Паровий артилерійський катер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Паровий артилерійський катер (англ. Steam gun boat, SGB) — термін, що застосовувався Королівським флотом для позначення типу катерів, які використовувались під час Другої світової війни. Він складався з дев'яти канонерських човнів, які мали парові турбіни. Їх побудували з 1940 по 1942.

Дизайн[ред. | ред. код]

Ці канонерки були спроектовані для виконання функцій як власне артилерійського катера, так і торпедного катера, зокрема за умов штормової погоди. Їх основним противником мали бути німецькі торпедні катери.[1]

Їх довжина складала приблизно 44 метри, а тоннажність — 172 тонни (202 при повному запасі палива). Швидкість була до 30 — 35 вузлів.

Service[ред. | ред. код]

SGB9 Grey Goose сфотографована командиром флотилії Пітером Скоттом 

Дефіцит сталі та турбін призвів до того, що з 52 запланованих катерів замовлення було скорочено до 9 одиниць, які отримала позначення SGB 1 до 9. Човни з номерами 1 і 2 вирішили не добудовувати, коли їх корпуси були сильно ушкодженні у результаті авіанальоту у районі Саутгемптона.[2] 1-ша флотилія SGB була сформована у Портсмуті до середини червня 1942 року під командуванням капітан-лейтенанта Пітера Скотта, сина Антарктичного дослідника капітана Роберта Скотта, пізніше відомого орнітолога, еколога і телеведучого. Їх перша акція відбулася поблизу гирла Сени незабаром після півночі 19 червня, коли дві канонероки — 7 і 8, спільно з есмінцем зіткнулися з групою німецьких торпедних катерів, які супроводжували два німецьких торгових судах. SGB 7 був потоплений у цьому бою. Внаслідок цього Адміралтейства відзначити вразливість цих канонерок та розпорядилося оснастити їх додатковою бронею. Шість уцілілих катерів були перейменовані на честь представників фауни сірого забарвлення.[3]

SGB 5 був пошкоджений під час рейду на Дьєпп після бою з німецькими кораблями, які охороняли конвой. У 1944 році канонерки були перероблені у швидкохідні тральщиків і всі (крім SGB9 Grey Goose) були продані в перші роки після війни.

SGB9 залишався на службі і використовувалась з 1952 по 1956 рік для випробування газових турбін Роллс-Ройс та стало першим судном, яке приводилось у рух виключно газовими турбінами.[4] Хоча експериментальна силова установка виявилася дуже вдалою, вона була надто складною для більш широкого запровадження у той час і SGB9 був поміщений в резерв в кінці випробування в 1957 році.[5] Експериментальні двигуни були зняті, а SGB9 була продана в 1958 році як баржа. Продана знову у 1984, вона була перетворена у плавучий будинок і перейменована на Anserava. В даний час цей будинок пришвартований на річці Медуей, у Кенті, Англія.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Konstam (2010) p19
  2. Konstam (2010) p19-20
  3. BBC WW2 Peoples War Архівовано 1 грудень 2009 у Wayback Machine.
  4. Walsh, Philip P.; Paul Fletcher (2004). Gas Turbine Performance (вид. 2nd). John Wiley and Sons. с. 25. ISBN 978-0-632-06434-2. 
  5. Harmon, Robert A. (May 1990). Marine Gas Turbines: A New Generation. Mechanical Engineering-CIME (American Society of Mechanical Engineers). 

Джерела[ред. | ред. код]