Прохоров Костянтин Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прохоров Костянтин Олександрович
Народження20 грудня 1924(1924-12-20)
Караваєво (Владимирська область), Orekhovo-Zuevsky Uyezdd, Московська губернія, РСФРР, СРСР
Смерть26 березня 2022(2022-03-26) (97 років)
 Оруд'єво, Дмитров, Московська область, Росія
Жанрпортрет, пейзаж, натюрморт і марина
НавчанняКримське художнє училище імені Миколи Самокиша (1948) і Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна
Діяльністьхудожник
Напрямоксоціалістичний реалізм
ВчительПирін Михайло Семеновичd, Щеглов Михайло Михайлович і Крошицький Михайло Павлович
ЧленСХ СРСР і Спілка радянських художників України (1975)
ПартіяКПРС
У шлюбі зПрохорова Ніна Павлівна
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден «Знак Пошани» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
заслужений діяч мистецтв УРСР заслужений художник Російської Федерації Народний художник Російської Федерації

Костянтин Олександрович Про́хоров (20 грудня 1924, Караваєво — 26 березня 2022, Орудьєво) — український та російський живописець; член Спілки радянських художників України. Чоловік художниці Ніни Прохорової.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 20 грудня 1924 року в селі Караваєвому (тепер присілок у Петушинському районі Владимирської області Російської Федерації). Професійне навчання почав у Палеському художньому училищі[1]. Протягом 19401942 років навчався у Івановському художньому училищі. Брав участь у німецько-радянській війні. У 1945—1946 роках продавжив навчання у Івановському хкдожньому училищі (викладачі Аркадій Кузнецов, Михайло Пирін). Протягом 19461948 років навчався в Сімферопольському художньому училищі імені Миколи Самокиша (викладачі Михайло Щеглов, Михайло Крошицький).

З 1948 року працював в Кримській організації Спілки художників СРСР, потім України; обирався головою, заступником голови, членом правління, членом центральної ревізійної комісії Спілки художників. Упродовж кількох років працював викладачем Сімферопольського художнього училища, співробітником Обласної картинної галереї[1]. Заочно закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна.

Протягом 1951—1959 років обирався депутатом міської ради Сімферополя[2]. Член КПРС з 1959 року. Жив у Сімферополі в будинку на вулиці Беспалова № 35, квартира 3.

З 1975 року — в РРФСР. Жив і працював в місті Дмитрові Московської області Росії. Неодноразово обирався членом правління Московського обласного відділення Спілки художників, секретарем творчої групи дмитровських художників, депутатом Дмитровського міськради. З 1989 року — голова військової комісії Московського обласного відділення Спілки художників[2]. Помер в селі Орудьєвому 26 березня 2022 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював в галузі станкового та монументального живопису в жанрах тематичної картини, пейзажу, портрета, натюрморту, марини. Серед робіт:

  • «Портрет Н. П. Прохорової» (1949);
  • «Герої на відпочинку» (1949);
  • «Артеківська бухта» (1952);
  • «Літо в Артеку» (1955; Алупкинський палац-музей);
  • «Розмова за чаюванням» (1956);
  • «Кримська весна» (1957; Донецький художній музей);
  • «Золота пора» (1959);
  • «На будівництві першої тролейбусної траси в Криму» (1960);
  • «На містку» (1961);
  • серія кримських пейзажів (1959—1962);
  • «Осіння пісня» (1962);
  • «На будівництві Красноярської ГЕС» (1963);
  • «Вечір. У вільну хвилину» (1964);
  • «Кримські гори» (1964);
  • «Увечері на рейді» (1965);
  • «На тайговій річці Сухоні» (1966);
  • «Зима під Чатир-Дагом» (1968, 1974);
  • «Чеховська бухта в Гурзуфі» (1969);
  • «Чорноморський берег» (1970);
  • «На лісовій галявині» (1972);
  • «Марина» (1973);
  • «Бухта в Севастополі» (1975);
  • «Бригадир» (1976);
  • «На рибалці» (1977);
  • «Вечір в Загорську» (1978);
  • «Літня ніч» (1979);
  • «Весна наступає» (1980);
  • «Васнецовська церква в Абрамцеві» (1981);
  • «Біля старовинного будинку» (1985);
  • «Російська старина» (1990);
  • «Вечірня тиша» (1998);
  • «Русь свята, бережи Віру православну. Пасха Христова» (2000).

Роботи художника придбані Міністерствами культури України та Росії, знаходяться в художніх музеях в Севастополі, Москві, Донецьку, Керчі, Києві, Луганську, Дмитрові, Серпухові, а також в приватних колекціях в Росії, США, Японії, Польщі, Німеччини, Чехії, Словенії[2].

Картини «Квітучий мигдаль» і «Артеківська бухта» були передані в дар прем'єр-міністру Індії Джавахарлалу Неру і Індірі Ганді[2].

Виставки

[ред. | ред. код]

Брав участь у обласних виставках з 1949 року, республіканських з 1951 року, всесоюзних з 1954 року, зарубіжних з 1955 року, зокрема:

  • обласні виставки кримських художників (1949—1952);
  • республіканські виставки РРФСР (1952, 1953);
  • всесоюзні виставки художників-мариністів (1954, 1955, 1956);
  • республіканська виставка художників-мариністів (Київ, 1955);
  • виставка українського мистецтва в Москві, присвячена 30-річчю возз'єднання України з Росією (1954; Третьяковська галерея);
  • республіканська виставка, присвячена 40-річчю Великого Жовтня (Київ, 1957);
  • всесоюзна художня виставка (1957);
  • республіканська виставка «На варті миру» (Київ, 1965);
  • республіканська виставка, присвячена 50-річчю Жовтня (1967);
  • республіканська виставка, присвячена 100-річчю від дня народження Володимира Леніна (1970);
  • республіканська виставка, присвячена XXIV з'їзду КПРС (1971);
  • республіканська виставка «60 років Жовтня» (1977;
  • республіканська виставка, присвячена 40-річчю битви під Москвою (1981);
  • всесоюзна виставка «Блакитні дороги Батьківщини» (1979);
  • республіканська виставка «Ми будуємо БАМ» (1978);
  • республіканська виставка, присвячена я 600-річчя Куликовської битви "(1980);
  • всесоюзна виставка «40 років Перемоги у ВВВ» (1985);
  • всесоюзна виставка «На варті завоювань соціалізму» (1988);
  • зональна виставка «Підмосков'яї» (1980, 1984, 1990);
  • республіканська виставка, присвячена 45-річчю Перемоги у ВВВ (1990);
  • обласна ювілейна виставка «50 років МОВСХ» (1996);
  • VIII виставка творів художників центральних областей Росії (1997);
  • республіканська виставка «Росія-ІХ» (1999);
  • всеукраїнська художня виставка «Імені Твоєму», до 2000-річчя Різдва Христового (2000).

Персональні виставки в Києві, Сімферополі, Севастополі, Москві, Дмитрові, в селі Караваєвому[2].

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Нагороджений:

почесні звання

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Вікна соцреалізму. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 27 лютого 2021.
  2. а б в г д е ж и Прохоров Костянтин Олександрович на art-town.ru. [Архівовано 12 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
  3. Пам'ять народу.(рос.)

Література

[ред. | ред. код]