Синдром Скуміна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Синдром Скуміна
Віктор Скумін, 1990 рік.
Віктор Скумін, 1990 рік.
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 F48.8


Синдром Скуміна — специфічний симптомокомплекс порушень психічної діяльності, якій виникає у четвертої частини пацієнтів після протезування клапанного апарату серця та проявляється нав'язливими сумнівами у надійності імплантатів, невиправданим страхом їх поломки, стійким негативним відношенням до фізичних та психоемоційних навантажень, специфічним розладом сну, почуттям тривоги, розгубленості, депресивним фоном настрою.

Історія відкриття[ред.ред. код]

Найважливіше завдання медицини — створення найбільш ефективних методів лікування серцевих хвороб як основної причини інвалідності та смертності населення. Широке втілення в клінічну практику сучасних методів кардіохірургії відкрило можливість для подовження життя та відновлення працездатністі мільйонів людей, котрі раніше вважались невиліковними. Після хірургічної операції та фізичної реабілітації їх працездатність значно зростає, однак кількість осіб що повернулись до праці, за статистикою нерідко навіть зменшується. Суттєва диспропорція між потенційними та фактичними можливостями соціальної реабілітації обумовлюється психічними розладами. Їх корегування потребує компетентної уваги. Найбільш важкий і швидко зростаючий контингент — пацієнти з протезами клапанів серця[1].

Описав цю хворобу у 1978 році видатний науковець Скумін Віктор Андрійович[2][3][4] під назвою «кардіопротезного психопатологічного синдрому». Згодом синдром дістав ім'я автора — Синдром Скуміна[5][6][7].

На підставі ґрунтовного наукового дослідження, виконаного у Києві в Інституті М. М. Амосова у 1976 — 1980 роках[8], В. А. Скумін вперше у світовй науці вивчив етіологію, патогенез, клінічну картину цієї хвороби, розробив методи її діагностування, лікування, профілактики, ефективну систему реабілітаційних заходів, програму прищеплення основ культури здоров'я даній когорті населення[9].

Етіологія та патогенез[ред.ред. код]

1. Starr-Edwards Herzklappe 2. Starr-Edwards Herzklappe 3. Smeloff-Cutter Herzklappe

Етіопатогенетичними механізмами, які обумовлюють виникнення та розвиток синдрому Скуміна, є три основні чинники:

Сприяють розвитку синдрому психотравмуючий характер кардіохірургічної ситуації в передопераційний період та стан «психологічної дестабілізації» після імплантації.

Кардіохірургічною ситуацією В. А. Скумін назвав стан, в якому пацієнт невідкладно повинен зробити остаточний вибір — дати згоду на хірургічну операцію, яка відкриває перспективу відновлення здоров'я, але одночасно є безпосередньою загрозою для життя, або відмовитися, усвідомлюючи, що хвороба неминуче буде прогресувати, а кардіохірургічна корекція може в майбутньому стати неможливою через незворотність порушень соматичного здоров'я[11].

«Психологічна дестабілізація», за В. А. Скуміним, виникає внаслідок послаблення психологічної установки боротьби за життя, яка домінує у передопераційний та найближчий післяопераційний періоди. Незважаючи на позитивну динаміку соматичного статусу, пацієнти заявляють про погіршення самопочуття, виказують сумніви що до успіху хірургічної операції. Це сприяє виникненню та фіксації уваги на соматичних відчуттях, роботі імплантатів.

Після багатоклапанного протезування синдром Скуміна виникає частіше — у 2,6 раза, ніж при імплантації мітрального клапану, та у 5,7 раза, ніж при імплантації аортального клапану. Якщо замінюється один клапан, то при аортальному протезуванні синдром набуває розвитку у 2,2 раза рідше, ніж при заміні мітрального клапану. На формування синдрому впливає також характер граничних психічних розладів, які виявлені у 81,9 % хворих, що надходять на протезування кардіальних клапанів[12].

Клінічна картина[ред.ред. код]

Синдром Скуміна має характерну клінічну картину[13]. Мислення, поведінка оперованих специфічно змінюються. Увага концентрується на роботі протезу. Виникають незвичні відчуття з боку серця, нав'язливі побоювання що до можливості поломки штучних клапанів, їх відриву від м'язу серця. З'являються пригнічений настрій, почуття особливої тривоги, суму, безвихідності — як жити з «залізякою» у серці, з протезом у «моторі життя». Можливі суїцидальні тенденції (направленість на самогубство). Пацієнти схильні берегти себе від найменшого фізичного та психоемоційного навантаження, вводячи неадекватні режими самообмеження. Вони уникають піших прогулянок, занять лікувальною фізкультурою, інших адекватних навантажень, гадаючи, що таким чином вони зможуть запобігти передчасному зносу імплантата. Специфічні розлади сну спостерігались у 79,6 % пацієнтів. Вночі через стук штучного клапану вони були не в змозі заснути, годинами прислуховуючись до роботи серця, підраховуючи кількість екстрасистол, відмічаючи найменші зміни ритму та мелодії імплантованого протезу. Вдень, навіть за незручних для сну обставин, вони можуть міцно спати[14]. У неврологічному статусі характерні вегетативні порушення — больові відчуття у зонах сонячного сплетення та сонної артерії, збочення рефлексу Даньіні-Ашнера, артеріальна гіпотензія.

Різні варіанти формування та особливості клінічної картини даної нозологічної форми ілюструють витягі з історій хвороб.

Пацієнту Д., 38 років, виконана імплантація протезу аортального клапану. Найближчий післяопераційний період протікав звичайно. Після хірургічної операції відновився синусів ритм серцевої діяльності з поодинокими екстрасистолами. Мелодію протезу відчув на 6-й день. Первинна психологічна реакція була адекватною. У психічному статусі відмічались ознаки астенічного стану. По характеру був вразливий, неспокійний, емоційно лабільний. За порадою свого родича-лікаря, став регулярно слідкувати за пульсом, записуючи дані в спеціальний щоденник. Поступово намітились зрушення в поведінці — почав ретельно слідкувати за діяльністю серця, прислуховуватись до роботі протезу, відмічаючи найменші зміни в характері та ритмі його мелодії, підраховував та реєстрував кількість екстрасистол. Розпитував персонал та сусідів по палаті про термін роботи протезу, з чого він вироблений, чи не проржавіє, чи не трісне пластмаса та т.п. Порушився сон у зв'язку з тим, що не міг відірватися від підрахунку кількості ударів серця. Виник страх поломки клапану. При обстеженні через 2 роки 3 міс. після хірургічної операції у структурі синдрому Скуміна переважав депресивно-фобічний радикал. У цьому випадку провокуючу роль у виникненні синдрому зіграв ятрогенний вплив, котрий на фоні астенічного стану, незважаючи на адекватну первинну реакцію на факт протезування, змінив сприятливий характер церебро-кардіальних відносин та призвів до формування їх по неадекватному (психопатологічному типу), що і визначило подальший розвиток синдрому Скуміна.

Пацієнтці В., 24 роки, виконана операція протезування мітрального і аннулоплікації трикуспідального клапанів. Хірургічне втручання у найближчий післяопераційний період перенесла задовільно. Із особливостей соматичного статусу відмітимо наявність упорядкованої миготливої аритмії. Точну дату, коли відчула стукіт протезу, назвати не змогла («тижня через три після операції»). Ніякого значення йому не придала: «Нехай собі стукає». Тип психологічної реакції на протезування був гіпонозогностичним. Вважала, що «серце відремонтоване відмінно». З нетерпінням очікувала проведення ЕІТ (електроімпульсної терапії): «Хочу поїхати додому зовсім здоровою — нехай усі побачать, якою я стала». Зміни у психічному статусі настали після безуспішної ЕІТ. Спочатку стала замкнутою, погіршився настрій. Відмічала, що з'явилась «важкість на серці… ніби щось переливається, скрипить». Почала прислуховуватись до роботи клапану, виказувати побоювання, чи не пошкодився він, чи не порізались шви. Сон став неспокійним, часто просиналась з відчуттям тривоги, страху, після чого довго не могла заснути через нав'язливі думки. Побоювалась, що зійде від усього цього з розуму. Часто плакала, фон настрою — депресивний, відмічались суїцидальні висловлювання. У описаному випадку симптомокомплекс сформувався у пацієнтки з гіпонозогностичної особистої реакції, котра носила гіперкомпенсаційний, захисний характер. Перенесена фрустація привела до переоцінки цінностей та порушення психологічного захисту з наступним розвитком синдрому Скуміна.

Пацієнтці Л., 37 років, було виконано багатоклапанне протезування з аннулоплікацією трикуспідального клапану з причини поєднаного мітрально-аортально-трикуспідального пороку з переважаючою недостатністю 4-го ступеня. Психопатологічний діагноз: астеноіпохондричний невроз. Після хірургічного втручання сама ініціювала розповідь про свої відчуття, пов'язані з роботою імплантатів. Їхній стукіт почула відразу, як тільки прийшла до тями після операції. Сприйняла його як дуже гучний, неприємний, окремо чула роботу кожного протезу. Мелодію їх сприймала по різному: «неначе молоток об ковадло б'є», «скрипить наче сніг». Скаржилась, що клапани «дряпають серце та аорту», відчувала «холод заліза». Клапани сприймала як чужорідні, виказувала побоювання, що вони не приживуться, відторгнуться. При обстеженні через 2,5 міс. після операції психічний стан залишався порушеним. Незважаючи на покращання соматичного статусу, фон настрою був тривожно-песимістичним, майбутнє бачилось похмурим. Заявляла: «Що доброго можна чекати від заліза в серці, як я буду жити з протезом у моторі життя». Сон був не спокійним з частими жахливими сновидіннями. У цьому випадку на фоні початкового астеноіпохондричного стану набула розвитку неадекватна (психопатологічна) реакція на факт протезування клапанного апарату серця. В подальшому відбулося фокусування сенестопатично-іпохондричних явлень на діяльності імплантатів з приєднанням агрипнічних, кардіофобічних, анксіозно-депресивних симптомів. Як наслідок сформувався синдром Скуміна.

Таким чином, синдром Скуміна має достатньо чітку клінічну картину та типову динаміку (фазність). Відмічається характерна зміна основного психопатологічного радикалу. Спочатку переважають сенестопатично-іпохондричні, потім абсессивно-фобічні порушення, і в наслідку виникає стійкий анксиозно-депресивний стан.

Лікування та профілактика[ред.ред. код]

Терапія даної нозологічної форми психопатологічних розладів здійснюється у комплексі з іншими лікувально-відновлюваними заходами, які проводяться з приводу основного захворювання.

Структура психотерапевтичної допомоги, по В. А. Скуміну[15], складається з чотирьох етапів:

  1. підготовчого,
  2. седативно-мобілізуючого,
  3. активної психосоціальної реадаптації та
  4. підтримуючи-корегуючого[16].

Перший етап[ред.ред. код]

Підготовчий етап відповідає передопераційному періоду і триває 6—12 днів. Його завдання:

  1. вивчення психічного стану,
  2. встановлення психотерапевтичного контакту,
  3. психологічна підготовка до протезування клапанів серця.

Для попередження виникнення синдрому Скуміна проводяться сеанси раціональної та сугестивної психотерапії наяву і в стані гіпнозу. Пацієнти інформуються про особливості функціонування серця після операції, "психологічно адаптуються до з'явлення нових незвичайних відчуттів. Їм навіюється впевненість у надійній роботі серця після протезування клапанів.

З пацієнтами проводять бесіди хірурги, анестезіологи, кардіологи у котрих у дохідливій формі подається психотерапевтично опосередкована та психопрофілактично направлена інформація про цілі та можливості хірургічного втручання, нешкідливих сучасних методів наркозу, особливостях післяопераційного стану та завданнях реабілітації, про можливості та переваг повернення до праці. Демонструється найбільш досконала та естетична модель імплантата, надається інформація про його надійність. Для цього оформлюються у відділах стенди, на котрих з допомогою малюнків, фотографій з лаконічними написами розповідається про основні засоби лікування і реабілітації, про приклади високої ефективності застосовуваних методів.

Другий етап[ред.ред. код]

Седативно-мобілізуючий етап триває 2—4 тижні, починаючись з реанімаційного блоку та продовжуючись в хірургічному відділенні. Завдання етапу:

  1. заспокоєння оперованих,
  2. формування адекватного відношення до післяопераційного стану,
  3. вироблення активних позицій особисти.

З методів психотерапії ефективний психотренінг по Скуміну[17], який складається з п'яти вправ:

  1. «Релаксація» — послідовне розслаблення м'язів ніг, рук, тулуба, шиї, голови. Особливу увагу приділяють релаксації кистям рук, спини, обличчя, збиткова напруга котрих є у даного контингенту.
  2. «Тепло» — викликається у ногах, руках, сонячному сплетенні, шиї, голові. Пацієнти з синдромом Скуміна потерпають від відчуття холоду в периферичних ділянках тіла. Усування неприємних відчуттів крім безпосереднього позитивного ефекту, сприяє активації особистості у боротьбі з хворобою.
  3. «Паріння, невагомість» — використовуються формули які викликають відчуття паріння, невагомості, «розчинення» тіла. Після оволодіння цією вправою зменшуються біль, розбитість, важкість, характерні для таких хворих, поліпшується їх самопочуття, настрій.
  4. «Цільове самонавіювання» — формули його визначаються конкретними лікувальними завданнями. Вони направлені на вироблення адекватного відношення до роботи імплантатів, нормалізування сну, корекцію характерологічних відхилів, подолання страхів, тривоги, мобілізацію ресурсів особисти.
  5. «Активація» — проводиться за допомогою формул та уявлень, сприяючих виходу зі стану занурення. Підкреслюється, що організм зарядився енергією, силою і це сприяє відновленню здоров'я, подальшому покращанню стану.

Третій етап[ред.ред. код]

Період активної психосоціальної реадаптації проходить в продовж 6—8 тижнів. Починається в клініці серцевої хірургії і продовжується в санаторії. Завдання періоду:

  1. комплексна терапія психопатологічних проявів,
  2. корекція рентних позицій особистости,
  3. формування та укріплення адекватних психологічних установок.

Для вирішення завдань застосовуються такі методи психотерапії як раціональна, переконуюча, стимулююча, ландшафтопсихотерапія, лібропсихотерапія, недирективна, гіпносуггестивна, моральна ортопедія аретепсихотерапія, та ін.

Психосоціальній адаптації сприяють гуртові заняття, тематика котрих найактуальніша для пацієнтів: «Серце людини у світлі Вчення Скуміна[18] про Культуру Здоров'я», «Здоровий спосіб життя після протезування клапанів серця», «Духовне здоров'я та серце», «Психологічні механізми одужання», «Абетка психологічного загартовування: психотренінг по Скуміну[19]», «Фізична активність та серце», "Основи раціонального харчування осіб з протезами клапанів серця, «Праця — запорука активного довголіття» та ін.[20]

В проведенні бесід окрім психотерапевта беруть участь хірурги, терапевти, дієтологи, фізіотерапевти, фахівці культури здоров'я, ЛФК. Для формування у пацієнтів оптимістичного відношення до майбутнього практикується такий організаційний прийом, як запрошення до обговорювання окремих тем оперованих з найкращими результатами реабілітації. Вони є для інших хворих наглядним прикладом успішного лікування.

Активній ресоціалізації хворих на синдром Скуміна сприяє регулярна трудотерапія під керівництвом інструктора — догляд за садом та квітниками санаторію тощо. Підкреслюється значення фізичних навантажень як фактору тренування серця та стабілізації психічного стану.

Культурно-масові заходи також опосередковуються психотерапевтично.

Четвертий етап[ред.ред. код]

Підтримуючи-корегуючий період починається за 5—10 днів до виписки з санаторію, згодом здійснюється у процесі амбулаторного нагляду, при повторному надходженні до стаціонару та шляхом листування. Завдання періоду:

  1. підтримка досягнутого рівня психосоціальної адаптації,
  2. здійснення психокорегуючих заходів,
  3. психопрофілактика, психогігієна.

Останні дні перебування у стаціонарі мають особливе психологічне значення для пацієнтів. Звикнувши знаходитись під лікарським наглядом, хворі на синдром Скуміна побоюються виписки.

Пацієнти з рентними установками особистості наполягають на подовженні строку перебування в санаторії або на переводі в клініку. У таких випадках проводяться індивідуальні психотерапевтичні бесіди, роз'яснюється необґрунтованість «перед від'їзного побоювання», укріплюється віра в особисті сили. Підкреслюється, що пацієнт може вести з лікарем листування, котре в подальшому використовується як частина психотерапевтичного супроводження.

У всіх випадках роз'яснюється необхідність ретельного виконання призначеного режиму, лікувально-тренувальних заходів.

Значна роль психотерапії в лікуванні синдрому не виключає застосування психофармакологічних препаратів, хоча необхідно пам'ятати про кардіотоксичну дію декотрих з них. Добре зарекомендувала себе мікстура Скуміна, яка складається з настою трави горицвіту 10,0–250,0; екстракту глоду, настою валеріани та пустиннику по 5,0; настою евкаліпту та м'яти перцевої по 2,0; сиропу плоду шипшини 30,0. Клінічне випробування показало, що застосування її по 10–15 мл 3–4 рази на добу за 15–20 хв. до прийому їжі на протязі 1–2 місяців сприяє покращенню сну, нормалізує настрій, нівелює проявлення синдрому. Цю мікстуру назначають при не різкому вираженні порушень, а також як засіб підтримуючої терапії після відміни фармакологічних препаратів[21].

В цілому, застосування вказаної системи профілактики та терапії забезпечує, згідно з данними Інституту М. М. Амосова, ефективну профілактику та своєчасну корекцію психічних розладів. В групі, в котрій застосовувались описані заходи, синдром Скуміна через 2—3 місяці після операції реєструвався у 11,4 % випадках і у 9,6 % через 1—1,5 роки. В групі, де здійснювалось лікування тільки соматичного захворювання, відповідно у 24,7 % і 26,1 % обстежених. При цьому психічні розлади були більш виразними та стійкими, а рівень соціально-трудової адаптації виявився на 27,6 % нижчим, ніж у першій групі[22].

Синдром Скуміна, як особлива нозологічна форма, має властиві тільки йому етіологію, патогенез, характерну клінічну картину, потребує специфічного підходу до лікування та попередження. Своєчасна діагностика, терапія та профілактика дозволяють покращити стан здоров'я цієї категорії громадян, підвищити якість їх життя, ефективність реабілітації та соціально-трудової адаптації[23].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Терапевтические аспекты кардиохирургии
  2. Andrea Ruzza. Nonpsychotic mental disorder after open heart surgery. Asian Cardiovascular and Thoracic Annals October 16, 2013
  3. Профессор В. А. Скумин
  4. Victor Skumin
  5. Скумина синдром
  6. Le syndrome de Skoumine
  7. Bizunkov, A. Зачем человеку сердце [What for a man need a heart]. Medvestnik.by. Архів оригіналу за 7.10.2015. Процитовано 7.8.2016.. 
  8. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА до проекту Постанови Верховної Ради України про відзначення 100-річчя з дня народження Миколи Амосова. В. Яворівський
  9. Психотерапия и психопрофилактика в системе реабилитации больных с протезами клапанов сердца. Диссертация
  10. Bendet, IaA; Morozov, SM; Skumin, VA (1980). Психологические аспекты реабилитации больных после хирургического лечения пороков сердца [Psychological aspects of the rehabilitation of patients after the surgical treatment of heart defects]. Kardiologiia (Russian) 20 (6). с. 45–51. PMID 7392405. 
  11. Skumin syndrome
  12. Амосов, Н. М. and Бендет, Я. А., 1990. Терапевтические аспекты кардиохирургии.
  13. В. Д. Менделевич, С. Л. Соловьёва. Неврозология и психосоматическая медицина. Москва, 2002. — С. 505—506.
  14. С. Л. Соловьёва. Астения при сердечно-сосудистых заболеваниях. В кн. "Астенические расстройства в терапевтической практике. Руководство по диагностике и лечению. Санкт-Петербург, 2010. Под ред. А. В. Шаброва, С. Л. Соловьевой. "[1]
  15. Скумин, В. А. К проблеме психологической реабилитации больных с искусственными клапанами сердца // Совершенствование хирургического лечения пороков сердца : Тезисы докладов конференции 17-18 января 1978 г. — Киев: Министерство здравоохранения УССР, Киевский ордена Трудового Красного Знамени научно-исследовательский институт туберкулеза и грудной хирургии им. акад. Ф.Г. Яновского, 1978. — C. 38-41.[2]
  16. Бобина Л. А. Синдром Скумина как нозологическая форма
  17. Скумин В. А. Искусство психотренинга и здоровье
  18. Концепция Учения
  19. Скумин В. А. Искусство психотренинга и здоровье
  20. Филатов А.Т., Скумин В.А. Психопрофилактика и психотерапия в кардиохирургии.
  21. Микстура Скумина
  22. Терапевтические аспекты кардиохирургии.[3]
  23. Психотерапия и психопрофилактика в системе реабилитации больных с протезами клапанов сердца. Методические рекомендации Министерства здравоохранения УССР

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Амосов Н. М., Бендет Я. А. Терапевтические аспекты кардиохирургии. — Киев: Здоров'я, 1983. — 296 с.
  • Бендет Я. А., Морозов С. М., Скумин В. А. Психологические аспекты реабилитации больных после хирургического лечения пороков сердца. // Кардиология. — 1980. — № 6. — C. 45—50.
  • Бобина Л. А. Синдром Скумина как нозологическая форма. // К Здоровью через Культуру. — 2010. — № 18. — С. 22-36. ISSN 0204-3440
  • Клиническая психиатрия. Под ред. Н.E.Бачерикова. [4]. — Киев: Здоров'я, 1989. — 512 с. ISBN 5-311-00334-0
  • Скумин В. А. Непсихотические нарушения психики у больных с приобретёнными пороками сердца до и после операции. // Журнал невропатологии и психиатрии им. С. С. Корсакова. — 1982. — Вып.11. — C. 1730—1735.[5]
  • Скумин В. А. К проблеме психологической реабилитации больных с искусственными клапанами сердца. — В кн.: Совершенствование хирургического лечения пороков сердца. Киев: Здоров'я, 1978, с. 38—41.
  • Скумин В. А. Некоторые особенности нервно-психической сферы у больных с протезами клапанов сердца. — Там же. — C. 41—43.[6]
  • Скумин В. А. Значение и особенности психотерапевтической тактики в предоперационной подготовке больных к протезированию клапанов сердца. — В кн.: Материалы конференции по неврозам. — Кострома, 1978, с. 54—55.[7]
  • Скумин В. А. Организационная структура психотерапевтической помощи в хирургии приобретённых пороков сердца в аспекте задач реабилитации. — В кн.: Шестой съезд невропатологов и психиатров УССР. — Харьков, 1978, с. 54—55.
  • Скумин В. А. Состояние интеллектуально-мнестических функций у больных с приобретёнными пороками сердца до и после операции. — В кн.: Первый съезд кардиологов УССР. — Киев, 1978, с 288.
  • Скумин В. А. Роль медицинской сестры в медико-психологической реабилитации больных с искусственными клапанами сердца. // Медицинская сестра. — 1979. — № 9. — C. 44—45.[8]
  • Скумин В. А. О социально-трудовой и психической адаптации больных с ревматическими пороками сердца, перенёсших кардиохирургическую операцию. — В кн.: Процессы адаптации и компенсации в кардиологии. — Львов, 1979, с. 75—77.
  • Скумин В. А. Вегетативные нарушения в структуре кардиопротезного психопатологического синдрома. — В кн.: Центральная регуляция вегетативных функций. Тбилиси, 1980, с. 41—42.
  • Скумин В. А. Психологические аспекты реабилитации больных, оперированных по поводу приобретённых пороков сердца. — В кн.: Реабилитация при ИБС и пороках сердца. — Горький, 1980, с. 136—138.
  • Скумин В. А. Психотерапия и психопрофилактика в системе реабилитации больных с протезами клапанов сердца. Методические рекомендации МЗ УССР. Киев, 1980. — 16 с.
  • Скумин В. А. Психическое и соматическое в структуре кардиопротезного психопатологического синдрома. — В кн.: Клиника, диагностика, лечение нейрогенных соматических заболеваний. Пермь, 1981, с. 194—195.
  • Скумин В. А. Искусство психотренинга и здоровье. — Харьков, 1993. — 32 с. ISBN 5-86389-002-9
  • Скумин В. А., Бобина Л. А. Пропедевтика культуры здоровья. Новочебоксарск: Терос, 1994. — 192 с. ISBN 5-88167-002-7
  • Скумин В. А. Культура здоровья. Избранные лекции. — Чебоксары, 2002. — 264 с. ISBN 5-88167-019-1
  • Филатов А. Т., Скумин В. А. Психопрофилактика и психотерапия в кардиохирургии. — Киев: Здоров'я, 1985. — 72 с. (Б–ка практ. врача).

Посилання[ред.ред. код]