Сноб
Сноб (англ. snob) — це термін для позначення людини, яка вважає, що існує взаємозв’язок між соціальним статусом (включаючи зовнішність) і людською цінністю. «Сноб» також стосується людини, яка відчуває перевагу над представниками нижчих соціальних верств, рівня освіти чи інших соціальних сфер. В інших джерелах: Сноб - це людина, поведінка і смаки якої визначаються прагненням не відстати від моди і постійно дотримуватися манер престижного кола; марнославна людина, що цінує престиж понад усе.[1][2]
Термін снобізм вперше вжили в Англії в 1820-х роках.
Точне походження невідоме, є кілька версій.
Уперше слово знаходимо в 1775—1785 р.р. на позначення шевця чи підмайстра шевця [1]. За однією версією, це слово пізніше стало позначати простолюдина в широкому смислі, а ще пізніше - простолюдина, який наслідує манери аристократа[1].
За другою версією слово виникло раніше і походить від латинского скорочення s. nob. (відт лат. sine nobilitate «неблагородного походження»). Цією абревіатурою у списках студентів Оксфорда і Кембріджа відмічали студентів, які походили з недворянських сімей — їх не мали запрошувати на заходи, якщо університет відвідував король. Такі студенти, сини купців і землевласників-йоменів, часто були помітно багатшими за дворян, намагалися наслідувати їх, проте не мали відповідного виховання і світських навичок, тож намагалися компенсувати їхній брак показною, позбавленою смаку розкішшю. Саме таку поведінку і стали позначати словом «снобізм».
- Журден з п'єси «Міщанин-шляхтич» Мольєра.
- «Книга снобів, написана одним з них», Вільям Теккерей.
- «На жалі бритви», Сомерсет Моем. Одну з сюжетних ліній цього твору автор закрутив навколо персонажа Еліота Темплтона, який «жив як сноб і помер як сноб».
|
Вони підозрювали в ньому сноба. І не без підстав. Звичайно, він [Елліот Темплтон] був сноб і навіть не соромився цього. Він готовий був зазнати будь-якої невдачі, знести будь-яку насмішку, проковтнути будь-яку грубість, аби отримати запрошення на раут, куди прагнув потрапити, або бути представленим якій-небудь сварливій, старій аристократці. Він був невтомний. | 
|
— -«На жалі бритви», Сомерсет Моем. | ||
- «Анатомія снобізму». Артур Кестлер.
- «Місіс Деллоуей». Вірджинія Вулф.
- «Мартін Іден». Джек Лондон
- «Сноби». Джуліан Феллоуз.
- «Снобізм і прогрес». Стефан Жеромський.
- «Сноби». Лесь Подерв'янський.
- Снобізм [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Тофтул М. Г. Сучасний словник з етики. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім.І. Франка, 2014. – 416с. ISBN 978-966-485-156-2
- Сноб // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1785. — 1000 екз.
- «Сноб» у словнику «СУМ» [Архівовано 28 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- Снобізм // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- ↑ а б в Random House Dictionary. Архів оригіналу за 25 березня 2013. Процитовано 12 березня 2013.
- ↑ Merriam-Webster Dictionary. Архів оригіналу за 3 квітня 2013. Процитовано 12 березня 2013.