Національний університет цивільного захисту України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національний університет цивільного захисту України
НУЦЗУ
Харків
Міжнародна назва National University of Civil Defence of Ukraine
Тип навчальний заклад[1]
Країна  Україна[1]
Гасло Запобігти, врятувати, допомогти
Засновано 1928[1]
Акредитація IV  рівня
Ректор Садковий Володимир Петрович
Випускники Категорія:Випускники національного університету цивільного захисту України
Адреса 61023, м. Харків, вул. Чернишевська, 94
Сайт www.nuczu.edu.ua
Мапа

Національний університет цивільного захисту України (НУЦЗУ) — один із найстаріших закладів вищої освіти — єдиний у системі ЗВО нашої держави, який здійснює підготовку фахівців за всіма освітньо-кваліфікаційними рівнями й спеціальностями для цивільного захисту України та інших країн.

Вступники, які виявили бажання навчатись у Національному університеті цивільного захисту України на денній формі навчання за рахунок державного замовлення, для оформлення особової справи кандидата на навчання особисто звертаються з письмовою заявою до органів та підрозділів ДСНС України за місцем постійного проживання з 1 січня до 1 червня року вступу. Абітурієнти — майбутні курсанти — обов'язково (окрім ЗНО) складають іспит в університеті з фізичної підготовки.

Матеріально-технічна база університету дозволяє навчати до 3000 курсантів та студентів денної форми навчання. Щороку з лютого місяця працюють підготовчі курси з української мови та літератури і фізичної підготовки.

Студенти і курсанти мають можливість навчатися на військовій кафедрі підготовки офіцерів запасу.

До складу науково-навчальної та соціально-побутової бази НУЦЗУ входять п'ять об'єктів, загальною площею майже 25 гектарів: головна база навчального закладу розташована на вулиці Чернишевській, 94, великий навчально-тренувальний майданчик — на вулиці Баварській,7, а також функціонують об'єкти на вулицях Лермонтовській, 28, Пушкінській, 102/а і масштабний полігон в урочищі Фігурівка Чугуївського району Харківської області.

В університеті є унікальний тренувальний полігон у межах міста, розташований за адресою: вул. Баварська,7. На цій території проходять практичні заняття в умовах, наближених до реальних. Тут є автотехніка, яка імітує ДТП за участі громадського транспорту (автомобіля, автобуса та тролейбуса), штучно створені зруйновані будівлі й завали, справжнісінькі гелікоптер Мі-8 та літак АН-26, на яких курсантів навчають ліквідувати будь-які надзвичайні ситуації на авіатранспорті, а також залізнична цистерна, де відпрацьовуються дії з ліквідації наслідків техногенних катастроф. Окрім того, обладнано два водоймища для навчання рятування на водних об'єктах та манеж для верхолазів.

На навчально-тренувальному полігоні в урочищі Фігурівка Харківської області курсанти проходять топографічну підготовку й відпрацьовують практичні навички з гасіння лісових пожеж та ліквідації наслідків інших природних катаклізмів.

Спортивний вишкіл вихованців проводиться з п'яти розділів: легкої атлетики, гімнастики, лижної підготовки, спортивних ігор та плавання. Крім того, проводиться велика спортивно-масова робота зі службово-прикладних видів спорту: боротьби самбо; військово-спортивного багатоборства; дзюдо; панкратіону; рукопашного бою; боксу; кікбоксингу; тхеквондо; карате; легкої атлетики; кульової стрільби; стрільби з бойової зброї; гирьового спорту; лижних гонок; настільного тенісу; пауерліфтингу; плавання; офіцерського триборства; поліатлону; пожежно-прикладного спорту; волейболу; баскетболу; міні-футболу; футболу.

В університеті є унікальний музей, що вміщує понад 8 тисяч експонатів та світлин.

Навчальний заклад засновано у 1928 році. За роки функціонування закладу підготовано понад 35 тисяч фахівців, серед них — майже 800 спеціалістів для Республіки Азербайджан, Таджикистану, Молдови, Грузії, Вірменії.

Історія[ред. | ред. код]

Історія навчального закладу започаткува́лася 17 липня 1928 року, коли Радою Народних Комісарів УРСР була прийнята постанова про створення в місті Харкові дворічних постійних Всеукраїнських пожежно-технічних курсів. Згодом, у процесі свого становлення та розвитку, назва навчального закладу неодноразово змінювалася. У 1930 році Всеукраїнські пожежно-технічні курси були реорганізовані у Харківський пожежний технікум НКВС УРСР. У 1938 році у зв'язку із воєнізацією пожежної охорони міст, виникла необхідність у вишколі та перекваліфікації значної кількості фахівців для міських пожежних частин, Харківський пожежний технікум НКВС УРСР був реорганізований у Курси удосконалення командного складу міської пожежної охорони (КУКС) НКВС СРСР. У липні 1941 року Курси реорганізовали у ІІІ, а у 1943 році — IV Пожежно-технічну школу НКВС СРСР. Нада́лі, у вересні 1946 року, IV ПТШ реорганізовали у Харківське пожежно-технічне училище МВС СРСР з трирічним терміном навчання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 258 від 27 квітня 1994 року на базі Харківського пожежно-технічного училища МВС України було створено Харківський інститут пожежної безпеки МВС України, а у червні 2000 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1024 від 27 червня 2000 року навчальний заклад отримав статус академії.

Згідно з Указом Президента України № 47/2003 від 27 січня 2003 року Академія пожежної безпеки України була виведена зі складу Міністерства внутрішніх справ України і передана до структури Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Емблема Університету до набуття статусу національного у 2009 році.

Рішенням колегії МНС України від 5 березня 2003 року № 1 Академія пожежної безпеки України була визнана провідним вищим навчальним закладом МНС України з питань підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. У зв'язку з цим на навчальний заклад було покладено координацію навчально-методичної та наукової роботи вищих навчальних закладів в структурі МНС України.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 року № 10-р академію реорганізано в Академію цивільного захисту України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 290-р Академію цивільного захисту України реорганізовано в Університет цивільного захисту України (2006).

Згідно з Указом Президента України «Про надання Університету цивільного захисту України статусу національного» від 1 грудня 2009 р. № 990/2009 «…ураховуючи загальнодержавне та міжнародне визнання результатів діяльності Університету цивільного захисту України, його вагомий внесок у розвиток національної освіти і науки…» вузу надано статус національного й іменовано надалі — Національний університет цивільного захисту України[2].

Структура, спеціальності[ред. | ред. код]

Сьогодні навчальний процес в університеті забезпечують:

  • Факультет цивільного захисту;
  • Факультет оперативно-рятувальних сил;
  • Соціально-психологічний факультет;
  • Факультет пожежної безпеки;
  • Факультет техногенно-екологічної безпеки;
  • Навчально-науково-виробничий центр;
  • Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля.

Підготовку фахівців здійснюють за всіма освітньо-кваліфікаційними та освітньо-науковими рівнями (бакалавр, магістр, доктор філософії, доктор наук). У  стінах НУЦЗУ курсанти й студенти опановують дев'ять професій (цивільну безпеку, пожежну безпеку, хімічні технології та інженерію, психологію, екологію, технології захисту навколишнього середовища, публічне управління та адміністрування, менеджмент і туризм) за 18 спеціалізаціями.

Підготовку фахівців вищої кваліфікації здійснюють через докторантуру та ад'юнктуру, яка відповідно до вимог нормативних документів має ліцензію на п'ять спеціальностей — цивільна безпека, пожежна безпека, технології захисту навколишнього середовища, психологія, публічне управління та адміністрування.

В університеті функціонують чотири спеціалізовані вчені ради з розгляду кандидатських і докторських дисертацій за спеціальностями пожежна безпека, цивільний захист, екологічна безпека, психологія діяльності в особливих умовах, механізми державного управління, ДУ в сфері державної безпеки та охорони громадського порядку. Тож кожен аспірант, докторант має добру нагоду захистити свої наукові напрацювання.

Керівництво[ред. | ред. код]

Ректор НУЦЗУ: генерал-лейтенант служби ЦЗ Садковий Володимир Петрович, доктор наук, професор.

Проректори:

  • перший проректор полковник служби цивільного захисту Коврегін Володимир Володимирович, доктор наук з державного управління, доцент;
  • проректор з навчальної та методичної роботи полковник служби цивільного захисту Ключка Юрій Павлович, доктор технічних наук, старший науковий співробітник;
  • проректор з наукової роботи полковник служби цивільного захисту Андронов Володимир Анатолійович, доктор технічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України;
  • проректор з персоналу полковник служби цивільного захисту Титаренко Андрій Вікторович, кандидат психологічних наук, доцент;
  • проректор — начальник відділу організації служби полковник служби цивільного захисту Семків Олег Михайлович, доктор технічних наук, професор;
  • проректор — начальник навчально-науково-виробничого центру Домбровська Світлана Миколаївна, доктор наук з державного управління, професор, заслужений працівник освіти України.

Начальники факультетів, інституту:

  • в. о. начальника ЧІПБ ім. Героїв Чорнобиля — генерал-майор служби цивільного захисту Гвоздь Віктор Михайлович, кандидат технічних наук, професор, заслужений працівник цивільного захисту України;
  • начальник факультету цивільного захисту — полковник служби цивільного захисту Удянський Микола Миколайович, кандидат технічних наук, доцент;
  • начальник факультету оперативно-рятувальних сил — підполковник служби цивільного захисту Пономаренко Роман Володимирович, доктор технічних наук, професор;
  • начальник соціально-психологічного факультету — полковник служби цивільного захисту Олійников Олексій Анатолійович, кандидат психологічних наук;
  • начальник факультету пожежної безпеки — полковник служби цивільного захисту Ромін Андрій Вячеславович, доктор наук з державного управління, професор;
  • декан факультету техногенно-екологічної безпеки — Мєтєльов Олександр Володимирович, кандидат технічних наук, доцент;

Відомі випускники[ред. | ред. код]

Герої Радянського Союзу[3]
Випускники, які удостоєні генеральських звань
  • Десятников Пилип Миколайович (1949) — генерал-майор внутрішньої служби.
  • Кімстач Ігор Фотієвич[ru] (1949) — генерал-майор внутрішньої служби
  • Мікєєв Анатолій Кузьміч[ru] (1949) — генерал-лейтенант внутрішньої служби, доктор економічних наук, професор
  • Додоматов Ісроїл (1955) — генерал-майор
  • Тараканов Микола Дмитрович (1956) — генерал-майор внутрішньої служби, доктор технічних наук, член Президії РАПН
  • Ярмак Дмитро Данилович (1956) — генерал-майор
  • Дедіков Володимир Євгенович (1959) — генерал-майор внутрішньої служби
  • Астапов Валерій Петрович (1961) — генерал-лейтенант внутрішньої служби
  • Турбін Віталій Борисович (1961) — генерал-лейтенант внутрішньої служби
  • Сурмава Джумбер Євтіхеєвич (1961) — генерал-майор поліції
  • Попов Віталій Іванович[ru] (1961) — генерал-майор міліції
  • Рубцов В'ячеслав Федорович (1963) — генерал-майор внутрішньої служби
  • Салютин Віктор Афанасійович[ru] (1963) — генерал-майор внутрішньої служби
  • Рева Григорій Васильович (1968) — генерал-полковник внутрішньої служби, кандидат технічних наук, Міністр України з питань надзвичайних ситуацій
  • Тарабрін Юрій Васильович (1969) — генерал-майор міліції
  • Пучнін Володимир Михайлович (1969) — генерал-майор міліції
  • Музика Віталій Миколайович (1969) — генерал-лейтенант міліції
  • Хижняк Борис Борисович (1969) — генерал-майор внутрішньої служби
  • Гусейнов Мурад Гошум огли (1971) — генерал-майор внутрішньої служби
  • Росоха Володимир Омелянович (1972) — генерал-лейтенант внутрішньої служби
  • Горбенко Микола Олексійович (1973) — генерал-майор служби цивільного захисту
  • Гулуа Георгій Абібоєвич (1976) — генерал-майор поліції
  • Числов Олександр Іванович (1976) — генерал-майор міліції
  • Садковий Володимир Петрович (1976) — генерал-лейтенант служби цивільного захисту, доктор наук, професор, Ректор НУЦЗУ
  • Денисюк Станіслав Федорович (1978) — генерал-лейтенант міліції
  • Анікєєв Сергій Володимирович (1978) — генерал-майор внутрішньої служби
  • Мірошниченко Олександр Іванович (1981) — генерал-майор
  • Фарадов Руфат Лятиф огли (1982) — генерал-майор внутрішньої служби
  • Завідонов Дмитро Євгенович (1986) — генерал-майор міліції
  • Крук Сергій Іванович (1999) — генерал-майор служби цивільного захисту
  • Грицаєнко Максим Георгійович (1999) — генерал-майор служби цивільного захисту.

Бібліотека[ред. | ред. код]

На сьогоднішній день бібліотека має багатогалузевий фонд, що нараховує більше 116 тис. екземплярів на паперових носіях. Щорічно фонд поповнюється на 1500 одониць. Близько 900 електронних документів відкрито для користування в електронній бібліотеці. Найважливішим напрямком у роботі бібліотеки було і залишається сприяння формуванню культури та інтелекту, широкого кругозору майбутніх фахівців шляхом проведення різних масових заходів: літературно-музичних віталень, вечорів пам'яті, читацьких конференцій, відкритих переглядів нових надходжень, ілюстрованих виставок книг та періодики.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в GRID Release 2017-05-22 — 2017-05-22 — 2017. — doi:10.6084/M9.FIGSHARE.5032286
  2. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 990/2009 — Офіційне представництво Президента України
  3. Наші випускники | Выпускники ХПТУ, ХИПБ, АПБУ, АГЗУ, УГЗУ, НУГЗУ. vypusk.apbu.edu.ua. Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 5 липня 2020. 

Джерела[ред. | ред. код]