Раду Міхня
| Раду Міхня | ||
.jpg) | ||
| ||
|---|---|---|
| листопад 1601 — березень 1602 | ||
| (під іменем Раду IX) | ||
| Попередник: | Симеон Могила | |
| Наступник: | Симеон Могила | |
| ||
| квітень — травень 1611 | ||
| (під іменем Раду IX) | ||
| Попередник: | Габор Баторі | |
| Наступник: | Раду Шербан | |
| ||
| 11 вересня 1611 — серпень 1616 | ||
| (під іменем Раду IX) | ||
| Попередник: | Раду Шербан | |
| Наступник: | Гавриїл Могила | |
| ||
| 24 липня 1616 — 9 лютого 1619 | ||
| (під іменем Раду I) | ||
| Попередник: | Олександр Могила | |
| Наступник: | Гаспар Граціані | |
| ||
| серпень 1620 — серпень 1623 | ||
| (під іменем Раду IX) | ||
| Попередник: | Гавриїл Могила | |
| Наступник: | Александру V Коконул | |
| ||
| 4 серпня 1623 — 13 січня 1626 | ||
| (під іменем Раду I) | ||
| Попередник: | Стефан IX Томша | |
| Наступник: | Мирон Барновський-Могила | |
| Народження: |
1586[1] Стамбул, Османська імперія | |
| Смерть: |
13 січня 1626[1] Молдова | |
| Країна: | Молдовське князівство і Волощина | |
| Батько: | Міхня Туркітулd | |
| Діти: | Александру V Коконул і Міхня IIId | |
Раду Міхня (рум. Radu Mihnea; 1586, Константинополь, Османська імперія — 13 січня 1626[2], Молдова) — румунський політичний діяч початку XVII століття. Чотири рази був господарем Волощини (1601—1602, 1611, 1611—1616, 1620—1623; як Раду IX) та двічі — господарем Молдови (1616—1619, 1623—1626; як Раду I).
Життєпис[ред. | ред. код]
Раду Міхня був сином волоського господаря Міхні II Туркітула.
Ранні роки провів Копері, на горі Афон, у Греції та Венеції. Навчався у Константинополі — столиці Османської імперії.
Блискуча Порта підтримала Раду як кандидата на посаду господаря Волощини ще в 1596 році. Його перше правління розпочалося у листопаді 1601 року. Раду Міхня став господарем Волощини у дуже важливий період історії Румунії — одразу після об'єднання Волощини, Молдови та Трансильванії на чолі з Михайлом Хоробрим. У березні 1602 року Раду на посаді волоського господаря замінив Раду Шербан. Після цього Раду Міхня був удруге господарем у квітні — травні 1611 року[3].
У вересні того ж року почалося його третє правління у Волощині. Воно тривало в умовах окупації князівства турецько-татарським військом на чолі з Омером-пашею, який скинув з престолу Раду Шербана. Він та його прихильники рятувалися втечею і готували заколот. Раду Міхня був попереджений князем Трансильванії Габорем Баторі про це, і незабаром заколотників було викрито та затримано. 17 грудня відбулася їхня страта[4].
У 1616 році був звільнений з посади господаря Волощини та перейшов правити до Молдови, де був до 1619 року. У серпні 1621 року султан Осман II тимчасово призначив його керувати в Молдові між звільненням Александру VII Ілляша та призначенням Стефана IX Томші[5]. З 1620 по 1623 рік вчетверте був господарем Волощини. У 1623—1626 роках — господар Молдови (вдруге).
Ідея зближення між румунськими князівствами також була підтримана Раду Міхнею, який правив послідовно у Мунтенії та Молдові. У 1623 році Раду, будучи господарем Молдови, домігся для свого сина Александру престолу Волощини. У доповіді від 11 квітня 1625 року посол Венеційської республіки в Стамбулі писав, що надішле листа
|
...до згаданого князя Радуло (Раду Міхнеа), який тепер є князем у Молдавії, і його синові у Валахії, який дуже молодий і керований батьком... | 
|
В інших історичних документах Раду Міхня згадується як «Радуло воєвода, князь Валахії та Молдавії».
У внутрішніх справах Раду Міхня проводив політику надмірного оподаткування населення. Як зазначає молдовський літописець та політичний діяч Мирон Костін, це пов'язано з демонстрацією розкоші при дворі господаря.
Раду Міхня помер 13 січня 1626 року. Похований у заснованому ним у 1615 році монастирі Раду-Воде в Бухаресті. На його надгробку символічно зображені гебри і Волощини, і Молдови.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #1021282200 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Katalog der Deutschen Nationalbibliothek. portal.dnb.de. Процитовано 5 лютого 2023.
- ↑ Rezachevici, 2003, с. 53.
- ↑ Rezachevici, 2003, с. 53-54.
- ↑ Чучко М. Участь Молдавії і Валахії у Хотинській війні 1621 року. С. 72-73 (PDF).
Джерела[ред. | ред. код]
- Rezachevici, Constantin (2003), Viața politică în primele trei decenii ale secolului al XVII-lea. Epoca lui Radu Șerban, a Movileștilor și a lui Gabriel Bethlen, у Cândea, Virgil (coord.) (ред.), Istoria românilor. Vol. 5, București: Editura Enciclopedică, с. 35—63
- Cristian Luca, «Influssi occidentali sull'atteggiamento politico di alcuni principi dei Paesi Romeni nei secoli XVI e XVII»
| ||||||||
|
