Солтанівка
| село Солтанівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Подільський район
|
| Громада | Зеленогірська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA51120070080090513 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1926 |
| Населення | 1319 |
| Площа | 2,668 км² |
| Густота населення | 494,38 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 66521 |
| Телефонний код | +380 4864 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°51′31″ пн. ш. 30°07′21″ сх. д. / 47.85861° пн. ш. 30.12250° сх. д.Координати: 47°51′31″ пн. ш. 30°07′21″ сх. д. / 47.85861° пн. ш. 30.12250° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
193 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | Одеська область, Подільський район, 66513, смт Зеленогірське, просп. Миру, 41 |
| Карта | |
  Солтанівка | |
 Солтанівка | |
| Мапа | |
| |
Солта́нівка — село Зеленогірської селищної громади у Подільському районі Одеської області. Населення становить 1319 осіб.
Станція Заплази[ред. | ред. код]
Раніше село було пристанційним селищем навколо залізничної станції Заплази і здебільшого було відоме саме під такою назвою (на 01.04.1967 селище залізничної станції Заплази та с. Солтанівка були об'єднані в одне село Солтанівка.[1][2]).
На сьогоднішній день Солтанівка відома на всю Україну, завдяки підприємству ТОВ "НВП"Агро-Ритм", яке є виробником насіння зернових та технічних культур. Підприємство є оплотом цієї місцевості: надає робочі місця, посильно фінансує державні установи, будує храми, надає спонсорські внески.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1312 осіб, з яких 588 чоловіків та 724 жінки.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1319 осіб.[4]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 95,15 % |
| молдовська | 2,88 % |
| російська | 1,97 % |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 416.
- ↑ Карта РККА L-36 (А), 1941
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
Література[ред. | ред. код]
- Храмы и монастыри Одессы и Одесской области / А. Яций (авторский проект). — 3 изд. — О. : "ТЭС", 2012. — С. 311. — ISBN 978-966-2389-43-2.(рос.)
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||||||
