Ражба Яків Самійлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ражба Яків Самійлович
Народився 16 (29) серпня 1904
Кременчук, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 2 січня 1986(1986-01-02) (81 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 УНР
 СРСР
Діяльність скульптор
Alma mater Харківський художній інститут (1929)
Вчителі Кратко Бернард Михайлович і Блох Леонора Абрамівна
Членство Спілка радянських художників України
Партія КПРС

Я́ків Самі́йлович Ра́жба (29 серпня 1904, Кременчук — 2 січня 1986, Київ) — український радянський скульптор; член Спілки радянських художників України з 1938 року[1].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 16 [29] серпня 1904(19040829) року у місті Кременчуці (нині Полтавська область, Україна). Упродовж 1924—1929 років навчався у Харківському художньому інституті, був учнем Бернарда Кратка, Леонори Блох. Ще будучи студентом виконував декоративно-скульптурні роботи на будівництвах Харкова і Донбасу, ілюстрував книги[1].

У 1930-х роках працював переважно над скульптурними оздобами Харкова, Луганська й інших міст. У 1941—1945 роках працював у Тбілісі, а з 1945 року — в Києві[1]. Член КПРС з 1952 року. Мешкав у Києві в будику на вулиці Дашавській, № 27, квартира № 55. Помер у Києві 2 січня 1986 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі монументальної та станкової скульптури. Серед робіт:

станкова скульптура

У натуральний розмір виконав «Портрет Тараса Шевченка» (оргскло), наполовину меншою за натуру — скульптури «Шевченко-солдат» (гіпс; обидва — 1966), «Шевченко. Захалявна книжечка» (гіпс, 1979).

монументальні роботи
Надгробний пам'ятник Давиду Ґурамішвілі.

Брав участь у конкурсах на проєкт пам'ятника Тарасові Шевченкові:

  • у 1930 році з роботою «Шевченко-бунтар» (гіпс) та у 1933 році для Харкова (у співавторстві);
  • у 1937 році для пам'ятника на могилі Тараса Шевченка в Каневі (у складі творчого колективу виконав гіпсовий проєкт).

У 1966 році, разом із архітектором Йосипом Каракісом, скульптором Євгеном Жовніровським та художником Зіновієм Толкачовим виконав конкурсний проєкт для меморіалу «Бабин Яр», ідея якого полягала в тому, що Бабин Яр — це величезна братська могила, по якій не можна ходити, із 15—20-метровою фігурою матері у скорботі, до якої вів би пандус над Куренівкою. Проєкт був відзначений першою премією, проте не був реалізований[1].

Брав участь у республіканських виставках з 1935 року, всесоюзних — з 1961 року. Персональна виставка відбулася у Києві у 1970 році.

Крім згаданих музеїв, роботи скульптора зббергаються у Національному художньому музеї України у Києві, Донецькому, Севастопольському, Сумському, Чернігівському художніх музеях.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]