Івано-Франківськ (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Станція Івано-Франківськ

Львів — Чернівці
Львівська залізниця
Івано-Франківська дирекція
Івано-Франківськ

Вокзал станції Івано-Франківськ.jpg
48°55′30″ пн. ш. 24°43′24″ сх. д. / 48.925139° пн. ш. 24.723417° сх. д. / 48.925139; 24.723417Координати: 48°55′30″ пн. ш. 24°43′24″ сх. д. / 48.925139° пн. ш. 24.723417° сх. д. / 48.925139; 24.723417
Дата відкриття 1 вересня
Рік відкриття 1866 (151 рік)
Попередня назва Станиславів, Stanisławów, Stanislau
Тип пасажирська
Кількість колій 8
Кількість платформ 3
Форма платформи пряма
Вулиця Привокзальна
Пересадка на тролейбус: №№ 1, 2, 3, 6

автобуси: №№ 21, 22, 23, 24, 26, 26-А, 27, 28, 30, 32, 33, 37, 40, 41, 43, 44, 47, 48

Відстань до Києва, км через Львів (маршрутом через Здолбунів або Жмеринку) від 699 до 748;
через Стефанешти — 749
Відстань до Львова, км 141
Відстань до Чернівців, км 126
Код станції 388404 ?
Код «Експрес-3» 2218200 ?
Послуги Квиткова каса Камера схову Оформлення багажу
Супутні послуги Автобус Таксі Кафе Таксофон Ресторан

Іва́но-Франкі́вськ — головна станція Івано-Франківської дирекції Львівської залізниці.

Історія вокзалу[ред.ред. код]

Залізничний вокзал Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці було збудовано у місті Станиславів (тепер Івано-Франківськ) у 1866 році[1] Ця дата зафіксована на металевих стовпах на пероні станції. Минуло ще три роки, як перший потяг пройшов через Харків, а ще через рік залізничним вузлом став сам Київ (на той момент губернське місто)[2].

У будівництві вокзалу були використані елементи мавританського стилю: вузькі напівкруглі вікна, ребристі колони.

1 вересня 1866 року потяг із декількома сотнями галичан виїхав зі Львова до Чернівців. Цей рейс тривав 12 годин, і майже годину (точніше 47 хвилин) потяг стояв у Станиславові.

Вже на початку 1890-х років Станиславів став залізничним вузлом,— колії від якого розходились у п'яти напрямках — до Львова, Чернівців — Ясси (1866 – 1869), Стрия (1875), Гусятина (1884), Вороненко (1891).

Залізничний вокзал ввійшов в історію електрифікації міста, як перша споруда, котра була освітлена електричними лампами. Роботи з електрифікації проводила відома німецька фірма «Сіменс і Гальске», перші лампи на вокзалі засвітились 13 січня 1897 року.

У 1904 році міська дирекція залізниці знову звернулась до міністерства з питанням про розширення вокзалу. Роботи по перебудові вокзалу були розпочаті навесні 1903 року та закінчені у 1906 році під керівництвом віденського інженера будівництва пана Є. Балдішу. Одночасно поруч з вокзалом будувався будинок залізничної пошти, який у кінці 1905 року був зданий в експлуатацію. Після перебудови вокзалу його вестибюль мав висоту 20 м, в основі 20,5 × 14,3 м, довжина фасаду 200 м.

Вокзал побудований з цегли, в стилі неоренесанс. В плані має форму яка наближається до сильно витягнутого прямокутника. Архітектурним акцентом споруди є великий купол, який видніється з різних точок міста. В перші десятиліття після зведення над куполом була скульптура крилатої богині, яка з часом була втрачена та так і не відновлена досі.

Залізничний вокзал в Івано-Франківську в радянські часи (до 1980 року)

У 1999 році було зроблено реконструкцію головної будівлі вокзалу, посадкових платформ, привокзальної площі. Після цього вокзал набув сучасного та естетичного вигляду. Вокзал був наново опоряджений ззовні, відновлені інтер'єри, розширені та вистелені новою тротуарною плиткою посадочні платформи, встановлені сучасні світильники.

Будівля розташована на відстані приблизно 600 м на схід від вулиці Грушевського та на північ від вулиці Богдана Лепкого, що є межею історико-архітектурного заповідника Івано-Франківська.

На перон вокзалу виходили: цісар Франц Йосиф, відомий композитор Микола Лисенко, звитяжці польські, румунські, німецькі, українські.

У 1930-ті роки з вокзалу можна було без пересадок дістатися до Відня та Берліна.

Пасажирське сполучення[ред.ред. код]

Станція Івано-Франківськ приймає і відправляє поїзди, які мають тут кінцеву зупинку та транзитні. Усі пасажирські поїзди (крім групових замовлень), які йдуть через Івано-Франківськ, мають тут тривалі зупинки.

Приміське сполучення[ред.ред. код]

Приміське сполучення здійснюється у напрямках:

У 2006 році курсував рейковий автобус PESA Bydgoszcz за маршрутом «Львів — Ворохта», який доїжджав до Львова за півтори години. На жаль, маршрут тоді не прижився.

Цікавий факт, що ранкові поїзди до Яремче та Стрия чекають приїзду швидкого поїзда із Києва, таким чином забезпечується пересадка пасажирів.

Далеке сполучення[ред.ред. код]

Далеке сполучення:

Загальні вагони є у складі поїздів: «Львів — Рахів», «Львів — Чернівці», «Чернівці — Ковель».

Швидкісний рух[ред.ред. код]

Туристи[ред.ред. код]

Донедавна вокзал був для більшості туристів та гостей міста вікном у Карпати, хоча останнім часом значна частина туристів обирає варіант без пересадок: прямим пасажирським поїздом Київ-Ворохта, що зупиняється у Франківську, або ж поїздом№ 357/358 «Гуцульщина» сполученням «Київ — Рахів», який прямує через Коломию, а не Івано-Франківськ.

Див. також[ред.ред. код]

Фотографії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Україна. Атлас залізниць. Масштаб 1:750 000 — К.: ДНВП «Картографія», 2008 — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981. (рос.)
  • Inlender A. Illustrirter Führer auf den k.k. Österr. Staatsbahnen für die Strecken… — Wien : Steyrermühl, ca 1895. — 101 s. (нім.)

Посилання[ред.ред. код]


Івано-Франківськ Це незавершена стаття про Івано-Франківськ.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.