Флот ближнього моря

Бойовий корабель прибережної зони USS Independance, призначений для операцій на мілководдях морів

Флот ближнього моря (або флот «зеленої води»; англ. green-water navy) — військово-морські сили, призначені для ведення операцій у прибережних морських водах своєї держави та які мають певний потенціал для дій у прилеглих ділянках відкритого моря чи океану. Назва походить від характерного відтінку морської води поблизу берега.

Англомовний термін було запроваджено для класифікації військових флотів, що займають проміжне місце між традиційними категоріями флоту відкритого моря (blue-water navy) та флоту внутрішніх вод (brown-water navy).

Цей термін не є доктринальним і має різне трактування. У ВМС США він використовується для позначення частини флоту, що спеціалізується на наступальних операціях у прибережних водах. Сучасні кораблі цього класу покладаються на високу швидкість та технології зниження помітності для мінімізації ризику ураження береговими ракетними комплексами або авіацією наземного базування.

ВМС США також використовують цей термін для позначення першої фази розвитку військово-морського флоту Китаю у повноцінний флот відкритого моря. Згодом термін почав застосовуватись для характеристик національних військово-морських сил, спроможних проектувати силу на регіональному рівні, але не може здійснювати операції на значній відстані від власних берегів без допомоги інших країн. Такі флоти, як правило, мають десантні кораблі, а іноді і легкі авіаносці, а також есмінці та/чи фрегати для їх супроводу, які отримують матеріально-технічну забезпечення від танкерів і інших допоміжних суден.