Карл IV Красивий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл IV Красивий
Dei Gratia Franciae et Navarrae Rex
Charles IV le Bel.jpg
Король Франції
Правління 1322-1328
Коронація 21 лютого 1322
Попередник Філіп V Довгий
Наступник Філіп VI Валуа
Інші титули Король Наварри
Біографічні дані
Релігія християнство
Народження 18 червня 1294(1294-06-18)
Клермон
Смерть 1 лютого 1328(1328-02-01) (33 роки)
Венсен
туберкульоз
Поховання Абатство Сен-Дені, Париж, Франція
Дружина Бланка Бургундська
Другий шлюб Марія Люксембурзька
Третій шлюб Жанна д'Евре
Діти Філіп, Жанна I, Людовик, Жанна II, Марія, Бланка
Династія Капетинги
Батько Філіп IV Красивий
Мати Жанна I Наваррська
Arms of the Kingdom of France & Navarre (Ancien).svg
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Карл IV Красивий (фр. Charles IV le Bel; 1295 — 1 лютого 1328, Венсен) — король Франції з 1322 року, останній представник династії Капетингів, син Філіпа IV Красивого і Жанни I Наварської.

Особисте життя[ред.ред. код]

У 1307 році взяв у дружини Бланку (Бланш) Бургундську (1296-1326). На початку 1314 року король Філіп IV Красивий наказав заарештувати своїх невісток Бланку і Маргариту Бургундську (дружину принца Людовика, майбутнього Людовика X), які скомпрометували себе з двома лицарями, братами Філіппом і Готьє д'Оне і Жанну Бургундську, дружину Філіпа де Пуатьє (майбутнього Філіпа V Довгого), за те, що їй була відома ця інтрига, але вона не донесла про це королю. Ганебну пляму, яка лягла на королівський двір, треба було змивати найжорсткішими заходами. Коханці були кастровані, з них живих здерли шкіру. Принцес кинули до в'язниці. Бланка провела в Шато-Гайяр багато років і закінчила своє життя в монастирських стінах. Так і невідомо, чи справді принцеси були винні. Із звинуваченнями виступила їхня зовиця Ізабелла Французька, яка була відома своїм злим характером[1]. Карл IV добився у Папи Івана XXII розірвання шлюбу з Бланкою Бургундською в 1322 році. 21 вересня 1322 року він одружився з Марією Люксембурзькою (1304-1324). Вона народила йому сина Людовика, який прожив недовго (1324)[2].

Діяльність Карла IV[ред.ред. код]

Марія померла в лютому 1324 року, і вже в липні Карл взяв у дружини кузину Жанну д'Евре (1310-1371). Мав шістьох дітей, четверо з яких померли в дитинстві. В адміністративній сфері продовжував політику своїх попередників, прагнув до поступової консолідації королівської влади. Постійно мав потребу у багатій царській казні, тому використовував для цього будь-яку можливість. Отримав у Папи дозвіл на збір десятини з церкви для організації нового хрестового походу, щоб звільнити від турків Вірменію. Був стурбований чисельним зростанням чиновників і намагався полегшити фінансовий тягар казни. Передбачалося, наприклад, що жалування членам Паризького парламент у будуть виплачуватися зі штрафів (1322). Карлу вдалося збільшити королівський домен за рахунок кількох міст і багатої області Ажені. Комунальні хартії отримали при ньому Каркасон, Бурж, Дюн-ле-Руа, Сен-Кантен, Монтобан і Санс. У той же час в 1322 році ліквідував комуну Лана, в 1323 році до королівського домену був приєднаний місто Монферран в Оверні, в 1327 р. — Верден. Підтримував добрі відносини з Папським престолом, допоміг Папі в 1326 році, коли тому були потрібні кошти для боротьби з гібелінами.

Втрутився у внутрішні справи Англії, підтримавши англійських баронів, які повстали проти Едуарда II (1324-1327). Едуард відмовився прибути на коронацію свого сюзерена Карла і французький король оголосив вельможного англійського васала бунтівником, направивши в Гієнь війська під командуванням свого дядька Карла Валуа. Війна затягувалася і до Франції приїхала Ізабелла, королева Англії та сестра Карла IV. Вона планувала домовитися з братом про узгодження дій проти чоловіка. Після повернення до Англії Ізабеллі вдалося скинути Едуарда II з трону, відправити його до в'язниці і стратити[3].

Кінець династії Капетингів[ред.ред. код]

Карл IV не залишив спадкоємців чоловічої статі і після його смерті корона перейшла до бічної гілки династії Капетингів, що було обґрунтовано посиланням на «Салічну правду» (фр. Lex Salica), яка відмовляла жінкам про перехід у спадщину земель. Королем Франції став онук Філіпа III Сміливого, син Карла Валуа і Маргарити Анжуйської, Філіп VI Валуа. На французьку корону також претендував англійський король Едуард III (1327-1377), по жіночій лінії онук Філіпа IV Красивого. Так збулось прокляття Жака Моле[4]. У Франції розпочалась династійна криза. Це стало однією з причин Столітньої війни[5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://dic.academic.ru/
  2. http://dic.academic.ru/
  3. http://dic.academic.ru/
  4. Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009 р.. 760 с.
  5. Середницька Г. В. Всесвітня історія Опорні конспекти 7 кл, Київ, СПД ФО Сандул, 2009 р. 222 с.

Джерела[ред.ред. код]

  • Батир К. І. Історія феодальної держави Франції, М. 1975 Велика радянська енциклопедія, під. редакцією Б. А. Введенського, т. 40, М. АНСССР, 1956
  • Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009 р.. 760 с.
  • Падаляк Н. Г. Історія середніх віків Підручник для 7 класу, К.: Генеза, 2007.
  • Середницька Г. В. Всесвітня історія Опорні конспекти 7 кл, Київ, СПД ФО Сандул, 2009 р. 222 с.
  • Усі уроки до курсу «Всесвітня історія» 7 клас, Х: «Основа», 267 с.
  • Хрестоматія з історії середніх віків: Посібник для 7 кл. /Упорядник В. М. Духопельников,-К.: Освіта, 1998.-160 с
  • http://dic.academic.ru/
  • http://lib.solo.by/ К.Рыжов. Все монархи мира. Западная Европа
Попередник
Філіп V Довгий
Blason pays fr FranceAncien.svg Король Франції
1322-1328
Blason pays fr FranceAncien.svg Наступник
Філіп VI Валуа
Попередник
Філіп II Довгий
Blason Royaume Navarre.svg Король Наварри
1322-1328
Blason Royaume Navarre.svg Наступник
Філіп III д'Евре