Тис ягідний
| Тис ягідний | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Гілка зі зрілим та незрілим насінням (Сад рослин Тулузи, Франція)
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
| Taxus baccata L., 1753 |
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
|
||||||||||||||
|
Тис ягідний, або негній-дерево[2] (Taxus baccata L.) — хвойне вічнозелене дерево (або великий кущ) родини тисових.
Зміст
Біологічні характеристики[ред. • ред. код]
Тис ягідний — вічнозелена деревовидна або кущовидна рослина, що сягає висотою до 25—30 м. Росте відносно повільно. Тривалість життя 700—3500 років. Кора червонувато-бура, на молодих пагонах гладка, на грубших гілках і стовбурах лущиться від старості (відшаровується тонкими пластинками). Деревина дуже тверда і важка, складається з тоненьких судин зі спіральними потовщеннями. Серцевинні промені складаються тільки з самої м‘якоті, смоляні ходи відсутні.
Листя (хвоя) ланцетовидне, довжиною до 30—50 мм, шириною 2,5 мм, зверху темно-зелене, блискуче, знизу світло-матові, без білих прожилок, м‘які, кінці загострені. Отруйні для коней і худоби.
Тис ягідний — дводомна рослина, тому плодоносять не всі його екземпляри. На чоловічих деревах мікроспорангії помітні вже восени, округлої форми, жовтуваті, розміщені в пазухах листків на останньому пагоні. Під час цвітіння висовується коротка ніжка, на якій містяться пиляки, кожен з яких має 5-8 мішечків, що тріскаються поздовжно, пилкові зерна без повітряних мішків, одноклітинні.
Насінний зачаток у тиса з'являється пізньої осені і зимує в стадії утворення мегаспороцитів. У тиса в одному нуцелусі буває 2—4 жіночі гаметофіти, що утворюються з мегаспор однієї тетради, але не кожен з них утворює архегонії. У тиса вони оточені шаром прилеглих клітин гаметофіта. В оболонці яйцеклітини тиса ягідного, що прилягає до клітин покривного шару, були відкриті плазмодесми (Горожанкін[ru], 1883). Запліднення відбувається від кінця травня до початку червня. Від запилення до запліднення проходить близько 1 місяця, насіння дозріває 6 тижнів.
Насіння зазвичай овально-яйцеподібне, 5—8 мм довжиною і 4—5 мм шириною, оточене м'ясистим червоним принасінником (існують форми з принасінниками жовтого кольору[1][3][4]).[5]
Насіння проростає через рік, іноді через 2, а то й 3—4 роки.[6][7][8]
Тис зазвичай розмножують вегетативним методом. Цікаво, що живці, узяті з гілок, спрямованих угору, дають кущі з компактним вертикальним зростанням, а живці з горизонтальних гілок утворюють розкидисті низькі рослини.
Екологічна приуроченість[ред. • ред. код]
Тис ягідний — рослина, вимоглива до вологості ґрунту та повітря. Він є найбільш тіньовитривалим із усіх хвойних порід деревом. Жіночі особини дають насіння щорічно до глибокої старості, починаючи з 25-30 річного віку. Коренева система добре розвинута, пластична, утворює ендотрофну мікоризу, завдяки чому може пристосовуватись до різних умов. Молоді пагони, кора і листя містять алкалоїд таксин — C37H51NO10 і сильно подразнюючу олію.
Властивості і використання[ред. • ред. код]
Тіньовитривалий, деревина з чорно-бурою серцевиною, важка, міцна, стійка проти гниття, добре полірується; використовують у меблевій промисловості, машинобудуванні, підводному будівництві тощо[9].
Тис ягідний у давнину був поширений на дуже великій території, та майже повністю винищений людиною через свою міцну деревину, яка має сильні бактерицидні властивості — вона вбиває навіть мікроорганізми, які є в повітрі. Побутувала думка, що хата, у якій хоча б стельові балки зроблені з тиса, надійно захищена від хвороботворних інфекцій, що надзвичайно цінувалося з огляду на масові епідемії.
Деревина, кора і листя тиса містять алкалоїд (таксин), і тому він отруйний для людини і багатьох тварин, хоча, наприклад, зайці і олені охоче їдять тис без шкоди для себе. Існувало повір'я, що людину можна отруїти, подавши їй вино в кубку з тиса, що насправді не є ймовірним. Чим старша хвоя тиса, тим вона отруйніша.
Ягоди (без насіння) їстівні, солодкі.[джерело не вказане 140 днів] У Львівському інституті економіки і туризму розробили експериментальні зразки морозива з додаванням джему з ягід тиса ягідного[10].
Поширення[ред. • ред. код]
Ареал поширення тиса ягідного досить широкий. Він зустрічається в Польщі, Чехії, Словаччині, Шотландії, Іспанії, Португалії, Греції, Північній Африці. Рідко зустрічається вздовж узбережжя Балтійського моря під покривом широколистяно-хвойних лісів і більш часто на схилах гір Прикарпаття, Карпат, Кавказу і Криму. Північніше його ареал зміщується в Туреччину, де охоплює узбережжя Чорного моря, західну і південну — центральну частину території Туреччини, і заходить у Північний Іран біля Каспійського моря.
В Карпатській гірській системі найбільший осередок тиса (близько 160 тис. штук на площі 20 га), зберігається в буково-ялицевому пралісі в долині потоку Торміанець у Високих Татрах у Словаччині.
Порівняно зі Словацькими Карпатами, в Українських росте значно менше тисів.
В Румунських Карпатах тис зустрічається дуже часто в межах висот 490—1486 м над рівнем моря.
В Україні[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тис ягідний в Україні |
На території України тис ягідний природно росте лише в Карпатах та в Криму, в культурі — у дендраріях та в інших декоративних насадженнях по всій Україні.
У давнину тисові ліси були поширені в Карпатах і на Передкарпатті (про що свідчать сліди в топоніміці — ріка Тиса, Тисів, Тисьмениця тощо)[9]; тепер залишилися лише невеликі острівці, серед них:
- тисовий резерват у с. Княждвір (за СРСР — Верхнє) — один з найбільших заказників тиса ягідного в Європі. У заказнику «Княждвірський» росте 15,1 тис. шт. тисів на площі 70 га (загальна площа заказника — 208 га).
- Досить цікава ділянка тиса збереглася в урочищах Велика і Мала Уголька на Закарпатті (1500 шт. на площі 10 га), вона займає друге місце в Україні після заказника «Княждвірський».
Поодинокі дерева тиса також ростуть у Болехівському, Вигодському районах Івано-Франківської області (у Надвірнянському та Солотвинському держлісгоспах) та Рахівському районі Закарпатської області, а також у кількох місцях у Чернівецькій області.
Через свою рідкісність, навіть окремі тисові дерева в українських містах часто мають статус пам'яток природи (наприклад, у Львові).
Галерея[ред. • ред. код]
-
Тис ягідний в Ботанічному саду ім. Фоміна (м. Київ)
-
Гілка з плодами (м. Львів, 2012)
-
Кора та стовбур тиса ягідного в Княждвірському заказнику
-
Стовбур та крона тиса в Княждворі
-
Самиця горобця хатнього поїдає «ягоди» тиса (Фінляндія)
-
Насіння (Сад рослин Тулузи, Франція)
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ а б Farjon, A. (2013) Taxus baccata: інформація на сайті МСОП (версія 2016-3) (англ.) 2017-04-28
- ↑ Taxus baccata // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Spjut, Richard W. (2006-09). Taxus baccata var. fructo-lutea. World Botanical Associates (en). Процитовано 2017-03-29.
- ↑ Taxus baccata 'Lutea'. American Conifer Society (en). 2013-05-23. Процитовано 2017-03-29.
- ↑ Жизнь растений 4, 1978, с. 412—413
- ↑ Кондратюк, 1960, с. 10–11
- ↑ Жизнь растений 4, 1978, с. 415
- ↑ Taxus baccata Yew, English yew, Common Yew. PFAF Plant Database (en). Процитовано 2017-04-26.
- ↑ а б Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. [1]
- ↑ Формування якості морозива з додаванням дикорослих ягід / М. Л. Павлишин, Р. М. Захарчин, Є. І. Бурак // Науковий вісник НЛТУ України. — 2014. — Вип. 24.2. — С. 173—177. Процитовано 2017-01-30.
Див. також[ред. • ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тис ягідний- Список дикорослих корисних рослин України
Література[ред. код]
- В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- тис // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Кондратюк Є. М. Дикоростучі хвойні України. — Київ : Видавництво Академії наук Української РСР, 1960. — 120 с. — 1000 прим.
- Муравьева О. А., Борхвардт В. С. Семейство тиссовые (Taxaceae) // Жизнь растений : в 6 т. — Москва : Просвещение, 1978. — Т. 4 : Мхи. Плауны. Хвощи. Папоротники. Голосеменные растения. — С. 411–420. (рос.)
 |
Ця стаття включає бібліографічний перелік, але її джерела залишаються неясними через брак внутрішньотекстових цитат[en]. (квітень 2017) |
 |
Це незавершена стаття про Хвойні. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
