Тис ягідний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тис ягідний
Гілка зі зрілим та незрілим насінням (Сад рослин Тулузи, Франція)
Гілка зі зрілим та незрілим насінням (Сад рослин Тулузи, Франція)
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Голонасінні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Порядок: Соснові (Pinales)
Родина: Тисові (Taxaceae)
Рід: Тис (Taxus)
Вид: Тис ягідний
Біноміальна назва
Taxus baccata
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Taxus baccata
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Taxus baccata
EOL logo.svg EOL: 1033691
IPNI: 306036-2
ITIS logo.svg ITIS: 194883
IUCN logo.svg МСОП: 42546
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 25629

Тис ягідний, або негній-дерево[2] (Taxus baccata L.) — хвойне вічнозелене дерево (або великий кущ) родини тисових.

Біологічні характеристики[ред.ред. код]

Тис ягідний — вічнозелена деревовидна або кущовидна рослина, що сягає висотою до 25—30 м. Росте відносно повільно. Тривалість життя 700—3500 років. Кора червонувато-бура, на молодих пагонах гладка, на грубших гілках і стовбурах лущиться від старості (відшаровується тонкими пластинками). Деревина дуже тверда і важка, складається з тоненьких судин зі спіральними потовщеннями. Серцевинні промені складаються тільки з самої м‘якоті, смоляні ходи відсутні.

Листя (хвоя) ланцетовидне, довжиною до 30—50 мм, шириною 2,5 мм, зверху темно-зелене, блискуче, знизу світло-матові, без білих прожилок, м‘які, кінці загострені. Отруйні для коней і худоби.

Тис ягідний — дводомна рослина, тому плодоносять не всі його екземпляри. На чоловічих деревах мікроспорангії помітні вже восени, округлої форми, жовтуваті, розміщені в пазухах листків на останньому пагоні. Під час цвітіння висовується коротка ніжка, на якій містяться пиляки, кожен з яких має 5-8 мішечків, що тріскаються поздовжно, пилкові зерна без повітряних мішків, одноклітинні.

Насінний зачаток у тиса з'являється пізньої осені і зимує в стадії утворення мегаспороцитів. У тиса в одному нуцелусі буває 2—4 жіночі гаметофіти, що утворюються з мегаспор однієї тетради, але не кожен з них утворює архегонії. У тиса вони оточені шаром прилеглих клітин гаметофіта. В оболонці яйцеклітини тиса ягідного, що прилягає до клітин покривного шару, були відкриті плазмодесми (Горожанкін[ru], 1883). Запліднення відбувається від кінця травня до початку червня. Від запилення до запліднення проходить близько 1 місяця, насіння дозріває 6 тижнів.

Насіння зазвичай овально-яйцеподібне, 5—8 мм довжиною і 4—5 мм шириною, оточене м'ясистим червоним принасінником (існують форми з принасінниками жовтого кольору[1][3][4]).[5]

Насіння проростає через рік, іноді через 2, а то й 3—4 роки.[6][7][8]

Тис зазвичай розмножують вегетативним методом. Цікаво, що живці, узяті з гілок, спрямованих угору, дають кущі з компактним вертикальним зростанням, а живці з горизонтальних гілок утворюють розкидисті низькі рослини.

Екологічна приуроченість[ред.ред. код]

Тис ягідний — рослина, вимоглива до вологості ґрунту та повітря. Він є найбільш тіньовитривалим із усіх хвойних порід деревом. Жіночі особини дають насіння щорічно до глибокої старості, починаючи з 25-30 річного віку. Коренева система добре розвинута, пластична, утворює ендотрофну мікоризу, завдяки чому може пристосовуватись до різних умов. Молоді пагони, кора і листя містять алкалоїд таксин — C37H51NO10 і сильно подразнюючу олію.

Властивості і використання[ред.ред. код]

Тіньовитривалий, деревина з чорно-бурою серцевиною, важка, міцна, стійка проти гниття, добре полірується; використовують у меблевій промисловості, машинобудуванні, підводному будівництві тощо[9].

Тис ягідний у давнину був поширений на дуже великій території, та майже повністю винищений людиною через свою міцну деревину, яка має сильні бактерицидні властивості — вона вбиває навіть мікроорганізми, які є в повітрі. Побутувала думка, що хата, у якій хоча б стельові балки зроблені з тиса, надійно захищена від хвороботворних інфекцій, що надзвичайно цінувалося з огляду на масові епідемії.

Деревина, кора і листя тиса містять алкалоїд (таксин), і тому він отруйний для людини і багатьох тварин, хоча, наприклад, зайці і олені охоче їдять тис без шкоди для себе. Існувало повір'я, що людину можна отруїти, подавши їй вино в кубку з тиса, що насправді не є ймовірним. Чим старша хвоя тиса, тим вона отруйніша.

Ягоди (без насіння) їстівні, солодкі.[джерело не вказане 199 днів] У Львівському інституті економіки і туризму розробили експериментальні зразки морозива з додаванням джему з ягід тиса ягідного[10].

Поширення[ред.ред. код]

Ареал поширення тиса ягідного досить широкий. Він зустрічається в Польщі, Чехії, Словаччині, Шотландії, Іспанії, Португалії, Греції, Північній Африці. Рідко зустрічається вздовж узбережжя Балтійського моря під покривом широколистяно-хвойних лісів і більш часто на схилах гір Прикарпаття, Карпат, Кавказу і Криму. Північніше його ареал зміщується в Туреччину, де охоплює узбережжя Чорного моря, західну і південну — центральну частину території Туреччини, і заходить у Північний Іран біля Каспійського моря.

В Карпатській гірській системі найбільший осередок тиса (близько 160 тис. штук на площі 20 га), зберігається в буково-ялицевому пралісі в долині потоку Торміанець у Високих Татрах у Словаччині.

Порівняно зі Словацькими Карпатами, в Українських росте значно менше тисів.

В Румунських Карпатах тис зустрічається дуже часто в межах висот 490—1486 м над рівнем моря.

В Україні[ред.ред. код]

На території України тис ягідний природно росте лише в Карпатах та в Криму, в культурі — у дендраріях та в інших декоративних насадженнях по всій Україні.

У давнину тисові ліси були поширені в Карпатах і на Передкарпатті (про що свідчать сліди в топоніміці — ріка Тиса, Тисів, Тисьмениця тощо)[9]; тепер залишилися лише невеликі острівці, серед них:

  • тисовий резерват у с. Княждвір (за СРСР — Верхнє) — один з найбільших заказників тиса ягідного в Європі. У заказнику «Княждвірський» росте 15,1 тис. шт. тисів на площі 70 га (загальна площа заказника — 208 га).
  • Досить цікава ділянка тиса збереглася в урочищах Велика і Мала Уголька на Закарпатті (1500 шт. на площі 10 га), вона займає друге місце в Україні після заказника «Княждвірський».

Поодинокі дерева тиса також ростуть у Болехівському, Вигодському районах Івано-Франківської області (у Надвірнянському та Солотвинському держлісгоспах) та Рахівському районі Закарпатської області (в с.Ділове росте «сімейна» пара тисів в обійсті місцевого господаря: чоловіче ― 216/68 см та жіноче ― 157/50 см в окружності та діаметром відповідно. Дерева обстежували науковці з КБЗ. Чоловічому дереву ймовірно коло 500 років), а також у кількох місцях у Чернівецькій області.

Через свою рідкісність, навіть окремі тисові дерева в українських містах часто мають статус пам'яток природи (наприклад, у Львові).

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Farjon, A. (2013) Taxus baccata: інформація на сайті МСОП (версія 2016-3) (англ.) 2017-04-28
  2. Taxus baccata // Ю. Кобів. Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.
  3. Spjut, Richard W. (2006-09). Taxus baccata var. fructo-lutea. World Botanical Associates (en). Процитовано 2017-03-29. 
  4. Taxus baccata 'Lutea'. American Conifer Society (en). 2013-05-23. Процитовано 2017-03-29. 
  5. Жизнь растений 4, 1978, с. 412—413
  6. Кондратюк, 1960, с. 10–11
  7. Жизнь растений 4, 1978, с. 415
  8. Taxus baccata Yew, English yew, Common Yew. PFAF Plant Database (en). Процитовано 2017-04-26. 
  9. а б Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003. [1]
  10. Формування якості морозива з додаванням дикорослих ягід / М. Л. Павлишин, Р. М. Захарчин, Є. І. Бурак // Науковий вісник НЛТУ України. — 2014. — Вип. 24.2. — С. 173—177. Процитовано 2017-01-30.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред. код]

Хвойні Це незавершена стаття про Хвойні.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.