Перейти до вмісту

Лаваш

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лаваш
Лаваш - прісний білий хліб
ТипХліб
Походження
Входить у національні кухнівірменська кухня Редагувати інформацію у Вікіданих
Час приготування30 хвилин
Необхідні компонентиБорошно, кухонна сіль
277 ккал (1160 кДж)
Харчова
цінність
(на порцію)
9,1 г
1,1 г
Глікемічний індекс 70 (високий)
Схожі стравиТандир-нан
Лаваш, приготування, значення та зовнішній вигляд традиційного хліба як вираження культури у Вірменії
Світова спадщина
Різні види лавашу на ринку в Єревані
КраїнаВірменія Вірменія
Об'єкт 00985
Зареєстровано:2014 (38 сесія)

CMNS: Лаваш у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Лава́ш (вірм. լավաշ, перс. لواش lavâš, груз. ლავაში, тур. lavaş, азерб. lavaş) прісний білий хліб у вигляді тонкого коржа із пшеничного борошна, розповсюджений переважно між народами Кавказу. Вірменський лаваш включений у список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО[1][2].

Лаваш — найпоширеніший тип хліба у Вірменії, Ірані та Азербайджані. Іноді тісто перед випічкою посипають смаженим насінням кунжуту і/або маку. Поки лаваш гарячий він як маїсовий корж, але потім він швидко висихає, стаючи ламким і твердим. М'яка форма краще підходить для створення обгорнених у корж бутербродів, однак суха форма довше зберігається і може застосовуватися замість хліба в церемонії євхаристії у Вірменської апостольської церкви. Лаваш також використовується із шашликом.

Традиційно печеться на внутрішній гарячій стінці печі тондиру, також називаної «тонир» вірменською мовою, «танур» перською мовою, «тоне» грузинською мовою, «тендир» азербайджанською мовою, і «тандур» в Індії, Туреччині. Такий самий метод випікання хліба використовується всюди в Середній Азії, у Вірменії, Ірані, Грузії, Туреччині й у Сполучених Штатах. Через його простий рецепт і простоту кулінарії залишився популярним усюди на Східному Середземномор'ї, Ірані і на Кавказі починаючи із прадавніх часів. Лаваш також часто печуть і продають на Гаваях у твердій формі.

Історія

[ред. | ред. код]

Гіл Маркс простежує історію лаваша до ранніх інновацій випікання тонких коржів на теракотових сковородах. Ранні форми хліба випікалися як коржі на розпеченому камінні або у вугіллі, але з початком використання сковорідок хліб довелося робити тоншим, щоб він повністю пропікався і не підгорав, подібно до хліба ракік, описаного в Біблії. З появою ранніх печей стало можливим випікання товстіших буханців[3].

Згідно зі словником The American Heritage Dictionary of the English Language, лаваш — це «тонкий прісний коржик вірменського походження»[4]. У 2014 році лаваш був описаний у списку Нематеріальної культурної спадщини людства як «вираження вірменської культури». Це рішення призвело до протестів в Азербайджані, Ірані, Киргизстані та Казахстані через претензії, що ця страва є «регіональною», а не виключно «вірменською»[5].

Походження лаваша часто приписують Вірменії[6][7] або Ірану[8]. Історик їжі Гіл Маркс визначає походження більш узагальнено — Близький Схід[9].

У 2025 році Вірменія подала заявку на реєстрацію географічного зазначення (GI) для вірменського лаваша.

Приготування

[ред. | ред. код]

Лаваш готують з борошна, води, дріжджів, цукру та солі. Його також можна робити у бездріжджовому варіанті, виключивши цукор і дріжджі. Перед випіканням іноді посипають підсмаженим кунжутом та/або маком. Традиційно тісто розкочують пласким шаром і ліплять до гарячих стінок глиняної печі.

Використання

[ред. | ред. код]

У вірменських селах сушений лаваш складають високими стосами для подальшого використання, а коли приходить час відновити хліб, його збризкують водою, щоб він знову став м'яким. Сухий хліб кришать у хаш, тоді як свіжий лаваш використовують для загортання вірменської страви — шашлику (хоровац), а також для приготування інших ролів із зеленню та сиром.

В Ірані, Туреччині та деяких країнах Близького Сходу лаваш використовують із кебабами для приготування ролів дюрюм, наприклад, тантуні. У сухому вигляді залишки лаваша використовують в Ірані для приготування швидких страв після розмочування водою, маслом або сиром.

У турецькій кухні лаваш також може використовуватися для солодких страв і подаватися разом із традиційними турецькими десертами, такими як кайсефе, хасуде, пестіл кавурмаси (тушкована фруктова пастила), агуз та халва[10].

У кашмірській кухні лаваш традиційно вживають з ранковим чаєм, також відомим як Нун Чай або Шир Чай.

У сучасних рецептах лаваш можна використовувати як тісто для піци[11].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Travel-координатор (27 серпня 2020). Які страви складають Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО? - Статья Мандрии. Мандрия UA (рос.). Процитовано 16 квітня 2021.
  2. Лаваш включен в список нематериального культурного наследия ЮНЕСКО. www.tert.am (рос.). Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.
  3. Gil Marks (2010). Encyclopedia of Jewish Food. John Wiley and Sons. с. 355.
  4. Lavash. The American Heritage Dictionary.
  5. Lomsadze, Giorgi (3 грудня 2014). Armenia, Azerbaijan at Loggerheads Over Lavash. EurasiaNet. Процитовано 10 грудня 2016.
  6. Sergio O. Serna-Saldivar (2012). Cereal Grains: Laboratory Reference and Procedures Manual. CRC Press. с. 217. ISBN 9781439855652. Lavash is another popular flat cracker bread with ancient roots in Armenia.
  7. Albala, Ken (ред.). Food Cultures of the World Encyclopedia, Volume 1. Santa Barbara, California: Greenwood Press. с. 5. ISBN 9780313376269. ...on lavash, a traditional flatbread of Armenia similar to tortilla...
  8. Karizaki, Vahid Mohammadpour (1 березня 2017). Ethnic and traditional Iranian breads: different types, and historical and cultural aspects. Journal of Ethnic Foods. 4 (1): 8—14. doi:10.1016/j.jef.2017.01.002. ISSN 2352-6181. The origin of lavash is most probably from Iran, according to the state of the encyclopedia of Jewish food.
  9. Gil Marks (2010). Encyclopedia of Jewish Food. John Wiley and Sons. с. 355.
  10. Her Yönü ile Ani. TTOK. 2019.
  11. Shulman, Martha Rose (26 жовтня 2010). Lavash Pizza With Tomatoes, Mozzarella and Goat Cheese. The New York Times.

Посилання

[ред. | ред. код]