Янку V Сасул

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Янку V Сасул
Помер 8 (18) жовтня 1582
Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
·обезголовлювання
Громадянство
(підданство)
Flag of Moldavia.svg Молдавське князівство
Місце проживання
Батько Петро IV Рареш
Брати, сестри  • Doamna Chiajna[d] і Doamna Ruxandra Lăpuşneanu[d]

Янку V Сасул (Саксонець, Іоан V, Янкул, [1][2] рум. Iancu Sasul, угор. V.János moldvai fejedelem, пол. Jan Sas (* ? — † 28 вересня 1582) — господар Молдовського князівства з 21 листопада 1579 до серпня 1582, з династії Мушатовичів, незаконнонароджений син Петру IV Рареша і Катерини, дружини державця Кронштадту у Семигородді Йорга Вайса.

Правління[ред. | ред. код]

Янку ріс у Кронштадті, отримавши німецьке виховання і сповідуючи лютеранство. З дитинства знав про своє княже походження, тому подався до Константинополя, де одружився з Марією з роду Палеологів.

Завдяки зв'язкам дружини і великому кредиту Бартоломея Брутті йому вдалось 1579 року перекупити османських чиновників і зайняти молдовський трон, прогнавши Петру V Кульгавого.

Вже в перші місяці правління ввів високі податки населення для повернення кредиту і власного збагачення. Найбільше невдоволення селян викликав податок văcărit, за яким кожну 20-у корову (вола) належало віддати господарю.

Його правою рукою був фінансист Бартоломей Брутті. Це викликало невдоволення бояр, які у скаргах до султана Мурада ІІІ звинувачували його у контактах з Габсбурґами, протегуванні лютеранам, іноземцям. У Високій Порті прийняли рішення про його зміщення і ув'язнення. Тому Янку вирушив з дружиною, дітьми і караваном в 100 возів (40 везли гроші) через Покуття до Угорщини, підконтрольної Габсбурґам. За наполяганням султана, його затримав снятинський староста Миколай Язловецький і відправив до в'язниці у Львові. Король Стефан Баторій наказав його прилюдно стратити, що виконали за розпорядженням польного гетьмана Миколая Сенявського на львівській площі Ринок (1520–1584).

Напередодні страти у вересні 1582 року прийняв католицтво. За легендою дружина пришила до тіла стяту мечем ката голову господаря, якого поховали у костелі бернардинів у Львові.

Скарби господаря загарбав король Стефан Баторій.

Діти[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta.— Lwów-Warszawa, 1925.— 276 s.— 174 s. (пол.)
  2. Denys Zubrzycki. Kronika miasta Lwowa … S. 206

Література[ред. | ред. код]

  • Денис Зубрицький. Хроніка міста Львова.— Л.: Центр Європи, 2002.— C. 186–187.
  • Denys Zubrzycki. Kronika miasta Lwowa .— Lwów: 1844.— S. 206–207. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

  • Mushati family (англ.)
  • Nicolae Iorga. Geschichte der Rumänen im Rahmen ihrer Staatenbildungen. — Bd. I, S. 389