Астана (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Астана
Повна назва Астана
Прізвисько Блакитно-жовті
Засновано 2009
Населений пункт Астана, Казахстан Казахстан
Стадіон «Астана Арена»
Вміщує 30 254
Президент Казахстан Саян Хамитжанов
Головний тренер Росія Андрій Тихонов
Ліга Прем'єр-ліга
2023 2.
Вебсайт fcastana.kz
Домашня
Виїзна
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Астана (значення).

Футбольний клуб «Астана» (каз. Astana Futbol Kluby) — казахстанський професіональний футбольний клуб з Астани. Заснований 2009 року в місті Алмати. Домашні матчі проводить на стадіоні «Астана Арена», що має 30 000 місць.

Назва клуби[ред. | ред. код]

  • 2009 — заснований як «Локомотив»
  • 2011 — перейменований у сучасну назву

Історія[ред. | ред. код]

27 грудня 2008 року керівники футбольних клубів «Мегаспорт» Мелс Катаєв і «Алма-Ата» Талгат Жантемір повідомили про створення в Казахстані нового футбольного клубу, який був заснований на базі цих двох команд. Таке рішення було прийнято в зв'язку економічною кризою в країні[1]. Першим головним тренером команди став екс-тренер «Кайрата» Вахід Масудов. Команду назвали «Локомотив» так як генеральним спонсором клубу став оператор магістральної залізничної мережі Казахстану «Казахстанські залізниці», який разом з акіматом Астани побажав, щоб клуб базувався в столиці[2]. На початку наступного місяця «Локомотив» провів перший навчально-тренувальний збір в ОАЕ, куди були запрошені гравці клубів «Кайрат», «Алма-Ата», «Мегаспорт» і «Шахтар» (Караганда)[3]. Команда провела три матчі проти «Пахтакора», «Нефтчі» й «Стреди», в яких відповідно зіграла внічию, програла й перемогла[4]. У лютому «Локомотив» поповнився колишніми зірками московського «Спартака» Андрієм Тихоновим і Єгором Титовим, разом з ними в клуб прийшов тренер-консультант Сергій Юран[5]. Саме Юран був змушений розпочинати сезон на посаді головного тренера «Локомотива»[6], після несподіваного відходу Масудова за тиждень до старту чемпіонату[7]. Спочатку новим наставником команди став Володимир Гулямхайдаров[8], проте вже через два дні був знятий з посади. Напередодні стартк чемпіонату Казахстану «Локомотив» окрім іменитих російських футболістів повернув на батьківщину Андрія Карповича з московського «Динамо»[9][10]. Окрім них клуб запросив найсильніших казахстанських футболістів — Романа Нестеренка, Рената Абдуліна, Максат Байжанова і Жамбіла Кукеєва[11]. Також на сезон був заявлений президент клубу Даніяр Хасенов[12][13].

Перший сезон[ред. | ред. код]

Напередодні сезону «Локомотив» відразу ж почав вважатися фаворитом в боротьбі за чемпіонський титул, проте незіграний склад та немолоді новачки могли принести проблеми клубу. Такі думки розпочали висловлювати після того як «Локомотив» в передсезонній підготовці програв чинному чемпіону «Актобе» з рахунком 0:6[11]. Першу офіційну гру клуб провів в Сатпаєві в рамках першого туру чемпіонату Казахстану. Матч закінчився з рахунком 3:4 на користь «залізничників». Першим голом клубу в офіційному матчі відзначився Олександр Шатських, у другому таймі він приніс перемогу команді[14][15]. Капітаном команди був призначений Тихонов[16][17], який вже в другому турі проти «Кайсара» оформив дубль[18][19], а в третьому турі забив переможний м'яч з пенальті[20]. Перша гра на тимчасово домашньому стадіоні «Центральний» в Алматі завершилася перемогою, незважаючи на травми двох форвардів — Хасенова й Шатських[21]. Перемогу в грі знову приніс Тихонов, який оформив черговий дубль. Наступні дві гри команда знову виграла «всуху», були обіграні «Іртиш»[22] й «Тобол»[23]. Першої поразки в чемпіонаті команда зазнала в грі восьмого туру проти «Шахтаря»[24]. До цього моменту «Локомотив» лідирував у турнірній таблиці разом з «Актобе»[25], якому програв першу зустріч 1/8 фіналу Кубка Казахстану[26]. Після декількох поразок через відсутність форвардів[27]. Юран запросив в команду чергового легіонера — Баффура Гьяна[28][29] та Максим Шацьких[30]. Перший матч в Астані команда проводила в рамках 12 туру на «Центральному стадіоні» проти «Актобе», і зазнав поразки[31]. Через декілька днів «залізничники» виграли у «Актобе» в матчі-відповіді 1/8 фіналу Кубка Казахстану з рахунком 2:1, проте гостьовий гол Мурата Тлешева вивів актюбінців у наступний раунд[32]. У липні «Локомотив» брав участь в матчі-відкриття свого нового домашнього стадіону — «Кажимукан». Команда в цій зустрічі обіграла молодіжну збірну Казахстану з рахунком 5:2[33]. 16 липня «Локомотив» представив ще одного новачка команди — Давида Лорію, який на правах оренди перейшов у клуб на півроку[34][35]. До 18 туру «Локомотив» очолив турнірну таблицю, проте в «Актобе» були три матчі в запасі[36]. Очна зустріч двох клубів завершилася перемогою «Локомотива»[37], проте актюбинці завершили сезон вдаліше і стали чемпіоном країни[38].

На початку листопада стало відомо про відхід всього тренерського штабу на чолі з Сергієм Юраном, а також про заборгованість «Локомотива» перед тренерами і гравцями. Всій команді перестали платити ще в середині літа[39]. Наприкінці січня 2010 року в «Локомотив» прийшло нове керівництво. Команду покинули генеральний директор Мелс Катаєв і начальник команди Юрій Хен. Новим гендиректором був призначений Асхат Акилбеков, а спортивним — Володимир Нідергаус. Президентом «Локомотива» став Данияр Хасенов, який завершив кар'єру гравця[40]. Новим головним тренером команди став Хольгер Фаг. Помічником Фага став німецький фахівець Саша Франц. У штаб також прийшли тренер воротарів Євген Набойченко і тренер з фізичної підготовки Джамшид Умаров. 31 січня «Локомотив» вирушив на перший закордонний збір до Туреччини[41]. Ряд футболістів не були запрошені на ці збори, в їх числі були Титов і Тихонов, які вирішили самостійно дістатися до пункту збору «Локомотива» в Туреччині, однак футболістів не пустили в готель, де розташувалася команда[42]. Пізніше гроші, обіцяні за контрактом, в ході розглядів були виплачені[43].

Перші трофеї[ред. | ред. код]

Сезон 2010 року «Локомотив» розпочав скомкано. У першому колі чемпіонату команда заробляла очки через матч і переважно на домашньому стадіоні[44]. Головним бомбардиром команди з перших турів, став Ігор Бугайов. На початку квітня в клуб на пост президента прийшов Григорій Лорія[45]. Через місяць «Локомотив» за рішенням УЄФА не був допущений до кваліфікаційних раундів Ліги Європи 2010/11 через невідповідність «правилам трьох років»"[46], згідно з якими в європейських клубних турнірах мають право брати участь лише ті команди, які виступають в національних першостях не менше трьох років[47]. 16 травня «Локомотив» стартував перемогою в Кубку Казахстану матчем 1/8 фіналу, проти алматинської «Цесни»[48]. З перемоги в 16 турі над «Шахтарем»[49] «залізничники» розпочали безпрограшну серію, до якої відразу увійшли перемоги над «Актобе»[50] й лідируючим «Тоболом»[51]. За підсумками першого етапу чемпіонату «Локомотив» пробився до лідируючої шістки команд[52], де продовжив свою серію, до яких увійшли перемоги в національному кубку. У чвертьфіналі і першому півфіналі команда обіграла «Тараз»[53] і «Жетису» відповідно. Безпрограшну серію, яка тривала 18 матчів[54] перервав майбутній чемпіон країни «Тобол»[55], а сам «Локомотив» за підсумками сезону посів четверту сходинку в чемпіонаті[56]. Кінець сезону видався для клубу вдалим. У матчі-відповіді півфіналу «Локомотив» знову обіграв «Жетису»[57]. Перемогу в грі знову приніс Бугайов, який забивав у всіх попередніх матчах кубка. 14 листопада 2010 року «Локомотив» став володарем Кубка Казахстану[58], обігравши в фіналі на рідному стадіоні «Астана Арена» карагандинський «Шахтар» з рахунком 1:0. Голом відзначився Михайло Рожков[59].

2 березня 2011 року клуб виграв Суперкубок Казахстану, обігравши на стадіоні «Астана Арена» чемпіона країни 2010 року костанайський «Тобол» з рахунком 2:1 (у складі «Локомотива» зробив дубль Бугайов, за «Тобол» забив м'яч Олександр Кисліцин)[60].

«Астана»[ред. | ред. код]

1 червня 2011 року було повідомлено, що 20 травня 2011 року засновники клубу ухвалили рішення про його перейменування в «Астану»[61]. Уже до оголошення про перейменування ходили чутки, що викликало обурення деяких фанатів клубу. Вони вимагали залишити назву клубу і зберегти синьо-білі кольори клубу[62]. Також це викликало обурення уболівальників іншого однойменного ФК «Астана», який грав у Першій лізі[63].

11 листопада 2011 року головним тренером «Астани» був призначений українець Олег Протасов[64]. Після поразки з великим рахунком від аутсайдера «Окжетпеса» з рахунком 1:4 Протасов добровільно подав у відставку. Незабаром на посаду головного тренера був запрошений чеський тренер збірної Казахстану Мірослав Беранек.

У чемпіонаті країни 2013 року «Астана» з 7 туру по 32 тур переслідувала майбутнього чемпіона «Актобе», але так і залишилася на другому місці. Беранек в ході турніру замінив румунський фахівець Йоан Андоне. Але й він пішов наприкінці сезону.

Епоха Стойлова: 2014—2018[ред. | ред. код]

Станимир Стойлов

21 червня 2014 року головним тренером призначений болгарський фахівець Станимир Стойлов. У перші місяці своєї роботи Стойлов виводить «Астану» до плей-офф Ліги Європи 2014/15, програвши там іспанському «Вільярреалу» з загальним рахунком 0:7. Потім «Астана» включилася в боротьбу за чемпіонство разом з «Актобе» і «Кайратом». 1 листопада «Астана» стала достроковим чемпіоном Казахстану, обігравши кизилординський «Кайсар» з рахунком 3:0, а головний конкурент «Астани» «Кайрат», упустив шанси на чемпіонство, програвши в гостях іншому конкуренту «Астани» — «Актобе».

Сезон 2015 рік почався з перемогою над «Кайратом» у Суперкубку. По ходу сезону його знову випереджали основні конкуренти «Актобе» і «Кайрат». Дебют столичних у Лізі чемпіонів почався з поразки у гостях від «Марибора», потім астанчані дивом вийшли в плей-офф, забивши на останніх хвилинах матчу з ГІКом, а звідти вперше потрапили в груповому етапі. «Астана» потрапила в групу С, де суперники стають турецький «Галатасарай», португальська «Бенфіка» й іспанська «Атлетіко» з Мадрида. По ходу турніру «столичні» створили сенсацію, зігравши вдома з «Атлетіко» внічию. 8 листопада «Астана» знову стає чемпіоном Казахстану, перемігши вдома «Актобе» з рахунком 1:0. Повертаючись до Ліги Чемпіонів, в останньому матчі в Стамбулі столичні претендували на вихід до 1/16 фіналу Ліги Європи, але не втримала перемогу з рахунком 1:0, зігравши внічию з «Галатасараєм». Відразу після цього матчу «Астана» продовжила контракт зі Стойловим ще на 2 роки[65].

У сезоні 2016 року «Астана» завойовує золотий дубль. Програвши «Кайрату» у Суперкубку, астанчани виграли третє чемпіонське підряд і Кубок Казахстану, перемігши того ж «Кайрата» на засніженому полі в Алмати. В єврокубках столичні не зуміли повторити торішній успіх, програвши «Селтіку» з загальним рахунком 2:3, проте вони ж зуміли вийти в груповому етапі Ліги Європи, де посіли останнє 4 місце.

2017 рік став найкращим роком для «Астани». Сезон знову почався з поразки від «Кайрата» в Суперкубку. У Кубку Казахстану 1/8 фіналу столичні несподівано програли талдикорганскому «Жетису». У Лізі Чемпіонів «Астана» дійшла до плей-офф, де знову програли «Селтіку» з загальним рахунком 4:8. У чемпіонаті Казахстані четвертий раз поспіль завоювали чемпіонство, випередивши «Кайрата» лише на одне очко. Однак астанчани створили сенсацію, зайнявши 2 місце в групі А, і виходять в 1/16 фіналу Ліги Європи. 29 грудня «Астана» подарувала президентові Казахстану Нурсултану Назарбаєву м'яч, який вивів команду в 1/16 Ліги Європи. У наступному році в 1/16 фіналі гідно грали з португальською «Спортінгом», зігравши з ним з рахунком 3:3 в гостях у Лісабоні. Результати в єврокубках дозволили «Астані» піднятися на 66 місце в клубному рейтингу УЄФА.

2018—[ред. | ред. код]

Ще в січні «Астана» продовжила співпрацю зі Стойловим на рік, однак 1 березня він був призначений головним тренером збірної Казахстану[66]. На місце головного тренера призначений помічник Стойлова — Григорій Бабаян[67]. Початок його роботи виявився успішним, команда виграла Суперкубок. Однак після сенсаційної поразки від Акжаїка в гостях (0:3) з'явилися чутки щодо його відставки. В результаті 1 червня призначений новий головний тренер — Роман Григорчук[68][69]. Вже в першому ж матчі, 17 червня, під керівництвом українського фахівця столична команда в чемпіонаті Казахстану з рахунком 3:0 перемогла павлодарський «Іртиш»[70]. В наступному поєдинку «Астана» з мінімальним рахунком (2:1) на виїзді перемогла алматинський «Кайрат», завдяки чому по завершенні 15-о туру Прем'єр-ліги Казахстану одноосібно очолила турнірну таблицю[71]. Вдало стартувала столична команда й у кваліфікації Ліги чемпіонів. Спочатку вдома казахи з рахунком 1:0 перемогли «Сутьєску»[72], а потім й на виїзді впевнено перемогли чорногорців, 2:0[73]. У другому кваліфікаційному раунді суперником «Астани» був «Мідтьюлланн». У першому поєдинку, який проходив у Казахстані, столична команда вирвала перемогу з рахунком 2:1[74], а в Данії казахська команда зіграла в нульову нічию проти суперника, завдяки чому вийшла до наступного раунду змагання[75]. У третьому кваліфікаційному раунді команда Романа Григорчука зустрілася з загребським «Динамо» й вдома з рахунком 0:2 поступилася хорватам[76]. Проте й у матчі-відповіді «Астана» також поступилася, 0:1, та вилетіла з Ліги чемпіонів[77]. У середині серпня Роман Григорчук тимчасово залишив посаду головного тренера клубу, на цій посаді українця замінив один з його помічників[78]. Після цього «Астана» продовжила шлях у Лізі Європи, де за сумою двох матчів здолала кіпрський АПОЕЛ й вийшла до групового раунду турніра[79].

Таблиця виступів у Прем'єр-лізі[ред. | ред. код]

Рік Місце Іг В Н П М'ячі Бомбардири
2009 26 20 0 6 54-24 Росія Андрій Тихонов — 12
2010 4 32 14 8 10 41-28 Молдова Ігор Бугайов — 11
2011 4 32 16 7 9 50-37 Чорногорія Драган Богавац — 12
2012 5 26 13 7 6 34-24 Казахстан Танат Нусербаєв — 10
2013 32 19 5 8 54-35 Казахстан Танат Нусербаєв, Чорногорія Дамір Кояшевич, Гана Патрік Твумасі — 6
2014 32 18 10 4 63-26 Центральноафриканська Республіка Фоксі Кетевоама — 16
2015 32 20 7 5 55-26 Казахстан Танат Нусербаєв — 11
2016 32 23 4 5 47-21 Сербія Джордже Деспотович — 8
2017 33 25 4 4 74-21 ДР Конго Жуніор Кабананга — 19
2018 33 24 5 4 68-22 Хорватія Марин Томасов — 14
2019 33 22 3 8 67-28 Хорватія Марин Томасов — 19
2020 3 20 11 3 6 32-21 Кіпр П'єрос Сотіріу, Ісландія Рунар Мар Сігурйонссон — 6
2021 26 17 6 3 53-25 Хорватія Марин Томасов — 17
2022 26 16 5 5 65-24 Португалія Педро Еудженіо — 17

Досягнення[ред. | ред. код]

Національні[ред. | ред. код]

Єврокубки[ред. | ред. код]

Станом на 12.09.2019
Змагання
Матчів
В
Н
П
ЗМ
ПМ
РМ
Ліга чемпіонів УЄФА
30
11
10
9
34
39
−5
Ліга Європи УЄФА
44
17
9
20
64
73
-9
Загалом
76
28 19 29 98 112 -14

Посезонна статистика виступів у єврокубках:

Сезон Змагання Раунд Країна Суперник Вдома На виїзді Загальний рахунок
2013/14 Ліга Європи I КР Болгарія Болгарія Ботев 0:1 0:5 0:6
2014/15 Ліга Європи I КР Вірменія Вірменія Пюнік 2:0 4:1 6:1
II КР Ізраїль Ізраїль Хапоель (Тель-Авів) 3:0 0:1 3:1
III КР Швеція Швеція АІК 1:1 3:0 3:1
Плей-оф Іспанія Іспанія Вільярреал 0:3 0:4 0:7
2015/16 Ліга чемпіонів II КР Словенія Словенія Марибор 3:1 0:0 3:1
III КР Фінляндія Фінляндія ГІК 4:3 0:0 4:3
Плей-оф Кіпр Кіпр АПОЕЛ 1:0 1:1 2:1
Група C Португалія Португалія Бенфіка 2:2 0:2 4 місце
Іспанія Іспанія Атлетіко (Мадрид) 0:0 0:4
Туреччина Туреччина Галатасарай 2:2 1:1
2016/17 Ліга чемпіонів II КР Литва Литва Жальгіріс 2:1 0:0 2:1
III КР Шотландія Шотландія Селтік 1:1 1:2 2:3
Ліга Європи Плей-оф Білорусь Білорусь БАТЕ 2:0 2:2 4:2
Група В Греція Греція Олімпіакос 1:1 1:4 4 місце
Швейцарія Швейцарія Янг Бойз 0:0 0:3
Кіпр Кіпр АПОЕЛ 2:1 1:2
2017/18 Ліга чемпіонів II КР Латвія Латвія Спартакс Юрмала 1:1 1:0 2:1
III КР Польща Польща Легія 3:1 0:1 3:2
Плей-оф Шотландія Шотландія Селтік 4:3 0:5 4:8
Ліга європи Група А Ізраїль Ізраїль Маккабі Тель-Авів 4:0 1:0 2 місце
Чехія Чехія Славія Прага 1:1 1:0
Іспанія Іспанія Вільярреал 2:3 1:3
1/16 Португалія Португалія Спортінг 1:3 3:3 4:6
2018/19 Ліга чемпіонів I КР Чорногорія Чорногорія Сутьєска 1:0 2:0 3:0
II КР Данія Данія Мідтьюлланн 2:1 0:0 2:1
III КР Хорватія Хорватія Динамо 0:2 0:1 0:3
Ліга Європи Плей-оф Кіпр Кіпр АПОЕЛ 0:1 1:0 1:1 (2:1)
Група К Україна Україна Динамо (Київ) 0:1 2:2 3 місце
Франція Франція Ренн 2:0 0:2
Чехія Чехія Яблонець 2:1 1:1
2019/20 Ліга чемпіонів I КР Румунія Румунія ЧФР 1:0 1:3 2:3

Склад команди[ред. | ред. код]

Станом на 28 липня 2018.[80]
№ Поз. Нац. Гравець
1 ВР Казахстан Ненад Ерич (капітан)
2 ЗХ Сербія Антоніо Рукавина
5 ЗХ Боснія і Герцеговина Марин Аничич
6 ПЗ Угорщина Ласло Кляйнгайслер
7 ПЗ Казахстан Серікжан Мужиков
11 ПЗ Бразилія Педро Енріке (в оренді з ПАОКу)
14 ПЗ Хорватія Марин Томасов (в оренді з Рієки)
15 ЗХ Казахстан Абзал Бейсебеков
18 ПЗ Білорусь Іван Маєвський
19 ПЗ Казахстан Бахтияр Зайнутдінов
20 ПЗ Азербайджан Річард Алмейда
25 ЗХ Казахстан Сергій Малий
№ Поз. Нац. Гравець
27 ЗХ Казахстан Юрій Логвиненко
30 НП ДР Конго Жуніор Кабананга (в оренді з Ан-Насру)
31 ПЗ Казахстан Абай Жунусов
32 НП Кюрасао Рангело Янга
35 ВР Казахстан Олександр Мокін
44 ЗХ Казахстан Євген Постніков
45 НП Казахстан Роман Муртазаєв
53 ВР Казахстан Станіслав Павлов
55 ЗХ Казахстан Талгат Кусяпов
77 ЗХ Казахстан Дмитро Шомко (2-й капітан)
80 НП Казахстан Владислав Прокопенко
99 НП Казахстан Олексій Щоткін

Орендовані гравці[ред. | ред. код]

№ Поз. Нац. Гравець
8 ПЗ Боснія і Герцеговина Срдан Граховац (в оренді в «Рієці» до 31 грудня 2018 року)
28 ПЗ Казахстан Юрій Перцух (в оренді в «Атирау» до 31 грудня 2018 року)
№ Поз. Нац. Гравець
ПЗ Казахстан Марат Бистров (в оренді в Тобол до 31 грудня 2018 року)

Клубні кольори та форма[ред. | ред. код]

Домашня форма 2009-2011
Гостьова форма 2009-2011
Домашня форма 2012
Гостьова форма 2012
Домашня форма 2013
Гостьова форма 2013
Домашня форма 2014
Гостьова форма 2014

Основні кольори клубу — синій та білий. З 2011 року, після перейменування команди, до синього також був доданий жовтий колір. Під назвою «Локомотив» клуб виступав у формі різних відтінків синього, з білими буквами і цифрами на футболках. Гостьовий комплект форми включав у себе повністю білу форму. У червні 2011 року в зв'язку зі зміною назви клубу на «Астану» клубні кольори не змінилися, проте кольори прізвищ і номерів на футболках помінялися на жовтий колір. Починаючи з сезону 2012 років колір домашнього комплекту форми змінився на жовтий і синій. Гостьовий комплект став синього кольору, з білими гетрами. Починаючи з сезону 2013 року «Астана» повернула синій колір як основний, а жовтий — другорядний. Гостьовий комплект знову став повністю білим з синіми рукавами.

Стадіон[ред. | ред. код]

Докладніше: Астана Арена
Астана Арена

Спортивний комплекс «Астана Арена» вміщає 30 200 глядачів. Один з шести подібних стадіонів у світі, мають рухливу систему покрівлі розмірами 10 000 м².

Бренди та спонсорство[ред. | ред. код]

Період Виробник форми Титульний спонсор
2009-13 Німеччина Adidas Казахстан Казахстанські залізниці
2013-2018 Німеччина Adidas Німеччина Zott

У лютому 2018 року футбольний клуб уклав спонсорський контракт на 12 місяців з букмекерською конторою 1xBet[81].

Керівництво та тренерський штаб[ред. | ред. код]

Керівництво[ред. | ред. код]

  • Казахстан Саян Жексигелдиєвич Хамітжанов — президент[82]
  • Казахстан Кайсар Рауфович Бекенов — генеральний менеджер[82]
  • Казахстан Олександр Іванович Коночкін — спортивний директор[82]

Тренерський штаб[ред. | ред. код]

Посада Ім'я
Головний тренер Україна Григорчук Роман Йосипович
Тренер з фізпідготовки Казахстан Аркадій Бакулін
Тренер воротарів Казахстан Євген Набойченко
Тренер-реабілітолог Казахстан Степан Тупік
Лікар Казахстан Олександр Медведєв
Масажист Казахстан Сергій Ларін
Масажист Казахстан Саят Берентаєв

Трансфери 2018[ред. | ред. код]

Літо 2018[ред. | ред. код]

Прийшли[ред. | ред. код]

Поз Гравець Попередній клуб
Зах Сербія Антоніо Рукавина*** Іспанія Вільярреал
ПЗ Азербайджан Річард Алмейда*** Азербайджан Карабах
ПЗ Бразилія Педро Енріке* Греція ПАОК
Нап ДР Конго Жуніор Кабананга* Саудівська Аравія Ан-Наср
Нап Кюрасао Рангело Янга Бельгія Гент

Пішли[ред. | ред. код]

* В оренду.
** З оренди.
*** Вільний агент.
Поз Гравець Новий клуб
Зах Білорусь Ігор Шитов*** Білорусь Динамо (Мінськ)
ПЗ Сербія Марко Станоєвич відзаявлений
Нап Гана Патрік Твумасі Іспанія Алавес
Нап Сербія Джордже Деспотович відзаявлений

Відомі тренери[ред. | ред. код]

Список усіх головних тренерів «Астани»:

Ім'я Період роботи
Казахстан Вахід Масудов 2009
Таджикистан Володимр Гулямхайдаров 2009
Росія Сергій Юран 2009–2010
Німеччина Гольгер Фах 2010–2011
Україна Олег Протасов 2011
Чехія Мирослав Беранек 2012–2013
Румунія Іоан Андоне 2013, липень–листопад
Узбекистан Вадим Абрамов 2013, листопад–грудень
Болгарія Станимир Стойлов 2014–2018, лютий
Казахстан Григорій Бабаян 2018, березень–червень
Україна Роман Григорчук 2018, червень–2020.

Рекорди[ред. | ред. код]

Командні рекорди[ред. | ред. код]

  • Найбільші перемоги: 7: 0 — проти Атирау, 6:1 — проти Актобе
  • Найбільша перемога вдома: 7:0 — проти Атирау, 6:1 — проти Актобе
  • Найбільша перемога в гостях: 1: 6 — проти Іртиша, 1:5 — проти Окжетпеса,
  • Найбільша поразка: 0:5 — проти Іртиша
  • Найбільша поразка вдома: 0:4 — проти Окжетпеса
  • Найбільша поразка в гостях: 0:5 — проти Іртиша
  • Рекордна переможна серія в сезоні: 8 матчів (07.03.2009 — 30.04.2009)
  • Рекордна безпрограшна серія в сезоні: 17 матчів (17.06.2010 — 27.10.2010)
  • Рекордна гольова серія в сезоні: 14 матчів (25.05.2010 — 17.09.2010)
  • Рекордна «суха» серія в сезоні: 5 матчів (25.09.2009 — 22.03.2010)

Максимальні показники в сезоні[ред. | ред. код]

Усього Чемпіонат Казахстану
Матчі 37 (2010) 32 (2010, 2011)
Перемоги 22 (2009) 20 (2009)
Нічиї 8 (2010, 2011, 2012) 8 (2010)
Поразка 10 (2010) 10 (2010)
Забиті м'ячі 58 (2009) 54 (2009)
Пропущені м'ячі 39 (2011) 37 (2011)
Крупні перемоги 6 (2009) 6 (2009)
крупні поразки 2 (2012) 2 (2012)
Сухі матчі 21 (2010) 16 (2010)
Без забитих м'ячів 10 (2011) 10 (2011)

Мінімальні показники в сезоні[ред. | ред. код]

Усього Чемпіонат Казахстану
Матчі 29 (2009) 26 (2009, 2012)
Перемоги 17 (2011) 13 (2012)
Нічиї 0 (2009) 0 (2009)
Поразки 7 (2009) 6 (2009, 2012)
Забиті м'ячі 47 (2012) 34 (2012)
Пропущені м'ячі 26 (2009) 24 (2009, 2012)
Крупні перемоги 3 (2011, 2012) 2 (2012)
Крупні поразки 0 (2009, 2010) 0 (2009, 2010)
Сухі матчі 11 (2009) 10 (2009)
Без забитих м'ячів 10 (2011) 10 (2011)

Рекорди гравців[ред. | ред. код]

Гравці з найбільшою кількістю зіграних матчів[ред. | ред. код]

№ Ім'я Матчі Період
1 Казахстан Марат Шахметов 107 2009–2012
2 Казахстан Михайло Рожков 97 2010–2012
3 Казахстан [Кайрат Нурдаулетов 79 2010–2012
4 Казахстан Сергій Остапенко 65 2010, 2012
5 Молдова Ігор Бугайов 64 2010–2011

Гравці з найбільшою кількістю забитих м'ячів[ред. | ред. код]

№ Ім'я Голи Період
1 Казахстан Танат Нусербає 35 2014–2015
2 Молдова Ігор Бугайов 26 2010–2011
3 Казахстан Сергій Остапенко 13 2010, 2012
4 Чорногорія Драган Богавац 12 2011
5 Росія Андрій Тихонов 12 2009

Гравці з найбільшою кілкістю гольових передач[ред. | ред. код]

№ Ім'я Голи Передачі
1 Росія Андрій Тихонов 19 2009
2 Молдова Ігор Бугайов 11 2010–2011
3 Казахстан Нурбол Жумаскалієв 9 2010, 2012
4 Казахстан Сергій Остапенко 9 2010, 2012
5 Казахстан Танат Нусербає 8 2011–2012
6 Центральноафриканська Республіка Фоксі Кетевоама 8 2012

Відомі гравці[ред. | ред. код]

  • Казахстан Ігор Авдєєв — двічі найкращий футболіст Казахстану (1999—2000), п'ятиразовий призер чемпіонату РК (1999—2009).
  • Сербія Джордже Деспотович — дворазовий чемпіон Казахстану (2016 2017), дворазовий володар Кубка РК (2015, 2016) і Суперкубка РК (2018).
  • Казахстан Нурбол Жумаскалієв — чемпіон Казахстану (2010) і семиразовий призер.
  • Північна Македонія Агім Ібраімі — чемпіон Словенії (2012—2013, 2015), володар Кубка (2012—2013, 2016) і Суперкубка (2012—2014), чемпіон Казахстану (2016).
  • ДР Конго Жуніор Кабананга — найкращий бомбардир КАН-2017, тричі чемпіон Казахстану (2014/15, 2015/16, 2016/17)
  • Колумбія Роджер Каньяс — чемпіон Колумбії (2009), чотириразовий чемпіон Казахстану (2012, 2014—2016), чемпіон Кіпру (2017).
  • Казахстан Андрій Карпович — двічі чемпіон Казахстану (1999, 2004) і тричі призер (2005, 2009, 2010), бронзовий призер чемпіонату Росії (2008).
  • Центральноафриканська Республіка Фоксі Кетевоама — віце-чемпіон Габону (2006) й Угорщини (2009), двічі чемпіон Казахстану (2014, 2015).
  • Казахстан Давид Лорія — найкращий футболіст Казахстану (2006), тричі чемпіон РК (2000, 2001, 2006) і тричі призер.
  • Сербія Неманья Максимович — чемпіон Європи-U19 (2013), чемпіон світу-U20 (2015), дворазовий чемпіон Казахстану (2015, 2016).
  • Казахстан Кайрат Нурдаулетов — найкращий футболіст Казахстану (2012), двічі чемпіон Казахстану (2002, 2003) і п'ятикратний призер.
  • Казахстан Танат Нусербаєв — триразовий чемпіон Казахстану (2014, 2015, 2016), володар Суперкубка (2011, 2015) і Кубка Казахстану (2012, 2016).
  • Нігерія Патрік Овіє — дворазовий чемпіон Нігерії (1995, 1998), призер чемпіонату Росії (2004), віце-чемпіон Казахстану (2009).
  • Казахстан Михайло Рожков — володар Кубка Казахстану (2010, 2012) і володар Суперкубка Казахстану (2011).
  • Гана Патрік Твумасі — чотириразовий чемпіон Казахстану (2014—2017), дворазовий володар Суперкубка РК (2015, 2018) і Кубка РК (2016).
  • Росія Єгор Титов — шестиразовий чемпіон Росії (1996—2001) і віце-чемпіон Казахстану (2009).
  • Росія Андрій Тихонов — восьмикратний чемпіон Росії (1992—2000) і віце-чемпіон Казахстану (2009).
  • Узбекистан Максим Шацьких — шестиразовий чемпіон України (1999—2009) і віце-чемпіон Казахстану (2009).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ КазТАГ (27 грудня 2008). В Казахстане создан новый футбольный клуб “Локомотив” (рос.). Архів оригіналу за 5 грудня 2014.
  2. ↑ В Казахстане создан новый футбольный клуб “Локомотив” (рос.). КазТАГ. 29 грудня 2008 року. Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 1 вересня 2018.
  3. ↑ НОВОСТИ МЕЖСЕЗОНЬЯ - 1. "Гол!"/"Sport Review" (рос.). Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 1 вересня 2018.
  4. ↑ НОВОСТИ МЕЖСЕЗОНЬЯ - 2. "Гол!"/"Sport Review" (рос.). Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 1 вересня 2018.
  5. ↑ Вячеслав Короткин (19 лютого 2009). ТИТОВ, ТИХОНОВ И ЮРАН ПРИСОЕДИНИЛИСЬ К "ЛОКОМОТИВУ". "Спорт-Экспресс" (рос.). Архів оригіналу за 1 вересня 2018. Процитовано 1 вересня 2018.
  6. ↑ Михаил Козачков (4 березня 2009). "Локомотив" назначил Юрана (рос.). Архів оригіналу за 10 серпня 2018. Процитовано 1 вересня 2018.
  7. ↑ Михаил Козачков (1 березня 2009). "Локомотив" без тренера (рос.). Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 1 вересня 2018.
  8. ↑ Арман Каримбаев (2 березня 2009). Главный тренером «Локомотива» назначен Владимир Гулямхайдаров (рос.). Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 1 вересня 2018.
  9. ↑ Карпович перешел из московского "Динамо" в астанинский "Локомотив". ИА Новости-Казахстан (рос.). 28 лютого 2009. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 1 вересня 2018.
  10. ↑ Карпович перешел в "Локомотив". gazeta.kz (рос.). 27 лютого 2009. Архів оригіналу за 3 вересня 2014.
  11. ↑ а б Женис Байхожа (4 березня 2009). Премьер-лига на старте. Республиканская газета «Sport&KS» (рос.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 1 вересня 2018.
  12. ↑ Евгений Трушин (06.03.2009). Титов и Тихонов стартуют в субботу. Газета.Ru (рос.). Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 1 вересня 2018.
  13. ↑ Казыбек Бекен (13 червня 2011). От "Мегаспорта" к "Астане" или Adidas. gazeta.kz (рос.). Архів оригіналу за 2 листопада 2014. Процитовано 1 вересня 2018.
  14. ↑ Прес-служба ФК «Казахмис» (8 березня 2009). «Казахмыс» — «Локомотив» 3:4. Пресс-служба ФК «Казахмыс» (рос.). Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 2 вересня 2018.
  15. ↑ ВОСЕМНАДЦАТЫЙ ОТПРАВИЛСЯ В ПУТЬ. Гол!"/"Sport Review (рос.). 7.03.09. Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 2 вересня 2018.
  16. ↑ Андрей Тихонов: «Давно не встречал таких пронырливых нападающих, как зять Назарбаева». «Советский спорт» (рос.). 11 березня 2009. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 2 вересня 2018.
  17. ↑ Тихонов выбран капитаном астанинского «Локомотива». «Наш спорт» (рос.). 10 березня 2009. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 2 вересня 2018.
  18. ↑ Гол!"/"Sport Review (14.03.09). СТОПРОЦЕНТНЫЙ ДУЭТ (рос.). Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 2 вересня 2018.
  19. ↑ sports.kz (14 березня 2009). Два «Т» разгромили «Кайсар» (рос.). Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 2 вересня 2018.
  20. ↑ sports.kz (22 березня 2009). Фавориты побеждают (рос.). Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 2 вересня 2018.
  21. ↑ Гол!/Sport Review (6.04.09). МАТЧ ТУРА: ТИХОНОВ НЕ НАЗНАЧАЕТ ПЕНАЛЬТИ - ОН ИХ ЗАБИВАЕТ (рос.). Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 2 вересня 2018.
  22. ↑ "Гол!"/"Sport Review" (12.04.09). ДУБЛЬ В ДЕНЬ РОЖДЕНИЯ (рос.). Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 2 вересня 2018.
  23. ↑ Михаил Козачков (20 квітня 2009). «Локо» стал единоличным лидером (рос.). Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 2 вересня 2018.
  24. ↑ "Гол!"/"Sport Review" (30.04.09). ОСТАНОВИЛСЯ ПОЕЗД (рос.). Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 2 вересня 2018.
  25. ↑ Женис Байхожа (12 травня 2009). Локомотиву нет равных (рос.). Республиканская газета «Sport&KS». Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 1 вересня 2018.
  26. ↑ Ален Іскаков (21 травня 2009). Тлешев дарит праздник «Актобе» (рос.). Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 2 вересня 2018.
  27. ↑ Женис Байхожа (29 травня 2009). Сергей Юран: «Буду подавать апелляцию» (рос.). Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 2 вересня 2018.
  28. ↑ Юлія Копцева (8 травня 2009). К нам едет «Спаситель» (рос.). Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 2 вересня 2018.
  29. ↑ "Гол!"/"Sport Review" (24.05.09). КОГДА ОБОРОНА СИЛЬНЕЕ АТАКИ (рос.). Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 2 вересня 2018.
  30. ↑ Михаил Васильев (18 червня 2009). Шацких едет в Казахстан (рос.). Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 2 вересня 2018.
  31. ↑ Михайло Козачков (20 червня 2009). Двойной удар Тлешева (рос.). Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 2 вересня 2018.
  32. ↑ Михайло козачков (24 червня 2009 року). Маленькая месть «Локо» (рос.). Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 2 вересня 2018.
  33. ↑ Михайло Козачков (5 липня 2009). Стадион будущего (рос.). Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 2 вересня 2018.
  34. ↑ Давид Лория: «Я очень рад вернуться домой» (рос.). 16 липня 2009. Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 2 вересня 2018.
  35. ↑ Михаил Козачков (15 липня 2009). Лория вернулся домой (рос.). Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 2 вересня 2018.
  36. ↑ Михайло козачков (9 серпня 2009). «Локомотив» на первом месте (рос.). Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 2 вересня 2018.
  37. ↑ Думан БАЛИКБАЄВ (27-29.09.09). ТРИУМВИРАТ НЕ РАСПАДАЕТСЯ (рос.). Sport Review. Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 2 вересня 2018.
  38. ↑ Михайло Козачков (30 жовтня 2009). Четвертое золото «Актобе» (рос.). Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 2 вересня 2018.
  39. ↑ Асан Ибраев (3 листопада 2009). Сергей Юран: «Футболисты и тренеры четвертый месяц не получают зарплату» (рос.). Республиканская газета «Sport&KS». Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 2 вересня 2018.
  40. ↑ Михайло Васильєв (26 січня 2010 (11:24)). Хольгер Фах: «Зовите меня просто Коуч» (рос.). Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 2 вересня 2018.
  41. ↑ Михайло Козачков (25 січня 2010, 12.42CET). "Локомотив" выбрал Фаха (рос.). Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 2 вересня 2018.
  42. ↑ Титова и Тихонова выгнали из «Локомотива» — Gazeta.ru 1.03.10 [Архівовано 3 вересня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  43. ↑ Астанинский «Локомотив» погасил часть задолженности перед Титовым и Тихоновым — newskaz.ru 4.01.2010 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  44. ↑ Александр Стрельников (25 травня 2010). Первый круг: Четверка number two (рос.). http://www.sports.kz/. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
  45. ↑ Александр Шатов (23 квітня 2010). Возвращение (рос.). http://www.sports.kz/. Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
  46. ↑ Алекандр Стрельников (5 травня 2010). Дан приказ: ему — в Европу… (рос.). http://www.sports.kz/. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
  47. ↑ Михаил Васильев (15 травня 2010). Четвертый — не лишний (рос.). http://www.time.kz/. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
  48. ↑ Александр Стрельников (18 травня 2010). Кубок: четвертьфиналисты определились (рос.). http://www.sports.kz/. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
  49. ↑ Нургали Нугыманов (19 червня 2010). «Тобол» опять единоличник (рос.). liter.kz. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
  50. ↑ Михаил Козачков (23 червня 2010). Волевой «Локомотив» (рос.). uefa.com. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
  51. ↑ Александр Шатов (27 червня 2010). «Локомотив» идет «без тормозов» (рос.). http://www.sports.kz/. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 3 вересня 2018.
  52. ↑ Александр Шатов (1 серпня 2010). Пять лучших (рос.). sports.kz. Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
  53. ↑ Александр Шатов (26 вересня 2010). «Великолепная четверка» (рос.). sports.kz. Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
  54. ↑ Михаил Козачков (28 жовтня 2010). Лидеры движутся вплотную (рос.). uefa.com. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
  55. ↑ Александр Шатов (1 листопада 2010). Пенальти для чемпиона (рос.). sports.kz. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 3 вересня 2018.
  56. ↑ Александр Шатов (6 листопада 2010). «Тобол» — золото! «Актобе» — серебро! «Иртыш» — бронза! (рос.). sports.kz. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 3 вересня 2018.
  57. ↑ Михаил Козачков (11 листопада 2010). Вторая попытка «Шахтера» (рос.). uefa.com. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018.
  58. ↑ Михаил Козачков (15 листопада 2010). Кубок у «Локомотива» (рос.). uefa.com. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 3 вересня 2018.
  59. ↑ Александр Шатов (14 листопада 2010). «Локомотив» берет свой первый Кубок (рос.). sports.kz. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 3 вересня 2018.
  60. ↑ «Тобол» — «Локомотив» 1:2. Премьера удалась! — Sports.kz 2.03.11 [Архівовано 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  61. ↑ ФК «Локомотив» переименован в ФК «Астана» — Sports.kz [Архівовано 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  62. ↑ Обращение болельщиков ФК «Локомотив» к президенту клуба Г. О. Лория [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  63. ↑ Обращение болельщиков ФК «Астана» к общественности [Архівовано 2014-02-22 у Wayback Machine.] (рос.)
  64. ↑ ФК «Астана» возглавил Протасов [Архівовано 23 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  65. ↑ «Астана» продлила контракт со Стойловым [Архівовано 5 вересня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  66. ↑ Стойлов назначен главным тренером сборной Казахстана [Архівовано 3 вересня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  67. ↑ Бабаян — главный тренер «Астаны» [Архівовано 17 травня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  68. ↑ Офіційно. Григорчук — головний тренер Астани. Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2018.
  69. ↑ «Астана» официально представила нового главного тренера [Архівовано 12 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  70. ↑ Григорчук розпочинає в Астані з розгромної перемоги. Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2018.
  71. ↑ Астана Григорчука на виїзді здобуває вольову перемогу над Кайратом. Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2018.
  72. ↑ Григорчук з Астаною здобув перемогу у першому матчі Ліги чемпіонів. Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2018.
  73. ↑ ЛЧ. Команда Григорчука впевнено подолала перший етап. Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2018.
  74. ↑ Астана — Мідтьюлланн 2:1. Григорчук перемагає завдяки далекобійній артилерії. Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2018.
  75. ↑ ЛЧ. Астана Григорчука зіграла нічию в Данії і вийшла до наступного раунду кваліфікації. Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2018.
  76. ↑ ЛЧ. Астана — Динамо Загреб 0:2. Григорчуку вказують на вихід з турніру?. Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2018.
  77. ↑ ЛЧ. Третій кваліфікаційний раунд. Астана Григорчука вилітає, чемпіон Угорщини робить прорив. Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2018.
  78. ↑ Роман Григорчук тимчасово покинув Астану. Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2018.
  79. ↑ Астана — АПОЕЛ 1:0. Як воротар вивів Астану в Лігу Європи. Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 5 вересня 2018.
  80. ↑ Основной состав. ФК Астана. Архів оригіналу за 4 березня 2012. Процитовано 8 липня 2014.
  81. ↑ 1xBet заключила контракт с ФК Астана. Ratingbet.com. Архів оригіналу за 5 липня 2018. Процитовано 8 вересня 2018.
  82. ↑ а б в Футбольный клуб «Астана» [Архівовано 31 травня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Спорт
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Астана_(футбольний_клуб)&oldid=40930437