Християнська Церква

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ця стаття є про християнську церкву як спільноту, про християнство як віровчення див. Християнство

Ікона, що зображує святих отцов Першого Нікейського собора (325), які тримають Нікейський символ віри (381)

Християнська Церква (грец. Ἐκκλησία, дослівноЗібрання або покликані) — у християнському розумінні це спільнота людей, які сповідують Ісуса Христа Богом і Збавителем від рабства дияволу і гріху.

Слідом за св. Павлом[1], християни вважають Церкву «Тілом Ісуса Христа», зокрема через таїнство Причастя Тіла і Крові Господньої — таїнство єднання віруючих з Христом.[2]

Розділ християнського богослов'я, що розвиває вчення про церкву називається еклезіологією. Християнське богослов'я розглядає Церкву у єдності земної (видимої) та небесної (невидимої)[2][3]. Під земною церквою розуміють всіх християн, що живуть на землі, а також ієрархічну структуру церкви. Головою небесної церкви є Ісус Христос, як її засновник, до неї входять також святі християн, що відійшли у вічне блаженство, янголи та Діва Марія.

Церква розглядається християнами як найважливіший та необхідний інститут християнства. Відповідно до вчення Кипріана спасіння душі поза церквою вважається неможливим (лат. Extra Ecclesiam nulla salus – поза церквою немає спасіння). В цьому аспекті Церква стає предметом християнської віри, зокрема Нікейський символ віри, що сповідується католицькою, православною та більшістю протестантськими церквами, включає такі слова:

Вірую в єдину, святу, соборну, апостольську Церкву

Становлення Церкви[ред.ред. код]

Християнство виникло у I столітті в Юдеї, на той час провінції Римської Імперії, його засновником став Ісус з Назарету, який вважається християнами Сином Божим. Поява Ісуса Христа передбачалася багатьма пророками, про що зазначено у Старому Заповіті, а безпосередньо початку проповідування Ісуса передувала діяльність Івана Хрестителя, який, очікуючи Христа, проповідував і хрестив людей на річці Йордан з жовтня 27 р. н. е.

Богослови[3] виділяють кілька етапів встановленням Христом Церкви. Ісус покликав до себе учнів[4], вибрав з-поміж них апостолів[5] та послав їх проповідувати «Царство Боже»[6]. Важливим етапом було встановлення таїнств, зокрема хрещення,[7] Причастя [8], Покути[9] і священства[10]. Перед смертю Ісус Христос заповів своєму учневі Петру, що на ньому Він збудує «Церкву Свою» [11] і заповів Петрові «ключі» «від Царства Небесного» [12]

Кульмінаційним моментом християнства вважається мученицька смерть і воскресіння Христове. Християни вважають, що саме завдяки жертвенній смерті Ісуса Христа кожна людина отримала можливість спасіння, а згідно зі словами самого Ісуса «ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене»[13]. Воскресіння Христа нерозривно пов'язується з майбутнім воскресінням мертвих[14], «бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес. А як Христос не воскрес, то марна віра ваша, — ви ще у гріхах ваших» [15]

Вознесіння та сходження Святого Духа є завершальним етапом творення Церкви, вважається, що з цього моменту Христос постійно діє у Церкві через Святого Духа[3]. Першими священниками стали апостоли, яким Ісус перед вознесінням заповідав зробити учнями «всі народи, христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа»,[7] обіцяючи бути з ними «по всі дні аж до кінця віку»[16]. В свою чергу, апостоли надавали священицьку владу іншим, настановляли їх єпископами[3], заповідаючи їм наступне:

«Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу, яку власною кров'ю набув Він»[17]

Єдність і розколи Церкви[ред.ред. код]

Христос заповідав християнам єдність, про що, зокрема свідчать такі слова:

«Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав.»[18]
. Богослови також наголошують на тому, що слово Церква в Біблії вживається в однині[19], зокрема й Ісусом у заповіті апостолові Петрові.[11] Апостол Павло застерігав християн, «щоб ви всі говорили те саме, і щоб не було поміж вами поділення, але щоб були ви поєднані в однім розумінні та в думці одній!» [20].

Проте історія християнської церкви засвідчила декілька розколів, що можна прослідкувати з наступної таблиці:

спрощена схема церковних розколів

Найбільшим в історії християнської церкви став Розкол 1054 року, що розділив християнство на дві великі конфесії - католицизм і православ'я. В період реформації від католицизму відокремився протестантизм, який в свою чергу також поділився на кілька течій. Внутрішні церковні розколи відбувалися і всередині найбільших конфесій, наприклад Папська схизма в кінці XIV століття, або поява "неканонічних" православних церков.

Протягом історії неодноразово здійснювались спроби подолання церковних розколів. Так, Папська схизма була подолана на Констанцькому соборі. Спроби подолання розколу між католицизмом і православ'ям були здійснені на Флорентійському соборі. Флорентійська унія була підписана, зокрема, Константинопольським патріархом Йосифом II і митрополитом Київським і всієї Руси Ісидором, проте ця унія не була визнана московським духовенством, а пізніше від неї відмовились і інші східні православні церкви. Намаганням об'єднання християн католицькі богослови вважають Берестейську унію 1596 року [3], результатом якої стало виникнення української греко-католицької церкви, в той же час на думку істориків ця унія поглибила розкол суспільства, започаткувала нову площину розшарування[21]

У XX столітті рухом за зближення церков стає екуменізм. Переломним в історії православно-католицьких відносин став 1965 рік, коли Патріарх Константинопольський Афінагор I і Папа Римський Павло VI скасували взаємні анафеми, накладені 1054 року. Проте екуменічний рух має як прихильників, так і супротивників, наприклад протоєрей Олександр Лєбєдєв ввадажає екуменізм "духовною хворобою"[22]

Християнські церкви сьогодні[ред.ред. код]

Загалом близько 2 106 962 000 людей із 238 країн світу або 33% земного населення вважають себе християнами. На сьогоднішній день в християнській церкві, як спільноті виділяють 3 основних течії: Католицизм, Протестантизм, Православ'я, та низку дрібніших.

Католицизм представлений Римо-католицькою церквою та рядом східних католицьких церков. На чолі Католицької Церкви стоїть Римський єпископ — Римський Папа.

Православ'я представлено 15 автокефальними церквами, що мають між собою євхаристійне спілкування, а також рядом церков, які не визнаються цими 15 церквами.

Як єдиної в адміністративно-організаційному плані Протестантської Церкви не існує. Ця течія представлена сотнями течій, з чисельністю від сотні членів до багатомільйонних спільнот. В цьому напрямі існують безліч відгалужень зокрема: Адвентисти, Англікани, Баптисти, Кальвіністи, Лютерани, Мормони, Муністи, П'ятидесятники, Сайентологи, Харизмати Христадельфіяни та безліч інших.

Суть християнського віровчення є викладена в 12 постулатах Символу Віри, який виголошується тими хто вступають в християнську церкву через обряд хрещення, що вважається духовним перенародженням та омиттям від гріхів через Христову Кров. В православній і католицькій церквах Символ Віри виголошується вірними християнами під час кожного богослужіння з таїнством причастя.

Див. також[ред.ред. код]

Використані джерела[ред.ред. код]

  1. 1 Кор. 12:27
  2. а б FAQ Української православної церкви
  3. а б в г д Основи догматичного богослов'я. – Львів:Місіонер,1997;
  4. див. напр. Лк. 5:10-11,27-28
  5. Лк. 6:12
  6. Лк. 9:1
  7. а б Мт. 28:19
  8. Мт. 26:26
  9. Ів. 20:22
  10. Лк. 22:19
  11. а б Мт. 16:18
  12. Мт. 16:19
  13. Ів. 14:6
  14. Г. і А. Щепанські, Т. Кунда Святе Письмо заперечує навчання Свідків Єгови. Переклад з польської, Львів 1996
  15. 1 Кор. 15:14-17
  16. Мт. 28:20
  17. Дії 20:28
  18. Ів. 17:22-23
  19. Свящ. В. Данилов. О единстве Церкви.
  20. 1 Кор. 1:10
  21. О. Д. Бойко Історія України
  22. http://www.fatheralexander.org/booklets/russian/ecumenism_a_lebedev.htm Православная Протоиерей Александр Лебедев. Церковь и экуменическое движение сегодня.