Хаш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хаш

Хаш (вірм. խաշ, груз. ხაში) — рідка гаряча страва, різновид супу. Одна з найдавніших страв, що набула поширення по всьому Кавказу і Закавказзю [1] [2], ймовірно, мала ритуальний характер. Спочатку була їжею бідняків.

Інгредієнти[ред. | ред. код]

Етимологія назви[ред. | ред. код]

Назва «хаш», за однією версією, походить від вірменського «хашел» (խաշել) – «варити». [3]

Приготування[ред. | ред. код]

  • Ретельно обпалити, вичистити, пошкрябати і вимити яловичі ноги. Розрубати їх уздовж і покласти в холодну воду на добу, змінюючи воду кожні дві–три години (у Вірменії традиційно кладуть ноги на 10–12 годин в холодний струмок). Варити ноги на слабкому вогні як мінімум 6–8 годин (в цілому). Допускається, хоча і небажано, в процесі варіння додавати воду замість тієї, що википіла – як і в будь-якому іншому випадку, окріп.
  • Ретельно пошкрябати та вимити шлунок, покласти в холодну воду, варити до зникнення специфічного запаху. Тим, хто абсолютно не переносить запаху шлунку, можна порадити кількаразово поварити по півгодини, зливаючи відвар, та наливаючи свіжу воду. Готовий рубець промити й нарізати тонкими смужками, додати до ніжок, що варяться, й варити до м'якості.
  • Посолити вже готовий хаш.

Вживання[ред. | ред. код]

Хаш традиційно вживають рано вранці, наступного дня після трапези і вживання спиртного. Хаш їсться до сніданку або замість сніданку. До хашу також може додаватися порубаний часник, пряна зелень: петрушка, селера, кіндза. Додатково разом з хашем може вживатися гостра редька. Їдять хаш, закушуючи тертою редькою, лавашем та прянощами – (базиліком та естрагоном).

Згідно з питанням із передачі Що? Де? Коли?, вірменський Вірменія хаш не любить три речі: коньяк (хаш їдять тільки під горілку), жінок (вони не повинні їсти часник) і тостів (тому що вони звичайно довгі й великі, а хаш треба їсти лише в гарячому стані).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Хаш (Вірменська кухня). Архів оригіналу за 10 липень 2018. Процитовано 20 липень 2018. 
  2. [1]
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 вересня 2009. 

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]