкові, Коліївщині, символи Шашкевичіани, першодрукарства.
Творча майстерня Миколи Посікири містилася в одноповерховому будинку на вул. Пісковій, 15а, у Львові.[2]
12 грудня 2019 року, вночі, на 74-му році життя, Посікіра Микола Михайлович відійшов у вічність.[3]
Похований на 79 полі Личаківського цвинтаря.
Творчість[ред. | ред. код]
Монументальні твори[ред. | ред. код]
- Пам'ятники загиблим землякам у селах Михайлевичі Самбірського району (1977, архітектор О. Смуріков)[4], Отиневичі (1977, архітектор Богдан Черкес).[5]
- Погруддя Олексі Бобикевичу в Малих Дідушичах (1991).[6]
- Пам'ятник Тарасові Шевченку в Моршині (1991, співавтори скульптор Любомир Яремчук, архітектор Василь Каменщик).[7]
- Пам'ятник Тарасові Шевченку в Задвір'ї (1991, співавтори скульптори Любомир Яремчук, Любомир Юрчук, архітектор Михайло Федик).[8]
- Пам'ятник Петру Сагайдачному в с. Кульчиці (1992, співавтори скульптор Любомир Яремчук, архітектор Михайло Федик).[9]
- Пам'ятник Тарасові Шевченку в Оброшині (1993, співавтори скульптори Любомир Яремчук, Володимир Римар, архітектор Михайло Федик).[10]
- Пам'ятник Тарасові Шевченку в П'ятничанах (1995, співавтори скульптор Любомир Яремчук, архітектор Михайло Федик).[11]
- Скульптура Скорботної Матері Божої під Хрестом у с. Мшанець Самбірського району (1996).
Скульптура Скорботної Матері Божої у с. Мшанець (Львівська обл.) на честь борців за волю України. 1996 р. - Пам'ятник на могилі Мирослава Іванюти на Личаківському цвинтарі, поле № 49 (2002, бронза, граніт, архітектор Михайло Федик).[12]
- пам'ятник Михайлові Грушевському у Львові (у співавторстві з Дмитром Крвавичем та Любомиром Яремчуком).
- Пам'ятник Степанові Бандері у Львові (архітектор Михайло Федик).
- Пам'ятники Маркіяну Шашкевичу у Львові та Золочеві.
- Пам'ятник Іванові Франку в Івано-Франківську. Відкритий 26 серпня 1995 року, співавтори скульптор Любомир Яремчук та архітектор Василь Каменщик.[13]
- Пам'ятник Матері-Україні на площі Ринок у Самборі (2010, скульптор Михайло Федик).[14]
- Пам'ятник Степану Бандері в Івано-Франківську.
- Пам'ятник Вячеславу Чорноволу в Золочеві.
- Пам'ятник Івасюку в Кіцмані.
- Декоративні скульптурні композиції при вході до будинку культури в Тюмені (не пізніше 1980, метал).[15]
- Меморіал жертвам політичних репресій московського комуністичного режиму в Україні. Відкритий 10 жовтня 2010 року.
- Погруддя художника Михайла Бойчука, встановлене у березні 2014 року на фасаді львівського палацу мистецтв у межах відкриття щорічної виставки-конкурсу «Весняний сезон» та освячене 7 квітня 2014 року.[16]
Станкові роботи[ред. | ред. код]
- Партизанська мати (1973, тонований гіпс, 51×30×37).[17]
- Портрет Ежена Потьє (1977, тонований гіпс, 48×45×47[18], за іншими даними 1978, 51×30×37[19]).
- Дума про землю (Ходок з України) (1980, тонований гіпс, 50×100×54).[1]
- Щаслива молодість (1982, тонований гіпс, 100×60×70).[20]
- День Перемоги (1985, тонований склобетон, 71×39×38).[21]
- Захар Беркут (1986, тонований гіпс, 52×47×47).[22]
Меморіальні таблиці[ред. | ред. код]
- Миколі Івасюку на вулиці Фредра, 7 у Львові (1995, архітектор Василь Каменщик).[23]
- Першотравневій демонстрації 1890 року у Львові, таблиця на ратуші (1970[24], за іншими даними 1977[25]).
- Страченим гайдамакам у Городку Львівської області, будинок готелю (1970, чавун).[26] Співавтор В. Санич.[27]
- Іванові Франку на вулиці Каменярів, 4 у Львові (1978, архітектор Богдан Черкес)[28]
Погруддя Леся Курбаса в Самборі (1991, бронза, мармурова крихта)
Меморіальна таблиця Миколі Івасюку у Львові
Меморіальна таблиця на ратуші у Львові
.JPG)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 110-тій річниці з дня народження Володимира Ілліча Леніна. — Львів, 1980. — С. 15.
- ↑ Ухвала ЛМР № 388 від 27 червня 1996 року «Про надання пільг по платежах в бюджет». city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. 1996-06-27. Процитовано 22 грудня 2019.
- ↑ Пішов з життя знаний львівський митець, автор меморіальної таблиці на Ратуші. dilo.net.ua. Діло. 2019-12-12. Процитовано 22 грудня 2019.
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 337.
- ↑ Памятники истории… — С. 327.
- ↑ Бобикевичева О. Спогади з моїх років // «В своїй хаті своя правда…» Сторінки історії Стрия. — Київ—Стрий : МП «Опришки», Всеукраїнська музична спілка, 1992. — С. 68. — ISBN 6-7850-0021-3.
- ↑ Наконечний Р. Світ його привітав. Пам'ятники Тарасу Шевченку на Львівщині. — Львів, 2013. — С. 161. — ISBN 978-617-7142-00-2.
- ↑ Наконечний Р. Світ його привітав… — С. 45.
- ↑ Сас П. М. Петро Конашевич-Сагайдачний: молоді роки. — К., 2006. — С. 161. — ISBN 966-02-4172-0.
- ↑ Наконечний Р. Світ його привітав… — С. 120.
- ↑ Наконечний Р. Світ його привітав… — С. 162.
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 282. — ISBN 966-8955-00-5.
- ↑ Шпільчак В. Станиславів—Івано-Франківськ: Місто давнє і сучасне / В. Шпільчак, З. Соколовський, М. Головатий. — Львів : Світ, 2011. — С. 239—241. — (Історичні місця України) — ISBN 978-966-603-636-3.
- ↑ Іванчук Р. На Самбірщині відкрили два пам'ятники в один день // Високий Замок. — 31 серпня 2010. — № 161 (4293) — С. 1, 3.
- ↑ Львівська експериментальна кераміко-скульптурна фабрика. — К. : Реклама, 1980. — С. 99.
- ↑ Пакош І. (2014-04-08). У Львові на фасаді Палацу мистецтв встановили погруддя митців. zaxid.net. Zaxid.net. Процитовано 22 грудня 2019.
- ↑ Выставка произведений художников западных областей Украины, посвященная 40-летию воссоединения украинского народа. — М. : Советский художник, 1980. — С. 29.
- ↑ Ленінським шляхом. Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 60-річчю Великого жовтня. — Львів, 1978. — С. 53.
- ↑ Выставка произведений художников западных… — С. 29.
- ↑ Моя Батьківщина — СРСР. Обласна художня виставка, присвячена 60-річчю утворення Союзу РСР. — Львів : Облполіграфвидав, 1983. — С. 15.
- ↑ Каталог обласної художньої виставки, присвяченої 40-річчю Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні. — Львів : Облполіграфвидав, 1986. — С. 9.
- ↑ Художня виставка, присвячена 130-річчю з дня народження Івана Франка. Каталог / упор. Л. А. Молчанова, Н. І. Маїк, М. І. Волочинюк та ін. — Львів : Облполіграфвидав, 1987. — С. 8.
- ↑ Прийма Л. За деякими пам'ятними львівськими адресами // Наукові записки / Львівський історичний музей. — Вип. X. — Львів: Новий час, 2001. — С. 109. — ISBN 966-95279-6-1.
- ↑ Памятники истории… — С. 317.
- ↑ Перша маївка // Жовтень. — 1980. — № 5 (427). — С. 122.
- ↑ Перейма Л. Пам'ятка Коліївщини // Галицька брама. — 1999. — № 8 (56). — C. 9.
- ↑ Памятники истории… — С. 324.
- ↑ Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — Київ : Будівельник, 1989. — С. 261.
Джерела[ред. | ред. код]
- Нова неділя (мистецький часопис Львівщини), грудень 2013
- Головіна С. (2012-12-06). Якщо точно скопіювати портрет людини, вийде не скульптура, а муляж, — Микола Посікіра. galinfo.com.ua. Процитовано 22 грудня 2019.
|
Це незавершена стаття про українського художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |