М'ята перцева

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Перцева м'ята
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Губоцвіті (Lamiales)
Родина: Глухокропивові (Lamiaceae)
Рід: М'ята (Mentha)
Вид:
Перцева м'ята (M. × piperita)
Біноміальна назва
Mentha × piperita
L., 1753

Перце́ва м'я́та (Mentha piperita) — гібридний вид м'яти. Ця м'ята має приємний запах та у дикому стані ніде не росте. Це давня культурна рослина виведена в Англії в 17 столітті шляхом схрещування диких видів м'яти: водяної (Mentha aquatica) і кучерявої або зеленої (Mentha spicata), але остання можливо сама є природним гібридом, що виник з лісової (Mentha laxiflora) і круглолистої м'яти (Mentha nemorosa).

Біологічні характеристики[ред. | ред. код]

М'ята перцева — багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище стелиться і дає пагони. Стебло чотиригранне, галузисте, близько 0,5 м заввишки. У культурі найвідоміші два різновиди: чорна м'ята з червоно-фіолетовими стеблами і жилками листка та біла м'ята із світло-зеленими стеблами і жилками. Листки супротивні, короткочерешкові. Квітки дрібні, червоно-фіолетові, розміщені кільцями, зближеними в густі колосоподібні суцвіття на верхівках стебла й гілок. Віночок зрослопелюстковий, лійкоподібний, дещо неправильний, з чотирма лопатями. Вся рослина дуже запашна.

У листках і суцвіттях міститься ефірна олія (0,8—3,5 %). її кількість залежить від умов розвитку рослини, часу збирання і сорту м'яти. Основними складовими ефірної олії є ментол і ментон. Крім того, до її складу входять цінеол, ментофуран, тимол, карвакрол, сесквітерпеновий біциклічний вуглець, сесквітерпеновий кетон і сесквітерпенові спирти невстановленої будови. Ефірна олія має приємний прохолодний смак і тонкий сильний аромат.

Використання[ред. | ред. код]

Листки — лікарська сировина

Листя м'яти і ефірну олію застосовують у багатьох галузях харчової промисловості для ароматизації напоїв, соусів, кондитерських і спиртних виробів, а також у парфумерії (зубні пасти, шампуні, гелі для душу, тощо).

Медичне застосування[ред. | ред. код]

Лікарською сировиною є листки. Свіжу квітучу траву використовують у гомеопатії.

У медичній практиці — як болезаспокійливе і для зубних полоскань. З олії одержують ментол, який міститься у багатьох лікарських препаратах як дезинфікуючий і протизапальний засіб. 25—30%-ний розчин ментолу в ізовалеріаново-ментоловому ефірі (Валідол) застосовують при стенокардії.

Листки м'яти приписують для поліпшення травлення (у зборах), як жовчогінне, проти спазмів кишківника і нудоти. Майже аналогічно використовується настоянка м'яти.

На основі настоянки м'яти, м'ятної олії й ментолу виготовляють комплексні препарати: болезаспокійливої дії при невралгії, міозиті — Меновазин і мазі Гевкамен, Евкамон; для лікування ВДШ: Евкатол, Інгакамф, Пектусин, аерозолі — Каметон, Інгаліпт і Камфомен; заспокійливі препарати при неврозах серця, тахікардії, безсонні — Корвалол, Корвалдин, Валокормід, краплі Зеленіна, Валідол; літолітичної дії — Уролесан, Оліметин і Фітолізин.[1] [2]

Вирощування[ред. | ред. код]

Цвітіння — сигнал для збору сировини

Під м'яту, ділянку орють на зяб на глибину 25—27 см, одночасно вносять органічні добрива з розрахунку 300—400 кг/100 м². Рано навесні поле боронують і культивують.

Свіжі непророслі кореневища висаджують вручну квадратно-гніздовим (45×45 см) способом. Після садіння ґрунт прикочують. Під час появи бур'янів, посіви 1—2 рази культивують на глибину 8—10 см.

Перцева м'ята майже не утворює насіння і тому розмножується вегетативно (поділом кореневища, стебел і навіть укоріненням листків). Рослина дуже вимоглива до вологості і родючості ґрунту. Високий урожай вона дає при вирощуванні на низинних ділянках з неглибоким заляганням ґрунтових вод та родючими легкими ґрунтами. При стійкому та достатньому сніговому покриві витримує морози — 18—30°С. У літні місяці оптимальна середньодобова температура для успішного росту м'яти становить 18—22°С. Часті дощі і висока температура повітря зумовлюють зниження вмісту ефірної олії.

Коріння м’яти перцевої біологічно накопичують радій, тож рослина може бути придатною для фіторемедіації радіоактивно забрудненого ґрунту.[3]

Збір[ред. | ред. код]

М'яту збирають у липні — серпні у фазі бутонізації і початку цвітіння або дещо пізніше, при зацвітанні головних квіток. Після відростання можливе повторне збирання (вересень).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. М'ята перцева. Застосування. лікування [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.] матеріал Портал stopbolezni.net про здоров'я та здоровий спосіб життя. [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.]
  2. Лікарські рослини і трави. М'ята перцева. Архів оригіналу за 24 червня 2015. Процитовано 24 червня 2015. 
  3. Popa, K.; Tykva, R.; Podracká, E.; Humelnicu, D. (3 червня 2008). 226Ra translocation from soil to selected vegetation in the Crucea (Romania) uranium mining area. Journal of Radioanalytical and Nuclear Chemistry. Т. 278, № 1. с. 211–213. ISSN 0236-5731. doi:10.1007/s10967-007-7171-6. Процитовано 18 травня 2023. 

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • М’ята перцева (селекція і насінництво) / Л.П. Шелудько. — Полтава: ВАТ «Полтава», 2004. — 200 с.