Максиміліан Шелл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Максиміліан Шелл
нім. Maximilian Schell
1003 Maximilian Schell.JPG
Народився 8 грудня 1930(1930-12-08)
Відень, Австрія
Помер 1 лютого 2014(2014-02-01) (83 роки)
Інсбрук,
Австрія
  • пневмонія
  • Поховання Віденський центральний цвинтар
    Громадянство Австрія Австрія, Швейцарія Швейцарія
    Діяльність актор, кінорежисер
    Alma mater Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана і Цюрихський університет
    Роки діяльності 1953 — 2014
    У шлюбі з Андрейченко Наталія Едуардівна і Iva Mihanović[d]
    Батьки Hermann Ferdinand Schell[d]
    Margarethe Noé von Nordberg[d]
    Брати / сестри Carl Schell[d], Марія Шелл і Immy Schell[d]
    IMDb nm0001703
    Нагороди та премії
    Австрійський почесний знак «За науку та мистецтво» І ступеня
    Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН

    Максиміліан Шелл у Вікісховищі?
    Максиміліан Шелл у 1970 році

    Максиміліан Шелл (англ. Maximilian Schell; нар. 8 грудня 1930(19301208), Відень — пом. 1 лютого 2014, Інсбрук) — австрійський та американський актор, режисер і сценарист, володар премії «Оскар» за найкращу чоловічу роль у фільмі «Нюрнберзький процес» (1961), номінант премій «Золотий глобус» та «Еммі»[1].

    Був чоловіком (розлучились у 2005 році) відомої радянської і російської акторки Наталії Андрейченко.

    Дитинство і юність[ред. | ред. код]

    Шелл народився у Відні, Австрія, в сім'ї Маргарет (уродженої Ное фон Нордберг), актриси, яка керувала акторською школою, і Германа Фердинанда Шелла, швейцарського поета, письменника, драматурга і власника аптеки.[2][3]. Його батьки були католиками[3].

    Батько Шелла ніколи не був у захваті від того, що Максиміліан стане актором, як і його мати, відчуваючи, що це не може привести до «справжнього щастя». Проте, Шелл був оточений акторською грою з дитинства:

    « «Я виріс в театральній атмосфері і сприймав це як належне. У дитинстві я пам'ятаю театр, як більшість людей пам'ятають, як готувала їх мати. Акторство було навколо мене, як і поезія. Я дебютував у віденському театрі в віці трьох років.[3]» »

    Сім'я Шелл була змушена залишити Відень 1938 року після аншлюсу, коли Австрія була анексована нацистською Німеччиною. Вони переселилися до Цюріха в Швейцарії.[4]

    У Цюріху Шелл «виріс, читаючи класику», а коли йому було десять років, написав свою першу п'єсу.[3] Шелл згадує, що в дитинстві, будучи оточеним театром, він сприймав акторську діяльність як належне і спочатку не хотів ставати актором: «Я хотів стати художником, музикантом або драматургом.»

    Пізніше Шелл навчався в Цюріхському університеті протягом року, де він ще грав у футбол і був членом команди з веслування, а також писав для газет як позаштатний журналіст. Після закінчення Другої світової війни він переїхав до Німеччини, де вступив до Мюнхенського університету і вивчав філософію й історію мистецтв. Під час канікул він іноді повертався додому до Цюріха або залишався на фермі своєї родини в селі, для того, щоб писати на самоті:

    « «Мій батько і мій дядько полюють там на оленів, але я не люблю полювати. Я люблю гуляти по лісу на самоті. У 1948 і 1949 роках, коли я написав частину свого першого роману, який я ніколи нікому не показував, я на три місяці ізолював себе в одному з мисливських будиночків, без телефону, без електрики, з теплом тільки від великого відкритого каміна.» »

    Потім Шелл повернувся до Цюріха, де він рік служив у швейцарській армії, після чого знову вступив до Цюріхського університету ще на один рік, а потім до Базельського університету на шість місяців. У цей період він професійно грав невеликі ролі, як в класичних, так і в сучасних п'єсах, і вирішив, що присвятить своє життя акторському мистецтву, а не академічній освіті:

    « «Потім я вирішив, якщо ви вчений або художник... Для мене це набагато важливіше... захоплюватися і відчувати, і бути стимульованим і натхненним... Мистецтво виходить з хаосу, а не з механічного аналізу. Тому, як тільки я прийняв рішення, більше не було сенсу продовжувати вчитися і отримувати вчений ступінь. Це як нагорода; це нічого не означає саме по собі... Вища освіта - це просто звання. Я не думаю, що художник повинен мати звання. Прийшов час зосередитися на акторській грі.[3]» »

    Шелл почав працювати в Базельському театрі.[5]

    Рідний брат Шелла, Карл, також був актером, а сестри Марія та Іммі Шелл — актрисами.

    Кар'єра[ред. | ред. код]

    Дебют Шелла в кіно відбувся в німецькому антивоєнному фільмі «Діти, матері і генерал» (1955). Це була історія про п'ять матерів, які протистояли німецькому генералу на лінії фронту, коли вони дізнались, що їхні сини, деяким з яких всього 15 років, «повинні були стати гарматним м'ясом для Третього рейху». У фільмі знявся Клаус Кінскі в ролі офіцера, а Шелл зіграв роль офіцера-дезертира.[6] Історія, яка, на думку одного з критиків, «зображує безумство продовження війни, яка програна», стане «товарною маркою» для багатьох майбутніх ролей Шелла.[7]

    Згодом Шелл знявся ще в семи фільмах, зроблених в Європі, перш ніж відправитися в США.[8] Серед них був фільм «Змова з метою вбивства Гітлера» (1955). Пізніше в тому ж році він зіграв другорядну роль у фільмі «Заколот з чоботом», в якому він грає «чуйного філософа», який використовує етику для приватного обговорення аргументів на користь вбивства Гітлера.

    У 1958 році Шелл був запрошений до Сполучених Штатів для участі в бродвейській п'єсі «Interlock» Айри Левіна, в якій Шелл грав роль концертного піаніста-початківця.[9] Він дебютував у Голлівуді в антивоєнному фільмі про Другу світову війну «Молоді леви» (1958) у ролі німецького офіцера, головні ролі у цьому фільмі виконувалі Марлон Брандо і Монтгомері Кліфт. Німецький історик кіно Роберт С. Реймер пише, що фільм, знятий режисером Едвардом Дмитриком, знову спирався на потужний німецький характер Шелла, щоб «зобразити молодих офіцерів, розчарованих війною, яка більше не мала сенсу».

    У 1960 році Шелл повернувся до Німеччини і зіграв головну роль в «Гамлеті» Вільяма Шекспіра для німецького телебачення, цю роль він зіграє ще два рази в театральних постановках протягом своєї кар'єри. За словами одного автора, поряд з Лоуренсом Олів'є Шелл вважається «одним з найвеличніших Гамлетів, які коли-небудь існували».[10]

    У 1959 році Шелл виконав роль адвоката в телевізійному фільмі «Нюрнберзький процес» і його гра в телевізійній драмі виявилася настільки гарною, що з усіх акторів телефільму тільки його і Вернера Клемперера відібрали для виконання своїх ролей у фільмі Нюрнберзький процес Стенлі Крамера 1961 року. Він отримав премію Оскар за кращу чоловічу роль, яка стала першою перемогою німецькомовного актора з часів Другої світової війни.

    Особисте життя[ред. | ред. код]

    У 1960-х роках у Шелл була трирічні стосунки з Сорайєю Есфандіярі-Бахтіарі, колишньою дружиною останнього шаха Ірану. З чуток, він був заручений з першої афроамериканської супермоделлю Доньяле Луною в середині 1960-х років. У 1985 році він познайомився з російською актрисою Наталією Андрейченко, на якій одружився в червні 1986 року; їхня дочка Анастасія народилася 1989 року.[11] Після 2002 року, відокремившись від своєї дружини (з якою він розлучився 2005 року), Шелл мав стосунки з Елізабет Мітч. З 2008 року він був романтично пов'язаний з німецької оперною співачкою Івою Міханович; в результаті вони одружилися 20 серпня 2013 року.

    Шелл помер 1 лютого 2014 року в віці 83 років в Інсбруку після «раптової і важкої хвороби».[12] Німецька служба телевізійних новин Tagesschau повідомила, що Шелл проходив курс лікування від пневмонії.[13]

    Фільмографія[ред. | ред. код]

    Знявся в 57 фільмах та серіалах, в тому числі:

    Українська назва Назва Рік Роль
    Діти, матері та генерал Kinder, Mütter und ein General 1955 Дезертир
    Сюжет для вбивства Гітлера The Plot to Assassinate Hitler 1955 член гуртка
    Дорослішання молоді Ripening Youth 1955 Юрген Сенгебуш
    Дівчина з Фландрії Ein Mädchen aus Flandern 1956 Олександр Галлер
    Шлюб доктора Данвіца The Marriage of Doctor Danwitz 1956 Д-р Освальд Гаузер
    Серце повертається додому A Heart Returns Home 1956 Вольфганг Томас
    Останні будуть першими Die Letzten werden die Ersten sein 1957 Лоренц Даррандт
    «Молоді леви» The Young Lions 1958 Капітан Гарденберг
    Чудове літо Ein wunderbarer Sommer 1958 Йозеф Оспел
    Гамлет Hamlet, Prinz von Dänemark 1961 Гамлет
    «Нюрнберзький процес» Judgment at Nuremberg 1961 Ганс Рольф
    П'ять вправ для пальців Five Finger Exercise 1962 Вальтер
    Затворники Альтони Les Séquestrés d'Altona 1962 Франц фон Герлах
    Вимушений святий The Reluctant Saint 1962 Джузеппе
    «Топкапі» Topkapı 1964 Вальтер Гарпер
    Повернення з попелу Return from the Ashes 1965 Станіслав Пілігрим
    Доктор і диявол The Doctor and the Devil 1965
    Смертельна справа The Deadly Affair 1966 Дітер Фрей
    Відчайдушні The Desperate Ones 1967 Марек
    Контрапункт Counterpoint 1967 Генерал Шиллер
    Замок The Castle 1968 'K.'
    Гайді Heidi 1968 Річард Сессеман
    Кракатау, на схід від Яви Krakatoa, East of Java 1968 Капітан Гансон
    Сімон Болівар Simón Bolívar 1969 Сімон Болівар
    Перше кохання Erste Liebe 1970 Батько
    Пауліна 1880 Paulina 1880 1972 Мікеле Кантаріні
    Папеса Іоанна Pope Joan 1972 Адріан
    Пішохід The Pedestrian 1973 Андреас Гізе
    Досьє ОДЕССА The Odessa File 1974 Едуард Рошманн
    Репетиція The Rehearsal 1974
    Людина в скляній будці The Man in the Glass Booth 1975 Артур Голдман
    Суддя і його кат Der Richter und sein Henker 1975 Роберт Шмід на аудіокасеті
    День, який потряс світ The Day That Shook the World 1975 Джуро Сарач
    Сент Айвз St. Ives 1976 Доктор Джон Констейбл
    Залізний хрест Cross of Iron]] 1977 Гауптман фон Странський
    «Міст надто далеко» A Bridge Too Far 1977 Обергруппенфюрер і генерал Ваффен-СС Вільгельм Біттріх
    «Джулія» Julia 1977 Йоганн
    Гравці Players 1979 Марко
    Історії Віденського лісу Geschichten aus dem Wienerwald 1979 Відвідувач театру
    Експрес-лавина Avalanche Express 1979 Микола Бунін, полковник КДБ
    Разом? Together? 1979 Джованні
    Чорна діра The Black Hole 1979 Доктор Ганс Рейнхард
    Щоденник Анни Франк The Diary of Anne Frank 1980 Отто Франк
    Тріумфальна арка Arch of Triumph 1980
    Вибрані The Chosen 1981 Професор Девід Мальтер
    Привид опери The Phantom of the Opera 1983 Шандор Корвін
    Острови Les Îles 1983 Фабріс
    Людина під підозрою Man Under Suspicion 1984 Адвокат Ландау
    Підпілля Ассізі The Assisi Underground 1985 Полковник Мюллер
    Петро Перший Peter the Great 1986 Петро I
    Сміх у темряві Laughter in the Dark 1986
    Американське місце An American Place 1988 Альфред Штігліц
    Сад троянд The Rose Garden 1989 Аарон
    Першокурсник The Freshman 1990 Ларрі Лондон
    Молода Катерина Young Catherine 1991 Фрідріх II
    Міс Роуз Вайт Miss Rose White 1992 Мордехай Вайс
    Сталін Stalin 1992 Ленін
    У полоні пісків A Far Off Place 1993 Полковник Мопані Терон
    Правосуддя Justice 1993 Ісаак Колер
    Свічки в темряві Candles in the Dark 1993 Полковник Аркуш
    Авраам Abraham 1994 Фараон
    Маленька Одеса Little Odessa 1994 Аркадій Шапіра
    Співаючі в тернику: Зниклі роки The Thorn Birds: The Missing Years 1996 Кардинал Вітторіо
    Війни вампірів The Vampyre Wars 1996 Родан
    Через троянди Through Roses 1997 Карл Штерн
    Брехати в Америці Telling Lies in America 1997 Доктор Іштван Йонас
    Вісімнадцятий Ангел The Eighteenth Angel 1998 Отець Симеон
    Залишений багаж Left Luggage 1998 Містер Сілбершмідт
    Вампіри Vampires 1998 Кардинал Альба
    Зіткнення з безоднею Deep Impact 1998 Джейсон Лернер
    «Жанна д'Арк» Joan of Arc 1999 Брат Жан
    Хто любить, у того ростуть крила... Wer liebt, dem wachsen Flügel... 1999 Гогберг
    Я кохаю тебе, крихітка I Love You, Baby 2000 Вальтер Екланд
    Намети Фісіми Fisimatenten 2001 Poser
    Фестиваль в Каннах Festival in Cannes 2001 Віктор Ковнер
    Від узбережжя до узбережжя Coast to Coast 2003 Казимир
    Будинок сплячих красунь The House of Sleeping Beauties 2006 Когі
    Збирачі черепашок The Shell Seekers 2006 Лоуренс Стерн
    Брати Блум The Brothers Bloom 2008 Diamond Dog
    Чорні квіти Flores negras 2009 Якоб Крістнен
    Розбійники Les brigands 2015 Містер Ешер

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. Не стало володаря «Оскара» за «Нюрнберзький процес»
    2. Maximillian Schell Film Reference biography
    3. а б в г д Ross, Lillian and Helen. The Player: A Profile of an Art, Simon & Schuster (1961) pp. 231-239
    4. "Artists of Holocaust Symphony: 'The Train' ", Nov. 22, 2004
    5. Maximillian Schell bio at Yahoo! Movies
    6. "Kinder, Mutter und Ein General (1955)", New York Times, accessed, Sept. 29, 2013
    7. Reimer, Robert C. and Carol J., The A to Z of German Cinema, Rowman and Littlefield (2008) pp. 258-260
    8. Monush, Barry. The Encyclopedia of Hollywood Film Actors, Applause Theatre and Cinema Books (2003) pp. 666–667
    9. Interlock, Playbill, Feb. 6, 1958
    10. Maximilian Schell: The Actor of the Millenium (By Karen Melissa Graham) / Bohème Magazine Online
    11. The Guardian
    12. Oscar-Winning Actor Maximilian Schell Dies at 83. Associated Press in the New York Times. 1 February 2014. Процитовано 1 February 2014. «Schell's agent, Patricia Baumbauer, said Saturday he died overnight at a hospital in Innsbruck following a "sudden and serious illness," the Austria Press Agency reported.» 
    13. Maximillian Schell is Dead at Tagesschau (German language). Retrieved 1 February 2014

    Посилання[ред. | ред. код]

    Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Максиміліан Шелл