Перешори
| село Перешори | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район | Подільський |
| Тер. громада | Куяльницька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA51120110440080514 |
| Основні дані | |
| Засноване | кінець 18 ст. |
| Населення | 120 |
| Площа | 1,05 км² |
| Густота населення | 114,29 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 66373 |
| Телефонний код | +380 4862 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°32′57″ пн. ш. 29°42′6″ сх. д. / 47.54917° пн. ш. 29.70167° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
142 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 66350, Одеська обл., Подільський р-н, с. Куяльник, вул. Куяльницька, буд. 26 А |
| Карта | |
  Перешори | |
 Перешори | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Перешо́ри — село Куяльницької сільської громади в Подільському районі Одеської області, Україна. Населення становить 120 осіб.
Село засноване наприкінці 18 століття молдовськими дворянами. Пізніше село заселялося козаками азовського війська та селянами. У Перешорах мешкала родина діда Євгена Чикаленка. Іван Михайлович Чикаленко, згадуваний дід Євгена Чикаленка, і є засновником «родового гнізда» цього славетного роду у Перешорах.
Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Кіндратівської волості в 16 обі́йстях мешкало 73 особи, існувала православна церква[1].
На 1894 рік Перешори мали 418 мешканців та 88 обійсть. У селі на той час існували православна церква, церковно-парафіяльна школа, у якій навчалися 25 дітей — 20 хлопців та 5 дівчат, 2 крамниці та винний погріб. Від повітового міста село знаходилося за 31 версту, від волосного правління — за 10 верст, від найближчої залізничної станції (Мардарівка) — за 3 версти[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 635 осіб (319 чоловічої статі та 316 — жіночої), з яких 619 — православної віри[3].
Згадка про маєток Чикаленків вміщений і в книзі «Илюстрированный путеводитель по Юго-Западным казённым железным дорогам» видання 1899 року: «Маєток цей, що має 2 000 десятин, один із найкращих у Херсонській губернії в сенсі застосування інтенсивної культури; у ньому є розплі́дник коней …, а також сірої української худоби. Крім того, влаштовано розсадник лісових порід: акації, ясеню, клену, ільма; щорічно засівається та засаджується 5 десятин лісу».
На 1916 рік село Перешори мало 79 обійсть та 355 мешканців. Поселення Перешорського товариства мало 39 обійсть та 187 мешканців[4].
До 13 вересня 1994 року село входило до складу Ананьївського району[5].
Згідно з переписом 1989 року населення села, яке тоді входило до складу сусіднього Ананьївського району, становило 203 особи, з яких 97 чоловіків та 106 жінок.[6]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 120 осіб.[7]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 78,33 % |
| молдовська | 20,83 % |
| російська | 0,83 % |
- Чикаленко Євген Харламович — визначний громадський діяч, меценат української культури, агроном, землевласник, видавець, публіцист.
- Чикаленко Левко Євгенович — громадсько-політичний діяч й археолог.
- Чикаленко-Келлер Ганна — українська журналістка, жіноча діячка, перекладачка, бібліографка.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.) , можливо, це одрук у джерелі
- ↑ Список населенных мест Херсонской губернии. Херсон, 1896.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-256. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Список населенных мест Херсонской губернии. Александрия, 1917.
- ↑ Рішення Одеської обласної ради
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 вересня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 жовтня 2019.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |