Хард-транс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хард-транс
Стилістичні походження
Походження
Типові інструменти
Популярність 2000-ні роки, Європа, Східна Європа, США

Хард-транс (англ. hard trance) — різновид трансу, що виник у середині 1990-х і вважається одним з найбільш ранніх відгалуджень цього напрямку.[1]

Про стиль[ред.ред. код]

Як і власне транс, хард-транс споріднений з техно і хаузом. Хард-транс характеризується особливо важкою бас-бочкою (в розмірі 4/4), дещо швидшим темпом (140—150 bpm), «кислотними» ефектами, енергійнішою лінією басу. Мелодична лінія навіть менше розвинена ніж у трансі, загальне звучання можна охарактеризувати як футуристичне і космічне.

Найхарактерніший ранній хард-транс виходив в 1994 році на німецькому лейблі HartHouse. Одержав досить широке поширення в Англії й у континентальній Європі. До представників цієї течії відносять гурти: Gary-D, Marcel Woods, Cosmic Gate, Dj Scot Project, DuMonde, Jesselyn, Darude, Luca Antolini, Andrea Montorsi, Kamui, ASYS, Space Frog, Beam vs Cyrus, Masif DJ's, Alphazone, Dave Joy, Ultraform, Hennes & Cold, Dave 202, Vandall, Sa.Ve.Ooh, Fauso, Tommy Pulse.

Історія[ред.ред. код]

Хард-транс виник у епосі хардкор брейкбіту, яка походила від бельгійської сцени New Beat, індустріального стилю техно. Коли громада прихильників хардкор брейкбіту розділилася на окремі піджанри, хард-транс почав розвиватися в рамках авторів брейкбіт хардкору. Внаслідок розвітку, хард-транс став одним з домінуючих і найуспішніших стилів електронної музики в 1990-х в континентальній Європі і по всьому світу. Британська електронна музична сцена відокремилася і приділяла більше уваги іншим стилям, таким як jungle, dnb, хардкор, техно і хауз.[2]

Популярність, комерціалізація[ред.ред. код]

Європа[ред.ред. код]

Залишаючись популярним в 1993—1997 рокаї в Європі, хард-транс найчастіше асоціювався з мега-рейвами з багатьма тисячами учасників (рейверів). Багато з альбомів компіляцій було випущено основоположниками стилю і тими клубами, що вирішили займатись просуванням цього стилю в маси. Згодом хард-транс здобув велику популярність і досяг комерційного статусу, приблизно з 1995-го року він також відомий як «maximaal». Протягом 1990-х популярність стилю послужила підґрунтям для безлічі популярних і фінансово успішних треків. Коли стилем зацікавились великі лейбли, хард-транс врешті стає активно рекламуватись на збірках, на телебаченні, радіо та в інших ЗМІ.

Згодом звук хард-трансу стає шаблонним, все частіше використовуються популярні елементи попередніх успішних треків, стиль стає перевантаженим музичними шаблонами. Такий підхід до написання треків призвів згодом до різкого падіння популярності жанру, падіння продажів, в результаті чого великі лейбли відмовились від активної роботи з хард-трансом. Згодом цей стиль знов переодить до статусу андерграунд-культури.

Великобританія[ред.ред. код]

Хард-транс вперше став популярним в Великобританії серед прихильників техно-спільноти в таких клубах, як Heaven, Trade, Melt та Fist або на сценах The Omen у Морлі та Club UK у Лондоні. В об'єднаному королівстві хард-транс ніколи так і не отримав великої популярності, як на континенті, бо вже тоді на британській електронній сцені давно і успішно грали jungle, dnb, hardcore та house.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Trance music. A definition of genre. Trance, goa, psy, house, progressive and more.... www.moodbook.com. Процитовано 2016-07-27. 
  2. A history of trance music. Toucan Music. Процитовано 2016-07-27. 

Посилання[ред.ред. код]