Московсько-Константинопольська схизма (2018)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Московсько-Константинопольська схизма або Мінська схизма — схизма світового православ'я, яку розпочала РПЦ, через процес надання автокефалії Українській православній церкві. Також, як відповідь на викриття Константинопольським патріархатом історичних фальсифікацій РПЦ та Російської влади протягом майже 3-х століть.[1][2] 15 жовтня 2018 р. Священний Синод РПЦ прийняв рішення про заборону своїх кліриків що співслужитимуть із ієрархами і кліриками Константинопольського Патріархату[3]: «Відтепер і надалі до відмови Константинопольського Патріархату від прийнятих ним антиканонічних рішень для всіх священнослужителів РПЦ неможливе співслужіння з кліриками Константинопольської Церкви. [...] Вступ з останніми в євхаристичне спілкування є канонічним злочином і тягне за собою відповідні заборони». Священний Синод УПЦ (МП) 13 листопада 2018 р. продублював рішення з РПЦ: «клірикам УПЦ призупинити євхаристичне спілкування зі священнослужителями Константинопольського Патріархату».[4]

Історія[ред. | ред. код]

Перші п'ять століть більша частина європейської території сучасної Росії входила до складу Київської митрополії і була канонічною територією Константинопольського патріархату.

У 1448 році частина митрополії з центром у м. Москві пішла у розкол з церквою-матір'ю, внаслідок обрання митрополитом на соборі в м. Москві єпископа Рязанського Іони без поставлення в м. Константинополі.

У 15891593 роки московська митрополича кафедра купила «патріаршу гідність» і таким чином формальне визнання автокефалії Московської церкви — від Константинопольського патріарха Єремії II[a] й інших східних патріархів.

Церква з центром у Києві продовжувала залишатися в юрисдикції Константинопольського патріархату; відновлена ​​в 1620 році після Берестейської унії (1596) православна Київська митрополія була загарбана в Московський патріархат грамотою, яка передбачала тимчасову передачу права хіротонії митрополита, даною Вселенським патріархом Діонісієм IV і його синодом в червні 1686 року.

Схизма[ред. | ред. код]

15 жовтня 2018 р. синод Російської православної церкви у Мінську прийняв рішення про розрив євхаристійного спілкування з Константинопольською православною церквою у відповідь на дії її синоду, який заявив про намір створити єдину автокефальну помісну церкву в Україні, відновив в церковному спілкуванні лідерів УПЦ КП і УАПЦ і скасував дію соборної грамоти 1686 року про тимчасову передачу права хіротонії Київського митрополита до юрисдикції Московського патріархату, за умови обов'язкового поминання ним Константинопольського патріарха, як свого першоієрарха. Зі свого боку, Константинопольський патріархат заявив, що він не розриває євхаристійного спілкування з Російською православною церквою[5].

13 листопада 2018 р. собор єпископів УПЦ (МП) у Києві ще раз нагадав, що вважає рішення Священного Синоду Вселенського Патріархату від 11 жовтня 2018 року стосовно українського церковного питання недійсними і слідом за РПЦ розірвала відносини з Константинополем.[6][7]

Слід зазначити, що Константинопольський Патріархат не підтримав Московську схизму, не відмовився від євхаристійного спілкування з РПЦ, виконуючи канони православної церкви поминає при богослужінні предстоятеля Російської православної церкви московського патріарха. Цю вимогу також було прописано в Томосі для ПЦУ[8].

Виданий указ про «заборону у священнослужінні без права причастя Святих Христових Таїн» прот. Петру Зуєву, багаторічному керівнику відділу інформації та зв’язків з громадськістю Київської єпархії УПЦ (МП), члену Синодальної комісії по діалогу з УАПЦ та УПЦ-КП. Заборонено саме «за грубе порушення рішень Священного Синоду УПЦ від 13 листопада 2018 року»[9], а синодальна довідка конкретизує причину заборони: «співслужіння з “екзархом” Константинопольського Патріархату». За те ж саме був заборонений у священнослужінні і прот. Георгій Коваленко .[4]

13 лютого 2019 р. керуючий справами УПЦ (МП) митр. Бориспільський Антоній (Паканич) і заступник голови ВЗЦЗ УПЦ (МП) прот. Микола Данилевич взяли участь в урочистостях, пов’язаних з 50-річчям митр. Варненського Іоанна, що проходили у болгарському місті Варна. Окрім архієреїв Болгарської Православної Церкви, в урочистостях взяли участь і ієрархи Константинопольського Патріархату так званих «Нових територій», митрополит Едеський Іоіль та митрополит Еласонський Харитон. Митр. Таким чином 2 клірики УПЦ (МП) порушили канонічну постанову синоду своєї церкви але не понесли ніяких покарань за співслужіння із є екзархом Вселенської Патріархії у Центральній Македонії митр. Іоілем та Патріаршим Екзархом Олімпу митр. Харитоном.[4] Коли ж журналісти звернули увагу на співслужіння і порушення правила синоду, УПЦ (МП) дала офіційний коментар в якому пояснила таке співслужіння 7-ма пунктами. [10]

На початку листопада 2019 року РПЦ розірвала стосунки з Грецькою церквою через визнання ПЦУ.[11] А після поминання 8 лютого 2019 року митрополита Епіфанія й визнання Православної церкви України давнім патріархом Олександрії та всієї Африки, РПЦ оголосила, що її очільник Кирило перестане згадувати під час Богослужінь Патріарха Олександрійського Феодора ІІ.[12]

РПЦ створює Товариство православних російськомовних віруючих[ред. | ред. код]

Після того, як Елладська православна Церква та Грецький Патріархат Олександрії в Єгипті визнав нову Православну Церкву України, в Туреччині, було зареєстровано «Товариство православних російськомовних віруючих». У Московському Патріархаті заявили, що росіяни відтепер будуть активізувати відносини з Коптською Церквою Олександрії, враховуючи неминучий розрив із греками. Московський Патріархат в кінці 2019 зареєстрував нову асоціацію в Туреччині на канонічній території Константинопольського Вселенського Патріархату. Від імені групи російських православних, що мають турецьке громадянство, їх лідером Оксаною Алякан, було зареєстровано «Товариство православних російськомовних віруючих» у провінції Анталії, яке об’єднує росіян міст Демре, Кемер, Анталія, Белек , Сіде, Манавгат, Авсаллар, Аланія та Махмутлар. Група підпорядковується нагляду Патріаршого управління установами за кордоном, нової структури, яку очолює митрополит Антоній (Севрюк), що також є екзархом для Західної Європи, з центром у Парижі, і який дуже близький до Московського патріарха Кирила.

Нове товариство православних «росіян-турків» отримало дозвіл на проведення регулярних богослужінь, поки що в квартирах та спеціально орендованих приміщеннях. Це дуже популярні місця для росіян у час літніх відпусток, і завданням асоціації є підготовка для "задоволення всіх духовних потреб російських співвітчизників та всіх православних", які вирішили залишитися на їх боці, відкинувши спілкування з Константинополем.

Окрім провінції Анталії, росіяни регулярно здійснюють служби в самому Стамбулі та в кількох турецьких містах, а також столиці - Анкарі, в Ізмірі, Кушадасі та Ескішехірі. З 25 травня 2018 року був призначений адміністратор для всіх православних в Туреччині, священник Георгій Іванчогло, який після того матиме справу з вірними провінції Анталії.

Припинення поминання усіх інших предстоятелів Кирилом[ред. | ред. код]

20 листопада 2019 року на патріаршій службі ані на Великому вході, ані на Великій похвалі Патріарх Московський Кирило не пом'янув жодного зі своїх колег по імені, сказавши лише: “Пом’яни, Господи, патріархів православних”.[13]

Розрив спілкування та вторгнення в Африку[ред. | ред. код]

26 грудня 2019 року Синод РПЦ у Москві розірвав відносини з Олександрійським Патріархом і вдерлась на його канонічну територію. Крім того, московський Синод вирішив призупинити діяльність представництва (подвір'я) Олександрійського Патріархату при Московському патріаршому престолі. Представництво Патріарха Московського при Патріархові Олександрійському вирішено перетворити на парафію РПЦ в Каїрі.

Що стосується парафій РПЦ в Африці, то вони будуть виведені з юрисдикції Олександрійського Патріархату й отримають ставропігійний статус, тобто перейдуть в пряме підпорядкування очільникові РПЦ Кирилу.[14]

Див. також[ред. | ред. код]

Зауваження[ред. | ред. код]

  1. Московська православна церква 141 рік (з 1448 по 1589 роки) не мала офіційного визнання своєї автокефалії. Правитель держави Борис Годунов, для виправлення цього становища, запросив Константинопольського патріарха Єремію II Траноса переїхати з захопленого османами Константинополя до Московії, для відкриття тут своєї резиденції. Патріарх приїхав для переговорів, але на місці виявилося, що Годунов хоче залишити у престольному місті — Москві — власного митрополита, а Патріарху пропонує надати резиденцію у «древній столиці» — Владимирі-на-Клязьмі. Коли Єремія на це не погодився, то Годунов почав вимагати від нього надання неканонічному Московському митрополиту титулу патріарха. Цікаво, що ієрархи Московської митрополії навіть не брали участі у вирішенні цих питань. Зрештою, під тиском мирської влади та обставин (після піврічного утримання у Москві в неволі у 1588 році) патріарх Єремія був змушений погодитися на умови Бориса Годунова.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Константинополь каже, що ніколи не віддавав Українську церкву Москві. https://www.pravda.com.ua/. Українська правда. 2018-09-28. Процитовано 12 листопада 2018. 
  2. Документи говорять. suvd.com.ua. Процитовано 2018-10-05. 
  3. Meyendorff, John. Eastern Orthodoxy. Encyclopædia Britannica Online (en). Процитовано 23-05-2019. 
  4. а б в РПЦ і Орвелл: Клірики Константинополя (?). cerkvarium.org. Процитовано 2019-02-19. 
  5. "Где нам теперь молиться?" Православные за рубежом обсуждают решение РПЦ (en-GB). BBC News Русская служба. 2018-10-23. Процитовано 2018-10-26. 
  6. УПЦ МП розірвала зв’язок з Константинополем і відмовилася змінити свою назву. https://zaxid.net/. zaxid.net. 2018-11-13. Процитовано 13 листопада 2018. 
  7. УПЦ МП розірвала відносини з Константинополем: подробиці екстреного Собору. https://www.obozrevatel.com/. Обозреватель. 2018-11-13. Процитовано 13 листопада 2018. 
  8. В ПЦУ пояснили, чому Епіфаній поминав патріарха Кирила на літургії з томосом. https://www.unian.ua/. Уніан. 08 січня 2019, 13:42. Процитовано 03-02-2019. 
  9. За ухилення в розкол заборонені в служінні дванадцять кліриків Київської єпархії УПЦ | Київська Митрополія Української Православної Церкви. mitropolia.kiev.ua. Процитовано 2019-02-19. 
  10. Коментар ВЗЦЗ УПЦ щодо публікації сайту “Церкваріум” під назвою “Митрополит Московського патріархату співслужив з представниками Константинополя” — Відділ зовнішніх церковних зв'язків УПЦ. vzcz.church.ua. Процитовано 2019-02-19. 
  11. РПЦ розірвала стосунки з Грецькою церквою через визнання ПЦУ. https://espreso.tv/. Еспресо TV. 2019-11-02. Процитовано 8 листопада 2019. 
  12. Очільник РПЦ перестане згадувати Патріарха Олександрійського під час Богослужінь. http://religionpravda.com.ua/. Релігійна правда. 2019-11-08. Процитовано 8 листопада 2019. 
  13. Очільник РПЦ припинив поминати всіх Предстоятелів помісних Церков. http://religionpravda.com.ua/. Релігійна правда. 2019-11-20. Процитовано 20 листопада 2019. 
  14. РПЦ розірвала відносини з Олександрійським Патріархом і вдерлась на його канонічну територію – рішення Синоду. http://religionpravda.com.ua/. Релігійна правда. 2019-12-26. Процитовано 26 грудня 2019. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]