Тис ягідний

? Тис ягідний
Гілка зі зрілим та незрілим насінням (Сад рослин Тулузи, Франція)
Охоронний статус
Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae) Відділ: Голонасінні (Pinophyta) Клас: Хвойні (Pinopsida) Порядок: Соснові (Pinales) Родина: Тисові (Taxaceae) Рід: Тис (Taxus) Вид: Тис ягідний
Біноміальна назва
Taxus baccata L., 1753
Посилання
Вікісховище: Taxus baccata Віківиди: Taxus baccata EOL: 1033691 IPNI: 306036-2 ITIS: 194883 МСОП: 42546 NCBI: 25629

Тис ягідний, або негній-дерево (Taxus baccata L.) — хвойне вічнозелене дерево (або великий кущ) родини тисових.

Біологічні характеристики

Тис ягідний — вічнозелена деревовидна або кущовидна рослина, що сягає висотою до 25—30 м. Росте відносно повільно. Тривалість життя 700—3500 років. Кора червонувато-бура, на молодих пагонах гладка, на грубших гілках і стовбурах лущиться від старості (відшаровується тонкими пластинками). Деревина дуже тверда і важка, складається з тоненьких судин зі спіральними потовщеннями. Серцевинні промені складаються тільки з самої м‘якоті, смоляні ходи відсутні.

Листя (хвоя) ланцетовидне, довжиною до 30—50 мм, шириною 2,5 мм, зверху темно-зелене, блискуче, знизу світло-матові, без білих прожилок, м‘які, кінці загострені. Отруйні для коней і худоби.

Тис ягідний — дводомна рослина, тому плодоносять не всі його екземпляри. На чоловічих деревах мікроспорангії помітні вже восени, округлої форми, жовтуваті, розміщені в пазухах листків на останньому пагоні. Під час цвітіння висовується коротка ніжка, на якій містяться пиляки, кожен з яких має 5-8 мішечків, що тріскаються поздовжно, пилкові зерна без повітряних мішків, одноклітинні.

Насінний зачаток у тиса з'являється пізньої осені і зимує в стадії утворення мегаспороцитів. У тиса в одному нуцелусі буває 2—4 жіночі гаметофіти, що утворюються з мегаспор однієї тетради, але не кожен з них утворює архегонії. У тиса вони оточені шаром прилеглих клітин гаметофіта. В оболонці яйцеклітини тиса ягідного, що прилягає до клітин покривного шару, були відкриті плазмодесми (Горожанкін, 1883). Запліднення відбувається від кінця травня до початку червня. Від запилення до запліднення проходить близько 1 місяця, насіння дозріває 6 тижнів.

Насіння зазвичай овально-яйцеподібне, 5—8 мм довжиною і 4—5 мм шириною, оточене м'ясистим червоним принасінником (існують форми з принасінниками жовтого кольору).

Насіння проростає через рік, іноді через 2, а то й 3—4 роки.

Тис зазвичай розмножують вегетативним методом. Цікаво, що живці, узяті з гілок, спрямованих угору, дають кущі з компактним вертикальним зростанням, а живці з горизонтальних гілок утворюють розкидисті низькі рослини.

Екологічна приуроченість

Тис ягідний — рослина, вимоглива до вологості ґрунту та повітря. Він є найбільш тіньовитривалим із усіх хвойних порід деревом. Жіночі особини дають насіння щорічно до глибокої старості, починаючи з 25-30 річного віку. Коренева система добре розвинута, пластична, утворює ендотрофну мікоризу, завдяки чому може пристосовуватись до різних умов. Молоді пагони, кора і листя містять алкалоїд таксин — ${\ce {C37H51NO10}}$ і сильно подразнюючу олію.

Властивості і використання

Тіньовитривалий, деревина з чорно-бурою серцевиною, важка, міцна, стійка проти гниття, добре полірується; використовують у меблевій промисловості, машинобудуванні, підводному будівництві тощо.

Тис ягідний у давнину був поширений на дуже великій території, та майже повністю винищений людиною через свою міцну деревину, яка має сильні бактерицидні властивості — вона вбиває навіть мікроорганізми, які є в повітрі. Побутувала думка, що хата, у якій хоча б стельові балки зроблені з тиса, надійно захищена від хвороботворних інфекцій, що надзвичайно цінувалося з огляду на масові епідемії.

Деревина, кора і листя тиса містять алкалоїд (таксин), і тому він отруйний для людини і багатьох тварин, хоча, наприклад, зайці і олені охоче їдять тис без шкоди для себе. Існувало повір'я, що людину можна отруїти, подавши їй вино в кубку з тиса, що насправді не є ймовірним. Чим старша хвоя тиса, тим вона отруйніша.

Ягоди (без насіння) їстівні, солодкі.^{[джерело не вказане 566 днів]} У Львівському інституті економіки і туризму розробили експериментальні зразки морозива з додаванням джему з ягід тиса ягідного.

Поширення

Ареал поширення тиса ягідного досить широкий. Він зустрічається в Польщі, Чехії, Словаччині, Шотландії, Іспанії, Португалії, Греції, Північній Африці. Рідко зустрічається вздовж узбережжя Балтійського моря під покривом широколистяно-хвойних лісів і більш часто на схилах гір Прикарпаття, Карпат, Кавказу і Криму. Північніше його ареал зміщується в Туреччину, де охоплює узбережжя Чорного моря, західну і південну — центральну частину території Туреччини, і заходить у Північний Іран біля Каспійського моря.

В Карпатській гірській системі найбільший осередок тиса (близько 160 тис. штук на площі 20 га), зберігається в буково-ялицевому пралісі в долині потоку Торміанець у Високих Татрах у Словаччині.

Порівняно зі Словацькими Карпатами, в Українських росте значно менше тисів.

В Румунських Карпатах тис зустрічається дуже часто в межах висот 490—1486 м над рівнем моря.

В Україні

На території України тис ягідний природно росте лише в Карпатах та в Криму, в культурі — у дендраріях та в інших декоративних насадженнях по всій Україні.

У давнину тисові ліси були поширені в Карпатах і на Передкарпатті (про що свідчать сліди в топоніміці — річка Тиса, Тисів, Тисьмениця тощо); тепер залишилися лише невеликі острівці, серед них:

• тисовий резерват у с. Княждвір (за СРСР — Верхнє) — один з найбільших заказників тиса ягідного в Європі. У заказнику «Княждвірський» росте 15,1 тис. шт. тисів на площі 70 га (загальна площа заказника — 208 га).
• Досить цікава ділянка тиса збереглася в урочищах Велика і Мала Уголька на Закарпатті (1500 шт. на площі 10 га), вона займає друге місце в Україні після заказника «Княждвірський».

Поодинокі дерева тиса також ростуть у Болехівському, Вигодському районах Івано-Франківської області (у Надвірнянському та Солотвинському держлісгоспах) та Рахівському районі Закарпатської області (в с.Ділове росте «сімейна» пара тисів в обійсті місцевого господаря: чоловіче ― 216/68 см та жіноче ― 157/50 см в окружності та діаметром відповідно. Дерева обстежували науковці з КБЗ. Чоловічому дереву ймовірно коло 500 років), а також у кількох місцях у Чернівецькій області.

Через свою рідкісність, навіть окремі тисові дерева в українських містах часто мають статус пам'яток природи (наприклад, у Львові).

Галерея

• 

  Тис ягідний в Ботанічному саду ім. Фоміна (м. Київ)

• 

  Гілка з плодами (м. Львів, 2012)

• 

  Кора та стовбур тиса ягідного в Княждвірському заказнику

• 

  Стовбур та крона тиса в Княждворі

• 

  Самиця горобця хатнього поїдає «ягоди» тиса (Фінляндія)

• 

  Насіння (Сад рослин Тулузи, Франція)

• 

  Стовбур тиса ягідного у Львові

• 

  Одне з найстаріших в країні. Окружність 216 см, діаметр 70 см (Закарпатська область, с. Ділове)

• 

  Жіноче дерево в с. Ділове. 157/50 см. Плодоносить.

Див. також

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тис ягідний
• Список дикорослих корисних рослин України

Література

• В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова. Дикорастущие полезные растения Украины. Справочник. — Київ: Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
• тис // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
• Кондратюк Є. М. Дикоростучі хвойні України. — Київ : Видавництво Академії наук Української РСР, 1960. — 120 с. — 1000 прим.
• Муравьева О. А., Борхвардт В. С. Семейство тиссовые (Taxaceae) // Жизнь растений : в 6 т. — Москва : Просвещение, 1978. — Т. 4 : Мхи. Плауны. Хвощи. Папоротники. Голосеменные растения. — С. 411–420. (рос.)