Хирів (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Хирів

Самбір — Стар'ява
Нижанковичі — Хирів
Львівська залізниця
Львівська дирекція
Хирів

Хирів (вокзал)-1.JPG
49°31′54″ пн. ш. 22°51′02″ сх. д. / 49.53167° пн. ш. 22.85056° сх. д. / 49.53167; 22.85056Координати: 49°31′54″ пн. ш. 22°51′02″ сх. д. / 49.53167° пн. ш. 22.85056° сх. д. / 49.53167; 22.85056
Рік відкриття 1870 (152 роки)
Тип вузлова, прикордонна
Колій 3
Платформ 3
Тип платформ(и) бічна та 2 острівні
Форма платформи прямі
Ширина платформи, м ~ 1 м
Відстань до ст. Самбір, км 31
Відстань до ст. Нижанковичі, км 23
Відстань до ст. Стар'ява, км 8
Код станції 374901 ?
Код «Експрес-3» 2218536 ?
Послуги Залізнична станція Квиткова каса Оформлення багажу
Хирів. Карта розташування: Львівська область
Хирів
Хирів
Хирів на Вікісховищі

Хи́рів — вузлова, прикордонна залізнична станція 4-го класу Львівської дирекції Львівської залізниці на перетині ліній Самбір (31 км) — Стар'ява (8 км) та Нижанковичі (23 км) — Хирів. Розташована в місті Хирів Самбірського району Львівської області, за 41 км від станції Перемишль-Головний (Польща) та 112 км від станції Стрий.

На станції діє пункт контролю Хирів — Коростенко на кордоні з Польщею.

Історія[ред. | ред. код]

Станція і вокзал у Хирові були побудовані завдяки прокладенню у 1870 році Першої угорсько-галицької та Дністрянської залізниці. Станцію проєктували як важливий пересадковий залізничний вузол. Майже в центрі міста був зведений великий, як для маленького Хирова, вокзал, щоб подорожні могли тут зупинятись на нічліг. Будинок вокзалу дуже був пошкоджений під час Першої та Другої світових воєн, проте вцілів і був відбудований. Понині будівля вокзалу зберіглася у задовільному стані. Вона є окрасою міста Хирова.

На залізничній лінії від Перемишля до Хирова дільницю Мальховіце — Нижанковичі на українсько-польському кордоні, яка не експлуатується з 1995 року, Польща та України планують відновити. З боку Польщі потрібно відновити 12 км між Перемишлем та Мальховіце, що збереглися у непоганому стані. За попередніми оцінками, проєкт коштуватиме 25 мільйонів злотих (приблизно 178,3 мільйона гривень).

Заплановано реалізувати проєкт до кінця 2022 року. Міністерство інфраструктури України водночас веде переговори щодо будівництва з польським відомством. Залізнична колія дозволить з'єднати західні області України зі східною частиною Польщі. Попередньо планують, що маршрут пролягатиме від Перемишля через Нижанковичі до Хирова, далі — через Смольницю до Устриків-Долишніх та Загір'я[1].

У 2021 році польські волонтери вирішили власноруч розчистити територію на своїй частині. Територією України проходить майже 40 км залізничної лінії.

Пасажирське сполучення[ред. | ред. код]

Станція Хирів від самого початку була важливим залізничним вузлом, особливо до Першої світової війни. Проте за часів СРСР та незалежної України вона втратила своє стратегічне значення. Нині на станції здійснюються лише вантажні перевезення. Відновити колишню славу станції Хирів зможуть хіба що майбутні туристичні маршрути або активне залізничне сполучення в цьому регіоні між Польщею та Україною.

Через асоціацію з Європейським Союзом, отримання Україною безвізу, зростання туристів та трудової міграції, бізнес- та транскордонне співробітництво, що викликало величезне навантаження на всі пункти пропуску на західному кордоні України з Європейським Союзом, «Укрзалізниця» планує запустити ще одне залізничне сполучення з Польщею між двома населеними пунктами – містами Хирів (Львівська область) та Загір'я (Загуж) (Підкарпатське воєводство)[2].

З 18 березня 2020 року пасажирське сполучення припинене на невизначений термін.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021) Page white excel.png(рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

Посилання[ред. | ред. код]