Волзькі татари

Волзькі татари
200px Татари в Казані, 1885
Загальна кількість	біля 8,000,000
Найбільші розселення	Росія:    7,500,000 Татарстан:    3,000,000 Башкортостан:    1,000,000 Інші частини колишнього СРСР:    Казахстан:    Узбекистан:    Україна:    Азербайджан:    Таджикистан:    Литва:    Білорусь:    Киргизстан:    Туреччина:    Китай:    Фінляндія:    США:    Німеччина:
Близькі етнічні групи	Тюрки
Мова	Татарська, російська
Релігія	Іслам,Православ'я

Волзькі татари — живуть в Росії. Сьогодні, термін татари зазвичай використовують, щоб описати тільки волзьких татар. За переписом 2002, волзькі татари офіційно ділилися на казанських татар, астраханських татар, і кряшенів.

Казанські татари

Більшість волзьких татар — казанські татари. Вони — основне, тубільне населення Татарстану, одного з суб'єктів Росії.

Протягом 11-16 сторіч, більшість тюркських племен жили на теренах сучасної Росії і Казахстану. Сучасна територія Татарстану колишня територія Волзької Булгарії, заселена тюрками, що оселились на Волзі в 8-му сторіччі від Р. Х. і сприйняли іслам в 922 завдяки Ібн Фадлану. На Волзі, болгари змішалися з скіфськими і фіно-угорськими народами. Після того, як монголи завдали Булгарії поразки, вона увійшла до складу Золотої Орди. Населення, що вижило, змішалось з кипчацьким населенням Золотої Орди і сприйняло етнонім «татари» (хоча самоназва "булгари" збереглося в деяких місцях) і кипчацьку мову; з іншого боку, загарбники врешті-решт обернули населення до ісламу. Після розпаду Золотої Орди в 15-му сторіччі, ці терени відомі як Казанське ханство, і в 16-му сторіччі увійшли до складу Росії.

Є деякі суперечки серед дослідників про тривалість цього змішування і «розподіл» кожної твірної групи серед сучасних казанських татар. Прийнято, що демографічно більшість населення безпосередньо походить від булгар. Деякі дослідники роблять наголос на вкладі кипчаків на підставі етноніму і мови. Інші воліють підкреслювати булгарську спадщину, іноді аж до ототожнення сучасних казанських татар та булгар.

Вони переконують, що, хоча волзькі булгари не втримали свою мову і своє ім'я, їх стару культуру і релігію — іслам — були збережено. Згідно з думкою дослідників, які підтримують цей погляд, був дуже маленький вплив монгол і тюрків після завоювання Волзької Булгарії, особливо в північних регіонах. Деякі голоси навіть відстоюють зміну етноніму з «татар» на «булгар» — цей рух, відомий, як булгарізм.

Казанські татари говорять на тюркській мові (з великою кількістю домішок з російської і арабської мов). Їх антропологічний тип описаний як середній і плечистий. Більшість мають карі і зелені очі, прямий ніс і виступаючі кістки щелеп[1]. Оскільки їхніми предками були не тільки тюркські народи, але і угро-фінські і східноіранські, вони мають певну європеоїдність. Населення неоднорідне: близько 33.5 % належать до південноєвропейського підтипу підтипу, 27.5 % північноєвропейського, 24.5 % фінно-угорського і 14.5 % південносибірського.[2]. .Більшість татар сповідують іслам.

Велика кількість татар емігрувала під час громадянської війни (здебільшого до Туреччини і Харбіну, Китай), а пізніше переселились до європейських країн. Дехто з них говорить турецькою вдома.

Нократські (вятські) татари

Етнічні групи татар

Казанські татари, що живуть в Росії, Кіровська область. Їх діалект має багато марі-козлинських слів і вони мають домішку фінно-угорської марійської крові. Їх чисельність становить (2002) менш ніж 5.000 чоловік і їх кількість зменшується.

Пермські (Остяцькі) татари

Казанські татари, що живуть в Росії, Пермський край. Деякі змішані з комі-перм'яками. Деякі татарські дослідники (Закієв) називають їх остяцькими татарами. Їх чисельність — (2002) близько 200.000 осіб.

Кряшени

За часів Івана IV Грозного багато казанських татар насильницько обернено в християнство протягом 16-го сторіччя, а також пізніше, протягом 18-го сторіччя.

Деякі учені припускають, що це суари були предками кряшенів, і вони були обернені в християнство вірменами в 6-му сторіччі, коли вони жили на Кавказі. Суари, подібно до інших племен, які пізніше було обернено до ісламу, стали волзькими булгарами, а пізніше сучасними чувашами (в більшій мірі християни) і казанськими татарами (здебільшого мусульмани).

Кряшени (Keräşen) живуть в Татарстані. Зараз вони прагнуть ідентифікувати себе як росіяни, чуваші, і татари з суннітським віросповіданням. Вісімдесят років атеїстичного правління комуністів зменшило релігійність татар обох вір. Російські імена — в значній мірі та різниця, що тільки залишилася між татарами і крященами. Деякі тюркські (половці) племена в Золотій Орді були обернені на християнство у 13-му і 14-му сторіччі (католицизм і несторіанство). Деякі документи, написані тим часом (Кодекс Куманікус), звучать подібно до сучасного кряшенської, але немає ніякої інформації про зв'язок між християнськими половцями і сучасними кряшенами.

Нагайбаки

Нагайбаки (Nağaybäk)- татари, які стали козаками (охоронцями кордонів), більшість православні, живуть в Уралських горах; по колишньому російсько-казахському кордону (протягом 17-х і 18-х сторіч.). Нагайбаків ідентифікують як нащадків угорців-мадяр, що прийняли тюркську мову і не перекочували до Паннонії, а залишились на прабатьківщині («Urheimat») мадяр.

Типтярські татари

Типтярські татари (Tiptär Tatarlar) подібні нагайбакам, хоча вони — мусульмани-сунніти. Говорять на російській або башкірській мові. Згідно з мішарськими й деякими фінськими дослідниками, типтяри — частина мішар, які перекочували на Урал і Урал (річка), щоб охороняти російський кордон після падіння Казанського ханства.

Казансько-татарські мовні діалекти

Є 3 діалекти: Східний, Центральний, Західний.

Західний діалект (Мішарський) розмовний здебільшого мішарами, середній діалект розмовний у Татарстані і Астраханських татар, і східний (сибірський) діалект розмовний деякими групами татар в Росії, Тюменська область, тобто автохонними сибірськими татарами. Останній діалект, був ізольований від інших діалектів, і є окремою мовою. Башкірську мову, наприклад, краще розуміють казанські татари, ніж — східний діалект сибірських татар.

Середньотатарський діалект — основа літературної мови казанських татар. Середній діалект також має поділ. Середня говірка також як і башкірська мова — мова Болгаро-Кіпчацької групи, тоді як західна і східна формують діалектний континуум, з кіпчацько-ногайською мовною групою.

Мішарські татари

Мішари (Mişär) або мішарські татари — група волзьких татар, хто походить від буртасів і інших племен. що населяли Міщарський юрт (половці у середній течії Оки і Мещорі) змішані з місцевим угро-фінським населенням. Вони розмовляютть на західному діалекті татарської мови. Мешкали, в Тамбовській, Пензенський, Рязанський областях Росії, і в Мордовії, деяких західних районах Татарстану, але після падіння Казані переселились на схід, в південний Татарстан і Башкортостан, де вони відомі як мещораки, та до Фінляндії (фінські татари).

Згідно з фінськими джерелами мішарські (Сяючі) татари — нащадки угро-фінів (волзьких фінів) мещера і буртасів, що походили від маїрд, також відомі як мордва — народ, що змішався з тюрками мешкавшими на захід від Волги, на південь від буртасів.

Касимські татари

Касимські (Qasim) татари — мішарські татари, які у 1376 переселились у фортецю (Касимов) на пагорбі біля Рязані, на березі Оки. Після Суздальскої битви деякі дворянські сімейства казанських татар приєдналися до них. На сьогодення у Касимові татар близько 500.

Астраханські татари

Астраханські татари (близько 70,000) — група нащадків татар Астраханського ханства сільськогосподарське населення, мешкаюче здебільшого в Астраханській області. Під час перепису Росії (2000), більшість астраханських татар ідентифікувало себе як взагалі татари і небагато визначив, що саме є астраханськими татарами. Велика кількість казанських татар живуть в Астраханській області і відмінності між ними зникають.