Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Штефан (Сте́фан) IV Молоди́й (рум. Ştefan al IV-lea al ) (1506–1527) — господар Молдови (20 квітня 1517 — 14 січня 1527) з роду Мушатовичів. Через малолітство був званий Штефаніце.
Нешлюбний син господаря Богдана III Сліпого , після смерті якого став господарем у віці 11 років. Через малолітство реґентом при ньому був портар Сучави Лука Арборе, який очолював боярську опозицію проти його батька, діда. Укладення мирної угоди з королем королівства Польщі Сиґізмундом I Старим у серпні 1518 р. спровокувало напад татар, відбитий ворником Петру Карабеце.
Після досягнення повноліття 1522 р. виступив проти великих бояр, стративши у квітні 1523 р. Арборе з синами. Спровокував повстання бояр, яке господареві вдалось придушити. Лютий 1526 р. напав на Валахію , змусивши господаря Раду видати бояр-змовників. Восени сутички з Валахією повторились.
Намагався зменшити впливи Османської імперії ; брак державного досвіду, підтримки бояр не дозволив реалізувати ці плани.
Січень 1527 р. був отруєний дружиною в Хотині . Похований у монастирі Путна.
За його нешлюбного сина вважають Івана Воде Лютого .
Драгош I (1352—1353)
Сас (1354—1358)
Балк (1359)
Богдан I (1363—1367)
Лацько (1367—1373)
Костя (1373—1374)
Петро I (1375—1391)
Роман I (1391—1394)
Стефан I (1394—1399)
Юрій Коріатович (1399—1400)
Олександр І (1400—1432)
Ілля I (1432—1433)
Штефан II (1433—1435, 1443—1447)
Петру II (1435—1436, 1447, 1448—1449)
Роман II (1436—1443, 1447—1448)
Чубер (1449)
Олександр II (1450, 1452—1454, 1455)
Богдан II (1450—1451)
Петру III (1451—1452, 1454—1457)
Штефан III (1457—1504)
Богдан III (1504—1517)
Штефан IV (1517—1527)
Петру IV (1527—1538, 1541—1546)
Стефан V (1538—1540)
Олександр ІІІ (1540—1541)
Ілля II (1546—1551)
Штефан VI (1551—1552)
Іоан І (1552)
Олександр IV (1552—1561, 1564—1568)
Іоан ІІ (1561—1563)
Штефан VII (1563—1564)
Богдан IV (1568—1572)
Іоан III (1572—1574)
Петро VI (1574—1577, 1578—1579, 1582—1591)
Іоан IV (1577)
Іоан V (1579—1582)
Арон Тиран (1591—1592, 1592—1595)
Олександр IV (1592)
Петро VII (1592)
Штефан VIII (1595)
Єремія Могила (1595—1600, 1600—1606)
Михайло (1600)
Симеон Могила (1606—1607)
Михайло Могила (1607)
Костянтин Могила (1607—1611)
Штефан IX (1611—1615, 1621—1623)
Олександр Могила (1615—1616)
Раду Міхня (1616—1619, 1623—1626)
Гаспар Граціані (1619—1620)
Олександр IV (1620—1621)
Мирон Барновський-Могила (1626—1629, 1633)
Олександр V (1629—1630, 1631—1633)
Мойсей Могила (1630—1631, 1633—1634)
Василь Лупул (1634—1653)
Георгій Штефан (1653—1658)
Гриґоре Гіка (1658—1659)
Константин Щербан (1659, 1661)
Стефаніца Лупу (1659—1661)
Істрате Добіжа (1661—1665)
Георге Дука (1665—1666, 1668—1672, 1678—1683)
Олександр VІ (1666—1668)
Штефан ІХ (1672—1674, 1683—1684)
Думитрашку Кантакузіно (1673—1675, 1684—1685)
Антон Росетті (1675—1678)
Константин Кантемир (1685—1693)
Димитрій Кантемір (1693, 1710—1711)
Константин Дука (1693—1695, 1700—1703)
Антіох Кантемир (1695—1700, 1705—1707)
Йоан Бухуш (1703, 1709—1710)
Міхай Раковіце (1703—1705, 1707—1709, 1715—1726)
Ніколай Маврокордат (1709—1710, 1711—1715)
Лупу Костакі (1711)
Йоан Маврокордат (1711, 1743—1747)
Григоре Гіка ІІ (1726—1733, 1735—1739, 1739—1741, 1747—1748)
Константин Маврокордат (1733—1735, 1741—1743, 1748—1749, 1769)
Йордаке Ставраки (1749)
Костянтин Раковіце (1749—1753, 1756—1757)
Матей Ґіка (1753—1756)
Скарлат Ґіка (1757—1758)
Іоан VII (1758—1761)
Ґриґоре Каллімакі (1761—1764, 1767—1769)
Ґриґоре Александре Ґіка (1764—1767, 1774—1777)
Константин Морузі (1777—1782)
Александру Маврокордат І (1782—1785)
Александру Маврокордат ІІ (1785—1786)
Александру Іпсіланті (1786—1788)
Емануїл Джані-Русет (1788—1789)
Александру Морузі (1792, 1802—1806, 1806—1807)
Міхай Суцу І (1792—1795)
Александру Каллімакі (1795—1799)
Костянтин Іпсіланті (1799—1801)
Александру Суцу (1801—1802)
Йордаке Конта (1802)
Скарлат Каллімакі (1806, 1807—1810, 1812—1819)
Александру Ханґерлі (1807)
Йордаке Русет-Розновану (1806)
Веніамін Костакі (1807—1812, 1821)
Міхай Суцу ІІ (1819—1821)
Сенескалс Ману і Яковакі Різос-Нерулос (1819)
Олександр Іпсіланті (1821)
Штефан Воґоріде (1821—1822)
Іоніце Санду Стурдза (1822—1828)
Михайло Стурдза (1834—1849)
Ґріґоре Александру Ґіка (1849—1853, 1854—1856)
Теодор Балш (1856—1857)
Ніколае Воґоріде (1857—1858)
Штефан Катарджиу (1858—1859)
Іоан Кантакузіно , Василе Стурдза і Анастасіє Пану (1858—1859)
Александру Йоан Куза (1859)
↑ https://www.ro.biography.name/conducatori/94-romania/805-stefan-al-iv-lea-cel-tanar-stefanita