Янку V Сасул
| Янку V Сасул | |
|---|---|
| рум. Iancu Sasul | |
| Народився | 1500-ті |
| Помер |
8 (18) жовтня 1582 Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита ·обезголовлювання |
| Країна |
 Молдовське князівство |
| Місце проживання | Сібіу |
| Посада | Володар Молдовського князівстваd |
| Рід | Мушатини |
| Батько | Петру IV Рареш |
| Брати, сестри | Княжна Молдовська, Руксандра Лепушняну, Стефан VI Рареш і Ілля II Рареш |
Янку V Сасул (Саксонець, Іоан V, Янкул, [1][2] рум. Iancu Sasul, угор. V.János moldvai fejedelem, пол. Jan Sas (* ? — † 28 вересня 1582) — господар Молдовського князівства з 21 листопада 1579 до серпня 1582, з династії Мушатовичів, незаконнонароджений син Петру IV Рареша і Катерини, дружини державця Кронштадту у Семигородді Йорга Вайса.
Правління[ред. | ред. код]
Янку ріс у Кронштадті, отримавши німецьке виховання і сповідуючи лютеранство. З дитинства знав про своє княже походження, тому подався до Константинополя, де одружився з Марією з роду Палеологів.
Завдяки зв'язкам дружини і великому кредиту Бартоломея Брутті йому вдалось 1579 року перекупити османських чиновників і зайняти молдовський трон, прогнавши Петру V Кульгавого.
Вже в перші місяці правління ввів високі податки населення для повернення кредиту і власного збагачення. Найбільше невдоволення селян викликав податок văcărit, за яким кожну 20-у корову (вола) належало віддати господарю.
Його правою рукою був фінансист Бартоломей Брутті. Це викликало невдоволення бояр, які у скаргах до султана Мурада ІІІ звинувачували його у контактах з Габсбурґами, протегуванні лютеранам, іноземцям. У Високій Порті прийняли рішення про його зміщення і ув'язнення. Тому Янку вирушив з дружиною, дітьми і караваном в 100 возів (40 везли гроші) через Покуття до Угорщини, підконтрольної Габсбурґам. За наполяганням султана, його затримав снятинський староста Миколай Язловецький і відправив до в'язниці у Львові. Король Стефан Баторій наказав його прилюдно стратити, що виконали за розпорядженням польного гетьмана Миколая Сенявського на львівській площі Ринок (1520–1584).
Напередодні страти у вересні 1582 року прийняв католицтво. За легендою дружина пришила до тіла стяту мечем ката голову господаря, якого поховали у костелі бернардинів у Львові.
Скарби господаря загарбав король Стефан Баторій.
Діти[ред. | ред. код]
- Богдан, згаданий 1596 року
- Хризотина, дружина Антоніоса Катакалоса
- Олена (†1598), чоловік — невідомий з роду Понятовських; біля головного входу до церкви монастиря Святого Онуфрія у Львові. існував її надгробок із затертим надписом.[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta.— Lwów-Warszawa, 1925.— 276 s.— 174 s. (пол.)
- ↑ Denys Zubrzycki. Kronika miasta Lwowa [Архівовано 15 квітня 2015 у Wayback Machine.]… S. 206
Література[ред. | ред. код]
- Денис Зубрицький. Хроніка міста Львова.— Л.: Центр Європи, 2002.— C. 186–187.
- Denys Zubrzycki. Kronika miasta Lwowa [Архівовано 15 квітня 2015 у Wayback Machine.].— Lwów: 1844.— S. 206–207. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Mushati family [Архівовано 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
- Nicolae Iorga. Geschichte der Rumänen im Rahmen ihrer Staatenbildungen. — Bd. I, S. 389
| ||||||||