Нарцис (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нарцис
дав.-гр. Νάρκισσος
Michelangelo Caravaggio 065.jpg
Нарцис, Караваджо
Батько Кефісс
Мати Ліріопаd

Нарцис, рідше Наркіс (грец. Νάρκισσος) — син річкового бога Кефісса й німфи Ліріопи[en].[1][2]

Був мисливцем з Феспії в Беотії, що славився своєю красою. За словами Іоанна Цеца, Нарцис був мисливцем з Лаконії, що любив все прекрасне.[3] Він був гордий, через що зневажливо ставився до тих, у кого були до нього почуття. Доходило навіть до того, що юнак змушував деяких закластися власним життям, щоб довести свою відданість йому.[4][5]

Етимологія[ред. | ред. код]

Ім'я Нарциса має невизначену етимологію.

За версією Роберта Стефена Пауля Бекеса[en], суфікс [-ισσος] чітко вказує на догрецьке походження слова.[6]

Також саме слово «нарцис» використовується для нарцисів, але не зрозуміло, чи названа так квітка через міф, чи взагалі є якийсь інший варіант походження цієї назви. Пліній Старший писав, що рослина названа так через її аромат (ναρκάω narkao, «я онімію»), а не через молодість чи красу.

Міфологія[ред. | ред. код]

З давніх джерел збереглося кілька версій міфу.

Класична версія належить Овідію, а знайдена була у третій книзі «Метаморфоз». Саме там розповідається історія про Ехо та Нарциса.

Ехо та Нарцис[ред. | ред. код]

Нарцису виповнилось шістнадцять років і здавався він і чоловіком, і хлопцем. Багато юнаків та багато дівчат бажали його, але жорстка гордість панувала в тому хлопцеві, і жоден юнак, і жодна дівчина не могли завоювати його серце. Одного разу Нарцис гуляв у лісі, коли ореада (гірська німфа) Ехо побачила його, закохалась та почала переслідувати його. Нарцис помітив, що хтось ходить слідом за ним й запитав: «Хто там?». Ехо повторила: «Хто там?». Врешті-решт вона показала себе юнакові.

Нарцис знущався над нею; як і над іншими, зокрема над наядами (німфи вод), ореадами та багатьма людьми, з яких він глузував. Ехо відчула, як їй розбили серце, і решту свого життя провела у самотньому вияркові, поки від неї не залишилося нічого, крім відлуння. Немезида (грецька міфологія)|Немезида]] (як аспект Афродіти), що була богинею помсти, дізнавшись про діяння Нарциса, вирішила його покарати.

Одного літнього дня юнак відчув спрагу після полування, й Немезида заманила його до ставка. Він безмежний і сріблястий, де не бував ні пастух, ні стадо, ні гірська коза; і ніколи ні птах, ні звір, ні гілка, що впала, не порушували сяючий спокій місцини. Навколо нього росла трава, що живилась водою, і дерева, що захищали від зігріваючого сонця. Після полювання Нарцис лежав, зачарований ставком. Коли він пив з водойми, він побачив перед очима чарівне обличчя й закохався, не знаючи, що то просто відображення його обличчя. Для Нарциса це був чарівний незнайомець. Він нерухомо лежав, як мармурова статуя, що дивилася вниз. Він розглядав очі, волосся гідне Вакха чи Аполлона, тонке обличчя, шию слонової кістки, гладкі щоки, сніжну блідість та рум'яну. Все, що раніше любили в ньому, тепер полюбив і він сам. І від любові цієї він палає.

Як часто даремно він цілував шахрайськую водойму й у воду опускав руки, щоб обійняти шию, яку бачив, але не міг торкнутись. Це обличчя дурить і розпалює його закоханість... Ніяка думка про їжу чи відпочинок не відтягує його від відображення. Розтягнувшись на трав'янистій землі, Нарцис дивиться на самого себе, не відвертаючи погляду ні на мить.

Через його сльози вода тряслась. Потім у своєму горі він розірвав свій одяг і бив блідими, такими холодними кулаками по голих грудях, а на них повільно з'являлась червона пляма від ударів, і ппоширилася, як яблука або літній виноград. І він це побачив у відображенні, і більше не міг терпіти. Але як віск тане перед ніжним вогнем або ранковими морозами під сонцем, так і від кохання він повільно розчиняється.

На зелену траву він опустив свою стомлену голову, а ті світлі очі заплющились зі смертю. Тоді, потрапивши в Підземний світ, він дивився на себе у водах Стікса. Наяди плакали через смерть брата, але ніде не могли знайти тіла. І замість нього вони знайшли квітку нарциса.

Інші міфи[ред. | ред. код]

Більш рання версія Парфенія з Нікеї, утворена близько 50 р. до н. е., була відкрита в 2004 році доктором Бенджаміном Генрі в Оксфорді. На відміну від версії Овідія, історія закінчилася Нарцисом, який втратив бажання жити й покінчив життя самогубством.[7][8]

Версія Конона, сучасника Овідія, також закінчується самогубством. У ній молодий чоловік на ім’я Амейніас[en] закохався в Нарциса, який ставився зневажливо до своїх коханців-чоловіків. Амейніас покінчив життя самогубством на порозі будинку Нарциса. Він попросив богів дати Нарцису урок за весь той біль, які він заставляв відчути його. Тоді Нарцис ходив біля ставу й вирішив випити трохи води. Він побачив своє відображення, закохався та, згодом, вбив себе, адже не міг отримати взаємності.[9][10] Через століття письменник-мандрівник Павсаній записав новельний варіант повісті, в якому Нарцис закохується в свою сестру-близнючку, а не в себе.[9][11]

У всіх версіях його тіло зникає, а залишається лише квітка нарциса.

Психологія[ред. | ред. код]

  • У 1898 році Гевлок Елліс, що був англійським сексологом, використав термін «як нарцис» у контексті надмірної мастурбації, коли сама персона стає об'єктом свого збудження.[12]
  • У 1899 році Пол Накке[en] був першим, хто застосував термін «нарцисизм» у вченні про сексуальні збочення.
  • Отто Ранк у 1911році опублікував першу психоаналітичну роботу, де він згадує нарцисизм, пов'язуючи його з марнославством і самолюбством.[12]
  • Зигмунд Фрейд у 1914 році опублікував роботу, що присвячувалась нарцисизму, і вона носила назву "Про нарцисизм"[en].[13]
  • Один з розладів особистості називається нарцисичним розладом особистості.

Вплив на культуру[ред. | ред. код]

Міф про Нарциса надихав митців щонайменше дві тисячі років — ще до того, як Овідій представив власну версію. Слідом за ним пішли інші поети та художники.

Література[ред. | ред. код]

У романі Стендаля «Червоне і чорне» показано класичного нарциса в образі Матильди. Принц розмовляє з Жульєном Сорелем стосовно своєї коханої:

Вона дивиться не на вас, а на себе, отже, вона вас не знає. Під час двох чи трьох поривів кохання, яке вона сама в собі роздувала своєю палкою уявою, вона бачила у вас героя своїх мрій, а зовсім не те, чим ви є насправді...[14]

Міф мав вплив на вікторіанську гомоеротичну культуру через твір Андре Жіда «Трактат Нарциса» (1891) та роман Оскара Уайльда «Портрет Доріана Грея».

«Алхімік» Пауло Коельо також починається з розповіді про Нарциса.

Автор та поет Райнер Марія Рільке згажує символіку Нарциса у кількох своїх віршах.

Шеймас Гіні згадує Нарциса у своїй поемі «Особистий гелікон» зі своєї першої збірки «Смерть натураліста».[15]

У серії книг «Герої Олімпу» Ріка Ріордана Нарцис фігурує як другорядний антагоніст у третій книзі «Мітка Афіни».

У збірці романів «Гаррі Поттер» другорядний антагоніст Нарцисса Малфой названа нарцисом.

Персонаж Вільяма Фолкнера «Нарцисса» у творі «Святилище», сестра Горація Бенбоу, також була названа на честь Нарциса.

Персонаж Германа Гессе «Нарцис» у творі «Нарцис та Ґольдмунд» має декілька міфічних рис Нарциса, хоча його нарцисизм ґрунтується на його розумі, а не на його фізичній красі.

Альфред Едвард Хаусмен у своїй поемі «Подивися не своїми очима від Шропширського хлопця», яку під музику подали кілька англійських композиторів, зокрема Джордж Баттерворт, посилається на «грецького хлопця» Нарциса. В кінці поеми стоїть джонкіль, варіант нарциса, Нарцис Джонкілла, який, як і Нарцис, сумно дивиться у воду.

Герман Мелвілл згадує міф про Нарциса у своєму романі «Мобі Дік», в якому Ізмаїл пояснює міф як «ключ до всього», посилаючись на тему пошуку сутності істини через фізичний світ.

У фільмі Софії де Мелло Брейнер «Фада Оріана» однойменний головний герой карається за те, що він відмовився від виконання своїх обов'язків, щоб дивитися на себе у відображенні річки.

У романі Джозефа Конрада «Ніггер «Нарциса»» представлений торговий корабель під назвою Нарцис.

У п'єсі Наомі Іізука «Поляроїдні історії» зображений Нарцис як персонаж. У виставі він показаний як самоодержимий юнак, якого виховували на вулиці. Він натякає на те, що є членом ЛГБТ+-спільноти, і згадує про свої сексуальні зв'язки зі старшими чоловіками, деякі з яких закінчувались смертю цих чоловіків через передозування наркотиками. Його супроводжує персонаж Ехо.

Фільми та телебачення[ред. | ред. код]

У серіалі «Підпільна імперія» доктор Нарцисс представлений як поблажливий інтелектуал.

Шотландсько-канадський аніматор Норман Макларен закінчив свою кар’єру короткометражним фільмом під назвою «Нарцис», переказуючи грецьку легенду через балет.

Нарцис з'являється у мультфільмі «Геркулес». У ньому він зображений як олімпійський бог з фіолетовою шкірою.

У фільмі «Баб-Азіз» режисера Насера ​​Хеміра персонаж Нарциса зображений як стародавній принц, який днями сидів біля ставка і дивився на відображення власної душі. Його називали «Князем, який споглядав свою душу».

«Рожевий Нарцис» — це художній фільм Джеймса Бідгуда про фантазії гастроляра.

Нарцис — ім'я козла Лорела і Гарді у фільмі 1940 року «Сапи у морі».

«Неоновий демон» — психологічний фільм жахів 2016 року Ніколаса Віндінґа Рефна базується на історії Нарциса.

Нарцис — назва хост-клубу японської дорами 2018 року «Todome no Kiss». Головний герой Отаро Доджіма працює в нічному клубі як затребуваний хост під сценічним ім'ям Ейт і так само, як Нарцис, він самозакоханий і нехтує почуттями інших; він використовує жінок для грошей і влади.

Музика[ред. | ред. код]

Одержувач Національної медалі мистецтв Мортен Лаурідсен написав хоровий твір під назвою «Dirait-on» на основі поеми Райнера Марії Рільке.

«Нарцис» — популярна мелодія з «Водних сцен» американського композитора Етелберта Невіна.

«Supper's Ready» від гурту Genesis (1972) — це майже 23-хвилинна пісня, навантажена релігійними та міфологічними образами, що посилається на міф про Нарциса.

Гурт Threshold посилався на міф із 11-хвилинною епопеєю під назвою «Narcissus».

Грецький метал-гурт Septicflesh записав пісню про Нарциса («Narcissus») у своєму альбомі Communion.

Рок-гурт «Glass Wave» переказує історію Нарциса з точки зору німфи Ехо в їхній пісні «Echo» з одноіменного альбому «Glass Wave» (2010).

«Narcissus in a Red Dress» гурту The Like вийшов у їхньому альбомом Release Me.

Канадський гурт Hedley написав пісню про Нарциса (називається «Narcissist»).

Німецький композитор Маттіас Пінчер створив свій перший концерт віолончелі на основі цієї фігури міфології і назвав концерт «Роздуми про Нарциса».

У пісні Мерілін Менсона Deep Six перший вірш показує Зевса у розмові з Нарцисом.[16]

Візуальне мистецтво[ред. | ред. код]

Нарцис був предметом натхнення для багатьох художників, серед яких: Караваджо, Пуссен, Тернер, Далі тощо.

Скульптори, такі як Пол Дюбуа, Джон Гібсон, Анрі-Леон Гребер, Бенвенуто Челліні та Юбер Нетцер створювали скульптури Нарциса.[17]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Kozovyk, Ivan, 1928- Ponomariv, O. D. Bilet︠s︡ʹkyĭ, A. O. (1985). Словник античної міфології. "Nauk. dumka". OCLC 613165995. 
  2. The myth of Narcissus, Echo and Narcissus (en-US). 2009-08-02. Процитовано 2020-08-15. 
  3. TZETZES, CHILIADES BOOK 1 - Theoi Classical Texts Library. www.theoi.com. Процитовано 2020-08-15. 
  4. Schmid, Rudolf; Hopkins, D. J.; Merriam-Webster (1998-05). Merriam-Webster's Geographical Dictionary. Taxon 47 (2). с. 535. ISSN 0040-0262. doi:10.2307/1223820. Процитовано 2020-08-15. 
  5. Rhodewalt, Frederick. Narcissism. Encyclopedia of Social Psychology (SAGE Publications, Inc.). ISBN 978-1-4129-1670-7. Процитовано 2020-08-15. 
  6. Beekes, R. S. P. (Robert Stephen Paul) (2009). Etymological dictionary of Greek. Brill. ISBN 978-90-04-17418-4. OCLC 430734098. 
  7. "Ancient manuscript sheds new light on an enduring myth". 
  8. "The ugly end of Narcissus". 
  9. а б "ToposText". 
  10. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою :0 не вказано текст
  11. Jacoby, Mario (2013-04-15). Individuation and Narcissism. doi:10.4324/9780203753897. Процитовано 2020-08-15. 
  12. а б Millon, Theodore. (2004). Personality disorders in modern life. Wiley. ISBN 978-0-471-23734-1. OCLC 1182551614. 
  13. Freud, Sigmund (1971). On narcissism: an introduction (1914). Editor's note. (1957). PsycEXTRA Dataset. Процитовано 2020-08-15. 
  14. Червоне і чорне — Стендаль, повний текст твору. www.ukrlib.com.ua. Процитовано 2020-08-15. 
  15. Seamus Heaney: Personal Helicon @ The Internet Poetry Archive. www.ibiblio.org. Процитовано 2020-08-15. 
  16. Marilyn Manson – Deep Six (en). Процитовано 2020-08-15. 
  17. Paul Dubois, Narcisse, Orsay. 

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нарцис (міфологія)