Голосний звук

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Голосни́й звук, са́могласник, самозвук, голосі́вказвуки мови, що утворюються при вільному проходженні видихуваного повітря через ротову порожнину, тобто мають вільну артикуляцію . У гортані внаслідок ритмічного коливання напружених зв’язок утворюється голос певного тону.[1]

Ряд[ред. | ред. код]

Визначається місцем напруження й підйому язика.

Підняття[ред. | ред. код]

Визначається висотою підняття язика.

Вокалізм[ред. | ред. код]

Вокалізм (лат. vocalis ‘що має голос, дзвінкий, співочий’) — система (складних дивних) голосних звуків певної мови.[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Вокалізм // Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. — Київ: Вища школа, 1985. — С. 43.