Філіпп VI Валуа

Філіп VI фр. Philippe VI de France
Філіп VI
"Dei Gratia Franciae et Navarrae Rex"
Правління	1328—1350
Попередник	Карл ІV
Наступник	Іоанн II
Біографічні дані
Імена	фр. Philippe de Valois
Релігія	християнство
Народження	17 листопада 1293 Фонтенбло
Смерть	22 серпня 1350 (56 років) Реймс чума
Поховання	Абатство Сен-Дені
Дружина	Жанна Бургундська Бланка д’Евре,
Діти	Від 1-го шлюбу: сини: Філіпп, Іоанн II , Людовик, Людовик, Жан, Філіпп де Валуа (граф де Валуа) доньки: Жанна, Марія, Жанна Від 2-го шлюбу: донька: Жанна
Династія	Валуа
Батько	Карл, граф де Валуа
Мати	Маргарита Анжу-Сицілійська
Медіафайли у Вікісховищі

Філіпп VI ([] Philippe VI de Valois) (нар. 1293 — пом. 22 серпня 1350, Ножен-ле-Руа) - король Франції (1328 - 1350 рр..), син Карла, графа де Валуа (брата Філіппа ІV Красивого) від першого шлюбу з Маргаритою Анжу-Сицілійською, внук Філіппа ІІІ Сміливого, засновник династії Валуа на французькому троні.

Династичні зміни

Коли помирав король Карл IV, він призначив Філіппа Валуа регентом королівства. Дружина короля Жанна д'Евре була вагітна, чекали, кого вона народить. 1 квітня 1328 королева народила дочку. Таким чином, старша гілка Капетингів обірвалася. Претензії на французький трон висловив англійський король Едуард III, який через свою матір Ізабеллу доводився онуком Філіппу IV Красивому. Але французькі барони відмовили йому на підставі прийнятого при Філіппові V закону, який не допускав передачі влади по жіночій лінії. Королем був обраний Філіпп Валуа, який доводився двоюрідним братом Карлy IV. 29 травня він був урочисто коронований в Реймсі під ім'ям Філіппа VI.

Перші кроки Філіпа VI

Свою діяльність новоявлений король розпочав із війни у Фландрії. У 1325 році фламандці виступили проти свого графа Людовика , взяли його під варту, а потім примусили підписати договір, що обмежував його владу. Вже під час коронації Філіпп присягнувся, що відновить всі права Людовика, графа Фланлрського. У серпні французи з'явилися перед Кассельскою горою, на якій розташувалося ополчення фламандських міст. Вночі фламандці несподівано напали на королівський табір і дісталися до самого королівського намету. Зі сходом сонця становище змінилося - французькі лицарі оточили великий загін ополченців і повністю його розгромили, убивши в цьому бою 15 тисяч ворогів. Після цієї поразки Кассель, Іпр і Брюгге відкрили перед Філіппом ворота. Влада Людовика була відновлена в повному обсязі. Після закінчення фламандської війни всі думки Філіппа були спрямовані на організацію нового хрестового походу в Палестину. У червні 1332 р. в Мелені він, як колись Людовик Святий, прийняв хрест, і папа Бенедикт XII доручив йому керівництво експедицією.

Французьке королівство було в цей час могутнім, багатим і згуртованим, жителі вільними і заможними і не говорили про війну. До цього хрестового походу, який благородний король Франції взявся повести за море, і про який він сам оголосив, приєдналося багато сеньйорів, і деякі з них - з благочестя. Щоб перетнути море, король Філіпп робив найбільші і самі грандіозні приготування, які колись хто бачив. Ті, що були за часів Годфріда Бульонского або кого іншого, не йшли з ними ні в яке порівняння. Він приготував і розмістив в різних портах - Марселі, Ег-Морте (Aiguesmortes), Нарбонні і в близько Монпельє таку кількість кораблів, каррак, галер і барок, що вони могли перевести 40 тисяч чоловік з усіма їхніми запасами. Він зібрав великі запаси сухарів, вина, свіжої води, солонини та іншої провізії в такому достатку, що його могло б вистачити, навіть якби вони були в поході три роки. Претензії Едуарда ІІІ Але англійський король Едуард III не залишив надії заволодіти французьким троном і це завадило від'їзду Філіппа. На початку 1337 р. на великому зібранні парламенту у Вестмінстері Едуард заявив про намір вимагати собі французьку корону. Негайно почався пошук союзників на континенті. Коли ці сеньйори Імперії зібралися в місті Халле, то вони довго все обговорювали між собою, і сказали королю Англії: «Дорогий сір, ми не бачимо для себе ніякої причини надсилати виклик королю Франції, якщо тільки ви не досягнете на це згоди імператора, і якщо він не накаже нам, зробити щось за його розпорядженням. Цю згода можна легко отримати, так як існує дуже давній указ, який гарантує, що ніякий король Франції не може захоплювати і володіти ніякої річчю, що належить Імперії. Зараз король Філіпп оволодів замками Кревкер (Crevecoeur) в Камбрезі і Арло (Arleux) в Артуа, так як і містом Камбре, тому в імператора є хороші підстави послати йому через нас виклик. Так що це може статися, якщо ви будете ласкаві і, заради порятунку нашої честі, зумієте від нього цього домогтися». Король Англії відповів, що він охоче послухає їх пораду. Столітня війна Були проведені переговори з імператором Людовиком IV, по всій Німеччині вербувалися найманці, але навірніших союзників Едуард знайшов серед фламандців. Всі ці маневри викликали тривогу і роздратування у Франції. Відносини між двома державами ставали холоднішими і ворожішими. Нарешті, 1 листопада 1337 р. Філіппу було вручено формальне оголошення війни. Через кілька днів англійці оволоділи островом Кадзан біля фламандських берегів. Це була перша перемога, здобута ними в Столітній війні. У серпні 1338 р. Едуард висадився у Фландрії. Але тільки в липні 1339 р. англійська армія була готова до походу, який, втім, закінчився тільки спустошенням прикордонних володінь. Філіп ухилився від вирішальної битви, хоча мав у цей час добру й численну армію. В 1340 р. французький флот був розбитий біля Кресі об'єднаними силами англійців і фламандців. Філіпп втратив всі свої кораблі і до 30 тисяч чоловік убитими і полоненими. З цього часу англійці безроздільно панували на морі. На суші Едуард безуспішно взяв в облогу Турне. Фортеця завзято оборонялася. Філіпп займав сильну позицію, захищену болотами і окопами. Едуард не зміг виманити його у відкрите поле. У вересні, коли скінчилися гроші і припаси, королі уклали перемир'я. Втім, всі спроби прийти до якої-небудь мирної угоди були безуспішні. На початку 1345 р. війна відновилася одночасно в Гієні, Бретані, Фландрії і набула на цей раз значного розмаху. У наступному році Едуард висадився в Нормандії. Англійці рушили вгору по Сені. Філіп з великою армією зайшов їм у тил. Стан ворога здавався дуже скрутним, але Едуард спритно ухилився від битви на незручних позиціях, переправився через Сома і зайняв висоти перед Кресі. 26 серпня тут відбувся рішучий бій. Зранку густий туман прикрив англійську армію. У пошуках ворога французи в повному озброєнні пройшли шість миль і були дуже стомлені. До того ж безперервний дощ розмочив тятиви на луках генуезьких стрільців. Коли виглянуло сонце й відкрилися позиції англійців, розважливі рицарі пропонували Філіппу відкласти бій на наступний день, щоб дати можливість воїнам відпочити. Але запальні барони переконали короля своїми промовами. Він погодився почати бій, в якому, мабуть, мав усі шанси на перемогу. Однак хитромудрі дії Едуарда знову перекреслили всі його плани. Англійський король розмістив на пагорбах своїх стрільців, прикривши їх трьома рядами рицарів. Атака французів розбилася об дружну протидію англійців. Хмари стріл і вогонь гармат внесли сильний розлад в їх ряди. Атака приринилася. Англійці перейшли в наступ і стали тіснити ворога. В запеклому бою полягло, за різними свідченнями, близько 1200 французьких рицарів, а також до 15 тисяч зброєносців та піхотинців. Як тільки англійці виявили, хто вони такі, вони напали на них, і відбувся запеклий бій. Але французи незабаром повернули тил і бігли в великому безладді. Під час цієї втечі у відкритому полі, між живими огорожами і чагарниками, було вбито понад 7000 чоловік, і якби була ясна погода, то не втік би ні один з них. Сам король відважно бився в перших рядах, але його мужність не могла змінити ситуацію. Пізно ввечері один з графів примусив Філіппа залишити поле бою і цим зберіг йому життя. З цього часу справи французів стали йти все гірше і гірше. Англійці оточили Кале, який здався після шестимісячної облоги. Підсумок правління Всі західні провінції країни були спустошені, казна порожня, народ був невдоволений великими податками. До того ж найкращі французькі рицарі загинули при Крессі. Все це змусило Філіппа шукати перемир'я, яке було укладено у вересні 1347 року. В останні роки свого правління Філіппу вдалося придбати землі на півдні Франції. У 1349 р. він купив у бездітного графа В'єннського провінцію Дофіне, а у майорського короля - графство Монпельє. Це, однак, не поліпшило стану французького королівства. Кінець правління Філіпа був затьмарений вибухом у Франції в 1348-1349 епідемії чуми (Чорна смерть), що лютувала також у всій Європі. Помер Філіпп в абатстві Коломб поблизу Дре 22 серпня 1350. Французьке королівство , яке після смерті Філіппа перейшло до його спадкоємців, було у складному становищі. Примітки Джерела Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009 р.. 760 с. Рыжов К. Все монархи мира. Западная Европа http://lib.solo.by Усі уроки до курсу «Всесвітня історія» 7 клас, Х: «Основа», 267 с. Фруассар, Жан. Хроники 1325 — 1340,Издательство Санкт-Петербургского университета,2008 г. 656 ст. Хрестоматія з історії середніх віків: Посібник для 7 кл. /Упорядник В. М. Духопельников,-К.: Освіта, 1998.-160 с http://ru.wikipedia.org/ Див. також Столітня війна Валуа