Синайська православна церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Православна церква гори Синай
грец. Ορθόδοξη Εκκλησία του Όρους Σινά
Orthódoxi Ekklisía tou Órous Siná

Katharinenkloster Sinai BW 2.jpg
Монастир святої Катерини
Засновники Юстиніан I
Дата заснування 527 у складі Вселенського патріархату Константинополя
Статус автономний
У складі Єрусалимського патріархату
Самостійність проголошена
Перший предстоятель Євген II Архиєпископ Синайський, Фаранський і Раїфський
Чинний предстоятель Дам'ян Архиєпископ Синайський, Фаранський і Раїфський
Центр Гора Синай
Кафедральний собор Монастир святої Катерини
Основна юрисдикція Єгипет Синайський півострів
Юрисдикція для діаспори Подвір'я: 3 в Єгипті, 9 в Греції, 3 на Кіпрі, 1 в Лібані і 1 в Туреччині
Літургічна мова грецька й арабська
Музична традиція візантійська
Церковний календар новоюліанський
Єпископів 1
Єпархій 1
Навчальних закладів 1
Монастирів 1 (+5 скитів)
Ченців і черниць 56
Вірних Прибл. 1000[1]
Офіційний сайт sinaimonastery.com

Це́рква Сина́ю або Архиєпископі́я Сина́ю, також Правосла́вна це́рква го́ри Сина́й (грец. Ορθόδοξη Εκκλησία του Όρους Σινά, трансліт. Orthódoxi Ekklisía tou Órous Siná) — грецька автономна східно-православна церква в складі Єрусалимського патріархату з юрисдикцією на території Синайського півострова. Використовує у своїй літургії візантійський обряд, грецьку мову та новоюліанський календар, вона є частиною Східного християнства. Очолюється архиєпископом Синайським, Фаранським та Раїфським, який одночасно є ігуменом монастиря Святої Катерини. Церкву очолює архиєпископ гори Синай і Раїту, який традиційно освячується грецьким православним патріархом Єрусалиму, а також служить настоятелем монастиря. Нинішнім ієрархом є архиєпископ Дам'ян.

Історія[ред. | ред. код]

Перше повідомлення про ранню чернечого життя прийшло від ченця на ім'я Егер, який прибув в Святу Землю в якості паломника між 381 і 384 роками і написав звіт про свою подорож. Монастир, «Неопісячій купина», побудований за наказом візантійського імператора Юстиніана I і побудований святий Оленою, матір'ю римського імператора Костянтина I.

Про давність Синайської архиєпископії свідчать матеріали Халкідонського собору, де у «Чині митрополій і архиєпископій апостольського престолу Святого Граду» на 24-му місці згадується архиєпископія «гори Синай», що свідчить про підпорядкованості Синайської архиєпископії Єрусалимського патріархату.[2] П'ятий Вселенський Собор відносить Синайську архиєпископію до автокефальних церков через надані імператором Юстиніаном привілеї для монастиря Святої Катерини.

У 527 році, в зв'язку з великими пожертвами монастирю святої Катерини на Синаї з боку імператора Юстиніана, а також активним церковним будівництвом на його території з коштів імператорської скарбниці, Синайська архиєпископія увійшла в юрисдикцію Константинопольського патріарха. З VII століття ігумени монастиря затверджуються в єпископському гідність (з IX століття — в архиєпископському). Після завоювання в VII столітті Єгипту мусульманами і виникли внаслідок цього труднощами в спілкуванні з Константинополем хіротонію архиєпископів Синайських знову став здійснювати єрусалимський патріарх, у чию юрисдикцію з 640 року повернулася Синайська архиєпископія.

У 681 році, коли єпископ Фаранський був позбавлений катедри за монофелітство, єпископська каnедра була перенесена у монастир святої Катерини і його ігумен став єпископом Фарану, а трохи пізніше у його підпорядкування перейшла єпархія Райт (Раїф).[1] На початку 8 століття всі християни Синайського півострова перебували під юрисдикцією Синайського архиєпископа.

Свячення Синайського архиєпископа з 7 століття здійснює єрусалимський патріарх (його ім'я завжди підноситься за богослужінням у монастирі) в юрисдикцію якого монастир перейшов у 640 році після завоювання Єгипту мусульманами і виникненням унаслідок цього труднощів у спілкуванні з Константинопольським патріархатом. Офіційно автономія від Константинопольського патріархату була отримана лише в 1575 році (підтверджена 1782 року).[1]

Сьогодні, окрім приблизно 20 ченців у монашій спільноті, ця церква включає кілька сотень бедуїнів та рибалок, які живуть на Синаї. Починаючи з вторгнення Ізраїлю в 1967 році, мабуть, найбільшою проблемою, з якою стикається громада, є збереження справжнього монастирського способу життя, маючи справу з масовим напливом туристів. Ця проблема тривала і після повернення району до Єгипту в 1982 році, а населення району збільшувалося. Папа Іван Павло II відвідав монастир 26 лютого 2000 року.

Синайська церква складається з монастиря Святої Катерини на Синайському півострові й ряду подвір'їв: 3-х в Єгипті і 14-ти за межами Єгипту: 9-ти — в Греції, 3-х — на Кіпрі, 1-го — в Лівані та 1-го — у Туреччині (Стамбул).[3] Найбільшим подвір'ям архиєпископії вважається «Джувані» в Каїрі (тут офіційно проживали багато з Синайських архиєпископів). У 19 — початку 20 століть церква мала подвір'я в Російській Імперії — Бессарабії, Києві та Тбілісі.

Чисельність Синайської православної церкви становить 900 осіб (1986 рік).[1] Предстоятель з 1973 року — Високопреосвященніший Дам'ян (Самартзіс).[4]

Особливості[ред. | ред. код]

Бібліотека монастиря славиться своєю великою старовиною та своїми рукописами. У 1859 році Тішендорф відкрив тут Синайський кодекс. На сьогодні він містить близько 4000 рукописів, а деякі найдавніші ікони у світі також знайдені в монастирі, який вже знаходився за межами Східної Римської імперії під час іконоборчих суперечок, коли багато ікон в імперії було знищено.

В даний час в монастирі крім бібліотеки є гостьовий дім та лікарня для місцевого населення. Монахи також керували школою в Каїрі з 1860 року. Монастир історично мав багато залежних церков та монастирів в інших країнах. У 2006 році були монастирі в Каїрі (де абат часто мешкає) та Олександрії, дев'ять у Греції, три на Кіпрі, один у Лівані та один у Стамбулі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Рональд Робертсон. Восточные христианские Церкви Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «robertson» визначена кілька разів з різним вмістом
  2. Пятницкий Ю. Синай, Византия, Русь.
  3. The Holy Monastery of Sinai's Dependencies Out of Egypt. Архів оригіналу за 23 вересень 2012. Процитовано 27 серпень 2012. 
  4. Дамиан, Высокопреосвященнейший Архиепископ Синайский, Фаранский и Раифский. Архів оригіналу за 23 червень 2010. Процитовано 27 серпень 2012. 

Посилання[ред. | ред. код]