Координати: 50°26′26.9″ пн. ш. 30°30′29.6″ сх. д. / 50.44081° пн. ш. 30.50822° сх. д. / 50.44081; 30.50822

Тарасівська вулиця (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші вулиці з такою назвою: Тарасівська вулиця.
Тарасівська вулиця
Київ
Тарасівська вулиця
Тарасівська вулиця
Тарасівська вулиця
МісцевістьПаньківщина
РайонГолосіївський
Загальні відомості
Протяжність840 м
Координати початку50°26′26.9″ пн. ш. 30°30′29.6″ сх. д. / 50.44081° пн. ш. 30.50822° сх. д. / 50.44081; 30.50822
Координати кінця50°26′0.7″ пн. ш. 30°30′18.8″ сх. д. / 50.43353° пн. ш. 30.50522° сх. д. / 50.43353; 30.50522
поштові індекси01033
Транспорт
Найближчі станції метро «Університет»,
 «Площа Українських Героїв»
АвтобусиА 5 (по вулицях Саксаганського та Жілянській)
ТролейбусиТр 3, 12, 14 (по вулицях Саксаганського та Жілянській)
Найближчі залізничні станціїКиїв-Пасажирський
Руходносторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Навчальні закладиЗОШ № 92
Зовнішні посилання
Код у реєстрі11650
У проєкті OpenStreetMapr421766
Мапа
Мапа
CMNS: Тарасівська вулиця у Вікісховищі

Тара́сівська ву́лиця — вулиця в Голосіївському районі міста Києва, місцевість Паньківщина. Пролягає від вулиці Гетьмана Павла Скоропадського до вулиці Василя Яна.

Прилучаються вулиці Микільсько-Ботанічна, Саксаганського, Жилянська і Короленківська.

Історія

[ред. | ред. код]

Вулиця виникла під сучасною назвою в 30-х роках XIX століття під час забудови місцини навколо Київського університету. Спочатку пролягала до р. Либідь і Набережно-Жилянської вулиці. У 70-ті роки XX століття скорочена до сучасних розмірів у зв'язку із промисловим будівництвом.

Існує легенда, яка, втім, не відповідає дійсності, начебто Тарасівська вулиця названа на честь Тараса Шевченка[1].

У лютому 1919 року було розроблено пропозицію перейменування вулиці на честь Івана Франка, але її не було затверджено[2].

У 1959 та 1962 роках, під час археологічних розкопок поблизу Тарасівської вулиці, було знайдено мідну монету Боспорської держави та два срібних денарії Антоніна Пія, що дозволяє припустити існування тут у II столітті н. е. поселення.

Забудова

[ред. | ред. код]

Тарасівська вулиця належала за міським розкладом до 3-го розряду, 1914 року переведена до 1-го розряду. В історії вулиці прослідковуються два періоди забудови — одноповерховими садибами (не збереглися) та багатоповерховими прибутковими будинками (кінець XIX — початок ХХ століття).

Прибутковий будинок на вулиці Тарасівській 3а — будинок в стилі неоампір архітектора Миколи Шехоніна.[3]

Прибутковий будинок на вулиці Тарасівській 6а — приклад модернізму архітектора Миколи Шехоніна.[4]

Садиба поліцейського відділення й пожежної команди Либідської дільниці Києва (буд. № 4/4а) — рідкісний приклад комплексу громадського призначення.

Прибутковий будинок Каплера (буд. № 40/52) — рідкісна пам'ятка культурного надбання м. Києва, одна з кращих будівель Києва у стилі неоренесансу.

Особистості

[ред. | ред. код]

Місцевість, до якої належить вулиця, іноді називають «Латинським кварталом», за аналогією з паризьким кварталом біля Сорбонни, через те, що тут у XIX — початку XX століття мешкали студенти та викладачі Київського університету.

У будинку № 1 жили український хірург, академік Микола Волкович (студент, а пізніше — викладач Київського університету), художник-графік Роман Мельничук, академік АН УРСР Дмитро Зеров (також закінчив Київський університет і викладав у ньому).

Будинок № 2 був зведений у 1842 році в стилі ампір і належав професорові Київського університету, філософу Орестові Новицькому. У 1847–1848 роках тут проживав студент-математик Київського університету, згодом художник Микола Ґе. У 1871 році в цьому будинку винайняв квартиру письменник-драматург Михайло Старицький, де він, зокрема, переклав казки Андерсена. У цьому будинку також жив філософ, академік Академії наук УРСР (з 1922 року) Олексій Гіляров.

Садиба за адресою Тарасівська вулиця, 4 належала правнику, професору Василеві Незабитовському (закінчив у 1846 році Київський університет, а з 1863 року викладав у ньому).

У будинку № 5 до 1847 року діяв переведений з університету анатомічний театр. Садибу для будівництва одноповерхового будинку у 1870 році придбав ректор Київського університету, доктор медицини Олександр Матвєєв. У 1919 році тут мешкав український поет Василь Еллан-Блакитний.

Будинок № 8 належав ботаніку Панасові Роговичу, директорові ботанічного саду, професору (а до цього — студенту) Київського університету. Там же оселився студент Олексій Бах, майбутній академік АН УРСР. Пізніше у цьому будинку проживали співак Іван Стешенко (у 1917–1921 роках — соліст Київського оперного театру) та у 1922–1924 роках — бібліограф Федір Максименко.

У будинку № 12 мешкав архітектор Павло Шлейфер. Тут у 1870-х роках знаходилася народницька комуна Володимира Дебогорія-Мокрієвича.

В березні 1889 року у будинку № 14, у квартирі свого брата Михайла Косача жила Леся Українка.

У будинку № 18 проживав завідувач кафедри університету, професор-психіатр Іван Сікорський, батько авіаконструктора Ігора Сікорського.

У різні роки на Тарасівській вулиці мешкали президент АН УРСР Володимир Вернадський (буд. № 10, 1918 рік), академік АН УРСР Леонід Яснопольський (буд. № 16), російський педагог Костянтин Ушинський (будинок Івановської, 1870 рік), поетеса Анна Ахматова (буд. № 25, 1914 рік), професор історії та міністр освіти за гетьманату Микола Василенко, доцент Київського медичного інституту, завідувач кафедрою анатомії Київського сільськогосподарського інституту Микола Волкобой (буд. № 16), завідувач кафедрою патологічної фізіології Української сільськогосподарської академії професор Семен Ярослав (буд. № 16).


Меморіальні дошки

[ред. | ред. код]
  • Меморіальна дошка Семенові Гудзенку
    Меморіальна дошка Семенові Гудзенку
  • Меморіальна дошка Олександрові Пироговському
    Меморіальна дошка Олександрові Пироговському
  • Меморіальна дошка Лесі Українці
    Меморіальна дошка Лесі Українці
  • Меморіальна дошка загиблим пожежникам
    Меморіальна дошка загиблим пожежникам

Установи та заклади

[ред. | ред. код]
  • Навчальний корпус «В» Національного університету харчових технологій (буд. № 5)
  • Адміністративний корпус «Е» Національного університету харчових технологій (буд. № 5)
  • Дошкільний навчальний заклад № 118 (буд. № 6-А)
  • Дошкільний навчальний заклад № 61 (буд. № 13)
  • Спеціалізована загальноосвітня школа № 92 з поглибленим вивченням англійської мови ім. І. Франка (буд. № 11)
  • Добровільне пожежне товариство України (буд. № 4)
  • Київський центр спортивної медицини (буд. № 6)
  • Військова частина А1988 Служби безпеки України (буд. № 7)
  • Президіум Обласної Ради Українського товариства охорони природи (буд. № 12)

Зображення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Машкевич С. В. Улицы Киева. Ретропутешествие. — Х. : Фолио, 2015. — С. 36–39. (рос.)
  2. ↑ Новые названия улиц // Киевский Коммунист. — 1919. — № 27 (35). — 25 февраля. — С. 4.
  3. ↑ oldautors (10 квітня 2018). Улица Тарасовская: обитель домов с архитектурно-исторической ценностью. ІНФОТАБ (укр.). Процитовано 18 січня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. ↑ Звід пам'яток історії та культури України: Енциклопедичне видання. – Кн. 1: Київ. – Ч. 3:. 2011. ISBN 966—95478—0—6. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка) - С. 1568

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тарасівська_вулиця_(Київ)&oldid=42821374