Площа Шашкевича

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Площа Шашкевича
Львів
Вигляд на площу із заходу
Вигляд на площу із заходу
Місцевість Цитадель
Район Галицький район
Назва на честь Маркіяна Шашкевича
Колишні назви
Шашкевича, Одеонштрассе, Бергбауштрассе, Шашкевича, пл. Мельничука; пл. Шашкевича, Котляревського, Бергбауштрассе, Шашкевича, Мельничука, пл. Мельничука
польського періоду (польською) Szaszkiewicza; plac Szaszkiewicza, Kotlarewskiego
радянського періоду (українською) Шашкевича, Мельничука, пл. Мельничука
радянського періоду (російською) Шашкевича, Мельничука, пл. Мельничука
Загальні відомості
Протяжність 80 м.
Поштові індекси 79013[1]
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки №№ 1,2,3,4,5,6
Пам'ятники жертвам комуністичних злочинів
Державні установи Головне територіальне управління юстиції у Львівській області
Навчальні заклади Львівське державне музичне училище ім. С.Людкевича
Поштові відділення ВПЗ№ 13 (вул. Бандери, 24) [1]
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Площа Шашкевича на Вікісховищі

Пло́ща Шашке́вича — площа у Галицькому районі міста Львова, у місцевості Цитадель. Розташована на стику вулиць Дорошенка та Бандери. Східний кут площі переходить у коротку вуличку, яка прямує на північний схід та Y-подібним перехрестям розділяється на дві невеличких вулички, що завершуються глухими кутами. Названа на честь видатного діяча українського галицького культурного відродження Маркіяна Шашкевича.

Історія[ред. | ред. код]

Площа сучасної форми утворилася поруч із костелом святої Марії Магдалини на початку ХХ століття, коли ґрунти на кінці вулиць Сикстуської та Коперника розпарцелювали та забудували житловими кам'яницями. Більшість кам'яниць зведено у 1911—1912 роках українськими архітекторами, зокрема Філемоном Левицьким та Йосипом Делькевичем. На початку ХХ століття це місце також розглядалося як ділянка для будівництва українського театру, проте проект розроблений архітектором Іваном Левинським не було реалізовано.

Назва[ред. | ред. код]

Від 1913 року — площа Шашкевича, названа на честь видатного діяча українського галицького культурного відродження Маркіяна Шашкевича, а також вулицю, що прямувала від вул. Сапєги у напрямку музичного інституту ім. М. Лисенка, названо на честь М. Шашкевича.[2] Від 1916 року — площа Котляревського, на честь українського письменника Івана Котляревського. Під час німецької окупації, від грудня 1941 року вулиця мала назву Одеонштрассе, у травні 1942 року вулицю і площу об'єднано під назвою Берґбауштрассе. У липні 1944 році площа отримала довоєнну назву — Шашкевича. Від 1964 року — площа Мельничука, на честь радянського публіциста, депутата Верховної ради СРСР Юрія Мельничука[3]. І нарешті 1991 року площі повернено її історичну назву — Шашкевича.

Забудова[ред. | ред. код]

Усі будинки на площі є пам'ятками архітектури місцевого значення м. Львова[4]:

№ 1.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 743
Наприкінці 1940-х років в будинку містилися райкоми КП(б)У і ЛКСМУ та райвиконком Червоноармійського району м. Львова.[5] На фасаді будинку 1986 року, на честь 175-ої річниці з дня народження Маркіяна Шашкевича встановлено меморіальну таблицю.[2] Нині в будинку міститься Головне територіальне управління юстиції у Львівській області.

№ 2.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 744
Житловий будинок

№ 3.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 745
Житловий будинок

№ 4.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 746
Житловий будинок

№ 5. Будинок Українського музичного товариства ім. М. Лисенка.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 390

Будинок споруджено у 1913—1916 роках у стилі українського модерну, за проектом групи архітекторів у складі: Івана Левинського, Олександра Лушпинського, Євгена Червінського та Тадеуша Обмінського. Розписи виконав художник Модест Сосенко, автором скульптурного оздоблення будинку є скульптор Григорій Кузневич.

За Польщі тут був будинок Українського музичного товариства ім. М. Лисенка, а нині тут знаходиться головний корпус Львівського коледжу ім. С. Людкевича.[6]

10 жовтня 1926 року в актовій залі Українського музичного товариства ім. М. Лисенка відбувся об'єднавчий з'їзд двох селянських організацій — волинсько-холмського національно-соціалістичного «Сель-Союзу» та галицької ліво-москвофільської «Народної Волі», за результатами якого відбулося їх об'єднання в одну організацію — «Сель-Роб».[7]

У цьому ж будинку, як за Польщі, так за радянських часів діяв кінотеатр, який за весь час свого існування двічі змінював свою назву та власників:

  • кінотеатр «Кіно військової кухні» був заснований Іваном Мельником у 1916 році та діяв протягом 1916—1918 років у приміщенні Музичного інституту ім. М. Лисенка. У кінотеатрі, між іншим, демонстрували фронтову хроніку, а прибутки від роботи кінотеатру йшли на допомогу військовій кухні;
  • кінотеатр «Стильний» відкрився 1928 року у залі Музичного інституту ім. М. Лисенка та був власністю інституту, а керував ним Здзіслав Хмура. Зал кінотеатру був розрахований на 600 глядацьких місць. Викладачі вишу та члени їх родин могли безкоштовно відвідувати кіносеанси та займати місця у ложі. У 1929—1931 роках власником кінотетру був Спілка військових інвалідів, а керували ним Ярослав Мельник, Теодор Сівак, Роза та Маврицій Фіш (саме він у 1931—1939 роках був власником «Стильного»). У липні-серпні 1933 року кінотеатр перебував на ремонті. У січні 1939 року у «Стильному» відбувався прем'єрний показ фільму Юліана Дороша «До добра і краси» — перший український повнометражний художній фільм в Галичині, був знятий 1938 року за сценарієм Василя (Софроніва) Левицького та Романа Купчинського на студії «Фото-фільм».[8][9]
  • кінолекторій «Комсомолець», що діяв тут у 1946—1965 роках.

№ 6.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 747
Житловий будинок

Пам'ятники, монументи[ред. | ред. код]

У 1973 році посеред скверу було споруджено пам'ятник радянському публіцисту Юрію Мельничуку, роботи скульптора Якова Чайки та архітектора Василя Каменщика.[10] У 1991 році пам'ятник було демонтовано.

1992 року, за ініціативи радянського політв'язня Василя Кубіва, тут встановили кам'яну брилу з написом: «Тут буде встановлено пам'ятник жертвам комуністичних злочинів». Вибір місця під цей монумент зумовлений безпосередньою близькістю до будівлі тюрми на Лонцького, що була місцем злочинів різних тоталітарних режимів.

Пам'ятник, роботи скульптора Петра Штаєра та архітектора Романа Сивенького, відкритий у 1997 році. Його композиція складається із екпресивної бронзової фігури чоловіка, що пробиває масивні ґрати, а стоїть фігура на гранітному п'єдесталі складної форми. Внизу розміщений підпис «Жертвам комуністичних злочинів», поруч зображений тризуб оточений вінком із дубового листя на тлі рівноконечного козацького хреста. Разом із встановленням пам'ятника була облаштована територія із замощенням великої площі бруківкою, гранітними і бетонними плитками, довкола пам'ятника по колу висаджені дерева[3].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України
  2. а б Шашкевича пл.
  3. а б Пл. Шашкевича — пам'ятник Жертвам комуністичних злочинів
  4. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова
  5. Дудыкевич Б. Справочник. Львов... — С. 136, 138.
  6. Пл. Шашкевича, 5 — Львівське державне музичнe училищe ім. Ст. Людкевича
  7. Драк М. Революції безсмертя. Місцями революційної слави на Львівщині... — С. 48.
  8. Котбулатова І. Історія кіно у Львові... — С. 24.
  9. Ґєршевска Б. З історії культури кіно у Львові 1918-1939 років... — С. 35.
  10. Сосса  Р. Львов. Атлас туриста... — С. 52.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ґєршевска Б. З історії культури кіно у Львові 1918-1939 років. — Львів : журналу «Ї», 2004. — С. 35. — ISBN 966-7790-07-Х.</ref>
  • Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 142. — 200 прим. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Драк М. Революції безсмертя. Місцями революційної слави на Львівщині. — Львів : Каменяр, 1977. — С. 48.
  • Дудыкевич Б. Справочник. Львов. — Львів : Вільна Україна, 1949. — С. 136,138. (рос.)
  • Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939-2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 80. — ISBN 978-966-2154-24-5.
  • Котбулатова І. Історія кіно у Львові 1896-1939 років. — Львів : Ладекс, 2014. — С. 24.</ref>
  • Мельник Б. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 69,83,99,109,114,121. — ISBN 966-603-115-9.
  • Мельник І. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 82,141,247. — ISBN 978-966-7022-79-2.
  • Мельник І., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — 320 с. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Сосса  Р. Львов. Атлас туриста. — Москва : Главное управление геодезии и картографии при Совете Министров СССР, 1989. — С. 52. (рос.)
  • Львів — туристичний путівник / Lviv — sightseeing guide / Рудницький А. — Львів : Центр Європи, 1999. — С. 194-195. — ISBN 966-7022-09-9.
  • Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — S. 161-162. (пол.)