Мухшинський улус
| Мухшинський улус | |
|---|---|
 | |
| Столиця | Mukhshad  |
| Країна | Золота Орда |
Мухшинський улус (тат. Muxşa olısı або Naruçat bäklege) був частиною Золотої Орди на теренах сучасних Мордовії, Пензенської і Тамбовської областях Росії у 13-му-15-му сторіччях зі столицею в Мухші (Мохші). У північноруських літописах відомий як Наручадська Орда.
Утворився ймовірно за часів хана Токти. При цьому обмаль відомостей про його улусбеків, можливо тут керували даругачи. Разом з тим зберігалася влада місцевих «князьків». Назва походить від Мохші, відомого також Нуриджан (у руських літописах — Наручад)[1]. Місто виникло ще в домонгольський період, а саме в XI – XII століттях, що підтверджується наявністю мордовської кераміки в нижніх шарах городища, як і існуванням його околиць мордовських могильників XIII – XV століть. У ході навали військ Батия у 1230 – 1240-х роках він був частково зруйнований, про що свідчать легенди про його захисницю княгиню Нарчатку.
1298 року з нього фактично виокремився Міщарський юрт. У 1313 році сюди переносить свою ставку хан Узбек, де перебував до 1321 року. У 1320-х роках тут поширюється іслам. У 1320 - 1350 роках улус досягає вершини свого розвитку.
У 1360 році з початком великої зам'ятні Тагай-бек завоював улус. Улус став напівнезалежним утворенням. Вів війну проти Рязанського і Пронського князівств, зокрема 1365 року було захоплено і сплюндровано Переяславль-Рязанський. У відповідь великий князь рязанський Олег Іванович встиг зібрати дружину, покликати на допомогу князів Володимира Пронського та Тита Козельського, і, наздогнавши військо Тагая під Шишовським лісом, розбив його[2]. Скориставшись вигідним моментом, владу в улусі Мохші захопили місцеві мордовські князі. Найімовірніше, у період як титул власне мордовських правителів, іменованих у російських літописах князями, а мордовських джерелах – інязорами (оцязорами), став використовуватися термін «каназор» від слів «хан» і «азор» - пан.
У 1367 Мамай завоював цю державу. 1377 року тут встанови владу Арабшах, хан Золотої Орди, завдавши населенню значних руйнувань. Відновлення відбувається за часів Тохтамиша, але до кінця 1380-х років улус занепадає, частина населення переселяється до Мещерського юрту. 1395 року чагатайський амір Тимур завдав удару улусу, зруйнувавши його столицю. В результаті столицю улуса було перенесено до нового міста, надалі відомого як Темников.
1408 року тут встанови владу Єдигей. У 1430-х роках увійшов до складу Казанського ханства.
Основна територія улусу у середині XIV ст. була розташована між річками Сура(на сході) і Цна (на заході), Теші (на півночі), Хопра (на півдні), тобто включали теперішню територію Мордовії, Пензенської області, південь Нижньогородської, схід Тамбовської і Рязанської областей. При заснуванні улусу населення складалось з мордви і буртасів. Наприкінці історії улусу населення переважно складалося з мішарських татар і мокші.
Улус в адміністративному відношенні ділився на дрібніші підрозділи - аймаки.
Населення було здебільшого сільськогосподарським, а також скотарями і ремісниками. Улус був важливим джерелом постачання хліба, меду, віску, дичини.
У 1313-1367 роках за дозволом хана Узбека карбувалися мідні пули та срібні дирхеми. Спочатку в Мохші карбувалися мідні монети з написом «Нуріджан», але з 1313 - срібні дирхеми з карбуванням «Мохші». Більше половини всіх знайдених тут джучідських монет пов'язані з ім'ям Узбека, інших зустрічаються імена ханів Тохти, Кельдібека, Пулад-Тимура.
- [1][недоступне посилання з липня 2019]
_Autonomy.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
_1.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття з історії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про Середньовіччя. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |